3. Організація агросервісних формувань ринкового типу

3.1. Реорганізація державних обслуговуючих підприємств в агросервісні ринкові формування

У відповідності з стратегічним планом переходу до ринку державні підприємства агропромислового комплексу, в тому числі підприємства обслуговуючої сфери, повинні здійснити процес, роздержавлення власності, приватизації майна і реорганізуватися у формування ринкового типу. З цією метою важливо дати визначення окремим термінам реорганізаційного .процесу.

Реорганізація підприємства являє собою процес освоєння нових виробничих відносин на основі відносин власності та створення на базі існуючого підприємства одного або декількох підприємств інших організаційно-правових форм шляхом приватизації, поділу, виділення, перетворення. Підприємство вважається реорганізованим з моменту виключення його з державного реєстру України. Після проведення реорганізації майно, всі майнові права та обов'язки переходять до інших юридичних осіб - правонаступників.

Роздержавлення власності характеризує собою процес подолання державної монополії на засоби виробництва і результати праці, на багатство, створене народом.

Приватизація державної власності характеризує собою процес визначення у ній частки кожного члена колективу і перетворення державного підприємства в акціонерне товариство, кооператив чи інше приватно-колективне формування.

Корпоратизація державної власності характеризує собою процес поділу її на окремі частки, які залишаються в державному

управлінні.

Перетворення - один з напрямів реорганізації підприємства, при якому змінюється тільки його організаційно-правова форма. До підприємства, яке щойно виникло, також переходять усі майнові права та обов'язки колишнього підприємства.

Злиття - спосіб реорганізації підприємства, при якому два або декілька підприємств зливаються в одне. Злиті підприємства припиняють діяльність як юридичні особи. Усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до підприємства, яке виникло в результаті злиття.

44

45

Рис. 10. Послідовність прийняття процедурних рішень при

створенні ВАТ

Приєднання - спосіб реорганізації підприємства, коли одне підприємство приєднується до іншого і до останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаного підприємства. Останнє підприємство припиняє діяльність як юридична особа і виключається з державного реєстру України.

Поділ - спосіб реорганізації підприємства, при якому на базі одного підприємства створюються декілька нових, що приводить ,до припинення діяльності реорганізованого підприємства як юридичної особи і виключення його з державного реєстру України. До нових підприємств переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов'язки реорганізованого підприємства,

Виділення - спосіб реорганізації підприємства, при якому з підприємства виділяється одне або декілька нових. До кожного з них за роздільним балансом переходять права і обов'язки реорганізованого підприємства. Реорганізоване підприємство не обов'язково припиняє діяльність як юридична особа.

Державні обслуговуючі підприємства АПК в процесі приватизації найчастіше перетворюються у відкриті акціонерні товариства (ВАТ). Загальна схема створення ВАТ представлена на рис. 10.

46

І Процес трансформації державних агросервісних підприємств | та сервісних підрозділів колективних сільськогосподарських {Підприємств у формування ринкової інфраструктури ] здійснюється на основі проведення приватизації державного і . колективного майна. У відповідності з Постановою Кабінету Міністрів України «Про особливості приватизації в ^агропромисловому комплексі» майно обслуговуючих підприємств приватизується не тільки їх трудовими колективами, а й Працівниками сільськогосподарських колективних формувань, яких дані підприємства обслуговують. Постановою визначено, _?іщо трудовий колектив підприємства і сільськогоподарські 1 товаровиробники повинні приватизувати не менше 51% вартості [майна. Перетворення обслуговуючих підприємств .з участю | трудівників сільського господарства в акціонерні або кооперативні І сприяє підвищенню злагодженості в роботі всього технологічного циклу сільськогосподарського виробництва.

Одним з найважливіших і відповідальних його етапів є оцінка вартості майна підприємств як цілісних майнових комплексів.

До переліку майна об'єктів приватизації як цілісних майнових комплексів включаються:

основні засоби та інші позаоборотні активи;

оборотні засоби (запаси і затрати, грошові кошти, розрахунки

та інші активи).

Належність майна до основних та оборотних засобів визначається відповідно до» Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 р. №

250.

Оцінка вартості цілісного майнового комплексу (масова

оцінка) проводиться за формулою:

Вцмк = Оз + На + Вкг + Уні + Вде + (Зз + Фа - Кр), (1)

де:

Вцмк - вартість цілісного майнового комплексу;

Оз - залишкова вартість основних засобів з урахуванням індексації балансової вартості станом на 1 квітня 1996 року;

На - залишкова вартість нематеріальних активів, відображених у балансі;

Вкі - відновна вартість незавершених капітальних вкладень;

47

Уні - відновна вартість устаткування (невстановленого);

Вдв - довгострокові фінансові вкладення;

Зз - запаси і затрати, які включаються у валюту балансу;

Фа - фінансові активи (інші позаоборотні активи, грошові кошти, розрахунки та інші активи);

Кр - кредиторська заборгованість (довгострокові пасиви, розрахунки та інші пасиви, резерви майбутніх витрат і платежів).

Розрахована за вищенаведеною формулою вартість цілісного майноврго комплексу державного сервісного підприємства становить суму майна, що підлягає приватизації серед членів трудового колективу та сторонніх фізичних осіб і фінансових посередників у відповідності з планом приватизації. Визначена вартість цілісного майнового комплексу сервісного підрозділу колективного сільськогосподарського підприємства становить суму майна пайового фонду майна, що підлягає наступному паюванню серед працівників підприємства.

Кожен член трудового колективу державного сервісного підприємства має право приватизувати майно на суму півтораразової вартості майнового сертифіката (в гривневому обчисленні це становить 750 гривень). Загальна сума майна, що належить для приватизації трудовим колективом визначається шляхом множення чисельності персоналу на суму півтораразової вартості приватизаційного майнового сертифіката. Наприклад, якщо на підприємстві працює 1О0 чоловік, то частка їх майна становить 75000 грн (100 х 750).

Для визначення частки майна, що належить для приватизації сільськогосподарським товаровиробникам необхідно визначити суму, що відповідає 51% вартості майна підприємства і від неї відняти суму майна, яка належить для приватизації трудовим колективом. Наприклад, якщо вартість майна підприємства становить 1 млн. гривень, то трудівникам села виділяється для приватизації 435 тис. грн [(1000000 х 0,51) -75000].

Розподіл вищеназваної суми майна серед сільськогосподарських підприємств та їх членів здійснюється з врахуванням питомої ваги вартості послуг, що надаються обслуговуючим підприємством конкретному сількогосподарському колективному формуванню. Наприклад, середньорічна вартість

48

І послуг, що надає обслуговуюче підприємство І сількогосподарським колективним формуванням становить 3 млн. грн, в т.ч. селянській спілці «Нива» — 300 тис. грн., що складає 10%. Звідси, селянській спілці «Нива» виділяється для приватизації її членами 43,5 тис. грн (435 тис. грн.х 0,1) державного майна. Кожен член селянської спілки має право для приватизації майна на суму півтораразової вартості приватизаційного майнового сертифіката. Таким чином, в приватизації майна державного обслуговуючого підприємства прийме участь 58 членів (43500 : 750) селянської спілки «Нива».

При приватизації майна районних і обласних агротехсервісних структур доцільно надати можливість купувати акції юридичним та фізичним особам, підприємствам, заводам-виготовлювачам техніки, ремонтним організаціям, які технологічно пов'язані з об'єктом приватизації. Крім того, важливо створити умови для продажу акцій агротехсервісних підприємств банкам та іншим фінансовим установам з метою залучення інвестицій.

На районному рівні необхідно організовувати на кооперативних засадах машинно-технологічні і машинно-тракторні станції, механізовані загони по збиранню зернових, кормових, просапних та інших культур, прокатні пункти, постачання технічних засобів через біржову торгівлю та комерційні структури, розширити використання лізингових

операцій.

Пункти прокату слід створювати як госпрозрахункові підрозділи райагропостачів, ремонтно-транспортних підприємств, машинних дворів та інших господарських структур або на самостійному балансі. Пункт надає у прокат наявні технічні засоби, виконує своїми силами та засобами землерийні, меліоративні, транспортні, навантажувально-розвантажувальні роботи, роботи по обробітку грунту, боротьбі з шкідниками рослин, збирання врожаю в садово-городніх кооперативах, присадибних ділянках фермерів та окремих споживачів, здійснює відновлення та реалізацію частково зношеної техніки. Він також вивчає обсяг робіт та послуг, потребу в технічних засобах, підтримує їх у працездатному стані, організовує ремонт і здійснює технічне обслуговування та лізингову діяльність. Відносини між пунктом прокату та споживачами ррбіт і послуг регулюються

49

договірними умовами.

На базі агротехсервісних підприємств обласної і міжрайонної спеціалізації та ремонтних заводів доцільно створювати відкриті акціонерні товариства. Основною їх функцією повинно бути розмі­щення замовлень на поставку матеріальних ресурсів, проведення єдиної технічної політики в ремонтному виробництві, створення нових виробництв продукції машинобудування, відновлення зношених деталей, а також організація централізованої закупівлі матеріально-технічних ресурсів. Обласні сервісні організації слід перетворити на технічні центри, які б виконували функції координування районних підприємств у наданні послуг, регулюванні економічних взаємовідносин.

На національному рівні має відбуватися послідовна, заміна державної власності приватною. Концерн «Укртехсервіс» доцільно перетворити в акціонерне товариство з покладанням на нього відповідальності за формування єдиної технічної політики в сільськогосподарському машинобудуванні, ремонтному виробництві, механізації рослинництва і тваринництва, централізованій закупівлі найважливіших видів ресурсів, включаючи нафтопродукти.

Удосконалення матеріально-технічного та сервісного забезпечення має здійснюватися за рахунок створення на базі колишньої розгалуженої мережі підприємств концерну «Украгротехсервіс», машинобудівних та ремонтних заводів із залученням іноземних фірм, мережі лізингових, дилерських та сервісних компаній. Вони можуть створюватись в межах державної, колективної, акціонерної, сумісної та приватної власності. Матеріальною основою створення цих формувань повинні бути акціонерний та пайовий капітал засновників, інвестиції зарубіжних фірм, кредити банків.