2.3. Особливі організаційно-правові форми сервісних

структур в сільському господарстві 2.3.1. Сільськогосподарські кооперативи

У відповідності із законодавством України сільськогосподарський кооператив — це добровільне об'єднання фізичних і юридичних осіб в іншу юридичну особу на засадах членства, об'єднання пайових внесків, участі у спільній сільськогосподарській виробничій діяльності та обслуговуванні переважно членів кооперативу. В структурі сільськогосподарських кооперативів, виділяють виробничі та обслуговуючі кооперативи.

Сільськогосподарський виробничий кооператив — це підприємство, створене для спільного виробництва продукції сільського господарства з обов'язковою трудовою участю в його діяльності.

Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив — це підприємство, створене для здійснення обслуговування переважно членів кооперативу на засадах взаємодопомоги та економічного співробітництва. Його різновидом може бути заготівельно-збутовий, постачальницький, сервісний чи багатофункціональний кооператив.

Заготівельно-збутові кооперативи здійснюють заготівлю, зберігання, обробку, продаж продукції, надають маркетингові послуги тощо.

Постачальницькі кооперативи створюються з метою закупівлі та постачання засобів виробництва, матеріально-технічних ресурсів, необхідних для виробництва сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, виготовлення сировини і матеріалів та постачання їх сільськогосподарським товаровиробникам.

Сервісні кооперативи здійснюють технологічні, транспортні, меліоративні, ремонтні, будівельні, еколого-відновні роботи, здійснюють ветеринарне обслуговування тварин і племінну роботу, займаються телефонізацією, газифікацією, електрифікацією в сільській місцевості, надають медичні, побутові, санаторно-курортні,- науково-консультаційні послуги, послуги з ведення бухгалтерського обліку, аудиту та інше.

У разі поєднання кількох видів діяльності утворюються

34

багатофункціональні кооперативи. Кооперативи можуть на добровільних засадах утворювати об'єднання, які в свою чергу можуть утворювати об'єднання вищого рівня за галузевими чи , територіальними ознаками.

Об'єднання (асоціація, спілка) сільськогосподарських кооперативів — це формування, засноване кооперативами на засадах членства і добровільності для спільного здійснення будь'-якої не забороненої законодавством діяльності, пов'язаної із сільськогосподарським виробництвом і захистом економічних інтересів кооперативів, наданням їм інформаційної, консультативно-методичної та іншої допомоги.

Кооперативи та їх об'єднання мають право виступати засновниками різних видів підприємств, мати, представництва в інших регіонах України та за її межами.

При створенні кооперативу використовуються терміни: член кооперативу, асоційований член кооперативу, вступний внесок, пай, додатковий пай, кооперативні виплати.

Член кооперативу — це фізична або юридична особа, яка зробила вступний і пайовий внески в розмірах, визначених статутом кооперативу, визнає принципи і цілі кооперативу, дотримується вимог його статуту і користується правом ухвального голосу в кооперативі.

Асоційований член кооперативу — це фізична чи юридична особа, що зробила пайовий внесок і користується правом дорадчого голосу в кооперативі.

Вступний внесок — це внесок фізичної або юридичної особи в грошовій формі понад пай при вступі в кооператив для організаційного забезпечення його діяльності в розмірах, встановлених статутом. Вступний внесок зараховується в неподільний фонд і у разі виходу з кооперативу не повертається.

Пай — це майновий внесок члена кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей майнових прав, а також земельної ділянки.

Додатковий пай — це внесок члена кооперативу понад обов'язковий пай, який передається ним за власним бажанням, до пайового фонду.

Кооперативні виплати — це частина доходу кооперативу, яка розподіляються між його членами пропорційно їх участі у

35

накопиченні цього доходу.

Кооперативи створюються і здійснюють свою діяльність за такими принципами:

- добровільність членства фізичних і юридичних осіб в кооперативі та безперешкодний вихід з нього;

- обов'язкова трудова участь членів у діяльності виробничого кооперативу;

- обов'язкова участь членів у господарській діяльності обслуговуючого кооперативу;

- відкритість і доступність членства для тих, хто визнає статут кооперативу, бажає користуватися послугами цього кооперативу та у разі потреби погоджується брати участь у фінансуванні його на умовах, встановлених статутом кооперативу;

- демократичний характер управління, рівні права у прийнятті рішень за правилом «один член кооперативу - один голос»;

- обмеження виплат часток доходу на паї;

- розподіл доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі в діяльності кооперативу;

- контроль членів кооперативу за його роботою в порядку, передбаченому статутом цього кооперативу.

Паювання майна і реструктуризація колективних господарств шляхом створення первинних кооперативів може забезпечити збереження переваг великомасштабного виробництва і дасть можливість використовувати стимули приватизованого сільського господарства.

Реорганізоване колективне господарство по суті справи вже не буде підприємством колективного господарювання, а перетвориться в кооперативну асоціацію своїх, первинних підрозділів — юридичних осіб, функції якої будуть полягати у реалізації продукції, організації матеріально-технічного постачання, наданні інших послуг, в тому .числі консалтингових. До цієї асоціації могли б приєднатися і фермерські селянські господарства для отримання зазначених послуг. Відкритість кооперативної асоціації як для юридичних, так і для фізичних осіб стане принциповою відмінністю нового типу підприємств.

Система управління в кооперативних асоціаціях, створених, на базі реформованих колективних господарств, буде схожою з

тією, що існує у фермерських кооперативах: управлінський трикутник (члени — правління — наймана дирекція), демократичний контроль, періодична звітність, використання аудиту.

2.3.2. Агропромислово-фінансові групи

На сучасному етапі створюються і діють ПФГ, в тому числі і в сільському господарстві, відповідно до Закону України «Про промислово-фінансові групи в Україні» від 21 листопада 1995 року, Положення КМУ «Про створення (реєстрацію, реорганізацію та ліквідацію) промислово-фінансових груп» (№ 781 від 20 липня 1996р.), Указу Президента України «Про окремі питання створення промислово-фінансових груп» № 754/93 від 8.07.98 та Генеральної угоди про сумісну діяльність між підприємствами-учасниками і головним підприємством, яка затверджується КМУ, а також ряду інших законів, постанов та наказів, які регламентують діяльність ПФГ.

Організаційно-господарська структура ПФГ на відміну від інших корпоративних структур створюється з метою реалізації великомасштабних інвестиційних проектів, спрямована на мінімізацію витрат виробництва та оптимізацію інвестиційного процесу, організацію та управління консолідованими фінансами. Об'єднання банківського й агровиробничого капіталу дає можливість позитивно вирішувати не тільки питання дефіциту кредитних ресурсів, а і створювати реальні можливості для здійснення інвестиційного фінансування виробництва.

Першочерговим завданням у сфері аграрної політики на сучасному етапі є концентрація зовнішніх та внутрішніх інвестицій на тих напрямках розвитку АПК, які б найшвидше забезпечили повернення інвестованих коштів, конкурентоспроможність

вітчизняної продукції.

З цією метою доцільним є створення ПФГ в експортних галузях АПК (зернова, олійно-жирова, цукрова, молочна, _; ' м'ясна, плодовоягідна, овочева; виробництво екологічно чистої продукції дитячого харчування) шляхом впровадження сучасних енерго- та ресурсозберігаючих безвтратних технологій в цих галузях, які б охопили весь технологічний цикл, включаючи виробництво, переробку, зберігання, транспортування, упаковку, рекламу, що сприяло б наближенню витрат

36

37

виробництва на одиницю продукції до підприємств світового рівня, досягненню якості, цін та дизайну експортної продукції сільського господарства до рівня світових стандартів.

Створення і функціонування в АПК інтеграційних об'єднань за участю фінансового, промислового капіталу та іноземних інвесторів є найбільш коротким шляхом виведення сільського господарства України на рівень найбільш розвинутих в аграрному відношенні країн.

Створення АПГ грунтується на об'єктивних передумовах, які обумовлені:

- відсталою матеріально-технічною базою більшості підприємств АПК, яка не може забезпечити виробництво конкурентоспроможної продукції;

- нагальною потребою в техніко-технологічному переоснащенні більшості підприємств АПК та активізацією інвестиційного процесу;

- встановленням тісних виробничих та економічних зв'язків між сировинною зоною та переробною галуззю через акціонерні відносини і спрямуванням спільних зусиль товаровиробника та переробника на кінцевий результат виробництва;

- пошуком окремими аграрними регіонами шляхів виходу на зовнішні ринки продовольства з метою збільшення бюджетних надходжень;

- необхідністю суттєвого покращення фінансово-кредитного забезпечення агропромислових підприємств;

- ініціативою різноманітних інтеграційних об'єднань галузевого та регіонального спрямування трансформуватись в структури ринкового типу;

- створенням на регіональному рівні об'єктів ринкової інфраструктури (комерційних центрів, агроторгових домів тощо), які звільняють сільськогосподарських товаровиробників від функцій агросервісного, інформаційного, наукового, маркетингового та збутового обслуговування і здатні очолити інтеграційний процес;

- інтересом окремих потужних банків до участі у формування та розвитку ринкових структур, в рамках яких здійснюється повний цикл розширеного відтворення, що включає інвестиційну діяльність, виробництво, переробку та реалізацію продукції з виходом на зовнішній ринок;

38

■*

- можливістю синтезувати різнорідні капітали (агропромисловий, фінансовий, торговий) з відмінними циклами відтворення та з урахуванням цього перерозподілити кінцевий прибуток. '

Для створення промислово-фінансової групи в кожному конкретному випадку обов'язкова наявність певних умов,

зокрема:

- добровільна ініціатива регіонів;

- достатній виробничий та фінансовий потенціал учасників для досягнення мети створення;

- наявність інтегратора, який має стабільний фінансовий

стан;

- можливість працювати в перші роки створення за рахунок -

власних ресурсів;

- наявність ініціативної групи по створенню для підготовки відповідної документації та узгодження з урядовими та відомчими

інстанціями.

Відсутність хоча б однієї умови ставить під сумнів позитивне рішення щодо створення і державну реєстрацію ПФГ.

Агропромислово-фінансова група як специфічна корпоративна організаційна форма має стати рівноправною формою господарювання інтеграційного характеру в аграрній сфері. Вона створюється як статутна або договірна організаційна структура шляхом об'єднання сільськогосподарськими, промисловими підприємствами, банками та іншими суб'єктами підприємницької діяльності повністю або частково належного їм майна, фінансових ресурсів, а також передачі права управління виробничою, науковою, фінансовою та комерційною діяльністю з метою управління складними спільними проектами, які потребують значних фінансових ресурсів, спільними фінансами, маркетинговою діяльністю, інформаційними потоками.

За умов передачі у власність ПФГ належного учасникам майна створюється статутна форма, за умови передачі в довірче управління - договірна форма.

Особливість ПФГ в тому, що вона не є юридичною особою, хоча об'єднує юридичних осіб. Головне підприємство створює координаційний центр, який є одночасно представницьким органом і виконує функції менеджменту, маркетингу, веде консолідований облік і звітність, здійснює інформаційну

39

діяльність, є платником податків по спільній діяльності групи. Особливістю взаємовідносин учасників є те, що в межах групи вони виступають як внутрішні структурні підрозділи однієї юридичної особи.

Господарський механізм промислово - фінансової групи дає можливість:

- активізувати інвестиційний процес;

- прискорити техніко-технологічне переоснащення агропромислового виробництва;

- забезпечити привабливість для сторонніх інвесторів;

- концентрувати приватні та державні інвестиції на найбільш ефективних проектах і пріоритетних напрямах;

- підвищити заінтересованість фінансово-кредитних структур у довгостроковому співробітництві з агропромисловою сферою, що створює сприятливі умови для здійснення контролю за фінансовим станом учасників та можливістю оперативного втручання в їх фінансову діяльність, створенням в рамках групи заставного фонду для залучення інвестицій - тобто створення більш сприятливих умов господарювання, яких позбавлені самостійно функціонуючі в ринковому середовищі агропромислові підприємства.

Крім того, організаційний механізм ПФГ забезпечує комплексний підхід до вирішення технічного, технологічного, агросервісного, консалтингового та маркетингового забезпечення учасників, звільняючи безпосередніх товаровиробників від цих функцій та мінімізуючи витрати на їх здійснення шляхом створення загальної обслуговуючої інфраструктури.

Господарська структура ПФГ дає можливість створити:

- сприятливі умови для спільної заінтересованості всіх учасників інтеграції;

- реальні можливості для маневрування фінансовими ресурсами в межах групи, погашення боргів тимчасово неплатоспроможних учасників за рахунок корпоративних доходів;

- сприятливі умови для перерозподілу фінансових ресурсів між різними галузями АПК — виробничою, банківською, торговельною, що складно зробити на макрорівні;

- умови для широкого застосування таких економічних методів управління виробництвом як пільгове оподаткування, механізм трансферних (внутрішніх) цін, пільгове кредитування,

цільове бюджетне фінансування державних програм пріоритетних галузей агропромислового виробництва, клірингові заліки заборгованості.

Суттєво змінюються і функції банку в такій структурі і збільшується привабливість співробітництва з агропромисловою сферою. Створюються реальні можливості для довгострокового кредитування аграрного сектору, яке включає весь комплекс робіт з обслуговування інвестиційної програми - від розробки проекту до його впровадження у виробництво, суттєвого розширення сфери застосування сучасних банківських послуг -

клірингових, факторингових розрахунків, лізингових операцій. Банк у складі ПФГ може виступати депозитарним, реєстраційним, розрахунково-кліринговим та консультаційним центром, трастовим інститутом. Банк отримує додаткову вигоду від управління капіталом підприємства. Це вигідно і для підприємства, яке передає банку право оперувати своїми активами, між ним і банком встановлюються тісні економічні взаємозв'язки, банк може надати виробництву висококваліфіковану допомогу, щоб зменшити фінансові ризики.

Схема руху фінансових ресурсів в структурі ПФГ також свідчить про додаткові можливості для товаровиробників та їх залученню до потреб виробництва і збільшення доступності кредиту, а для банків - за розширенням сфери їх діяльності в результаті залучення додаткових кредитних ресурсів та здійснення різноманітних банківських операцій (рис.8).

Доцільно, щоб у структурі ПФГ керівну роль відігравав банк, в протилежному випадку дуже великий ризик, що надані фінансові ресурси підуть не на реальні інвестиції, а на покриття інших фінансових потреб.

Світовий досвід показує, що більш сталими та ефективними є групи, створення яких ініціює банк, хоча українське законодавство дещо принижує роль банку у створення ПФГ.

Об'єднання підприємств, зареєстровані за законом «Про промислово-фінансові групи в Україні» наділяються слідуючими пільгами:

- підприємства-учасники звільняються від сплати експортно-імпортного мита і митних зборів на проміжну продукцію;

для банків-учасників знімаються обмеження щодо їх внесків до статутних фондів інших підприємств у частині інвестування

40

41

коштів у розробку або розвиток і модернізацію виробництва проміжної та кінцевої продукції ПФГ;

Рис.8. Структура джерел фінансування ПФГ

- банкам-учасникам дозволяється проводити клірингові заліки заборгованості платежів за проміжну продукцію між головним підприємством і учасниками і між учасниками.

Основні організаційні етапи, що передують створенню ПФГ включають:

- створення ініціативної групи засновників;

- підбір учасників групи, які виявили бажання об'єднатися за регіональним або технологічним принципом з урахованням господарських зв'язків, що склалися між суб'єктами підприємницької діяльності, їх виробничого та фінансового

потенціалу, розробка стратегії.та обгрунтування мети спільної діяльності на перспективу;

- оцінка фінансового стану учасників, конкурентоспроможності продукції, ринків збуту кожного з учасників, загальна фінансова оцінка та економічна доцільність

створення;

- визначення інтегратора ПФГ - головного підприємства;

- розробка механізму координації спільної діяльності учасників шляхом впровадження відповідних управлінських

структур;

- вибір організаційно-правової форми ПФГ;

- підготовка основної документації для прийняття КМУ рішення про створення ПФГ та її державна реєстрація (рис.9).

Питання про створення ПФГ порушує перед Кабінетом Міністрів уповноважена особа (особи) ініціаторів створення ПФГ, , яка подає на ім'я Премєр-міністра України такі документи:

- доручення ініціаторів створення ПФГ на право уповноваженої особи представляти в КМУ проект створення;

- Генеральну угоду про сумісну діяльність щодо виробництва кінцевої продукції ПФГ, підписану всіма засновниками;

- техніко-економічний проект обгрунтування створення ПФГ;

- висновки Міністерства аграрної політики України, Фонду державного майна України, Антимонопольного комітету України; Мінекономіки України щодо доцільності створення, стосовно ТЕО та Генеральної угоди;

- документ про~перерахування до Держбюджету України Державного мита в розмірі тисячі установленого чинним законодавством неоподатковуваного мініму доходів на місяць.

У випадку прийняття Кабінетом Міністрів України позитивного рішення про створення, воно затверджується постановою КМУ про створення з одночасним затвердженням: Генеральної угоди про сумісну діяльність щодо виробництва кінцевої продукції; назви ПФГ; головного підприємства ПФГ; президента ПФГ; вичерпного переліку учасників ПФГ; вичерпного переліку найменувань кінцевої продукції ПФГ; інших умов відповідно до повноважень КМУ у межах чинного законодавства.

42

43

Рис.9. Порядок створення промислово-фінансової групи.