- •1. Структурна характеристика аграрного
- •1.1. Сутність і структура агросервісної діяльності
- •1.2. Ринкова інфраструктура апк та її складові
- •1.3. Біржова діяльність в апк
- •1.4. Механізм функціонування біржового ринку
- •2. Організаційно-правові засади становлення аграрного сервісу
- •2.1. Правова основа агросервісної діяльності
- •2.2. Характеристика основних організаційних форм агросервісної діяльності
- •2.3. Особливі організаційно-правові форми сервісних
- •3. Організація агросервісних формувань ринкового типу
- •3.1. Реорганізація державних обслуговуючих підприємств в агросервісні ринкові формування
- •3.2. Формування агросервісних структур на селі
- •4.2. Зарубіжний досвід функціонування технічного сервісу в сільському господарстві
- •4.2.1. Технічне забезпечення сільського господарства
- •4.2.2. Обслуговування і ремонт техніки
- •4.2.3. Прокат і оренда сільськогосподарської техніки
- •4.2.4. Організаційно-правові форми використання сільськогосподарської техніки
- •4.3. Стан і перспективи вітчизняного технічного
- •4.3.1. Організаційно-економічні особливості реалізації технічної політики в Україні
- •5. Бізнес-планування технічного сервісу 5.1. Структурна характеристика бізнес-плану
- •5.2. Організація машинно-технологічних станцій (мтс)
- •5.2.2. Обгрунтування вибору технічних засобів при створенні мтс
- •5.3 Бізнес-план розвитку ринку технічних послуг машинно-технологічних станцій (мтс)
- •5.4.Ефективність використання машинно-тракторного парку і шляхи її підвищення
- •6. Оцінка рухомого майна 6.1. Професійні вимоги щодо оцінки рухомого майна
- •6.2. Кваліфікаційна оцінка машин та обладнання
- •6.4. Загальні положення зносу.
- •6.5. Оцінка серійного виробничого обладнання
- •6.6. Загальні підходи і технічні прийоми, що застосовуються при оцінці автотранспорту
- •6.6.1. Визначення заміщеної вартості автотранспорту
2.2. Характеристика основних організаційних форм агросервісної діяльності
При виборі організаційної форми агросервісної діяльності
' важливо враховувати: юридичну рівність усіх форм; їх
економічну доцільність і зручність; симпатії та прихильності
засновників; традиції та особливості галузі діяльності; можливості
"у трансформації в інші форми; вид власності.
В економічно розвинутих країнах прийнято таку ';/ організаційну класифікацію підприємств: приватні підприємства;
24
25
партнерства (господарські товариства); "корпорації (акціонерні товариства); кооперативи.
Вітчизняна класифікація, маючи деякі особливості, значною мірою відповідає ринковій. В ній окремо виділено деякі специфічні види підприємств, властиві перехідному періоду, або такі, що є даниною історичному розвитку української економіки: господарські товариства? колективні підприємства, приватні підприємства, малі підприємства, спільні підприємства, кооперативи (рис.7.).
Окремими специфічними видами підприємств є: орендне підприємство; кредитна спілка; споживче товариство.
Організаційно-правовою формою сервісного підприємництва можуть бути: господарські товариства, кооперативи, підприємства, об'єднання (рис.7.)
Законом України «Про господарські товариства» передбачено такі види господарських товариств: товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, товариство з повною відповідальністю, командитне товариство, повне товариство, закрите акціонерне товариство, відкрите акціонерне товариство. Основна відмінність між ними полягає в тому, що засновницькими документами товариств з обмеженою і повною відповідальністю та акціонерного товариства є статут і засновницький договір, повного і командитного товариства -засновницький договір.
Товариство з обмеженою відповідальністю - це товариство, «яке має статутний фонд, поділений на частини, розмір яких визначається засновницькими документами. Учасники несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства лише в межах їхніх вкладів (часток). При заснуванні даного типу товариства створюється статутний фонд розміром йе менше 625 мінімальних заробітних плат за рахунок вкладів його засновників. Останні на момент реєстрації товариства зобов'язані внести не менше 30% визначеного вкладу. Решту вони повинні внести не пізніше року після реєстрації товариства.
Товариство з додатковою відповідальністю, як і товариство з обмеженою відповідальністю, має поділений на частки статут. Проте його учасники відповідають за борги не лише своїми внесками до статутного фонду, а й додатково — належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до
Рис.7. Альтернативна організаційно-правова основа становлення агросервісних ринкових структур в АПК
внеску кожного з них (за умови, коли самих внесків недостатньо для покриття боргів). При цьому установчі документи передбачають межу їхньої відповідальності. Інші регулюючі норми щодо діяльності товариства з додатковою відповідальністю ідентичні нормам, передбаченим для товариства з обмеженою
відповідальністю.
Повним називають таке товариство, учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства всім
26
27
майном. Істотною особливістю цього виду товариства є те, що його справи ведуть або всі учасники, або один чи кілька з них. Останні виступають від імені товариства в межах повноважень, визначених дорученням, що підписано рештою учасників товариства. Таке доручення може бути скасовано за вимогою хоча б одного з учасників товариства.
Командитне товариство - це товариство, яке включає, поряд ,3 одним, або більше учасниками які несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, "також одного або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майно товариства. Економічні й організаційні засади функціонування командитного товариства ідентичні з повним товариством. Але водночас йому притаманні певні особливості. Зокрема, сукупний внесок вкладників з частковою відповідальністю не повинен перевищувати 50% майна товариства, зазначеного в установчому договорі. Вони можуть діяти від імені командитного товариства тільки в разі наявності окремого доручення, але мають право вимагати повної інформації про його фінансовий стан і першочергового повернення вкладів за умови ліквідації даного товариства.
Акціонерне товариство - це товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості і яке несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства. Акціонери несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства в межах належних їм акцій.
Залежно від способу розповсюдження акцій розрізняють відкрите акціонерне товариство і закрите. Акції відкритого акціонерного товариства поширюються за відкритою підпискою, акції закритого акціонерного товариства розподіляються серед засновників товариства. В обох випадках номінальна вартість випущених акцій для формування статутного фонду акціонерного товариства за законами України не повинна бути меншою ніж 1250 мінімальних заробітних плат (з урахуванням індексації).
Відповідно до закону «Про підприємства в Україні» можуть діяти такі види підприємств: індивідуальне, сімейне, приватне, колективне, державне, спільне.
Індивідуальне підприємство, яке грунтується на особистій власності фізичної особи і функціонує виключно за рахунок її власної праці.
Сімейне підприємство, що створюється і функціонує за рахунок власності сім'ї і праці її членів, які проживають спільно І є громадянами України.
Приватне підприємство, що як і індивідуальне підприємство, засновується на власності окремого громадянина України, але при цьому використовує право найму робочої сили. Колективне підприємство грунтується на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської та релігійної організації. Продукція на такому підприємстві виробляється його трудовим колективом. Водночас для забезпечення окремих ділянок роботи можливий найм робочої сили на контрактній або іншій основі.
Державне підприємство засноване на державній власності, а тому члени трудового колективу такого підприємства не є власниками його майна і продукції, що виробляється. Розрізняють два типи державних підприємств:
а) державне комунальне підприємство, що грунтується на власності адміністративно-територіальних одиниць (муніципальне підприємство);
б) державне підприємство, що грунтується на загальнодержавній власності.
З подальшим розвитком ринкових відносин і приватизації власності відбувається глибоке структурне розмежування державного сектора на дві групи. До першої групи віднесені підприємства, яким надається статус казенних, до другої — корпоратизовані державні підприємства, в яких не менше ніж 51% акцій належить державі. Внаслідок цього впроваджується нове поняття — державне акціонерне товариство. Виникають і такі групи корпоратизованих підприємств, в яких державна частка в статутному капіталі буде меншою за 50%. Управління такими підприємствами відбуватиметься за участю представників державних органів у наглядових радах.
Спільне підприємство створюється через об'єднання майна різних власників. Засновниками його можуть бути громадяни і юридичні особи України та інших держав. З огляду на сказане, розрізняють спільні підприємства, засновники яких належать до різних країн, і спільні підприємства, засновники яких є юридичними і фізичними особами України, що об'єднують своє майно з різною формою власності для організації спільної :
28
29
Таблиця 2. Визначення малих та середніх підприємств за методикою ЄС
Підприємства |
Чисельність зайнятих, чол. |
Річний оборот, _ млн.екю |
Баланс, млн. екю |
Малі |
Менше 50 |
Менше 4 |
Менше 2 |
Середні |
50-250 |
Менше 16 |
Менше 8 |
діяльності. Спільні підприємства є однією з форм співробітництва українських підприємств з іноземними партнерами. Вони можуть бути зареєстрованими як в Україні, так і за кордоном. Діяльність СП регламентується спеціальним Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність ».
У сільському господарстві України створені і діють підприємства що можуть бути віднесені майже до кожного з названих видів. Наприклад, фермерські господарства можуть бути заснованими і функціонувати як індивідуальні або як сімейні підприємства. їм надається право найму робочої сили в періоди найбільшої інтенсивності сільськогосподарських робіт.
Відповідно до закону України «Про підприємства в Україні" вводиться таке поняття, як малі підприємства (малий бізнес). Критерієм віднесення підприємства до категорії малих є кількість працюючих. У промисловості та будівництві до малих відносять підприємства з кількістю працюючих до 200, в інших галузях виробничої сфери, в тому числі і в сільському господарстві — до 50, в науці і науковому обслуговуванні — до 100, в різних галузях невиробничої сфери — до 25, в роздрібній торгівлі — до 12 осіб. Порівняно з іншими країнами в нас ці критерії дещо завищені.
В світовій практиці існує три підходи до визначення малих та середніх підприємств: кількісний, якісний, комбінований. При кількісному підході до визначення малих та середніх підприємств використовують критерії: кількість зайнятих, обсяг продажу продукції (послуг), балансова вартість активів (табл.2).
Комісія ЄС виділяє також мікропідприємства з чисельність до 9 чол. У більшості випадків --це індивідуальні підприємства, сімейні та фермерські господарства. Дрібні - це підприємства з чисельністю зайнятих від 10 до 90 чоловік.
В розрізі окремих держав використовуються різні ознаки віднесення підприємств до категорії малих (табл.З).
Таблиця 3. Класифікаційні ознаки малих підприємств
Наприклад, в Англії, США розрізняють дрібні підприємства з кількісно працюючих до 10 і малі — від 11 до 100 осіб. У Франції до малих належать підприємства, на яких кількість зайнятих не перевищує чол, і річний оборот нижче 200 млн. франків. У виробничій сфері Великобританії фірма вважається малою, якщо кількість зайнятих не перевищує 200 чоловік.
Орендне підприємство - підприємство, створене на базі орендованого майна державного підприємства. Оренда -засноване на договорі строкове платне володіння і користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Об'єктами оренди можуть бути: цілісні майнові комплекси державних підприємств, організацій чи їх структурних підрозділів; окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, організацій чи їх структурних підрозділів.
Споживче товариство - самостійна демократична організація громадян, які на основі добровільного членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об'єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного та соціального стану. Споживчі товариства можуть об'єднуватись у спілки споживчих товариств.
Кооператив - це підприємство, що перебуває в добровільній власності членів-засновників і здійснює свою діяльність в їх інтересах переважно на безприбутковій основі. Кооперативні підприємства є перспективним видом підприємства на селі. Такі
ЗО
31
Країна |
Чисельн працюючих |
Обсяг продаж |
К Річний доход |
ласифікаці Величина капіталу |
йна ознак Сума активів |
і Обсяг інвестицій |
Рівень використ. енергії |
Великобританія |
+ |
|
+ |
|
|
|
|
Данія |
+ |
|
|
|
|
|
|
Індія |
+ |
|
|
|
|
|
|
Італія |
+ |
|
|
|
|
|
|
Канада |
+ |
|
|
|
|
|
|
Німеччина |
+ |
|
|
|
|
|
|
Південна Корея |
+ |
+ |
|
|
|
|
|
США |
+ |
+ |
|
|
|
|
|
Франція . |
+ |
|
|
|
|
|
|
Японія |
+ |
|
|
|
|
|
|
підприємства є важливим елементом виробничої та сервісної інфраструктури аграрного виробництва в усіх економічно розвинутих країнах- Певний поштовх розвитку кооперативних формувань надало прийняття «Закону про сільськогосподарську кооперацію».
Законом України «Про підприємства в Україні» передбачена можливість створення різних форм об'єднань підприємств. Підприємства можуть об'єднуватися в асоціації, корпорації, консорціуми, концерни тощо за галузевим і територіальним принципами, зберігаючи при цьому права юридичної особи.
1 Асоціації — це договірні об'єднання з найбільш м'якими внутрішніми зв'язками. Головною їх функцією є постійна координація господарської діяльності підприємств-учасників без втручання в їхню виробничу чи комерційну діяльність.
Корпорації також є договірними об'єднаннями. Порівняно з асоціаціями вони мають більш жорсткі внутрішні зв'язки. Підприємства-учасники, поєднуючи свої виробничі, комерційні, а за необхідності і наукові інтереси, делегують окремі повноваження об'єднанню, надаючи йому право централізованого регулювання їхньої діяльності у певних межах. Можуть централізуватися такі, наприклад, функції, як збут продукції, матеріально-технічне постачання, ціноутворення, виконання проектних робіт, певна частина маркетингової діяльності та ін. Консорціуми - це тимчасові статутні об'єднання (які діють на основі установчого договору і статуту) промислового і банківського капіталу для досягнення загальної мети.
Концерни - це статутні об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємств.
Законодавством України передбачені такі форми інтеграції підприємств як холдинги і промислово-фінансові групи.
Холдинг - об'єднання, яке основане на залежності дочірної компанії від холдингової компанії. Холдингова компанія - це господарчий об'єкт, який володіє контрольними пакетами акцій інших господарських суб'єктів.
Промислово-фінансова група - це об'єднання підприємств, закладів і організацій всіх форм власності, які мають своєю метою одержання прибутку. ПФГ створюються за рішенням уряду
32
України на визначений період і з метою реалізації державних програм. ПФГ не має прав юридичної особи. Всі дії від імені ПФГ здійснює його головне підприємство.
На асоціативних засадах працюють виробничі і науково-виробничі системи. Головна їх функція — запровадження у виробництво передового досвіду і досягнень науки (на госпрозрахункових засадах), підприємства-учасники системи одержують кваліфіковану допомогу з організації, високоефективного виробництва окремих видів продукції від головного підприємства цього об'єднання — передового господарства або наукової установи. За результатами діяльності підприємства-учасники переводять на рахунок головного підприємства частку вартості додатково одержаної продукції відповідно до прийнятого в системі нормативу.
В окремих адміністративних районах України функціонують агрокомбінати. За своїми функціями вони займають проміжне становище між корпораціями і концернами. До їх складу входять з правами юридичної особи сільськогосподарські підприємства і підприємства харчової та переробної промисловості, агросервісні і торговельні підприємства. Кожний агрокомбінат створює свій фінансово-розрахунковий центр, який здійснює взаєморозрахунки між підприємствами, проводить ефективну кредитну політику. Агрокомбінату делеговані (в обумовлених договором межах) функції здійснення єдиної технічної політики, матеріально-технічного постачання, реалізації продукції і деякі інші.
Наприкінці 80-х років в сільському господарстві Україні стала виникати така форма об'єднань, як агроконсорціуми, засновниками яких стали сільськогосподарські підприємства, банки, а в ряді випадків — промислові підприємства різного профілю. Мета створення агроконсорціуму — об'єднання фінансових, матеріальних, а часто і трудових ресурсів для розв'язання певних господарських завдань.
33
