3.2. Формування агросервісних структур на селі

Нові сервісні формування на селі доцільно організовувати як на базі обслуговуючих підрозділів колективних сільськогосподарських підприємств при їх приватизації так і на капітальні вкладення окремих підприємців.

При приватизації сервісних підрозділів (ремонтних майстерень, автотракторних парків тощо) колективних сільськогосподарських підприємств кожен селянин має право

50

використати для цього пайовий майновий сертифікат, який характеризує його трудову частку у колективному майні.

Шляхом персоніфікації майна окремих підрозділів

господарства формується на селі сервісна інфраструктура, яка в умовах багатоукладності і переходу до ринку має забезпечувати своєчасне і якісне виконання технологічних процесів виробництва сільськогосподарської продукції.

Узагальнення практики приватизації свідчить, що ряд господарств удосконалюють процес реформування відносин за рахунок поглиблення приватної власності й організації колективних структурних підрозділів з правом юридичної особи. Показовим щодо цього є досвід окремих реформованих господарств, в яких, при створенні самостійних виробничих підрозділів, працівники викупляли майно своїми акціями. В окремих господарствах колективи формуються за типом кооперативів, які функціонують як підрозділи всередині галузі, так і окремі бригади, цехи, ланки.

На основі приватизаційних процесів створюється сільська агросервісна інфраструктура, яка включає підприємницькі формування по матеріальному забезпеченню, ремонтно-технічному обслуговуванню, спільному використанню і прокату матеріально-технічних засобів, будівельно-ремонтному, зоотехнічному та інших видів обслуговування.

Створення сервісних формувань найдоцільніше здійснювати з правом юридичної особи, де основні засоби є власністю підрозділу, а всередині нього - власністю працівника, який викуповує їх своїми акціями (паєм). Вони визначатимуть свою виробничу програму, обсяг робіт та послуг, використання одержаного прибутку, формуватимуть фонди споживання, розвитку виробництва, соціальний, резервний та ін. Це забезпечить самоокупність та розширене відтворення, зростання обсягу виробництва та ефективності.

Економічні відносини між виробничими та обслуговуючими підрозділами грунтуються на договірних засадах за принципом купівлі-продажу із застосуванням договірних цін.

Слід створювати на селі приватні та кооперативні структури аграрного сервісу для надання послуг селянським (фермерським) господарствам, окремим їх споживачам з метою розвитку конкурентного середовища.

51

Машинно-тракторні станції здійснювали свою діяльність до 1938 року на госпрозрахунку. Витрати по утриманню МТС покривалися за рахунок плати, яку вони одержували від колгоспів за їх виробниче обслуговування ( натуроплатою та грошима). Крім того, МТС одержували бюджетні асигнування з фонду освоєння сільськогосподарського виробництва, а також із союзного бюджету на формування власних обігових коштів. Державний банк кредитував МТС тільки в частині, яка покривалася натуральною та грошовою оплатою їхніх робіт у колгоспах.

З початку 1938 року фінансування усіх затрат МТС повністю здійснювалося за рахунок державного союзного бюджету. Державне завдання кожна МТС одержувала у вигляді виробничо-фінансового плану, в якому визначалася виробнича і фінансова діяльність на наступний рік. План передбачав: рівень врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності громадського тваринництва, обсяги держпостачання, розмір натуральної та грошової оплати за виконання тракторних робіт, заходи щодо поліпшення використання тракторів і сільськогосподарських машин та зниження собівартості робіт. Окрім того, кожна МТС одержувала від обласного управління сільського господарства план обсягу тракторних робіт, завезення нової техніки, ліміт по штату та фінансових асигнуваннях на наступний рік, а також план розвитку господарства *у колгоспах. На основі цих даних МТС розробляла показники промфінплану і представляла їх для затвердження до обласного управління.

Машинно-тракторна станція, яка була структурно поділена на тракторні бригади, зобов'язувалася забезпечити колгоспам своєчасний і доброякісний обробіток грунту, ретельний догляд за посівами, внесення під посіви достатньої кількості місцевих органічних та мінеральних добрив, впроваджувати у виробництво досягнення агробіологічної науки та передової практики з метою одержання високих урожаїв. При плануванні тракторних робіт застосовувався диференційний підхід до кожного господарства, враховувались його природно-економічні умови і можливості.

Вироблена практикою система планування роботи МТС включала: детальний план землекористування колгоспів, дані про кількість живої тяглової сили та засобів виробництва, трудових ресурсів, розміри посівних площ по культурах,

урожайність, кількість худоби і її продуктивність, організацію праці та кадри. Ці дані по кожному колгоспу з урахуванням внутрігосподарської сівозміни закладались у комплекс агротехнічних заходів по підвищенню урожайності сільськогосподарських культур.

Для поглиблення зв'язків з колгоспним .виробництвом створювалась Рада МТС у складі директора МТС (голова Ради), його заступників, головного агронома, зоотехніка, старшого ветеринарного лікаря, головного бухгалтера, голів колгоспів, кращих бригадирів рільничих бригад, завідуючих тваринницькими фермами, агрономів, зоотехніків, які працювали в колгоспах, кращих механіків та бригадирів тракторних бригад МТС. Рада МТС вирішувала питання впровадження наукових досягнень у колгоспне виробництво, передового досвіду новаторів, удосконалення організації праці.

Взаємовідносини між МТС та колгоспами здійснювалися на основі договорів. У договорах визначалися зобов'язання і взаємовідповідальність за їх виконання. Типовий договір машинно-тракторних станцій з колгоспами і укладені на його основі договори МТС з колгоспами мали силу закону, були обов'язкові для повного і неухильного виконання колгоспами і МТС. Ніяких відхилень від зобов'язань по договору ні з боку колгоспів, ні з боку МТС не допускалось за будь-яких умов. Цим основним положенням і керувались у своїй роботі директори і всі працівники МТС при виконанні виробничих од&нів та у взаємовідносинах з колгоспами.

Машинно-тракторна станція, як державне підприємство особливого типу, не мала статуту або положення. Програма її роботи була викладена в договорі з колгоспом, який набував сили закону. Договір і для колгоспів був важливим документом, що регулював виробничі відносини з державним підприємством. Договір підписували директор МТС і голова колгоспу. Спеціалісти МТС ретельно вивчали виробничі можливості кожного колгоспу і на основі цього планували оптимальне поєднання засобів виробництва МТС та колгоспів, визначали варіант найбільш раціонального розподілу окремих видів робіт між механічним та живим тяглом для проведення . всього обсягу сільськогосподарських робіт у найкоротші строки. Обов'язковим додатком до договору був перелік земельних ділянок колгоспу із

54

55

зазначенням полів сівозміни, на яких МТС повинна проводити тракторні роботи.

У першій частині договору визначалися зобов'язання машинно-тракторної станції. Зокрема, МТС забезпечувала трактори, комбайни та інші машини пальним і мастильними матеріалами, організовувала перевезення пального з баз Головнафтозбуту до нафтобаз МТС. Якщо колгосп брав участь у цих перевезеннях своїм транспортом, МТС зобов'язувалась оплатити йому витрати по перевезенню за діючими єдиними тарифами, затвердженими виконкомами обласних Рад депутатів трудящих. МТС за свій рахунок ремонтувала трактори і машини, доставляла їх до місця роботи і назад на садибу МТС, оплачувала працю спеціалістів станції, комбайнерів, машиністів, вагарів, трактористів, які залучались до ремонту тракторів, видавала грошовий гарантійний мінімум на трудодні, вироблені трактористами, бригадирами тракторних "бригад та їхніми помічниками. В обов'язки МТС включалась також підготовка за свій рахунок кадрів механізаторів та інших спеціалістів з колгоспників, проведення агрономічного обслуговування колгоспів, надання їм практичної допомоги у вдосконаленні організації виробництва, підвищенні продуктивності та упорядкуванні оплати праці і налагодженні обліку в колгоспах. Цим вичерпувалися зобов'язання МТС перед колгоспом за договором.

Другий розділ договору містив зобов'язання колгоспів перед МТС. Зокрема, колгосп зобов'язувався своєчасно сплачувати МТС кошти за сільськогосподарські роботи у вигляді натуроплати по ставках, встановлених урядом для кожного виду тракторних робіт залежно від строків їх виконання і розряду, до якого віднесено колгосп за рівнем урожайності. За роботи, виконані МТС із порушенням строку, визначеного договором, натуроплата нараховувалась за нижчими ставками, ніж за роботи, завершені в строк, виключаючи випадки, коли запізнення сталося з вини колгоспу. Винятком були також роботи, виконані МТС понад договірні зобов'язання. Вони оплачувалися за ставками для робіт, виконаних у строк. Такий порядок оплати стимулював МТС на проведення робіт у стислі агрономічні строки, зацікавлював в одержанні колгоспами високих урожаїв усіх сільськогосподарських культур. Колгосп зобов'язувався також

56

своєчасно оплачувати роботи, по яких проводився грошовий розрахунок. Колгосп брав на себе зобов'язання виконувати всі без винятку польові роботи своїми силами і в строки, встановлені договором, забезпечувати повне використання тракторів і сільськогосподарських машин. Він зобов'язувався виділяти на весь сезон сільськогосподарських робіт добре підготовлених колгоспників для роботи на причіпних машинах і для обслуговування машинно-тракторного парку, а також потрібну кількість колгоспників для підготовки їх на трактористів, комбайнерів і машиністів. У договорі передбачалося, що доставка пального із складу МТС до місця роботи забезпечується засобами і за рахунок колгоспу, для чого колгосп закріплював на весь сезон водіїв і транспортні засоби. Колгосп створював належні побутові умови для колгоспників і механізаторів у період польових сільськогосподарських робіт, організовуючи для цього польові табори та громадське харчування. Договором також передбачалися обов'язки колгоспу по ремонту власного сільськогосподарського інвентаря і передачі його в разі необхідності у користування МТС за умови оплати МТС вартості його спрацювання в розмірі відрахувань на ремонт, установлених промфінпланом.

У третьому розділі договору визначався порядок приймання сільськогосподарських робіт, виконаних машинно-тракторною станцією. Суворе додержання вимог цього розділу договору запобігало браку в роботі, сприяло підвищенню якості робіт.

ГІісля закінчення кожного виду робіт, але не рідше одного разу на п'ятиденку, МТС здавала, а колгосп приймав виконану роботу за актом, який підписували директор МТС (або за його дорученням агроном) і голова колгоспу. Здача-приймання проводилась за участю бригадира тракторної бригади і обліковця-заправника, а також бригадира рільничої бригади чи завідуючого тваринницькою фермою, якщо виконані роботи були пов'язані з громадським тваринництвом колгоспу, роботами на полях кормової сівозміни, у кормовиробництві чи з обслуговуванням інших трудомістких робіт у тваринництві. В акті обов'язково зазначалася кількість, якість і строки виконання робіт. Після закінчення кожної зміни виконану роботу тракториста, комбайнера, машиніста чи іншого працівника МТС приймав бригадир рільничої бригади або завідуючий тваринницькою

57

фермою разом з бригадиром тракторної бригади і обліковцем-заправником, які підписували обліковий лист на ці роботи. Заповнення бланків договору мало велике значення, тому у договорі не залишали незаповнених граф, а всі якісні показники робіт і строки їх виконання вказувалися чітко і конкретно. Колгосп зобов'язувався організувати правильний облік, приймання від вагарів МТС, зважування і охорону намолоченого зерна, обліковуючи всю кількість його, що надходить з бункера комбайна, з-під молотарки. При цьому складався акт обмолоту зерна.

В четвертому розділі договору визначалась відповідальність МТС і колгоспу за його порушення. Оскільки договір мав силу закону, обов'язкового до безумовного виконання колгоспом і МТС, то , порушення зобов'язань по договору прирівнювалось до порушення закону держави, визначалась відповідальність винної у порушенні договору сторони перед другою стороною. Якщо, наприклад, колгосп у визначені строки не здав належної кількості натуроплати, нараховувалась пеня в розмірі одного процента за кожні 10 днів прострочки. Не передана колгоспом натуроплата, нарахована за роботи МТС стягувалася з колгоспу через Народний суд, незалежно від розміру позову, а в разі злісної нездачі натуроплати винні, окрім того, притягалися до судової відповідальності і на колгосп накладався грошовий штраф у розмірі половини вартості незданої частини натуроплати. Так само несла відповідальність і МТС. Недоброякісно виконані роботи колгосп не приймав, і МТС повинна була переробити їх за свій рахунок без додаткової оплати. Якщо трактори і машини простояли без роботи з вини колгоспу (непідготовленість ділянки, відсутність причіплювачів та інших працівників, що обслуговують машини, несвоєчасне підвезення насіння, пального, води до місця роботи тощо), то колгосп сплачував МТС неустойку у півтора кратному розмірі планової вартості тракторних робіт, які мали бути виконані за час простою машин. При невиконанні з вини МТС або колгоспу тих чи інших робіт, передбачених договором, винна сторона відшкодовувала у півторакратному розмірі завдані збитки. Розмір збитків визначала комісія у складі державного інспектора по контролю за якістю робіт (голова), представника МТС і голови колгоспу з подальшим затвердженням акту виконкомом районної Ради депутатів трудящих. МТС і

колгосп зобов'язувались дбати про стан тракторів, машин, живої тяглової сили та іншого державного і громадського майна. До робітників МТС і колгоспників, винних у безгосподарному використанні майна, застосовувались суворі заходи покарання, включаючи зняття з роботи в МТС, виключення з колгоспу, стягнення завданих збитків. Особи, винні в злісному ставленні до майна МТС і колгоспу, притягувались до карної відповідальності, як за розтрату державного і громадського майна.