1.4. Механізм функціонування біржового ринку

Взаємовідносини підприємства з біржою основуються на біржовій угоді, що визначається такою при умові: а) якщо у ній йдеться про купівлю-продаж, поставку і обмін товарів, допущених до обігу на даній біржі, тобто якщо вона укладена на біржовий товар; б) її учасниками є члени біржі; в) вона зареєстрована на біржі не пізніше наступного дня після виконання операції.

Біржові угоди розрізняють за умовою виконання та метою здійснення (рис.б.).

За умовою виконання біржові угоди поділяються на три основні види, кожен з яких визначає характер взаємовідносин підприємства з біржею.

Угоди на реальний товар, тобто на реально наявний товар на біржі чи у продавця можуть укладатися з умовою про негайну поставку товару або на наявний товар («спот» і «кеш») або бути форвардними.

Біржові угоди з реальним товаром (СПОТ, ФОРВАРД) укладаються з метою фізичного переходу товару від продавця до покупця на умовах, передбачених угодою.

Угоди з коротким строком поставки (СПОТ) передбачають негайне передавання товару покупцеві на умовах, обумовлених

.Рис.6. Структура біржових угод

контрактом. Виконання угод починається з моменту їх укладання, а поставка здійснюється у термін від 1 до ЗО днів. При таких угодах важливою є практика розподілу витрат на зберігання та страхування товару. Так, витрати на зберігання товару та вартість його страхування до моменту продажу відноситься на рахунок продавця, а після укладання угоди, тобто після продажу - на рахунок покупця. ч

Механізм використання угод на умові СПОТ досить простий., Товар, який є на зберіганні і що підтверджено відповідними документами (наприклад, ф.іЗ-ХПП), виставляється на продаж. Покупці відповідно підтверджують свою платоспроможність. Після укладання угоди покупець перераховує кошти на розрахунковий рахунок біржі і тільки після цього починається відвантаження товару У разі несплати за угодою у визначені терміни угода анулюється, а гарантійний внесок покупця (не менше 0,5 % від суми угоди) направляється на користь продавця.

Угоди з відстроченою поставкою, або ФОРВАРД - це взаємопередавання прав і обов'язків на реальний товар з відстроченим терміном поставки. Така угода оформлюється як договір поставки. Продавець бере зобов'язання здійснити поставку закупленого товару у строк, обумовлений угодою, а -покупець бере зобов'язання прийняти товар та здійснити оплату за цінами контракту у випадку, якщо відсутній повний розрахунок чи передоплата при укладанні угоди.

Особливість угоди на умові ФОРВАРД полягає у різниці в часі укладання угоди та поставкою товару покупцеві. Тривалість періоду між моментом укладання угоди та поставкою товару встановлюється кожною біржею залежно від його асортименту. Так, на агропродукцію - це 3, 6, 9 місяців.

Об'єктом торгівлі при форвардних угодах, як правило, є товар, який буде вироблено (вирощено) на момент його поставки. Переваги укладання таких угод виявляються в значній економії витрат на зберігання продукції, а основне - дають змогу товаровиробнику самому авансувати майбутнє виробництво.

Форвардні угоди вигідні як для продавців, так і для покупців реального товару перш за все через те, що гарантують збут чи придбання продукції на прийнятних умовах, а також певною мірою застраховують від зміни цін. Однак в умовах інфляції такі угоди більш вигідні для покупців, оскільки існує певний ризик втрат для продавців через зміни реальної ціни товару до строку його поставки за контрактом. Так, якщо хімічний комбінат у січні продав біржі контракт на мінеральні добрива по 80 грн. за 1 т з поставкою його в травні, а до того часу ціна зросла до 100 грн, то на кожній тонні хімкомбінат втрачає 20 грн, які виграє

покупець.

Як свідчить досвід, у міру становлення ринкових відносин обсяги форвардних угод зростають і, як правило, домінують у торгівлі реальним товаром. Однак" при укладанні угоди з відстроченою поставкою існує ризик непоставки товару в обумовлені строки та кінцевих розрахунків у разі передбаченої угодою передоплати. На товарних біржах України застосовується механізм страхування від таких ризиків з використанням послуг вітчизняних та іноземних страхових компаній.

Ф'ючерсні угоди — це взаємопередавання прав і зобов'язань щодо стандартних контрактів на поставку біржового товару, отже, передбачається покупка або продаж не реального товару, а тільки контракту на нього протягом певного періоду. Тобто, за допомогою ф'ючерсних угод здійснюється торгівля не товаром, а правом на товар. Об'єктом такої торгівлі виступає стандартний біржовий контракт. Причому проданий на біржі контракт можна тут же купити, а куплений^продати практично в будь-який момент, але вже по іншій ціні, що склалась на ринку реальних товарів. Це дає можливість продавцям і покупцям здійснювати операції з одним і тим же товаром одночасно на двох ринках -ф'ючерсному і реальному - і тим самим застрахувати себе від цінового ризику. Цьому сприяє одна з найважливіших особливостей ф'ючерсних угод: підприємства вступають у відносини не між собою, а з біржою, її розрахунковою палатою.

18

19

Після реєстрації ф'ючерсної угоди її контрагенти (покупець і продавець) припиняють взаємовідносини як сторони, оскільки відтепер мають стосунки виключно з Розрахунковою/ палатою.

Результатом таких угод є не передача реального товару, а сплата біржі або одержання від неї різниці між цінами контракту в день його укладання і в день його ліквідації. Укладання таких угод здійснюється не з метою купівлі-продажу реального товару, а для його страхування від можливих несприятливих змін ціни. Вони укладаються за стандартизованими умовами на основі біржових типових контрактів по кожному виду товару. Об'єктом ф'ючерсної угоди може бути тільки один вид продукції визначеної якісної характеристики.

Ф'ючерсні угоди укладаються не на обсяги товару, а тільки на визначене число контрактів. Сумарні обсяги певного виду товару по ф'ючерсних угодах визначаються кількістю контрактів, а обсяги Певного виду товару в кожному контракті стандартизовані. У момент укладання ф'ючерсної угоди покупець і продавець вносять гарантійну заставу в розмірі до 18% вартості контракту На окремий рахунок. У місяць поставки товару за даним контрактом гарантійний завдаток повинен становити ЮО.% вартості товару.

Мета укладання ф'ючерсної угоди полягає в одержані різниці між ціною контракту на момент його укладання та ціною на день закінчення контракту. Якщо За цей період ціна зросте, то продавець програє. Для виплати різниці між ціною в контракті та реальною ціною, що склалася на ринку, продавець укладає офсетну, або зустрічну угоду, (тобто угоду на покупку такої ж партії товарів за новою, вже реальною ціною на момент закінчення терміну ф'ючерсної угоди. Покупець також укладає офсетну угоду на продаж такої ж партії товару за новою ціною і одержує виграну різницю. При укладанні офсетної угоди ф'ючерсна угода ліквідовується.

На наступному або завершальному етапі здійснюється ліквідація ф'ючерсного контракту, який покриває понесені фінансові втрати. Якщо немає необхідності ліквідовувати ф'ючерсну угоду на ті чи інші обсяги продукції, тобто хеджер не зазнав втрат від зміни цін і поставка товару за форвардною " угодою відбулася, ф'ючерс може продовжувати обіг на біржовому ринку.

Щоденно за всіма ф'ючерсними контрактами, які не були ліквідовані протягом біржового дня, проводяться розрахунки. При підвищенні цін сторона, яка продала контракт (продавець), повинна до початку наступного біржового дня (сесії) виплатити брокеру, а той - Розрахунковій палаті різницю між ціною, зареєстрованою при закритті попереднього біржового дня та ціною, зареєстрованою при закритті поточного біржового дня.

Розрахункова палата в свою чергу, нараховує або сплачує брокеру-покупцю, а він - своєму клієнтові позитивну для нього різницю. При зниженні ціни дія відбувається навпаки. Покупець вносить різницю цін брокеру, а той -Розрахунковій палаті, яка направляє їх продавцю.

В біржовій діяльності використовується хеджування, яке являє собою механізм забезпечення страхування цінового ризику,' тобто страхування від можливої зміни цін, одна з найскладніших біржових операцій, оскільки передбачає функціонування взаємопов'язаних елементів єдиного механізму поетапного укладання і завершення трьох видів угод.

Основа страхування від цінового ризику проста, але складним є механізм його здійснення. Так, для страхування від цінового ризику, тобто зміни цін на реальний товар, який продається або купується за угодою з відстроченою поставкою (форвард), хеджеру (його брокеру) необхідно поетапно укласти три види угод, які внаслідок їх здійснення і забезпечать упередження цінових втрат: купівля або продаж реального товару з відстроченою поставкою (форвард), купівля або продаж ф'ючерсних контрактів на аналогічний обсяг товару, ліквідація позицій за ф'ючерсними контрактами шляхом укладання офсетної

(зустрічної) угоди.

Основоположним у здійсненні страхування від цінового ризику (хеджування) є одночасне укладання угоди на реальний товар з відстроченою поставкою і ф'ючерсної угоди на аналогічний обсяг товару. На даному, початковому етапі, страхуванням шляхом укладання двох видів угод досягається гарантія в запобіганні втрат від зміни цін.

У випадку, якщо за угодою на реальний товар з відстроченою поставкою хеджер-продавець реального товару матиме фінансові втрати від зміни цін, то одночасно він як хеджер-покупець, але вже як власник ф'ючерсної угоди на такий

20

21

же обсяг товару, має прибуток. Ця сума власне і страхує втрати за форвардною угодою.

Наведемо приклад ефективності використання ф'ючерсних контрактів. Так, якщо фактична ціна на біржі в період поставки товару буде нижчою за ціну ф'ючерсного контракту на цей період, то підприємства нічого не втратять, а навпаки - виграють за рахунок різниці в цінах. Наприклад, в квітні місяці біржова ціна 1 т мінеральних добрив з поставкою в грудні становить 100 грн при цільовій ціні - 90 грн. Враховуючи ситуацію, що ціна до грудня може знизитися, хімкомбінат не маючи в квітні реального товару приймає рішення продати на біржі контракти на продаж мінеральних добрив по 100 грн за 1 тонну. Якщо ж в грудні ціна на мінеральні добрива дійсно знизиться до 80 грн за 1 тонну, то хімкомбінат знайде на ринку реального товару покупця по цій ціні, втративши на кожній тонні по 10 грн (90 -80). Одночасно комбінат викупить свій проданий у квітні контракт також уже по 80 грн за 1 тонну і одержить прибуток у сумі 20 грн за 1 тонну (100 - 80). В кінцевому підсумку хімкомбінат одержить прибуток в сумі 10 грн за 1 тонну. Але, якщо ж в грудні ціна підвищиться до 160 грн за 1 т, то хімкомбінат програє - не одержить додаткового доходу від такого підвищення цін. У протилежну ситуацію потрапляє покупець ф'ючерсних контрактів. Тобто ф'ючерсні угоди мають також певні недоліки.

Недоліки ф'ючерсних угод усуваються опціонними угодами, які передбачають торгівлю попередніми контрактами. Опціонні угоди знижують ризик, пов'язаний з торгівлею ф'ючерсними контрактами, оскільки опціонна торгівля дає змогу торговцеві завчасно визначати максимальний ризик і торгувати опціонами, не виходячи за межі свого ризику.

Опціонна угода укладається між двома контрагентами, один з яких одержує премію і бере на себе зобов'язання продати чи купити, а другий сплачує премію і одержує право купити чи продати певний товар по конкретній ціні протягом визначеного строку. Премія при цьому є додатковим джерелом доходу для покриття фактичної ціни порівняно з ціною при укладанні угоди. Ціну опціону становить сума, що сплачується покупцем опціону його продавцеві. При цьому покупець не має ніяких інших зобов'язань, крім сплаченої суми, яка становить його максимальний ризик.

Особливістю рпціонних угод є те, що покупець опціону, сплативши його вартість (премію) продавцеві, надалі має право на вибір - купити товар по визначеній контрактом ціні чи відмовитись від його купівлі, якщо виникне можливість купити аналогічний товар дешевше.

Наприклад, комбайновий завод хоче продати, а селянська спілка купити бурякозбиральний комбайн за 200 тис. грн. Але на час домовленості в квітні місяці спідка не має таких коштів^ а матиме їх лише у серпні місяці. Селянська спілка готова саме тбді сплатити за комбайн таку суму. Але за цей період комбайн може бути проданий або ціни можуть підвищитися. Щоб застрахуватись, селянська спілка пропонує укласти контракт, згідно з яким вона бере на себе зобов'язання сплатити за комбайн 200 тис. грн, а завод зобов'язується продати спілці комбайн у ' серпні по цій ціні. Такий кбнтракт називається опціоном. При цьому селянська спілка сплачує за опціон певну суму (наприклад, 3%, тобто 6 тис.грн). Продавши опціон, завод зобов'язаний продати комбайн. Купивши опціон, селянська спілка дістає право придбати комбайн, але не зобов'язана цього робити. Якщо за 4 місяці ціна на комбайн на ринку знизиться до 180-тис. грн, то селянська спілка може відмовитися від його купівлі за контрактом і купити на ринку реального товару. За таких умов селянська спілка придбає комбайнова 186 тис. грн (180 тис.грн + 6 тис.грн -оплата за опціон). Якщо ж ціна на комбайн зросте, то селянська спілка може купити його по ціні 206 тис. грн.

22

23