5. Бізнес-планування технічного сервісу 5.1. Структурна характеристика бізнес-плану

Бізнес-план - це документ, що описує всі аспекти діяльності конкретного підприємства, докладно аналізує всі проблеми, з якими воно може зіткнутися в ринковому середовищі, і вказує на шляхи подолання цих проблем. Правильно складений бізнес-план має аргументовано відповісти на питання: чи варто вкладати кошти в задуману справу і чи дасть вона прибуток, який виправдає докладені зусилля і витрачені кошти.

Найчастіше бізнес-план складають у двох формах:

- для зовнішнього використання - щоб показати визначений бізнес в якомога вигіднішому світлі іншим людям (наприклад, інвесторам);

- для внутрішнього використання - виділяють позитивні і негативні сторони бізнесу і використовують цей план для управління підприємством. Тому найдоцільніше спершу написати бізнес-план для внутрішнього використання.

На самому початку бізнес-пла^ування важливо визначитися, чи справді потрібен інвестор, чи може краще зосередити зусилля на підвищенні продуктивності виробництва і праці. Тому, працюючи над «внутрішнім» бізнес-планом необхідно проаналізувати всі можливі варіанти. Якщо залучення інвестора виявиться виправданим, то обидві сторони матимуть тверді підстави для укладання угоди.

Бізнес-план повинен допомогти підприємству виконати такі завдання:

1. Вивчити насиченість та перспективність майбутнього ринку збуту.

2. Оцінити майбутні витрати на виробництво продукції і зіставити їх з цінами продажу (так визначається рівень прибутковості справи).

3. Виявити можливі негативні фактори на бізнес (особливо на початковому етапі реалізації справи).

4.Визначити показники, якими надалі

контролюватиметься стан справ.

Бізнес-план діяльності фірми складається за^ певними загальними правилами, переважно на три роки наперед або на період до повного повернення кредитних ресурсів. Він є

92

93

докладною схемою майбутньої підприємницької діяльності і має враховувати такі головні моменти:

1. Резюме, де висвітлюється мета бізнесу, потреба у фінансах, їх призначення, головні клієнти, конкуренти і переваги пропонованого бізнесу («ноу-хау») над бізнесом конкурентів, приклади-витяги з основних фінансових пропозицій.

2. Мета і завдання, що включає суть ідеї (короткий аналіз), основні напрямки діяльності, характеристика галузі.

3. Продукт (послуга), де здійснено його ознайомчий опис, визначено специфіку продукту і чим цей продукт чи послуга відрізняється від інших, виконано опис технології та підтвердження відповідної кваліфікації, вказано наявність ліцензії (патентних прав), майбутній потенціал продукту чи послуги (тобто, чи має цей продукт чи послуга перспективу).

4. Аналіз ринку з характеристикою покупця, конкурента (з його сильними і слабкими сторонами), сегменту ринку, в якому буде працювати підприємство, перспектив ринку, складу потенційної клієнтури підприємства впливу конкуренції та зусилля підприємства, спрямовані на «втримання» клієнта.

5. План маркетингу, де описано забезпечення конкурентноспроможності продукту (послуги), головні характеристики продукту (послуги) в порівнянні з продуктами-конкурентами, механізм ціноутворення, методи стимулювання продажу.

6. План виробництва, в якому наведені дані розташування приміщень, обладнання, джерела постачання основних матеріалів та обладнання, гарантії їх стабільності, схема розповсюдження продукту (послуги), використання субпідрядних організацій.

7. Управлінський персонал з короткою характеристикою основного складу, принципів стимулювання зусиль персоналу, планування потрібної кількості та складу персоналу.

8. Обсяги та джерела потрібних коштів, а також терміни їх повернення.

9. Основні характеристики фінансового плану, собівартість, обсяг продажу, прибутки, ризики і способи їх уникнення.

10. Детальний фінансовий план, прогнозування обсягу продажу в часі, оцінка прибутків та можливих збитків, аналіз руху (обігу)-коштів, зведена таблиця річного балансу.

Бізнес-план мусить бути досить простим, функціональним,

94

зручним у користуванні і викликати довіру.

Резюме. Бізнес-план має починатися з висновків (1-2 сторінки), які пишуть в останню чергу. Висновки - це самостійний документ майже рекламного характеру з головними концепціями бізнес-плану. Саме цю частину читають більшість потенційних інвесторів. Можливих партнерів цікавлять такі пункти: сума кредиту, напрямки вкладення позичених коштів, передбачені терміни погашення кредиту, інші інвестори проекту, величина власних коштів.

Мета і завдання. Тут треба проаналізувати запропоновану ідею. Рекомендується застосувати так званий ситуаційний 5\УОТ-аналіз. Наведену абревіатуру розшифровують так: 51геп§іЬз -сильні сторони підприємства, ДУеагкпеззез - слабкі сторони підприємства, ОррогіипШез - можливості, ТЬгеаіз - загрози. Сильні (8) і слабкі (\\0 - це ті складові частини діяльності підприємства, які ним контролюються, а саме: маркетингові аспекти (місцерозташування, ринок, його сегменти); риси, якими продукт відрізнятиметься від конкурентного; виробничі фонди, їх стан та ресурси; наявність власних фінансів; кадрові аспекти.

До сильних сторін підприємства можна віднести: дешеву сировину; високий професіоналізм персоналу; дешевизну продукту; новизну товару; практичне і гарне упакування, тощо.

До слабких сторін підприємства можна віднести: відсутність сховища для сировини; слабку рекламу; відсутність гаражу для автотранспорту та інше.

Можливості (О) і загрози (Т) - це ті чинники, що перебувають поза контролем підприємства і можуть вплинути на процес розвитку справи. Тут варто врахувати: економічне середовище (державну підтримку ^малого бізнесу, податкове законодавство тощо); політичне середовище; соціально-культурне середовище; технологічне середовище; демографічне середовище.

До можливостей підприємства можна віднести: підвищення професійного рівня персоналу; вдосконалення продукту; перехід на іншу сировину; одержання кращих перспектив внаслідок поступового покращення податкової політики.

До загроз підприємства можна віднести: зміни в митному

" законодавстві, які можуть ускладнити взєморозрахунки з

іноземним постачальником сировини; непередбачуваність дії

сучасного парламенту, яка може призвести до повної чи

95

часткової націоналізації підприємства.

Обгрунтування мети. Цей процес складається з двох етапів. На першому визначають, яку справу планує здійснювати підприємство і наскільки ця справа реальна. На другому етапі опрацьовуються шляхи досягнення мети, тобто розробляється стратегія і складаються найближчі (оперативні) плани.

Продукт (послуги). Належить чітко описати передбачені види продукту (послуги) і вказати застосовувані для виробництва технології. Викласти це потрібно простою, зрозумілою для фахівця мовою. Дуже важливо підкреслити унікальність, особливу привабливість продуктів чи послуг. Необхідно вказати також можливості вдосконалення товару чи послуг.

Аналіз ринку. План маркетингу та виробництва. Аналіз ринку і маркетинг - вирішальні фактори в кожному бізнесі. Товар і його технологія можуть бути унікальними. Але якщо підприємство не матимете свого покупця, то воно буде у програші. Тому цей розділ бізнес-плану є найважчим. Підприємству треба переконати інвестора в тому, що ринок збуту існує, що воно тут добре орієнтується і що товар чи послугу підприємства купуватимуть. ^

Типовий процес дослідження ринку має чотири етапи: визначення типу потрібних даних (інформації); пошук цих даних; аналіз цих даних; вибір та реалізація заходів, що забезпечуватимуть розвиток продажу продукту підприємства.

Насамперед підприємству належить з'ясувати для себе такі питання: кому потрібен його товар? Де ніша підприємства на ринку? За скільки, чому і в якій кількості купуватимуть його завтра, післязавтра та протягом найближчих двох років? Ці показники залежатимуть від багатьох економічних факторів, зокрема від рівня прибутків потенційних покупців, стуктури їхніх видатків, темпів інфляції, наявності придбаного раніше аналогічного продукту тощо. Не останню роль відіграватимуть інші чинники: соціальні, культурні, демографічні і навіть кліматичні.

Пізніше необхідно оцінити потенційну суму продажу, тобто визначити, на яку максимальну суму реалізації підприємство може розраховувати. Після такого маркетингового дослідження буде встановлено, на яку' кількість клієнтів можна реально розраховувати щомісяця. ,

96

Наступний крок - оцінка ринкової ситуації. Тут необхідно визначити реальну кількість товару (послуг), яка може бути реалізована за конкретних умов діяльності підприємства, витрачаючи певні суми на рекламу, втримуючи певний рівень цін. Важливо спрогнозувати як ці показники змінюватимуться щомісяця.

У процесі маркетингового дослідження доцільно зібрати інформацію про конкурентів, їхній товар, ціни та умови продажу, які варто теж подати в бізнес-плані. Інвестор завжди належно оцінить обізнаність і продуманість проекту взагалі. Важливо відповісти на такі питання: «Хто є найбільшим виробником аналогічного продукту?», «Яку вагу він надає рекламі?», «Яким є рівень цін та цінова політика?» та інші.

Персонал. У цьому розділі необхідно пояснити, як організовано керівну групу, кому і яку роль відведено. Потрібно також охарактеризувати своїх партнерів, їхні досягнення, можливості і надійність, а також написати, як підприємство збирається зацікавити менеджерів у розвитку свого бізнесу, наприклад, якими будуть оклади, частка в прибутку тощо.

Джерела та обсяг потрібних коштів. У цій частині бізнес-плану потрібно викласти свою думку стосовно таких питань: 1.Скільки коштів потрібно підприємству? 2. Звідки підприємство збираєтеся їх отримати, у якій формі і протягом якого терміну? 3. Коли і як підприємство будете їх повертати? Друге питання - предмет особливої розмови. Тут належить вказати, яку частку коштів підприємству треба отримати у вигляді кредиту, а яку -залучити у вигляді пайового капіталу. Річ у тому, що банкіри завжди намагаються знизити свій ризик, бо вважають, що ризикувати мусять насамперед власники підприємства та акціонери. Тому кредитне фінансування доцільніше планувати для проектів, пов'язаних з розширенням чинних підприємств, де є матеріальне забезпечення кредитів. Натомість для проектів створення нових підприємств краще використати варіант пайового чи акціонерного капіталу. Адже кредитна угода передбачає жорстку схему повернення боргу і сплати відсотків у точно встановлений термін. У нас нині цей термін складає приблизно рік. Нові підприємства, укладаючи кредитну угоду, йдуть на величезний ризик, бо найперспективніші з них зп непередбачених об'єктивних обставин не застраховані під

97

банкрутства. З іншого боку, підприємства, створені на кошти акціонерів можуть функціонувати спокійно: акціонери не матимуть претензій, якщо переконаються, що в скрутних ситуаціях їхні гроші підприємство не «проїдає», а наполегливо інвестує в подальший розвиток. Інколи підприємці не хочуть залучати від інвесторів багато коштів, аби не позбутися контрольного пакету акцій. Ця психологія «собаки на сіні» лише зрідка сприяє успіхові. Найкращий варіант - залучити заможних інвесторів, щоб втілити свої проекти в життя. При цьому головне завдання - визначити справедливу ціну за ту частку бізнесу, яку підприємство хоче відпустити інвесторові.

Фінансовий план та оцінка ризиків. У цьому розділі потрібно зробити своєрідну «передмову» до наступного розділу, висвітлити його головні пункти, наприклад, ймовірну вартість підприємства в тому разі, якщо все йтиме за планом, прогнозований обсяг продажу та прибутків, Але разом з вигідними показниками тут треба знайти й ступінь ризику та можливі проблеми. Кожний добрий бізнес-план містить відповідь на питання «А що, коли?.. А раптом?.. « Обсяг продажу переважно має циклічний характер. Важливо, щоб головні ризиковані моменти проаналізувало підприємство: інакше це зробить за нього потенційний інвестор, але вже із своїм, не завжди позитивним для підприємства, висновком. Необхідно пам'ятати, що не досить тільки описати можливі ризики - треба викласти й «аварійні» заходи. Дуже добре, якщо буде також встановлена «межа чутливості», «межа банкрутства».

Детальний фінансовий план (бюджет). Цей розділ починається з розписаного в часі прогнозу обсягу продажу. Важливими його складовими є: оцінка прибутків і збитків; щомісячний аналіз руху готівкових коштів; річна балансова відомість.

Прогноз обсягу продажу має містити бачення того сегменту ринку, який підприємство хочете охопити своєю продукцією. Для почасового періоду виробництва варто подбати про попередню домовленість з клієнтами (якщо це можливо).

Прогноз прибутків і збитків - документ досить простої структури, який містить такі показники: прибутки від продажу; видатки на виробництво; сумарний прибуток; загальні видатки; чистий прибуток. Завдання цього документу - продемонструвати,

98

як буде змінюватися і формуватися прибуток підприємства.

Баланс активів і пасивів, який зазвичай складають наприкінці року вважають менш важливим документом, однак у бізнес-плані без нього обійтись не можна. Цей баланс особливо прискіпливо вивчатимуть фахівці банків, щоб оцінити, які суми і за рахунок яких джерел (пасивів) підприємство вкладатиме в основні засоби (активи). Банкові вигідніше, щоб його кошти йшли на придбання основних засобів. Бо у разі- банкрутства підприємства, банк забере його обладнання під заставу.

Детальний фінансовий план - це не тільки кількісна характеристика маркетингових та виробничих планів. Цей документ допоможе підприємству переконатися, наскільки ці дві його частини відповідають одна одній. Завдяки бюджету буде легше управляти підприємством у майбутньому, а також керувати людьми, залученими до цього бізнесу.

Методи визначення оптимального складу МТС.

Послідовність розрахунків при визначенні оптимального складу МТС така: ,

- підготовка даних про строки виконання та обсяги всіх операцій по вирощуванню кожної культури;

- визначення продуктивності всіх агрегатів на кожній операції; призначення машини чи агрегату для виконання певної операції;

- розрахунок потрібної кількості агрегатів для кожної операції і побудова графіка їх завантаженості;

- аналіз завантаженості тракторів протягом року і перевірка можливих варіантів коректування розрахункових графіків їх використання;

- уточнення потрібної кількості тракторів і машин після коректування графіків їх використання;

- визначення прямих експлуатаційних і приведених витрат на виконання комплексу робіт у господарстві при встановленому складі МТС.

Існує декілька методів розрахунку потрібної кількості техніки для господарства. Найпростішими з них є ті, за допомогою яких спеціалісти господарства можуть виконати весь розрахунок самостійно. До них відносяться три методи визначення техніки: на підставі робочих планів виконання польових робіт, побудовою

99

графіка використання МТС, розрахунком за піковими періодами завантаженості тракторів та інших машин.

В основі розрахунків на підставі робочих планів виконання польових робіт (таблиця 4.) використано підхід встановлення способу здійснення кожної операції та погодження потреби у різних типах машин протягом окремих періодів.

Вимоги при визначенні складу МТС такі: до складу МТС повинні увійти тільки ті типи машин, які забезпечують високу якість виконання операцій відповідно до вимог агротехніки; кількість машин кожного типу повинна відповідати обсягу робіт, які треба виконати у встановлені агротехнічні строки; склад МТС слід підбирати так, щоб виробництво всієї сільськогосподарської продукції вимагало найменших витрат; доповнювати до існуючого парку трактори і. машини так, щоб повніше використати наявну техніку і щоб додаткові капітальні витрати на придбання нових машин були найменші; продуктивність і універсальність машин повинні бути такими, щоб вистачило механізаторів для виконання робіт у встановлені строки і вони були рівномірно зайняті на виконанні різних робіт протягом року; у складі МТС повинно бути якомога менше машин різних марок.

Для попередніх розрахунків потрібної кількості машин і аналізу забезпечення технікою використовують нормативи потреби у технічних засобах. Такі нормативи є узагальненням потреби у машинах і вони найбільш придатні для встановлення середніх значень потрібної кількості машин.

Побудова та коректування графіка завантаження МТС -найбільш доступний і досить точний спосіб виконання розрахунків для визначення потрібного складу парку. Суть цього методу полягає в тому, що за обсягом робіт на кожній операції залежно від строків виконання та продуктивності агрегатів встановлюється їх потрібна кількість. На графіку по горизонталі відкладають календарні строки, а по вертикалі - кількість потрібних агрегатів з тракторами даного типу (для кожного календарного періоду по всіх операціях наростаючим підсумком). Графіки складаються для кожного типу тракторів окремо. У результаті визначають, в якому з періодів потрібна найбільша кількість тракторів кожного типу та скільки їх потрібно господарству всього!

Кожну операцію на графіку позначають певним номером (кодом). По типу трактора і коду операції відомий склад агрегату.

100

Це дає можливість встановити за графіком потрібну кількість агрегатованих машин-знарядь.

Таблиця 4.

Робочий план проведення весняно-польових робіт

	Агротехнічні строки		Склад агрегату	Денне
Операції	початок	кінець		завдання, га
1	2	3	4	5
Підживлення:
озимих культур	1.03	-6.03	МТЗ-80+ 1-РМР-4	100
багаторічних трав	1.0.1	14.03	МТЗ-80+ 1-РМГ-4	54
пасовищ	10.01	18.03	Т-150К+РУМ-8	54
Боронування озимих культур	25.03	1.04	МТЗ-80+ БЗСС-1,0	76
Боронування багаторічних трав та пасовищ	28.03	5.04	ДТ-75М+БЗТС-1,0	140
Внесення органічних добрив	15.04	23.04	Т-150К+ПРТ-10	?0
Боронування зябу	3.04	12.04	ЛТ-75М + БЗТС-1,0	63
Оранка	17.04	25.04	Т-150К+ПЛП-6-35	32
Культивація зябу	15 04	25.04	ДТ-75М + КПС-4	60
Передпосівне дискування (в переводі на один слід)	18.04	10.05	Т-150К+БДТ-7.0	94
Сівба:
вівса	1.04	2.04	ДТ-75М+СЗ-3.6	25
багаторічних трав	8.04	12.04	ДТ-75М+СЗ-3.6	20
однорічних трав	2.04	3.04	МТЗ-80+СЗУ-З.б	25
кормових буряків	- 10.04	13.04	МТЗ-80+СО-4.2	20
кукурудзи на зерно	15.04	20.04	МТЗ-80+СПЧ-6	60
кукурудзи на сияос та зелений корм	25.04	1.06	МТЗ-80+СПЧ-6	40
Оранкаплощ після озимих	1007	1.08	К-701+ПТК-9-35, Т-150К+ПЛП-6-35	16 11
Сівба:
післяжнивних культур	15.07	3.08	МТЗ-80+СЗУ-З.б	60
багаторічних трав	1.08	7.08	ДТ-75М+СЗУ-3.6	60
Висадка насінників кормових буряків	15.04	15.04		1.5
Садіння:
картоплі	5.04	11.04	ДТ-75М+КСМ-6	12
тютюну	22.04	15.05	-	15
Сівба та садіння овочів	3.04	1.06	МТЗ-80+СО-4.2	6

При побудові графіка завантаження тракторних агрегатів використовують дані технологічних карт по кожній культурі (табл.5). У технологічній карті послідовно-подані всі операції, які необхідно виконати при вирощуванні даної культури і обсяг робіт на кожній з них. Щоб врахувати потрібну кількість машин для виконання робіт при несприятливих умовах, вказують допустиму тривалість виконання операцій. Такі характеристики строків виконання враховують залежність від погодних умов.. Саме ці

101

характеристики збігання чи зміщення строків виконання робіт найбільш важливі для пікових періодів потреби у технічних засобах.

Таблиця 5. Робочий план на період догляду за просапними культурами

	Агротехнічні строки			^---------------_—------
. Операції	І початок	кінець і_______________ Кукурудаа		Склад агрегату	виробітку, га/день
Боронування	24.05	5.06		ДГ-75М+БЗСС-І.0	20
Міжрядний обробіток і підживленням
перший	20.05	30.05		МТЗ-80+КРН-4.2	10
другий	15.06	25.06		МТЗ-8(НКРН-4,2	10
Внесення гербіцидів	20.05	25.06		. МТЗ-80+ПОМ-630	20
Транспортування розчину	20.05	25.05		МТЗ-8(НЗЖВ-І,8	20
		Картопля
. Культивація і боронуванням (5раз)	17.04	20.06		МТЗ-80+КОН-2.8А	10
Обприскування (6 раз)	17.05	15.07		МТЗ-80+ПОМ-630	20
Транспортування розчину	17.05	15.07		МТЗ-80+ЗЖВ-І.8	20
Культивація (2 рази)	20.05	20.06	МТЗ-80+КОН-2.8		8
Прополювання (3 рази)	20.5	20.06			0.18
Обприскування (4 рази)	30.05	28.07	МТЗ-80+ПОМ-630		20
		Овочі
Культивація (2 рази)	25.05	5.06	МТЗ-80+КОР-4,2		5
Прополювання (3 рази)	10.06	10.06			008
Обприскування (4_рази)	25.04	20.08	МТЗ-80+ПОМ-630		10
	15.05 ^	Буряки 1.06
Культивація (2 рази)			_		0 16
Прополювання (3 рази)	25.05	10.06	МТЗ-80+КРН-4.2		5
Обприскування (4 рази)	28.04	20.06	МТЗ-80+ПОМ-630		20

Щоб використати технологічні карти для розрахунку потрібної кількості машин, враховують, що на багатьох операціях можна застосувати трактори кількох типів. При складанні технологічних карт для кожної культури окремо ще невідомо, як доведеться розподілити парк машин по роботах, що одночасно виконуються. Тому для деяких операцій вказують можливі варіанти складу агрегатів. Остаточно тип трактора і склад агрегату з'ясовують при побудові графіка завантаженості тракторів усіх типів.

Для кожної операції вказують експлуатаційний денний виробіток одним агрегатом протягом робочого дня із врахуванням часу, необхідного на технічне обслуговування та переїзди з одного поля на інше.

102

Таблиця 6.

Робочий план	на період сінозбирання і заготівлі сінажу
Операції	Агротехнічні строки		Склад агрегату	Норма виробітку, га/день
	початок	кінець
Косіння трав на сіно	20.05	5.06	МТЗ-8О+КРН-2,1	6
Ворушіння трав на сіно	22.05	6.06	МТЗ-80+ГВК-6	18
Дворазове згрібання	23.05	9.06	МТЗ-80+ ГПП-6,0	18
Підбирання сіна	23.05	9.06	МТЗ-80+ПС-1.6	5
Транспортування сіна	23.05	9.06	ГАЗ-53А	50
Скнрлування сіна	23.05	9.06	МТЗ-8О+ПФ-О,5	20
Косіння трав на сінаж	25.05	2.06	МТЗ-80+ЖСК-4	6
Підбирання сінажу	27.05	4.06	МТЗ-80+КПИ-2,4	4
Транспортування сінажної маси	27.05	4.06	ГАЗ-53А	29
Укладання сінажної маси	27.05	4.06	-	20
Трамбування сінажу	27.05	4.06	ДТ-75М	220
Закривання сінажу	30.05	4.06	МТЗ-80+2ПТС-4-887Б	-

Таблиця 7. Робочий план посіву озимих

Агротехнічні Операції строки | початок~Гк7неш>			Склад агрегату	Норма виробітку, га/день
Озимі культури на зелений корм (180 га)
Оранка	10.08	30.08	К-701+ПТК-9-35	10
Дискумння у 2 сліди	10.08	30.08	Д-15ОК + БДТ-7.О	20
Культивація з внесенням аміачної води	11.08	1.09	ДТ-75М + КПС-4 + +ПОМ-630	12
Транспортування аміачної води	11.08	1.09	МТЗ-80+ ЗЖВ-1,8	16
Навантажування мін. добрив	12.08	1.09	МТЗ-80 + ПЄ-О^Б	ЗО 18 І
Внесення мін. добрив	12.08	1.09	МТЗ-80+ І-РМГ-4
Сівба	16.08	6.09	Т-150К + СЗУ-3.6 12
Коткування посівів	17.08 7.09 >пімі культури па з		ДТ-75М + ЗККШ-6 І 20 ирпо
Навантажування органічних добрив	20.08	10.09	ДТ-75М + ПБ-35	150
Розкидання органічних добрив	20.08	10.09	МТЗ-80 + РОУ-6	2
Оранка	26.08	25.09	ДТ-75М + ПНЯ-4-40	6
Приорювання трав на зелені добрива	10.09	12.09	Т-150К+ПЛП-6-35	7 •
Дискувания у 2 сліди	27.08	30.09	Т-150 + БДТ-7.0	18
Вирівнювання грунту	27.08	30.09	ДТ-75М + ВИП-5,6	20 14
Навантажування мін. добрив	29.08	30.09	МТЗ-80 + ПЄ-0.8Б
Внесення мін. добрив	29.08	30.09	МТЗ-80 + І-РМГ-4	л_.. н
Внесення аміачної води	29.08	30.09	МТЗ-80 + ПОМ-630	12
Сівба	2.09	30.09	Т-150 + СЗУ-3.6	12
Коткування посівів	3.09	30.09	ДТ-75М + ЗККШ-6	20

103

Таблиця 8. Робочий план збирання озимих і ярих колосових культур

Операції	Агротехнічні строки		Склад агрегату	Норма виробітку, га/день
	початок	кінець
Обкошування подів та підготовка прокосів	11.07	15.07	СК-5А + ЖВН-6А	8
Скошування зернових у валки	11.07	20.07	СК-5А + ЖВН-6А	8
Пряме комбайнування	11.07	25.07	СК-5А	7
Підбирання та обмолот валків	11.07	25.07	СК-5А	15
Транспортування зерна від комбайнів	11.07	25.07	ГАЗ-53А	25
Транспортування соломи	16.07	30.07	ЮМЗ-6АЛ + ВТУ-І0	150 150
Скирдування соломи	16.07	30.07	ЮМЗ-6АЛ + ПФ-0,5
Безвідвальний обробіток	21.07	10.08	К-70І +ПГ-3-5	8
Лущення стерні	21.07	01.08	Т-150К + ЛДГ-15	20
Оранка	21.07	01.08	К-701 + ПТК-9-35	10
Дискування	26.07	03.08	Т-150К + БДТ-7.0	8
Культивація з внесенням аміачної води	26.07	03.08	Т-150К + КРГ-3.6	15
Сівба післяжнивних культур - кукурудза, горох, озимий ріпак	26.07	05.08	ЮМЗ-6АЛ + СЗУ-3,6	12
Кормова капуста	26.07	05.08	ЮМЗ-6АЛ + СКН-6А	2

Якщо агрегат працює незалежно від інших, нормативний обсяг робіт (Р, га, т, т-км) визначають за формулою:

Р - Взм хТ хк, (2) де:

Взм — середня продуктивність агрегату за годину змінного часу, га/год, т/год або т-км/год;

Т — тривалість виконання даної операції протягом доби, год;

к — поправочний коефіцієнт використання календарного часу залежно від метеорологічних умов відповідно до пори року та виду робіт.

Потрібну кількість машин визначають із урахуванням їх експлуатаційної продуктивності. Тому у розрахунках по використанню сільськогосподарської техніки розрізняють середню продуктивність за годину чистої роботи, за годину змінного часу, за день календарного строку виконання операції. Коефіцієнти

104

для розрахунку значень останнього показника встановлюють як відношення кількості днів, протягом яких цю операцію за метеорологічними умрвами можна виконувати, до всієї кількості днів агротехнічного строку.

Таблиця 9.

Робочий план збирання просапних культур

Операції	Агротехнічні строки				Склад агрегату		Норма виробітку,
	початок		кінець				га/день
	Картопля
Зрізування бадилля	25.07	30.09			МТЗ-80 + КИР-1,5		2.5
Викопування	26.07	16.09			МТЗ-80 + КТН-2Б		2.5
Збирання	26.07	18.09			-		0.8
Транспортування на склад	26.07	18.09			МТЗ-80 + 2ПТС-4-ШБ		15
Перебирання	26.07	20.09			МТЗ-80 + КПС-15		44
Просушування	15.09	29.09			-		16
Кагатування	1.10	3.10			-		20
	Кукурудза на сішос
Збирання	9.09	14.09		Т-І50К + КСС-2.6		5
Транспортування силосної маси	9.09	14.09		ГАЗ-53:А, ЗИЛ - ММЗ-554		20
Трамбування силосної маси	9.09	14.09		ДТ-75М 100
	Кукурудза на зерно
Збирання	16.09	21.10		Т-150К + ККП-3		12
Транспортування качанів	16.09	21.10		МТЗ-80 + 2ПТС-4-887Б		ЗО
Транспортування зеленої маси	16.09	21.10		ГАЗ-53Б, ЗИЛ-ММЗ-554		20
Трамбування зеленої маси	16.09	21.10		ДТ-75М		120
	Кормові буряки
Збирання	10.10	16.10		, -		0.2
Навантажування	10.10	16.10		-		22
Транспортування	10.10	16.10		^МТЗ-80 + 2ПТС-4-887Б		27
Кагату вання	17.10	21.10		-		20

Далі розраховують кількість агрегатів (X, шт.), необхідних для виконання кожної операції, за формулою:

X = А:Тхр, (3)

де:

А — обсяг робіт на даній операції, га, т, т-км;

Т — календарний строк виконання операції, днів;

р — виробіток агрегату за день календарного строку виконання операції, га/день, т/день, т-км/день.

У багатьох випадках одночасно виконують декілька видів сільськогосподарських робіт (наприклад, культивацію, сівбу цукрових буряків і прикочування посівів).

105

Таблиця 10.

Технологічна карта вирощування і збирання цукрових

буряків

Операції	Календар­ний строк	Сі	лад агрегату		Денна продук­тивність агрегату, га
		Трактори, автомобілі	Сільськогосподарські машини
				КІЛЬ­КІСТЬ
1	2	3		5	6
лущильниками	16-23 08	Т-150К	ЛДГ-15А	1	110
Навантажування органічних добрив	1-10.09	Т-150	ПФП-2	1	600
Транспортування органічних добрив	1-10.09	ЗИЛ-ММЗ- 554.Т-1ЯЖ	1ПТС-9Б	1
Внесення органічних побрив	1.08-10.09	Т-150К	ПРТ-10	1	72
Навантаж уванкя иіндобрив	1 08-10. р9	ЮМЗ-бАЛ	ПЄ-0.8Б	1	600
Транспортування кінпобрив	1 08-10.09	МТЗ-80	2-ПТС-4-887Б	1	190
Внесення жіидобрнв	1.08-10.09	Т-150К	РУМ-8	1	158
Оранка на глибину 30см	1.08-10.09	Т-150	ПН-4-40	1	11,4
Вирівнювання борозен	1.08-10.09	ДТ-75М	ВПН-5,6	1	56
Культивація з внесенням рідких	11-15.10	Т-70С	УСМК-5.4Б	1	18
Закрити іадагк	25-31.03	Т-15Р	СГ-21	1	90
	1-5.04	МТЗ-80	ПЄ-0.8Б	1	600
Транс портувакня жінпоб рив	1-5.04	МТЗ-80	1-ПТС-4	1	320
Транспортування водн для обприскування	6-10.04	МТЗ-80	ЗЖВ-1,8		210
	6-10.04	МТЗ-80	ПОМ-630	1	12
Загортання пестхиидів	6-10.04	ДТ-75М	БЗТС-1.0	21	85
Коткування	§-1004	ДТ-75М	ЗКВТ-М	3	42
Сівба з внесення» мінаобрнв	6-10.04	Т-7РС	ССТ-12Б	1	20
Перше суцільне розпушування грунту до появи сховів	11-15 04	Т-70С	СП-И		50
Розпушування грунту в період появи схопив	17-19.04	Т-70С	УСМК-5.4Б	1	18
Розпушування грунту в МІЖРЯДДЯХ	27-30.04	Т-70С	УСМК-5.4Б	1	18
Розпушування грунту в	6-10.05	Т-70С	УСМК-5,4Б	1	18
П ро ріпж ування с х одів	14-2Р.05	Т-70С	УСМК-5.4Б	1	17
Розпушування грунту в міжряддях з внесенням рідких азотних добрив	20-25.05	Т-70С	УСМК-5.4Б	1	20
Обприскування посівів	2-5.рб	МТЗ-?0	ПОМ-630	1	20
	11-15.06	МТЗ-80	ПЄ-0.8Б	1	600
	11-15.06	САЗ-3502			270
Розпушування грунту в міжряддях з внесенням нінпоЗадв	11-15.06	Т-70С	УСМК-5.4Б	1	20
Розпушування грунту в міжряддях	26.30.06	Т-70С	УСМК-5.4Б	1	20
Розпушування грунту в міжряддях з одночасним	16.20.07	Т-70С	УСМК-5.4Б, ПОМ-30	1	20
Збирання гички цукрових буряків	16-30.09	МТЗ-80	БМ-6А	1
Транспортування гички	16-30.09	МТЗ-80	2-ПТС-6-8526	1	8
Трамбування гички цукрових буряків	16-30.09	ДТ-75М			15
Збирання коренеплодів	16-30.09	РКС-р"			8

106

Щоденний обсяг виконання операцій визначають залежно від того, яку площу потрібно засіяти за день. Тому денний виробіток і необхідну кількість агрегатів для виконання паралельних операцій встановлюють у такій послідовності:

- виділяють основну або завершальну операцію; підраховують експлуатаційну продуктивність агрегату за добу;

- ділять загальний обсяг робіт по цій операції на експлуатаційну продуктивність агрегату і кількість днів роботи відповідно до допустимих строків виконання операції, після округлення результату до більшого цілого числа встановлюють потрібну кількість агрегатів і обсяг роботи, який можна виконати за добу на основній операції;

- згідно із запланованим обсягом роботи на основній операції визначають обсяг робіт на допоміжних і паралельних операціях;

- за обсягом робіт встановлюють потрібну кількість агрегатів на допоміжних і паралельних операціях, так як для основної операції.

Визначення потрібної кількості тракторів та інших машин загального призначення за піковими періодами їх завантаженості більш просте, але орієнтовний розрахунок, коли попередньо визначені типи потрібних машин і розподілений загальний обсяг робіт між ними у пікові періоди.

У методичному плані розрахунок потрібної кількості машин за піковими періодами їх завантаженості грунтується на балансовій моделі парку машин, у якій попередньо встановлені переліки робіт у пікові періоди та коефіцієнти для розрахунку обсягу цих робіт залежно від площ вирощування певних культур:

Це дає можливість кількість машин кожного л-го типу в складі парку встановити за площею вирощування сільськогосподарських культур {Рм):

Хл = (Глін х Сін х Бім х Рм) : (Тім х Він), (4)

де:

Глін - кількість машин л-го типу, використовуваних у агрегаті з трактором н-го типу на і-й операції (при розрахунку кількості тракторів Глін=1);

Бім - технологічний коефіцієнт обсягу робіт на і-й операції у розрахунку на одиницю площі вирощування м -ї культури,

Сін - коефіцієнт розподілу обсягу робіт, що показує, яки

107

його частина на і-й операції виконується агрегатами з тракторами к-го типу.

Тім - агротехнічний строк виконання і-ї операції по вирощуванню м-ї культури, днів;

Він - виробіток агрегату з трактором к-го типу на і-й опе­рації за день календарного агротехнічного строку виконання цієї операції.

При використанні даного методу розрахунку як найбільш поширеного виділяють піковий період для тракторів загального призначення, який для більшості регіонів України припадає на підняття зябу, і окремо для універсально-просапних тракторів на період обробітку просапних культур і збирання трав. При цьому враховуються й інші роботи, що мають бути виконані цими групами тракторів у визначені періоди. Наприклад, у першому з них, крім оранки, враховуються транспортні роботи, деякі операції по збиранню цукрових буряків і кукурудзи, посіву озимих, а у другому - обслуговування тваринницьких ферм, транспорті роботи тощо.

Знаючи тривалість календарного пікового періоду, загальну потребу в певній групі тракторів (Пт) можна визначити за формулою:

де:

Он - обсяг робіт у змінних нормах виробітку, що повинні бути виконані в календарному піковому періоді;

Д - кількість днів у календарному піковому періоді;

Кк - коефіцієнт використання календарного періоду за метеорологічними умовами (визначається діленням можливих днів роботи за метеопрогнозом на загальну кількість днів у цьому періоді);

Кз - коефіцієнт змінності;

Кк - коефіцієнт виконання змінних норм виробітку;

Кт - коефіцієнт технічної готовності.

Ступінь забезпечення аграрних підприємств комбайнами визначається відношенням їх фактичної наявності до нормативної

108

потреби (Пк). Останню розраховують за формулою :

Зп

де:

Зп - збиральна площа відповідної культури, га; Тр - установлена тривалість збирання культури, за якої не допускаються втрати врожаю, днів; Зн - змінна норма виробітку, га.

На великих аграрних підприємствах більшість культур збирають за потоковою технологією. Найбільший ефект потокових технологій" досягається при груповому використанні машин і оптимальному забезпеченні комбайнів транспортними засобами. Для визначення потреби в автомобілях (Па) для обслуговування комбайнів з бункером при збиранні культур за потоковою технологією можна скористатися формулою:

де:

т_к - кількість комбайнів;

Я - продуктивність комбайна за годину змінного часу, га/ год;

У - врожайність, т/га;

Б - вантажопід'ємність бункера, т;

Ку - кількість бункерів продукту, що вміщується в кузов автомобіля;

І - середня відстань перевезень, км;

0 - середня технічна швидкість автомобілів, км/год;

і - тривалість розвантаження автомобілів з врахуванням часу на допоміжні операції, год;

і - час, що витрачається на вивантаження бункера комбайна в автомобіль.

Потребу автомобілів для комбайнів без бункера (Па) можна визначити за формулою:

109

де:

В_д - середня вантажопід'ємність автомобіля, т;

К_в - коефіцієнт використання вантажопід'ємності автомобіля.

Викладена методика визначення потреби автомобілів для обслуговування комбайнів передбачає, що усі складові технологічного процесу є стабільними, тобто витримується швидкість автомобілів, відсутні їхні поломки і поломки комбайнів, забивання робочих органів, забезпечується рівномірна швидкість руху комбайна тощо. Ці випадкові фактори завжди присутні, але їх негативний вплив може бути пом'якшений ефективною організацією праці, високою'кваліфікацією механізаторів та інших учасників виробничого пронесу.

Для впровадження групової роботи машин, як найбільш ефективного напряму підвищення ефективності використання МТС можна використовувати дещо інший підхід до розрахунку потреби технічних засобів.

Досвід підтверджує, що групове використання машин має ряд переваг: спрощується управління використанням техніки, технічне обслуговування машин і контроль за ходом робіт; зменшуються простої транспортних засобів при завантажуванні і збиральних машин в очікуванні транспортних засобів.

При груповому використанні машин досягається найбільший ефект потокових технологій. Зокрема, скорочуються строки робіт, зменшується кількість допоміжних операцій, раніше звільняються поля для виконання наступних робіт, зменшуються втрати врожаю. Одночасно для потокового збирання необхідна велика кількість різноманітних машин, застосування яких може бути ефективним в економічному відношенні лише при раціональному доборі типів і співвідношень збиральних та транспортних машин. Отже, для ефективного використання комплексів машин на збиранні та інших роботах потрібний детальний розрахунок їх складу й організації використання.

Розрахунки з обгрунтуванням складу та використання збирально-транспортних комплексів ведуть поетапно у такій послідовності .

ПО

Перший етап — уточнення обсягів та технології робіт. Виходячи із стану культур, погодних умов, наявної техніки, кількості механізаторів, встановлюють спосіб збирання культури на кожному полі.

Другий етап — визначення потреби в техніці. Необхідну кількість комбайнів (Дк, шт.) для збирання підраховують за

формулою:

Дк = Я : Взм х Т х К , (9)

де:

Я - площа збирання культури, га;

Взм - змінна норма виробітку, га;

Т - встановлена тривалість збирання, днів;

К - коефіцієнт змінності.

Враховуючи, що комбайни і транспортні засоби працюють стабільно, тривалість рейсу автомобіля, заповнення бункера та інших елементів процесу збирання можна вважати постійними величинами, кількість автомобілів Ч (шт.) для обслуговування групи комбайнів при потоковому збиранні можна визначити за

формулою:

Ч = (Тк : Та) х М, (10)

де:

Тк - тривалість повного циклу комбайна (робочий хід з нагромаджуванням продукту збирання в бункері або кузові автомобіля, що рухається поряд з комбайном, вивантажування бункера, чекання під'їзду вільного автомобіля тощо);

Та - тривалість повного циклу роботи автомобіля (рух з

вантажем і зворотний рух без вантажу, вивантажування

~ продукту збирання, рух поруч з комбайном, у якого немає

бункера, або вивантажування продукту збирання із бункера при

зупинці комбайна);

М - кількість комбайнів у групі.

На підставі цього рівняння виводять зручніше для розрахунків рівняння:

для комбайнів з бункером Ч = [(Як х У) : Уб] х [(2В : Ш) + (Ра + Кб х Ва)},

при К6=М, (11)

111

Ч = 1(М х Як х У) : (Кб х Уб)) х [(2В : Ш) + (Ра + Вб)], приК<М, . (12)

Де:

Тік - продуктивність комбайна за годину змінного часу, га/ год;

У - врожайність, т/га;

Кб - кількість бункерів продукту, що вміщується у кузов автомобіля;

Уб - вантажопід'ємність бункера, т;

В - середня відстань перевезень, км;

Ш - середня технічна швидкість автомобілів, км/год;

Ра - тривалість розвантажування автомобіля з урахуванням витрат часу на допоміжні операції, год;

Ва - тривалість вивантажування бункера в автомобіль, год;

для комбайнів без бункера :

Ч = [(М х Пк х У) : (Ав х Вк) х [(2В : Ш) + Ра)] + М, (13) де:

Ав - середня вантажопід'ємність автомобіля, т; Вк - коефіцієнт використання вантажопідйомності автомобіля.

Третій етап розрахунків — аналіз фактичного забезпечення МТС технікою. Якщо її недостатньо, збільшують коефіцієнт змінності, підвищуючи денну продуктивність машин, або коректують строки робіт.

Заключний етап розробок — розрахунок потреби у засобах технічного обслуговування і складання організаційної схеми взаємодії ланок і управління .загоном.

Економічні підходи до забезпечення беззбиткової роботи технічних засобів.

В умовах реформування сільського господарства виникає проблема раціонального технічного забезпечення аграрного виробництва. По-перше, при створенні МТС необхідно встановити для визначеної зони обслуговування оптимальний набір техніки з метою забезпечення її беззбиткової роботи. По-друге, із зміцненням економіки фермерських господарств постає питання: чи продовжувати користування послугами підрядної фірми, чи придбати власну техніку для⁴ виконання заданого обсягу робіт. По-третє, необхідно визначитись: купувати нову чи потриману

112

техніку. Щоб успішно вирішити ці проблемні питання необхідно встановити рівень витрат на утримання техніки, визначити ту межу завантаження технічних засобів, за якою досягається її ефективне, беззбиткове використання.

Класифікація витрат на утримання "техніки Витрати, що пов'язані з утриманням техніки, є складовою частиною усіх витрат підприємства. Розмір цих витрат в абсолютному і відносному виразі зростає у зв'язку з підвищенням забезпечення виробництва необхідними силовими і робочими машинами та різким подорожчанням паливно-мастильних матеріалів. Щоб не допустити невиправданого зростання витрат на утримання техніки і по можливості їх мінімізувати, важливо чітко уявляти механізм формування окремих складових елементів цих витрат і завдяки цьому здійснювати адекватний умовам підприємства режим економії.

Усі витрати на утримання техніки поділяють на постійні і змінні. Постійні витрати — це витрати, які не залежать від інтенсивності використання техніки — кількості годин роботи або.виконаного обсягу робіт. У даний час в аграрних підприємствах України ці витрати представлені амортизацією, страховими платежами (на розсуд підприємства) і витратами на утримання приміщень, де зберігається техніка. У країнах з розвинутим ринком, крім названих, до постійних відносять ще проценти і податок на майно. Процентні витрати дорівнюють процентній ставці за кредит, що був узятий для купівлі техніки. За умови, що вона придбана за власні кошти, розмір цих витрат розраховують як добуток процентної ставки на середню величину капіталовкладень, визначену як частка від ділення суми початкової і ліквідаційної вартості техніки на два. Процентна ставка в даному випадку береться на рівні найбільш вірогідної норми прибутку на капітал.

Змінні витрати на техніку безпосередньо пов'язані з її експлуатацією. До них відносять витрати на паливо і мастила, ремонт техніки, оплату праці робітників, які її обслуговують, інші витрати. Сума постійних і змінних витрат дає"сукупні річні витрати на утримання техніки. Діленням цих витрат по машинно-тракторному парку на загальний обсяг виконаних ним робіт н умовно-еталонних гектарах визначають собівартість одиниці цих робіт. По окремих тракторах доцільно визначати собівартість І

113

га виконуваних ними робіт (оранка, посів, культивація тощо). У сукупні витрати включають і витрати (постійні та змінні) на утримання тих причепНих (навісних) машин та знарядь, в агрегатуванні з якими працює той чи інший трактор. По інших видах техніки, наприклад, по зернових, бурякозбиральних, силосозбиральних, кукурудзозбиральних комбайнах сукупний обсяг витрат вираховують до зібраної площі; по сінопакувальних прес-підбирачах - до кількості тонн упакованого сіна, по стаціонарних двигунах - до кількості відпрацьованих годин.

Економічні підходи до обгрунтування придбання нової техніки або техніки, що була у використанні.

З розвитком різних організаційних форм господарювання на селі і насамперед селянських (фермерських) господарств, сільськогосподарських кооперативів, виникнення менших за розмірами колективних сільськогосподарських підприємств крім питання про підряд, постала ще одна проблема, яка вимагає , від сільськогосподарських підприємств суто економічного вирішення: купувати нову чи техніку або обладнання, що були у використанні.

Купівля нової техніки (обладнання) має переваги в наступному: вона, як правило, більш продуктивна, надійніша в експлуатації, зручніша в управлінні, більш комфортабельна, отже, «престижніша», вимагає менших витрат на ремонт, технічне обслуговування, паливо і мастильні матеріали, забезпечує кращу якість робіт, не вимагає швидкої заміни.

При придбанні нової техніки (обладнання) мають місце відповідні втрати: потрібний більший обсяг капіталовкладень, зростають витрати на амортизацію і страхові платежі, збільшується податок (проценти) на майно; за нестачі власного капіталу потрібний кредит, отже, і додаткові вирати на виплату процентів за нього, нерідко потрібно буде передбачити витрати на перекваліфікацію працівників, які обслуговуватимуть таку техніку.

Переваги від купівлі техніки (обладнання), що була у використанні наступні: потрібний менший стартовий капітал; зменшуються витрати на амортизацію, страхові платежі, виплату процентів за майно; відпадає необхідність у перекваліфікації фермера (обслуговуючого персоналу) для експлуатації техніки.

Придбання техніки, що була у використанні веде до

114

відповідних втрат і загроз: зростають витрати на ремонт, паливо, мастила, і нерідко на р обочу силу, що обслуговує стару техніку; техніка, як правило, менш продуктивна, має нижчу експлуатаційну надійність, а через це може простоювати саме в період збігу сільськогосподарських робіт, не завжди забезпечує високу якість.

Порівняння переваг і втрат зводиться, кінець-кінцем, до визначення обсягу річних витрат на експлуатацію нової і потриманої техніки на одиницю роботи і до оцінки можливостей забезпечення надійності останньої.

Перевага віддається тому варіанту купівлі техніки, за якого досягаються менші загальні річні витрати на її утримання. Якщо різниця у затратах невелика, то остаточне рішення доцільно приймати з урахуванням інших факторів, що відіграють важливу роль у конкретих умовах роботи підприємства. Наприклад, рішення на користь купівлі нової техніки підприємство може прийняти, коли доступний кредит і низькі процентні ставки на нього, фермер або обслуговуючий техніку персонал не має необхідних технічних навичок для підтримки техніки, що була у використанні в'робочому стані і проведенні своєчасного та якісного ремонту, коли невідома причина продажу техніки колишнім власником і неможливість більш-менш точно визначити її технічний стан.

Рішення на користь купівлі потриманої техніки може бути прийняте тоді, коли названі фактори діють у зворотному напрямі, тобто коли обмежені можливості одержання кредиту і високі процентні ставки на нього, обслуговуючий персонал підприємства або сам фермер мають необхідну кваліфікацію для раціонального обслуговування і експлуатації такої техніки тощо.

Обсяг річних витрат на утримання техніки на одиницю робіт (продукції) залежить від трьох факторів: строку її служби, співвідношення між постійними і змінними витратами, а також від обсягу виконуваних робіт. Із збільшенням першого і третього факторів та зменшенням частки постійних витрат у загальній їх сумі собівартість одиниці робіт (продукції) зменшується і навпаки.

Ринок відновленої техніки. Ціна придбання частково зношеного трактора чи іншої машини або знаряддя для наступного відновлення роботоздатності й реалізації виробнику сільськогосподарської продукції, повинна враховувати майбутні

115

витрати на відновлення. У зв'язку з цим вартість реалізації відновленої техніки повинна складатися з ціни придбання, витрат на відновлення, її реалізацію та відповідного прибутку. Якщо витрати на придбання та експлуатацію відновленої техніки з розрахунку на одиницю гарантованого виробітку (ресурсу) знаходяться на рівні або нижчі, ніж нової, то її використання вигідне для споживача.

Обгрунтування межі забезпечення беззбиткового використання техніки.

Співвідношення чміж постійними і змінними витратами на утримання техніки є важливим економічним параметром, за допомогою якого є можливість правильно розв'язувати важливі проблеми господарської діяльності. Однією з таких проблем є обгрунтування обсягу робіт, при якому досягається беззбитковість використання техніки.

Методика встановлення такої межі передбачає визначення річних постійних і змінних витрат на утримання потрібної техніки з розрахунку на одиницю виконуваних робіт. Водночас потрібно знати вартість підряду за одиницю роботи, виконуваної даним видом техніки. Обсяг робіт (ф), за якого підприємство досягає беззбиткової роботи власної техніки порівняно з послугами підрядників, визначається за формулою:

Де:

Пв - постійні витрати на утримання техніки протягом року, грн;

Вп - вартість підряду техніки за одиницю роботи, грн; Зв - змінні витрати на утримання техніки в розрахунку на одиницю роботи, грн.

Наприклад, підприємство здійснювало збирання зернових культур за допомогою підрядного комбайна. Рішення про купівлю власного зернового комбайна можна прийняти на основі аналізу такої інформації. Скажімо, ціна зернового комбайна — 150 тис. грн, норма амортизації 12,5%, процент за кредит 10%, витрати на ремонт комбайна і його технічне обслуговування в розрахунку на 1 га зібраної площі 45 грн., вартість паливно-мастильних

116

матеріалів на цю саму площу 200грн. Вартість підряду зернового комбайна за 1 га збирання 1000 грн.

Звідки постійні річні витрати на утримання комбайна становитимуть 35450грн., у тому числі:

а) амортизація (150 х 12,5) : 100 = 18750 грн.;

б) процент за кредит 150000 х 0,10 = 15000 грн.;

в) затрати на утримання приміщення 1700 грн.

Змінні витрати з розрахунку на 1 га зібраної площі становитимугь 265 грн., у тому числі пальне і мастильні матеріали 200 грн., ремонт і технічне обслуговування 45 грн., оплата праці комбайнера 20 грн.

Звідси обсяг збиральних робіт, за якого придбання комбайна стає економічно вигідним, становитиме 35450 : (1000 - 265) = 48 га. Це означає, що за меншої ніж 48 га площі збирання зернових культур підприємству економічно вигідніше брати комбайн на підряд. Із збільшенням площі збирання експлуатація власного комбайна господарству обходитиметься дешевше, ніж найманого. Правомірність даного висновку підтверджуєгься даними про середні постійні і середні сукупні витрати (постійні + змінні) з розрахунку на 1 га зібраної площі (табл. 11).

Таблиця 11.

Розрахунок питомих постійних і змінних витрат на утримання зернового комбайна, грн./га

Збиральна площа, га	Постійні витрати	Сукупні витрати (постійні + змінні)
10	35450: 10=3545	3543+265=3810
20	35450 : 20=1773	1773+265=2038
40	35450 : 40=886	886+265=1151
47	35450 :47=754	754+265=1019
48,2	35450 :48,2=735	735+265=1000
80	35450: 80=443	44 3+265=708

Таким чином, при площі збирання 48,2 га сукупні витрати на утримання власного комбайна становлять 1000 грн., тобто збігаються з вартістю підрядних робіт.

Показники межі беззбиткової роботи окремих видів техніки на окремих сільськогосподарських роботах наведені в таблиці 1'.'.

117

Таблиця 12.

Межа беззбиткової роботи різних видів техніки на окремих

сільськогосподарських роботах

Вид діяльності	Назва агрегатів	Вартість агрегату, умод.	Сезонна продуктивн агрегату, га	Межа беззбиткової роботи техніки, га і
Збирання зернових культур	М-9500	265000	1680	1167
Збирання цукр. буряків	«Лектра-4005 8"	288000	624	434
Збирання кормів	«Маммут-6300»	190000	1296	889
Оранка	Трактор МР-9240 Плуг семи-корпус	80080* 49400	1632 1632	1085 1192
РАЗОМ		129480	1632	ІРІ
Передпосівний обробіток фунту	Трактор МР-9240 "Тетра-макс"	ЗОІЗО* 25000	1440 1440	954 1053
і РАЗОМ	1	55130 1680* 25000	1440 995
Посів сільськогоспо -Дарських культур	Трактор МТЗ-80 «Мульти-корн»		600 600	438
РАЗОМ		26680	600	408
Захист рослин	Трактор МТЗ-80 Обпр.- вач 14С.У25	2380* 30000	2880 2880	917 2103
РАЗОМ		32380	2880	1937
Пресування соломи	Трактор МР-9240 К-550	40040* 71000	1920 1920	1272 13%
РАЗОМ	__ ___________ _......_ _	111040	1920	1335

Аналіз проведених розрахунків засвідчує, що межа беззбитковості використання високввартісної зарубіжної техніки знаходиться на рівні її завантаження понад 2/3 нормативної сезонної продуктивності. В той же час, для вітчизняної та іншої, порівняно дешевшої техніки, цей рівень не досягає половини встановленої норми.