Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЕП.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
512 Кб
Скачать
☆

4. Кадрова політика підприємства і управління персоналом

Персонал підприємства є специфічним ресурсом виробництва і ця специфіка накладає певний відбиток на управління ним. Найбільш характерними відмінностями даного ресурсу від матеріальних, природних тощо є:

1) найманий працівник може звільнитись з підприємства за власним бажанням;

2) працівник може відмовитись від умов, передбачених на конкретному робочому місці або підприємстві в цілому, і страйкувати;

3) працівник повинен розглядатись як виробничий ресурс, в житті якого постійно відбуваються якісь зміни і вони викликають зміну його потреб;

4) працівник може навчатись і набувати інших знань, освоювати нові професії і спеціальності;

5) рівень оплати праці є об’єктом тривалих переговорів і має задовольнити обидві їх сторони.

Персонал підприємства потребує створення системи управління ним, тобто системи планування, організації, керівництва і контролю. Ці завдання повинна вирішувати кадрова політика підприємства, основна мета якої полягає у забезпеченні кожного робочого місця і посади персоналом відповідної професії, спеціальності і кваліфікації.

Управління персоналом – це частина кадрової політики підприємства і є цілеспрямованою діяльністю його керівництва або керівництва окремих підрозділів щодо комплексного розв’язання проблем забезпечення кадрами, оплати праці, дисципліни праці. гігієни і безпеки праці та ін.

Система управління персоналом включає ряд функцій:

  • планування потреби в певних категоріях персоналу;

  • набір та відбір персоналу;

  • визначення заробітної плати і пільг;

  • професійна орієнтація і адаптація працівників до конкретних умов роботи;

  • забезпечення процесу навчання персоналу;

  • оцінка результатів трудової діяльності;

  • підвищення або пониження в посаді, переміщення або звільнення.

Методи управління персоналом є нічим іншим, як методами управління підприємством і поділяються на економічні, адміністративно – правові і соціально – психологічні. З їх допомогою виробляються способи впливу на колективи і окремих працівників для здійснення їх діяльності. Всі види методів органічно пов’язані між собою.

6. Продуктивність праці, показники та методи її вимірювання

Продуктивність праці – це показник, що характеризує її ефективність і показує здатність працівників випускати певну кількість продукції за одиницю часу.

Розрізняють продуктивність індивідуальної праці, яка відо­бражає затрати лише живої праці працівників, і продук­тивність суспільної праці, що відображає затрати праці живої та уречевленої.

Рівень продуктивності праці характеризується показником виробітку, який показує кількість продукції, що вироблена за одиницю часу. Оберненим до виробітку є показник трудомісткості.

Методи визначення виробітку:

- натуральний (ділення обсягу виробленої продукції у фізичниї одиницях на кількість затраченого часу в нормо-годинах); різновидом натуральних вимірників обчислення виробітку є умовно-натуральні;

- вартісний (ділення обсягу виробленої продукції в гривнях до затрат часу, вираженого в середньосписковій чисельності ро­бітників, або відпрацьованій ними кількості людино-днів, людино-годин);

- трудовий (ділення обсягу продукції, представленої в затратах робочого часу в нормо-годинах, на кількість робітників).