6. Основні чинники підвищення ефективності інвестицій

Ефективність виробничих інвестицій формується під впливом значної кількості та різноманітності чинників, які взаємодіють і взаємо обумовлюють один одного.

Всі ці чинники доцільно класифікувати за чотирма основними ознаками:

• за джерелами (складовими) підвищення ефективності інвестицій;

• за стадіями реалізації інвестиційних проектів;

• за основними напрямками розвитку і вдосконалення капітального будівництва;

• за рівнем реалізації чинників підвищення ефективності інвестицій.

Класифікація за джерелами підвищення ефективності виробничих інвестицій дозволяє встановити, за якими видами витрат і ресурсів очікується ріст ефективності. Таким джерелами можуть бути: вдосконалення механізму підготовки проектної документації та кошторисів будівельно-монтажних робіт; зниження кошторисної вартості будівництва, яке залежить, в свою чергу, від зниження трудомісткості, матеріаломісткості, фондомісткості виробництва в машинобудуванні, промисловості будівельних матеріалів, самій будівельній індустрії та інших галузях.

Класифікація чинників підвищення ефективності виробничих інвестицій за основними етапами їх реалізації передбачає аналіз і врахування змін ефективності на стадіях планування, проектування об’єктів, будівництва і освоєння введених в дію об’єктів. На підвищення ефективності виробничих інвестицій „працює” скорочення тривалості інвестиційного циклу.

За рівнем реалізації чинників підвищення ефективності інвестицій їх поділяють на народногосподарські, галузеві та внутрішньовиробничі.

Тема 11. Інноваційна діяльність план

1. Інновації та інноваційні процеси, їх види та характеристика.

2. Економічна ефективність напрямів нтп.

3. Організаційні нововведення.

1. Інновації та інноваційні процеси, їх види і характеристика

Інноваційні процеси є сукупністю якісно нових прогресивних змін, що відбуваються у виробничо-господарській системі.

Інноваційний процес пов’язаний із створенням, освоєнням і розповсюдженням інновацій. У відповідності із міжнародними стандартами інновація визначається як кінцевий результат інноваційної діяльності, який отримав втілення у вигляді нових або вдосконалених продуктів, технологічних процесів, впроваджених на ринку, або у новому підході до соціальних послуг. Тому інновацію-результат слід розглядати нерозривно з інноваційним процесом.

Інновації мають такі властивості:

1) науково-технічна новизна;

2) можливість виробничого використання;

3) комерційна реалізація.

Комерційний аспект визначає інновацію як економічну необхідність, створену через потребу ринку. «Матеріалізація» інновацій, винаходів та розробок у нові технічно досконаліші види промислової продукції, засоби і предмети праці, технології та організацію виробництва перетворює їх у джерело доходів.

Розрізняють три логічні форми інноваційного процесу:

• простий внутрішньоорганізаційний інноваційний процес передбачає створення і використання новинки всередині однієї організації; новинка не набуває безпосередньо товарної форми;

• простий міжорганізаційний інноваційний процес – новинка виступає предметом купівлі-продажу; така форма інноваційного процесу означає відокремлення функції розробника новинки від функції її споживання;

• розширений інноваційний процес проявляється у порушенні монополії виробника, що сприяє через конкуренцію вдосконаленню споживчих властивостей продукції, що випускається.

В інноваційному процесі, крім створення новинок, важливе значення мають розповсюдження інновацій та їх дифузія.

Розповсюдження інновацій - це інформаційний процес, форма і швидкість якого залежить від особливостей сприйняття інформації господарюючими суб’єктами, їх здатності до практичного використання цієї інформації і т.д. В реальному економічному середовищі підприємства мають неоднакове ставлення до пошуку інновацій і різну спроможність до їх засвоєння.

Дифузія інновацій - це розповсюдження уже деінде освоєної і використовуваної інновації в нових умовах або місцях використання. В результаті дифузії зростає кількість як виробників, так і споживачів та змінюються їх якісні характеристики. В реальних інноваційних процесах швидкість дифузії нововведень залежить від різних чинників: форми прийняття рішення, способу передачі інформації та інше.