7. Шляхи поліпшення використання основних фондів підприємства

Основними шляхами поліпшення використання основних фондів підприємств є:

1. Зменшення кількості недіючого устаткування, виведення з експлуатації зайвого і непродуктивного обладнання, швидке залучення у виробництво невстановленого устаткування. Це впливає на суми нарахованої амортизації, обсяги випуску продукції, що, в свою чергу, позначається на витратах її виробництва.

В нормальних умовах все наявне обладнання, за винятком резервного і того, що знаходить ся в ремонті, повинно працювати. Якщо частина його (до 15-20% встановленого) бездіяльна, то це пояснюється непідготовленістю виробничих площ до монтажу машин і устаткування, диспропорціями між продуктивністю окремих ділянок виробництва, некомплектністю поставки обладнання або простою дезорганізацією у виробничому процесі.

2. Покращення експлуатації машин і обладнання в часі (екстенсивне завантаження), яка досягається підвищенням коефіцієнта змінності роботи обладнання. Цей чинник має важливе значення для галузей з перервним режимом роботи. Більш повне завантаження обладнання можливе за умови скорочення простоїв (як планових, так і позапланових), чого можна досягти вдосконаленням організації виробництва і праці, матеріально-технічного забезпечення.

Підвищення змінності не вимагає додаткових вкладень в основні фонди, а забезпечується використанням внутрішніх організаційних резервів підприємства.

3. Підвищення якості ремонтного обслуговування основних фондів. В галузі організації самих ремонтних робіт слід дотримуватись принципів раціональної організації виробництва (паралельності, пропорційності, неперервності тощо), методів календарного і сітьового планування та моделювання на базі комп’ютеризації розв’язання практичних задач.

Також необхідно підвищити технічний рівень забезпеченості ремонтно-механічних підрозділів підприємства і якості виконання ними ремонтних робіт, посилення мотивації праці.

4. Удосконалення технологічної структури основних фондів з врахуванням тих чинників, які впливають на неї.

5. Використання прогресивних напрямків відтворення основних фондів підприємств шляхом їх реконструкції, технічного переоснащення, модернізації.

Вони супроводжуються широким оновленням основних фондів і забезпечують зміну структури інвестицій на користь збільшення затрат на машини, обладнання.

6. Швидке оновлення проектних потужностей, введення в дію нових технологічних ліній, агрегатів, устаткування. Щорічні втрати через надмірне затягування термінів освоєння проектних потужностей складають мільйони гривень. Хоча за останні роки спостерігається тенденція до їх скорочення, що пов’язано із зміною організаційно-правових форм ведення підприємницької діяльності, приватизацією виробничих об’єктів та ін.

8. Поняття та матеріальний склад оборотних фондів підприємства

Оборотні фонди – це частина виробничих фондів підприємства, яка повністю споживається в кожному технологічному циклі виготовлення продукції і повністю переносить свою вартість на вартість цієї продукції.

Речовим змістом оборотних фондів є предмети праці, а також деякі засоби праці.

Оборотні фонди підприємства:

• виробничі запаси (предмети праці, які ще не залучені у виробничий процес і знаходяться на складах підприємства у вигляді запасів),

• незавершене виробництво (продукція, яка ще не пройшла всіх стадій обробки),

• витрати майбутніх періодів (витрати на підготовку та освоєння нової продукції, що мають місце в даний період, але будуть погашені в майбутньому).

Найбільшу питому вагу у складі оборотних фондів підприємства становлять виробничі запаси. До їх складу входять: сировина і основні матеріали; допоміжні матеріали; паливо і електроенергія; куповані напівфабрикати і комплектуючі вироби;

запасні частини для ремонту; тара і тарні матеріали; малоцінні та швидкозношувані предмети (господарський інвентар, малоцінні інструменти та ін.); вони хоч і є засобами праці, проте мають термін служби менше одного року і для спрощення обліку відносяться до оборотних фондів.

Необхідність виробничих запасів обумовлена тим, що процес виробництва відбувається неперервно, а предмети праці надходять на підприємство від постачальників періодично через певні інтервали часу.

Незавершене виробництво – предмети праці, які вже вступили у виробничий процес і знаходяться безпосередньо на робочих місцях або в процесі транспортування від одного робочого місця до іншого.

У складі незавершеного виробництва виділяють напівфабрикати власного виробництва, тобто предмети праці, які повністю пройшли обробку в одному цеху підприємства, але потребують подальшої обробки в інших цехах цього ж підприємства.

Наявність незавершеного виробництва і напівфабрикатів в оптимальних розмірах на всіх стадіях технологічного процесу є важливою умовою ритмічної роботи підприємства.

Витрати майбутніх періодів не є речовим елементом оборотних фондів, це грошові витрати, здійснені в даному періоді, але будуть погашені за рахунок собівартості продукції частинами в наступних періодах.

До них відносяться витрати на проектування, підготовку і освоєння нових видів продукції, підготовчі роботи в добувних галузях промисловості, організований набір працівників у сезонних галузях та ін.

Співвідношення окремих елементів оборотних фондів та їх загального обсягу, виражене у відсотках, відображає виробничо-технологічну структуру оборотних фондів. У виробничих запасах знаходиться близько 70% усіх оборотних фондів підприємства, у виробничому процесі (незавершеному виробництві і витратах майбутніх періодів) – близько 30%, проте спостерігається тенденція до зміни структури оборотних фондів підприємств на користь збільшення їх питомої ваги у виробничому процесі.

Структура оборотних фондів залежить від:

• видів продукції. які випускаються підприємством (матеріаломісткі, трудомісткі, унікальні);

• характеру виробництва (неперервне, дискретне, сезонне);

• тривалості технологічного циклу (від кількох годин до кількох років);

• територіального розміщення виробництва (віддаленість від постачальників матеріальних ресурсів збільшує питому вагу виробничих запасів в структурі оборотних фондів, неосвоєність території впливає на витрати майбутніх періодів).