10. Тарифна система як основа організації оплати праці

Основою організації заробітної плати на підприємствах є тарифна система, яка містить такі елементи:

• тарифну сітку;

• тарифні ставки;

• тарифно-кваліфікаційні довідники;

• система посадових окладів.

Тарифна сітка є сукупністю кваліфікаційних розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів.

Розмір тарифної ставки першого розряду визначається на рівні встановленого державою мінімального розміру заробіт­ної плати, нижче якого не може проводитись оплата за фактично виконану працівником норму праці.

Тарифні ставки інших розрядів (Срі) визначаються мно­женням тарифної ставки першого розряду (Срі) на тарифний коефіцієнт відповідного тарифного розряду (Кі):

Срі = Срі х Кі, грн.

Середній тарифний коефіцієнт (Kсep) визначається як середньозважена величина добутку чисельності погодинників певного розряду і відповідного тарифного коефіцієнта або добутку трудомісткості робіт по певному розряду і відпо­відного тарифного коефіцієнта для відрядників.

Тарифно-кваліфікаційні довідники містять систему цензів, яким повинні відповідати робітники певної професії і квалі­фікації.

Система посадових окладів передбачає віднесення пра­цівників до певної групи оплати праці на підставі відповідних характеристик.

Підприємства самостійно встановлюють форми, системи і розміри оплати праці, а державні тарифні ставки можуть служити орієнтиром в процесі організації оплати праці.

11. Форми і системи оплати праці

На підприємствах найчастіше використовують дві форми оплати праці: погодинну і відрядну.

Погодинна форма передбачає оплату праці в залежності від відпрацьованого часу і рівня кваліфікації. Ця форма має такі системи:

1. Пряма погодинна. Заробіток при цій системі (Зп.пог) обчислюється:

Зп.пог = Фміс х Сг, грн.,

де Фміс— фактично відпрацьований за місяць час, год./міс;

Сг — годинна тарифна ставка по розряду робітника, грн.

2. Погодинно-преміальна система, при якій заробіток (Зп. прем) обчислюється:

Зп.прем ⁼ Зтар + Д, грн.,

де Зтар — сума заробітку, нарахованого за прямою пого­динною системою оплати праці, грн.,

Д — сума преміальних доплат за досягнення певних якісних або кількісних показників, грн.

Сума доплат визначається із залежності

, грн.

Система посадових окладів є різновидом погодинно-пре­міальної системи. За цією системою оплачуються працівники, робота яких має стабільний характер.

Відрядна форма передбачає залежність суми заробітку від кількості виготовлених виробів або обсягу виконаних робіт за певний проміжок часу.

Відрядна форма має такі системи:

1. Пряма відрядна. Заробіток (Зп.відр) при цьому обчис­люється за формулою:

, грн.

де Pi — відрядний розцінок за виготовлення одного виробу і-го виду, грн./шт.;

Nфі — фактична кількість виробів і-го виду, виготовлених робітником за певний час (найчастіше місяць), шт.;

п — кількість виді виробів.

Рі = Тшт, х Сг, грн.,

де Тшт, — час на виготовлення одного виробу і-го виду, год.

2. Відрядно-преміальна. Сума заробітку (Зв.прем) при цій системі визначається із залежності

Зв.прем ⁼ Зтар.в + Дв, грн.,

де Зтар.в — тарифний заробіток робітника при прямій відрядній системі оплати праці, гри.;

Дв — сума преміальних доплат, яка обчислюється за фор­мулою:

, грн.

де П1 — процент доплат за виконання плану;

П2 — процент доплат за кожен процент перевиконання плану;

Ппп — процент перевиконання плану, який можна знайти

де Nф, Nnл — відповідно фактичний і запланований обсяг випуску продукції за місяць, шт./міс.

3. Відрядно-прогресивна. Заробітна плата (Зв.прог) обчис­люється за формулою

Зв.прогр = Nвб х Рзв + ( Nф – Nвб) х Рпідв., грн.,

де Nвб — вихідна база для нарахування доплат (встанов­люється на рівні 110 — 115% Nпл), шт./міс;

Рзв — звичайний розцінок за один виріб, грн ./шт.;

Рпідв — підвищений розцінок за один виріб, грн./шт.

Процент росту розцінку визначається зі шкали в залеж­ності від проценту перевиконання вихідної бази. Така шкала розробляється і затверджується підприємствами самостійно.

4. Непряма відрядна. Використовується при оплаті праці допоміжних робітників і підсобників.

Заробіток підсобника (Знв.підс) можна обчислити із залеж­ності

Знв.підс = Nфi x Рнві, грн.,

де Nфі — фактично виготовлена кількість продукції і-тим основним робітником за зміну, шт ./зміну;

Рнві — непрямий відрядний розцінок при обслуговуванні і-го основного робітника, грн./шт.;

п — кількість основних робітників, що обслуговуються одним підсобником, чол.

, грн.

де Сзм — змінна тарифна ставка підсобника, грн./зміну;

N пл.і — плановий випуск продукції і-им основним робітни­ком, шт./зміну.

Заробіток допоміжного робітника (Знв.доп) обчислюється за формулою:

Знв.доп = Тф х Сг х Квн, грн.,

де Тф — фактично відпрацьований допоміжним робітни­ком час, год./міс.;

Сг — годинна тарифна ставка допоміжного робітника, грн./год.;

Квн — середній коефіцієнт виконання норм на дільниці, яку обслуговує

допоміжний робітник.

5. Колективна система оплати праці (бригадна).При використанні цієї системи спочатку розраховується заробіток всієї бригади (Збр) як при прямій відрядній системі, використовуючи бригадний розцінок. Потім цей заробіток розподіляється між членами бригади одним із таких методів:

1. Метод годино-коефіцієнтів. Використовується тоді, коли всі члени бригади працюють в однакових умовах;

2. Метод коефіцієнту виконання норм. Використовується за умови, що члени бригади працюють в різних умовах.

6. Акордна система. Передбачає встановлення розцінку не за одиницю виконаної роботи, а відразу на весь обсяг робіт із встановленням строку його виконання.