Тема 3. Види підприємств, їх організаційно-правові форми

ПЛАН

1. Правові основи функціонування підприємств в Україні.

2. Класифікація підприємств.

3. Форми об’єднання підприємств.

1. Правові основи функціонування підприємств в Україні

Кожне підприємство здійснює свою діяльність в межах чинного законодавства, яке покликане забезпечити ефективне функціонування підприємницьких структур в умовах ринкової економіки, гарантувати правовий захист бізнесу та регулювати ділові відносини між окремими суб’єктами господарювання. Діяльність підприємств в Україні регулюється нормами цивільного, фінансово-кредитного, податкового, адміністративного, трудового та інших галузей законодавства, що закріплені в Конституції та Кодексах України, Законах та Постановах ВРУ, Указах та Розпорядженнях Президента України, Постановах та Розпорядженнях КМУ, інших правових актах органів виконавчої влади (міністерства, відомства, комітету) як загальногалузевого, так і відомчого характеру, а також локальних актах внутрішнього регулювання діяльності підприємства.

Визначальним законодавчим актом у сфері підприємництва є Господарський кодекс України, положення якого визначають правові основи створення, юридичного оформлення, особливостей функціонування та припинення діяльності підприємства.

Підприємство може бути утворене за рішенням власника майна або уповноваженого ним органу шляхом заснування нового або реорганізації діючого суб'єкта господарювання та шляхом примусового поділу (виділення) діючого суб'єкта господарювання за розпорядженням антимонопольних органів. Управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Установчими документами підприємства є рішення про його утворення або засновницький договір та статут (положення) суб’єкта господарювання.

Суть засновницького договору полягає у засвідченні волевиявлення фізичних чи юридичних осіб про ведення спільної господарської діяльності з утворенням самостійної юридичної особи. Він передбачає об'єднання майна (капіталів) і підприємницьких зусиль з метою отримання прибутку. Статут відображає правовий статус підприємства як самостійного господарського суб'єкта, що має всі права юридичної особи, про його внутрішній механізм управління, режим формування і використання майна, розпорядження майном і прибутком. У цьому розумінні статут – це зібрання обов’язкових правил, що регулюють індивідуальну діяльність підприємства та взаємодію із іншими суб’єктами ринку.

Установчим документом для приватних підприємств, акціонерних товариств, товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю виступає статут; для повного та командитного товариства – установчий договір; для об’єднань підприємств – статут і установчий договір.

Підприємство набуває статусу юридичної особи після проходження його державної реєстрації у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи, порядок проведення якої визначається положеннями ЗУ “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” № 755-IV від 15.05.2003р.

Термін державної реєстрації юридичної особи не повинен перевищувати трьох робочих дні з дати надходження документів для проведення державної реєстрації юридичної особи. Датою держаної реєстрації юридичної особи є дата внесення запису про її проведення до Єдиного державного реєстру. Не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації засновнику або уповноваженій ним особі видається (надсилається) один примірник оригіналу установчих документів з відміткою про проведення державної реєстрації юридичної особи та виписка з Єдиного державного реєстру. Державний реєстратор у день державної реєстрації юридичної особи зобов'язаний передати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи, надходження яких виступає підставою для взяття її на облік у цих службах.

Припинення діяльності підприємства відбувається шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації, підставами для якої можуть бути рішенням власників або уповноваженої ним особи, засновників або їх правонаступників; закінчення терміну, на який він створювався, або досягнення мети, заради якої його було створено; визнання підприємства в установленому порядку банкрутом; скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.

На усіх підприємствах незалежно від форм власності та господарювання укладається колективний договір за умови використання ними найманої праці і наявності права юридичної особи. Колективний договір – це угода між трудовим колективом в особі профспілки та власником або уповноваженим ним органом, яка регулює виробничі, трудові та соціально-економічні відносини.

У колективному договорі встановлюються зобов’язання щодо покращення умов праці, встановлення режиму роботи та тривалості робочого дня, заходи для забезпечення зростання продуктивності праці, нормування та оплати праці, професійної підготовки та підвищення кваліфікації кадрів, соціального захисту працівників, забезпечення житлово-побутового, культурного та медичного обслуговування працівників, організації їх відпочинку, участь трудового колективу у формуванні, розподілі та використанні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом). Усі передбачені колективним договором норми і зобов'язання діють лише на конкретному підприємстві, поширюються на усіх його працівників та підлягають щорічному перегляду.