37. Вчення про модуси в філософії б. Спінози.

Атрибути і модуси субстанції

На відміну від Декарта, який виділяв дві взаємонезалежні субстанції – матерію і розум, поєднувані Богом, Спіноза стверджує, що існує єдиний вид субстанції, що одночасно є Бог і природа. Природу, а в такий спосіб і субстанцію він не зводить до поняття матерії, як це робить Гоббс, а стверджує, що вона є "не одна матерія та її стани, але крім матерії й інше нескінченне". Для розуміння того, що Спіноза розуміє під цим "іншим нескінченним" необхідно розглянути поняття Спінози про атрибути і модуси.

Під атрибутом (субстанції) він розуміє "те, що розум представляє в субстанції як складову її сутність". Відповідно, модусом є "стан субстанції, іншими словами, те, що існує в іншому і представляється через це інше" з одного боку, він стверджує нескінченність атрибутів нескінченної субстанції. Через цю нескінченність він доводить одиничність субстанції. З іншого боку, він стверджує, що фактично існує тільки два незалежних і головних атрибути Природи-Бога, а саме: довжина, яка виражається в модусі матерії, і мислення, що знаходить своє вираження в модусі розуму.

Крім субстанції і атрибутів існують модуси. Спіноза дає наступне визначення: "Під модусом я розумію стан субстанції, тобто щось, що міститься в іншому, через яке і представляється ". Без субстанції, і її атрибутів не було б модусів, а ми не змогли б їх сприймати. Точніше, слід було б сказати, що модуси випливають з атрибутів і являють собою визначення атрибутів: "Кожен модус, що володіє необхідним і нескінченним існуванням, необхідно повинен випливати з абсолютної природи будь-якого атрибуту Бога, або з будь-якого атрибуту, що знаходиться в стані необхідної і нескінченної модифікації ".  У структурі субстанції у Спінози можна побачити різні модуси, одні з них - нескінченні модуси, інші - кінцеві модуси, також є складні модуси. Однак Спіноза не переходить безпосередньо від нескінченних атрибутів до кінцевих модус, а запроваджує нескінченні модуси, які знаходяться посередині між атрибутами, нескінченними за своєю природою, і кінцевими модусу. Наприклад, нескінченний модус нескінченного атрибуту мислення - нескінченний розум і нескінченна воля, кінцевим модусом атрибуту мислення є думка. Нескінченні модуси нескінченного атрибуту протяжності - рух і стан спокою, кінцевий модус атрибуту протяжності - рух певного предмета. Нескінченним модусом є також світ, який хоча і змінюється в деталях, але в цілому залишається тим же самим.  Як же намагається Спіноза пояснити проблему переходу від нескінченного до кінцевого, тобто від нескінченних модусів до кінцевих модусів. Спіноза відразу вводить ряд модусів і приватних модифікацій і просто говорить, що одні походять з інших.  Модус, відповідний природі нескінченного атрибуту Бога, також нескінченний, інше ж пов'язано з кінцевою модифікацією і має певне існування. Бог, або субстанція, є причиною самого себе, а також причиною нескінченного атрибута і нескінченного модусу. Нескінченне породжує тільки нескінченне, а кінцеве породжене кінцевим, неможливо вивести з нескінченного модусу кінцевий модус. Однак, яким же чином у рамках нескінченної божественної субстанції нескінченні атрибути перетворюються в кінцеві модуси, як народжується кінцеве Спіноза залишає без пояснення. Для Спінози будь-яке визначення є запереченням, і абсолютна субстанція, абсолютно позитивне істота, така, що не підлягає визначенню, тобто запереченню. Отже, ми бачимо, що у Спінози, як і у Декарта, виникає дуалізм, в даному випадку - це відносини кінцевого і нескінченного. Світ кінцевих модусів і одиничних речей існує відокремлено від нескінченної субстанції з її нескінченними атрибутами, тобто причинний ланцюг кінцевих модусів складає окремий світ і ніякого підпорядкування нескінченного над кінцевим немає.