58. Вчення Локка про ідеї первинних та вторинних якостей.

Локк обстоює суверенність людського розуму рішучіше, ніж це робить Декарт. Відкидаючи існування вроджених ідей, він заперечує залежність людини від будь-яких надіндивідуальних інстанцій (духовна субстанція, бог) і стверджує, що істина може бути досягнута лише зусиллями людини у її взаємодії з речами. «Ми, — зазначає Локк, — імовірно, досягли б далеко більших успіхів у відкритті розумового та умоглядного знання, якби шукали його біля джерела, у дослідженні самих речей, і якби для знаходження його послуговувалися більше власними, ніж чужими думками».

Відомо, що різниця між матеріалізмом та ідеалізмом у гносеології полягає передусім у певному розв'язанні питання про джерело знання. Згідно з матеріалістичною філософією цим джерелом е незалежні від свідомості матеріальні речі. Саме такий погляд послідовно проводить Дж. Локк. Обговорюючи це питання, він недвозначно вказує на відмінність між ідеями, що виникають через відчуття, та їхніми об'єктами — якостями речей. «Ідеї в розумі, якості в речах», — пише він. Ці якості є зовнішніми причинами ідей.

Однак, визначившись у цьому питанні, Локк указує на іншу проблему, а саме на проблему відповідності ідей їх об'єктам. На думку Локка, деякі ідеї відповідають якостям речей, що спричинили їх, подібні до них, адекватно відтворюють їхню об'єктивну природу. Такі якості та відповідні їм ідеї Локк називає первинними. Інші ж ідеї не подібні до своїх об'єктів, а ті якості, що відтворюються цими відчуттями, існують лише завдяки нашій уяві. Це так звані вторинні якості.

Первинні якості належать самим речам, вони невіддільні від них й існують у них саме так, як сприймаються нами. Це — реальні якості: щільність, протяжність, фігура, рух (спокій), число. Вторинні якості власне речам не належать, а виникають лише у процесі їх чуттєвого сприймання. Це такі якості, як колір, смак, тепло, звук. Вони не існують незалежно від суб'єкта і тому вважаються уявними.

Отже, чуттєві образи мають цілком об'єктивні причини. Ними є первинні якості, бо вони властиві самим речам, але в разі, коли їх безпосередньо не сприймають наші органи відчуття, скажімо, через їхні малі розміри, вони діють як сили. Відчуття кислого, наприклад, є сумарний ефект дії на орган смаку гострих граней кристаликів кислоти, кожна з яких не сприймається окремо від інших. Тому чуттєвий образ не відтворює ці причини адекватно. «В самих тілах, — пояснює свою думку Локк, — немає нічого подібного до цих ідей. У тілах... є тільки здатність викликати в нас ці відчуття. І те, що в ідеї являє себе як солодке, блакитне або тепле, в самих тілах... є тільки певний об'єм, форма і рух непомітних часток».

Однак, незважаючи на існування об'єктивних причин, за своїм змістом ідеї вторинних якостей є суб'єктивними. Вони перестають бути образами об'єктивних речей, і в цьому полягає загроза відриву чуттєвих образів від матеріального світу. Цю ваду локківської гносеології мистецьки ви користав пізніше Дж. Берклі, автор суб'єктивно-ідеалістичної версії сенсуалізму. Втім, з іншого боку, не витримує критики також інтерпретація ідей первинних якостей як повністю об'єктивних, оскільки будь-який чуттєвий образ органічно поєднує у собі об'єктивне і суб'єктивне, відображає об'єктивні якості речей, але водночас має у собі й відбиток суб'єктивності. Спіноза в інтерпретації чуттєвих образів стояв ближче до істини.

Найважливішим внеском Локка в метафізику Нового часу стало його розрізнення первинних і вторинних якостей.

Терміни не їм винайшли, але саме з її подання вони почали дуже популярними і досі пір такимиостаются[7]. Локк як терміни винайшов, але й він предмет, що він так традиційно застовпив – зафіксував ця була в новоєвропейської метафізиці; пов'язане з поділом речей й яскравих образів цих речей.

Локк каже, що зовсім в повному обсязі компоненти ідей відчуття, тобто. далеко ще не все компоненти того світу, який ми безпосередньо сприймаємо у національних почуттях ось тепер, нагадують те, як влаштовані самі речі. У самих речах є лише протяг, щільність і постать. Ні квітів, ні запахів, ні смаків лише у речах немає. Хіба вони мають? Є певне рух дрібних частинок, які за вплив на органи почуттів виробляють відповідні відчуття. Реально колір є певної різновидом руху матерії, трохи більше того.

За підсумками цих міркувань Локк і формулює свою концепцію первинних і вторинних якостей. Він розповідає так (суворо викладі, його виглядає так): «Ідеями первинних якостей ми повинні називати такі ідеї, які нагадують пристрій самих матеріальних речей. Ідеї вторинних якостей аніскільки не схожі те що, що й викликає». Ідея протяги, наприклад, справляє враження самі довгі речі. Ідея форми. Ідея щільності. А ідея кольору не справляє враження те, що її викликає. Тому колір – це вторинне якість. А протяг – первинне.

Тут треба тільки плутати. Оскількилокковскую позицію іноді спрощують і впевнено каже, що первинні якості перебувають у самих речах, а вторинні якості – лише у сприйнятті. Насправді, не зовсім так. По Локка, і первинні, і вторинні якості перебувають у речах. Вони об'єктивні: і вторинні, і первинні; але просто ідеї, вкотре повторюю, первинних якостей нагадують самі що цими якостями, а ідеї вторинних якостей аніскільки не схожі. Реально, коли казати про самих речах, то вторинні якості є модифікаціями первинних.

Первинні якості – форма, а вторинні якості – певна форма дрібних частинок, які за таким-то і таким-то законам. Ось коли закони такі, це рух викликає відчуття червоного кольору; якщо закони дещо інші, - відчуття синьогоцвета[8].

Треба сказати, що саме Локк підбиває підсумки так новоєвропейської філософії, тактерминологически оформлюючи проблему, і навіть всієї європейської філософії – ось знаменитий вислів Демокрита (прибл. 470 до зв. е. - невідомо): «У думці існує тепле, холодне тощо., а воістину є лише атоми і порожнеча». Ця установка з античних часів тяжіла у європейській метафізиці, і Локк просто тут фіксує її.

На якій підставі Локк вважав, що навколо лише якості, одні ідеї схожі, інші несхожі? Який аргумент? Мушу ж не бути якийсь доказ. Зазвичай, використовувався «винний аргумент». «>Винним» його іноді називають оскільки історично доказ ще античності ілюструвалося з прикладу з вином: одній людині вино здається кислим, іншому солодким; але предмет може бути це й кислим, і солодким - отже, що цими якостями зовсім у предметі не існують, а існує лише в сприйнятті. Приблизно таке ж доказами має і Локк. Хоча навіть нього проблема докази не найважливіша. Він це запитання очевидна, треба простотерминологически зафіксувати.