85.Філософія Конділ’яка

Етьєнн Бонно де Кондільяк (1715-1780) - один з найбільш грунтовних і систематичних умів французького Просвітництва. У розвитку філософії Кондильяка можна виділити три періоди. У першому Кондильяк стоїть на грунті вчення Локка і лише доповнює його. У другому він розвинув власне оригінальне сенсуалістичне вчення. У третьому він досліджував відносини між формами мислення, мови та обчислення.У роботах першого періоду (головна з них - «Трактат про системи», 1749) Кондильяк лише повторив заперечення Локка проти теорії вроджених ідей, а також локковское поділ джерела пізнання на відчуття і рефлексію. Тут показана роль сприйняття, уваги, спогади, проводиться різниця між пам'яттю, уявою і впізнаванням і пояснюється, як, що приводяться в дію увагою, вони дають в результаті знання. Уже в роботах цього часу Кондильяк досліджує важливу роль, яку в пам'яті і мисленні грають знаки. Він розрізняє - за значенням для пізнання - знаки, лише випадково пов'язані з предметом, знаки природні і знаки штучні, або умовні (мова і письмо). Тут же стверджується, що таємниця пізнання полягає лише в правильному застосуванні знаків. Абстрактні поняття - це тільки скорочення різноманітного змісту нашого досвіду: будь наш розум здатний вмістити сповна все це зміст, в поняттях не було б ніякої потреби. Щоб уникнути помилки, необхідно розкладати складні поняття на їх найпростіші елементи; таким чином, умова і метод всякого пізнання - аналіз. Зразком аналітичного розгляду Кондильяк вважає арифметику. Однак аналітичне знання, на думку Кондильяка, не доходить до осягнення сутностей. Не заперечуючи існування матерії і душі, Кондільяк стверджує, що, як такі, вони недоступні пізнанню і що спроба переступити межі нашого невідання заводить у темну область омани й метафізики.Центральний працю другого періоду - «Трактат про відчуття» (1754).У ньому Кондильяк вже не тільки повторює Локка, але і виправляє, розвиває далі. Прогалиною у вченні Локка він визнає те, що, розрізнивши відчуття і рефлексію як два джерела досвідченого знання, Локк не дослідив рефлексію в усьому її процесі. Тому рефлексія виявилася у Локка паралельним відчуттю і рівноправним з ним джерелом знання. Врозріз з цим Кондильяк доводить, що рефлексія зовсім не самостійний джерело знання. Рефлексія сама походить з відчуття і є вторинний, похідний вид знання. З цієї причини жодна діяльність рефлексії не вроджені розуму, а здобувається тільки в досвіді: і сприйняття, і акти уваги, і судження, і акти волі сводіми до відчуттів. Зводячи всі функції душі, в тому числі почуття, бажання, акти волі, до відчуттів, лежачим в їх основі, Кондільяк водночас интеллектуализировать саме відчуття і весь психічний досвід. До сенсуалізму основного погляду він приєднав, таким чином, елемент раціоналізму. Цей елемент ще більше посилився в третій період діяльності Кондильяка, присвячений питанням логіки, мови та обчислення. Головні роботи цього періоду - «Логіка» (1780) і «Мова числень» (вийшла після смерті філософа - в 1798 р.). У цих роботах аналіз, який доти був методом дослідження Кондильяка, стає предметом його розгляду. У «Мовою числень» Кондильяк стверджує, що кожен язик є аналіз і, навпаки, всякий аналіз - рід мови. У «Логіки» Кондильяк розвиває номиналистическое погляд. Мова, заявляє він, є мислення. Загальних понять немає в природі речей, вони існують тільки в нашому розумі, і притому тільки як імена. У свою чергу імена (як і слова взагалі) тільки знаки. Вони служать для чіткого виділення з складного складу сприйняття його окремих елементів. Мова не тільки засіб повідомлення, але насамперед засіб розуміння. Він вчить нас, яким чином за допомогою аналогії, яка є не що інше, як прикладний аналіз, ми переходимо від відомого до невідомого.

У «Мовою числень» Кондильяк веде своє дослідження ще далі. Він доводить, що форму чистого аналізу, в якому він раніше угледів засіб вираження мови і мислення, складає число. Вже Гоббс стверджував, що рахунок є мислення, а мислення - рахунок. Кондильяк доводить цю думку до крайніх висновків. Він знаходить, що в простому реченні 2 = 1 + 1 укладена вся таємниця мислення, яке за своєю суттю є тільки безперервний ряд рівнянь. Він виділяє в мисленні дві частини: 1) у першій допомогою аналізу визначаються умови постановки питання; 2) у другій рівнянню дається правильне формулювання, за допомогою якої предуказивалось саме рішення. У мові числень Кондильяк розкриває наявність чотирьох «діалектів». Це: 1) мова пальців, вперше який підготовляє нас до обчислення; 2) мова імен; 3) мова чисел у власному розумінні слова і 4) мова буквених знаків. Таким чином, на місце системи Кондильяк ставить спочатку генетичну теорію пізнання, згодом на місце цієї теорії пізнання - вчення про метод. З під покриву раннього сенсуалізму виступає номіналізм. Відчуття, виявляється, є лише символ, який міг би бути в процесі пізнання замінений іншим символом. Це лише «рахунковий знак», єдине призначення якого - робити можливим звернення в суспільстві духовних цінностей.

Філософія Кондильяка свідчить про наявність в теорії пізнання французького Просвітництва протиріччя - між вихідним сенсуализмом і тенденцією логіко математичного формалізму. У Кондильяка цей конфлікт ясно виступає, якщо зіставити його більш ранній «Трактат про відчуття» з його ж пізнішої «Логікою» і з «Мовою числень». Але той же конфлікт характерний і для Даламбера, і взагалі для французьких енциклопедистів.

Рефлексія

Локк, на думку Кондильяка, помиляється, допускаючи двоякий джерело пізнання - відчуття (sensations) і рефлексію. Рефлексія не представляє нічого самостійного, а є перероблене відчуття; з відчуттів складається і пам'ять; множинність відчуттів сама собою викликає судження. Кондільяк, таким чином, не тільки описує різні душевні явища, але дає і історію розвитку душі.При зображенні цієї історії він виходить з чисто апріорістіческого побудови - статуї живий, але не одухотвореною, яку він поступово обдаровує різними здібностями відчуттів і з них витягує різні групи понять. Кондильяк вважає, що він дотримується емпіричного методу, між тим він надходить точно також як філософи-раціоналісти в XVIII столітті, тобто будує факти.Відчуття Кондильяк ділить на дві групи: з одного боку - нюх, зір, слух і смак, з іншого - дотик. Аналіз дотику і значення, яке він надав цій категорії відчуттів, є безсумнівна заслуга Кондильяка перед психологією [джерело не вказано 908 днів]. У пізнанні зовнішнього світу дотику належить керівна роль. Подібно до того, як все пізнання про зовнішній світ Кондильяк виводить з відчуттів, стану суто суб'єктивні він також виводить з того ж джерела. Не можна відмовити в деякій грандіозності простоті цієї побудови душевного життя.Французи зараховують Кондильяка до числа класичних письменників; читання трьох книг його «Traité des Sensations» входить у них до складу елементарного філософського викладання [джерело не вказано 908 днів].