- •Місце філософії Нового Часу у постуть європейської філософії.
- •Принципи означення та особливості певних періодів у розвитку новочасної філософії.
- •Тематична відмінність Нової філософії від попередніх типів філософування.
- •4. Зміст поняття «Нова філософія».
- •5. Загальна характеристика праці ф. Бекона «Новий органон».
- •6. Сутність концепції пізнання ф. Бекона.
- •7. Аналіз ф. Беконом «примар» («idola») пізнання.
- •8. Обґрунтування ф. Беконом експериментального ставлення до природи.
- •10. Вчення ф. Бекона про форми .
- •9. Аналіз ф. Беконом основних можливих шляхів пізнання.
- •11. Класифікація ф. Беконом людських пізнань ( пізнавальні здібності людини).
- •12. Вчення ф. Бекона про душу (види душі).
- •13. Вчення ф. Бекона про індукцію та її роль у науковому пізнанні.
- •14. Сутність раціоналістичного методу р. Декарта .
- •15. Проблема співвідношення науки та філософії у творчості р. Декарта.
- •16. Дедуктивний метод р. Декарта та його роль у перетворенні філософії .
- •17. Вимоги до первоначал та правила методу р. Декарта.
- •18.Декартівське вчення про інтуїцію та її роль у пізнанні
- •19. Вчення Рене Декарта про вроджені ідеї
- •20.Метафізика Рене Декарта
- •21) Идея Бога у Декарта.
- •22. Дуализм Декарта.
- •23.Поняття душі в філософії Декарта та її роль у процесі пізнання
- •24.Психофізична проблема Декарта
- •25. Фізика і космологія Декарта.
- •26.Вплив філософії Декарта на подальший розвиток філософської думки.
- •28. Логіка та лінгвістика «Пор-Рояля»
- •34. Особливості історичного пізнання в філософії Джамбісто Віко.
- •35. Вчення Спінози про єдину субстанцію.
- •36. Пантеїстична основа вчення б. Спінози про природу.
- •Вчення про модуси в філософії б. Спінози.
- •Вчення б. Спінози про людину як складний модус.
- •Вчення б. Спінози про свободу.
- •Випадковість та необхідність в філософії б. Спінози.
- •Теорія пізнання б. Спінози.
- •Місце раціональної інтуїції в теорії пізнання б. Спінози.
- •Роль афектів в пізнанні. Пасивні і активні афекти в теорії пізнання б. Спінози.
- •Співвідношення метафізики і науки в філософії г. Ляйбніца.
- •Загальна характеристика «Монадології».
- •Принципи метода г. Ляйбніца.
- •Принцип заздалегідь встановленої гармонії в філософії г. Ляйбніца.
- •Проблема розвитку знання в теорії пізнання г. Ляйбніца.
- •Поняття перцепції і аперцепції у філософії г. Ляйбніца.
- •Вчення г. Ляйбніца про «істини розуму» і «істини факту».
- •Проблема вроджених схильностей в філософії г. Ляйбніца.
- •52. Проблема предмета філософії у т. Гоббса.
- •53. Вчення про знаки в теорії пізнання т. Гоббса. Різновиди знаків.
- •54. Теорія пізнання Гоббса.
- •55. Онтологія Гоббса.
- •56. Соціологія Гоббса.
- •57. Структура та чинники досвіду в філософії Локка.
- •58. Вчення Локка про ідеї первинних та вторинних якостей.
- •59. Концептуалізм Локка. Критика теорії вроджених ідей.
- •60. Вчення Локка про пізнання.
- •61. Сутність інтуїтивного пізнання в філософії Локка.
- •62. Соціологічні та політичні погляди Локка.
- •63. Вчення Берклі про матеріальну субстанцію.
- •64. Вчення Берклі про первинні та вторинні якості.
- •65. Загальна характеристика філософії Юма.
- •66. Проблема причинності в філософії Юма. Враження та ідеї.
- •67. Антиномія моралі в етичному вченні Юма.
- •68. Загальна характеристика філософії європейського просвітництва.
- •68. Філософські ідеї представників Європейського Просвітництва
- •69.Загальна характеристика просвітництва у Франції
- •70. Сенсуалістичні та матеріалістичні системи у просвітництві.
- •71. Філософські погляди Бейля.
- •72.Філософія Вольтера Деїзм Вольтера
- •Критика релігії
- •Лібералізм
- •Філософія
- •Соціально-філософські погляди
- •73.Філософія Руссо
- •74.Типологія нерівності у філософії Руссо
- •75. Проблема відчуження у філософії Руссо
- •76.Проблема природного стану у Руссо
- •77.Проблема суспільного стану у Руссо
- •78.Філософія Ламетрі
- •79.Філософія Дідро
- •80.Філософія Гольбаха
- •81.Проблема руху у філософії Гольбаха
- •82.Філософія Гельвіція
- •83.Пізання у філософії Гельвіція
- •84.Дослідження Гельвіцієм природи людини
- •85.Філософія Конділ’яка
- •86 Теорія пізнання е Кондільяка
78.Філософія Ламетрі
В історію філософії Нового Часу Ламетрі увійшов як відомий філософ – матеріаліст, представник правого крила французького вільнодумства. Його ідеї були доволі радикальними навіть як для його епохи. Проте будучи сміливим та рішучим у існуванні і такого роду позиції не залишила байдужих ані вільнодумців, ані церкву, ні спадщину європейської культури та цивілізації.
Відомий французький мислитель народився 12 грудня 1709 р. у м. Сен – Мало, що у Франції. З біографії Ламетрі чітко прослідковується його зацікавленість богослов’ям, філософією та медициною. Вивчаючи теологію, Ламетрі нерідко думав про кар’єру священика. Однак, медицина та природничі науки зацікавлюють його більше. У нідерландському місті Лейден вивчав природознавчі дисципліни. Особливо Ламетрі був зацікавлений у дослідженні фізики, хімії. Під керівництвом Германа Бургаве займається дослідницькою роботою. У період війни за насліддя Австрії 1743 – 1744 рр. працює полковим лікарем.Одного разу, перехворівши гарячкою, відомий мислитель починає осмислювати роботу людського тіла. Будучи зацікавленим у медичній сфері та досліджуючи специфіку людського організму, приходить до висновків, що духовна організація людської життєдіяльності тісно пов’язана з особливістю інституції тіла. Іншими словами, мислитель прийшов до думки, що усі духовні процеси – результат організації тілесної структури тіла. З цього приводу у 1745 р. філософ публікує свій твір під назвою ”Трактат про душу”.
Французькі атеїсти та вільнодумці того часу вбачали у ідеях Ламетрі чітко сформовану атеїстичну позицію. Водночас зацікавлюється ним і церковна інквізиція. Церковна структура у Франції піддала нищівній критиці написану працю. Як результат – відбулось її спалення. Боячись розправи зі сторони клерикалів та інквізиції, Ламетрі переїздить до Голландії. Там більшість свого життя формує свої ідеї, творить, пише. Ентузіазм та вільнодумство Ламетрі і його душевний та творчий порив не можливо було зупинити, його ідеї стають відомими та популярними у світському середовищі. Водночас у Нідерландах свої твори пише анонімно. Саме у Голландії Ламетрі пише свій головний відомий твір під назвою “Людина – машина” у 1747 році.. Справа в тім, що деїзм та механіцизм був доволі популярним у XVIII ст. На механіцизмі базувалась фізика І. Ньютона, астрономічні погляди Г. Галілея, П’єра Сімона Лапласа тощо.
Деїзм також містив собі розуміння механіцизму. Бог – немов би Великий годинникар, що запустив світ, однак не втручається в нього надалі; просто розумна першопричина. Механіцизм – саме те, чим по-особливому був перейнятий філософ також. Подібно до порівняння людського організму та тіла як до механічних елементів, Ламетрі зводить до цього і рослинний і тваринний світ. Усе в природі подібно машині з сукупністю її елементів. А тому якщо це так, то слід визнати одну і єдину субстанцію – матеріальну. Однак не погоджується з позицією Рене Декарта щодо тварин як простих автоматів, які не здатні самі по собі відчувати. Сенсуалізм (чуттєвість) згідно Ламетрі – власно, здатність матерії відчувати і мислити в організованих тілах.
Відомо, що у Франції філософ вперше логічно та послідовно виклав особливості механічного матеріалізму. Усі організми складаються з малих елементів пов’язаних між собою, які і визначають специфіку його існування. Ці елементи, згідно Ламетрі, подібно механізмам у роботі складних машин діє уся жива природа. Будучи відомим на той час лікарем, біологом, добре обізнаним в питаннях природознавства, Ламетрі чи не вперше зводить людський організм до машини, що заводиться аналогічно звичайного механічного годинника. Підтримував вчений також ідеї еволюції. Він вважав, що рослинний і тваринний світ мають єдине походження. Розвивав точку зору про поступове вдосконалення матерії.
Однак, це не єдина система погляді, якими став відомим філософ. Будучи радикальний мислителем, його погляди стають відомими для пруського короля Фрідріха II. Саме за його ініціативи Ламетрі у 1748 р. переїздить до Берліну. Ставши членом Академії Наук, Ламетрі якомога систематичніше та структурніше формулює свої погляди. Філософ видає свою не менш відому праця Система Епікура” у 1751 р. У ній мислитель піднімає тему етичного гедонізму, античну спадщину та Епікура задля того, щоб показати роль і місце задоволення, як вищого блага людини. Під задоволенням, як людського блага, за етикою філософа, не вбачалось такі аморальні дії людини, як статева розбещеність, ненаситність, переїдання тощо. Задоволення та прагнення людини в рамках етичного сприйняття можна відобразити крізь призму естетичної категорії прекрасного.
Наприклад, сама по собі пристрасть, на думку Ламетрі, може постати перед людиною як форма задоволення чи вияв своїх почуттів, або перетворитись у розпусту чи інші аморальні дії. При цьому такі спотворенні уявлення про задоволення, як вважав філософ були дещо деформовані релігійними уявленнями та фанатизмом. Однак скеровувати свою поведінку при цьому людина має не власними егоїстичнми бажаннями, але й враховувати значну роль суспільному інтересу. Хорошу державу Ламетрі вбачав у просвітницькому абсолютизмі, як політики досягнення в державі суспільного блага. Хоча Ламетрі подібно іншим вільнодумцям часто критикував церковну інституцію, був близьким до атеїстичного світогляду, церкву та релігію він вбачав необхідною для життя народу. Адже віра в духовні ідеали скеровуватимуть життєдіяльність людини та її поведінку, щоб не допустити безладу.Від чого саме та при яких обставинах помер мислитель і нині залишається загадкою. Вважається, що під час випробовування нового методу лікування, помирає відомий мислитель та вчений 11 листопада 1751 р. в Берліні.При всьому його вільнодумстві, радикальних поглядах та антиклерикальних ідеях, залишив вагомий та помітний слід в історії розвитку науки медицини, природознавства та спадщини його філософських поглядів. Його ідеї продовжили розвитку ідей вільнодумства та матеріалістичної філософії Дідро,Гольбаха.
