77.Проблема суспільного стану у Руссо

Із "природного" стану люди поступово перейшли у "суспільний" стан. З нагромадженням багатства домінуючою стала приватна власність, а відтак виникли соціально-майнова нерівність і гноблення одних індивідів іншими. Надлишки продуктів нагромаджувалися, з'явився обмін, торгівля, зростала цивілізація.Організованість суспільства, робить висновок Ж.-Ж. Руссо, - основна причина нерівності.Держава, на думку Ж.-Ж. Руссо, стала результатом своєрідної загальнолюдської угоди на засадах розуму. її мета - забезпечити право кожному індивідууму користуватися належною йому власністю.У фазу громадянського стану люди вступили, на думку філософа, з виникненням держави. Вона характеризується як доба несправедливості і гноблення. Тому ідеал майбутнього Ж.-Ж. Руссо вбачає у відновленні природного стану, але за умови збереження всіх позитивних досягнень суспільства.Таке справедливе суспільство мислитель уявляв як організоване співжиття незалежних, вільних, рівноправних людей, які мають спільну волю, що реалізується як народний суверенітет. Іншими словами, влада належить народові як корпоративному органу - учаснику суспільного договору.Руссо написав багато робіт, серед яких головна - "Про суспільний договір, чи Принципи політичного права" (1762 р.). Це практично цілісна політико-правова доктрина, у якій Руссо виходив із уявлень про природний, додержавшій стан. Однак його розуміння і трактування природного стану істотно відрізнялося від попередників. Він вважав помилкою уявлення, що здавна, від початку, існував насправді суспільний стан. Це може бути лише гіпотеза. Така версія Руссо про початковий етап людської історії одержала офіційну назву "гіпотетичний природний стан". Спочатку люди жили, як дикі звірі. У них не було нічого суспільного, навіть мови, власності, моралі. Але вони були рівні між собою і вільні. У міру удосконалення навичок, знань людини, знарядь її праці, складалися суспільні зв'язки. Поступово зароджувалися соціальні формування - родина, народність. Період виходу зі стану дикості, коли людина стає суспільною, продовжуючи залишатися вільною, Руссо називає "найщасливішою епохою". Розвиток цивілізації призвів до появи і зростання суспільної нерівності, а також регресу свободи. Цей процес можна поділити на три етапи.На першому етапі виникає майнова нерівність. Вона є наслідком установлення приватної власності на землю. На зміну природному стану з цього часу приходить організоване суспільство. Руссо уявляв це так. Перший, хто огородив ділянку землі, придумав заявити: "Це моє!" Йому повірили. Приватна власність розділила суспільство на багатих і бідних. Багаті поневолили своїх сусідів.На другому етапі нерівність політична. Багаті, щоб захистити себе, своє майно, придумали хитромудрий план, який включав такі пункти: 1. Прийняти судові статути. 2. Створити суди. Заснувати публічну владу. Усі погодилися, думаючи при цьому, що знайшли свободу і "кинулися прямо в окови". Так була утворена держава. Майнова нерівність доповнилася розподілом суспільства на правлячих і підвладних. Закони безповоротно знищили природну свободу. Остаточно закріпили власність. Людський рід прирекли на працю, рабство, убогість.На третьому етапі відбувається переродження держави на деспотію. У такій державі немає більше ні правителів, ні законів, там лише одні тирани. Окремі особи тепер знову стають рівними між собою, тому що перед деспотом вони - ніщо. Коло замикається. Народ вступає в новий природний стан. Він відрізняється від попереднього тим, що являє собою плід крайнього розкладу. У природному стані все тримається на силі, на законі найсильнішого.

Політико-правові вчення Руссо про походження нерівності з використанням загальної схеми теорії природного права, а саме природний стан, перехід до організованого суспільства, держави робить переворот у науці того часу. Перехід у стан свободи, за Руссо, це висновок справжнього природного договору. Для цього необхідно, щоб кожен відмовився від прав на захист свого майна і своєї особистості, які раніше йому належали. Замість цих прав, що засновані на силі, людина здобуває громадянські права і свободи, у тому числі право на власність.У результаті суспільного договору утвориться асоціація рівних і вільних індивідів або республіка.За умовами суспільного договору суверенітет належить народу. Народний суверенітет - основний принцип республіканського ладу. Суверенітет народу виявляється у здійсненні законодавчої влади. Свобода полягає в тому, щоб громадяни перебували під захистом законів і самі їх приймали. Виходячи з цього, Руссо формує і визначення закону: "Усякий закон, якщо народ не затвердив його безпосередньо сам, недійсний; це взагалі не закон".Руссо вводить поняття "загальна свобода", за допомогою якого розглядається народний суверенітет. Для цього він використовує поняття "загальна свобода" і "свобода всіх". Якщо в "Суспільному договорі" закони будуть виражати "загальну свободу", то урядовим органам не доведеться погоджувати особисті і суспільні інтереси. Участь усіх громадян у законодавчій владі виключає прийняття рішень, що нанесли би збиток окремим особам. При народному суверенітеті, відповідно, відпадає необхідність у тому, щоб верховна влада була обмежена природними правами індивіда. її межами служить загальна угода громадян.Народний суверенітет має дві ознаки. Він невідчужуваний і неподільний. Невідчужуваний суверенітет заперечує представницьку форму правління і висловлюється за здійснення законодавчих повноважень самим народом, усім дорослим чоловічим населенням держави. Верховенство народу виявляється в тому, що він не пов'язаний попередніми законами й у будь-який момент вправі змінити навіть умови первісного договору.Неподільність суверенітету передбачає неприпустимість поділу влади. Народоправство виключає необхідність поділу державної влади як гарантії політичної свободи. Щоб уникнути беззаконня, досить, по-перше, розмежувати компетенцію законодавчих і виконавчих органів. По-друге, підкорити виконавчу владу суверену. Запобігти узурпації влади чиновниками можна таким шляхом: періодично скликати народні збори для вирішення питання про довіру уряду. Такі збори "збережуть суспільний договір", - писав Руссо.