80.Філософія Гольбаха

Гольбах (Holbach) Поль Анрі (1723 — 21 червня 1789) — французький філософ-матеріаліст, один з ідеологів революційної французької буржуазії XVIII ст. Народився в м. Едесхеймі в Пфальці, виховувався і провів своє життя у Парижі. Гольбах був діяльним співробітником “Енциклопедії”. В салоні Гольбаха, який став одним з центрів філософської думки передреволюційної Франції, часто зустрічались Дідро, Гельвецій, Д'Аламбер, Бюффон, Нежон і інші; Деякий час бував тут і Руссо. У Франції XVIII ст. “філософська революції послужила введенням до політичного перевороту”. Гольбах був одним з основних діячів ідейної підготовки революції. Він теоретично обгрунтував необхідність заміни феодальних порядків новим, “природнім і розумним суспільним устроєм, який насправді виявився буржуазним суспільством.Гольбах був одним з найбільших систематизаторів світогляду французьких матеріалістів XVIII ст. Він стверджував первісність і нестворимість матеріального світу, природи, яка існує незалежно від людської свідомості, нескінченна у часі і просторі. Матерія, за Гольбахом, є сукупністю всіх існуючих тіл; її простішими елементарними частинами являються незмінні і нероздільні атоми, основними властивостями яких є протяжність, вага, фігура, непроникливість, рух. Всі форми руху Гольбах зводив до механічного переміщення. Цей метафізичний, механістичний характер матеріалізму Гольбаха і його однодумців пояснюється станом природознавства у XVIII ст., коли з усіх наук були розвинуті головним чином механіка і математика. Матерія і рух, за Гольбахом, неподільні. Утворюючи невід'ємну, корінну властивість матерії, її атрибут, рух так само ж не створюваний, незнищенний і безконечний як і матерія. Гольбах відкидав загальну одухотворенність матерії, вважаючи, що чуттєвість властива лише певним чином організованим формам матерії. Використовуючи дані сучасного йому природознавства, Гольбах створив свою головну працю — “Систему природи… ” (“Systemede lanature… ”), яка стала, за словами сучасників, “біблією матеріалізму”. Гольбах писав: “Всесвіт, це колосальне з'єднання всього існуючого, представляє нам скрізь лише матерію і рух; її сукупність розкриває перед нами лише безмірний і безперервний ланцюг причин і наслідків;… ідея природи заключає в собі необхідним чином ідею руху. Але, запитають нас, звідки ця природа отримала свій рух ? Ми відповімо, що від себе самої, бо вона є велике ціле, поза яким нічого не може існувати. Ми скажемо, що рух — це спосіб існування, який випливає необхідним чином з суті матерії; що матерія рухається завдяки власній своїй енергії ” (“Система природи… ”, М., 1940, с. 12, 18).Гольбах визнавав наявність об'єктивних закономірностей матеріального світу, вважаючи, що в їх основі лежить постійний і непорушний зв'язок причин з їх дією. Людина є частиною природи і тому повинна підкорятися її законаі\ї. Свободу волі Гольбах відхиляв, рахуючи поведінку людей причинно- обумовленною. Відстоюючи пізнавальність матеріального світу, Гольбах, виходячи з матеріалістичного сенсуалізму Дж. Локка і долаючи непослідовність його поглядів, вважав відчуття єдиним джерелом пізнання. Пізнання, за Гольбахом, є вираженням дійсності; відчуття і поняття розглядаються як образи предметів. Матеріалістична теорія пізнання Гольбаха, яку поділяли і інші французькі матеріалісти, була направлена проти агностицизму, ідеалістичного сенсуалізму Дж. Берклі.Буржуазна сутність світогляду Гольбаха різко проявлялася в його соціально-політичних поглядах. Гольбах критикував феодальну власність і феодальні форми експлуатації, відстоював необхідність обмеження королівської влади. Опираючись на відволікаюче, абстрактне поняття людської природи, Гольбах зводив соціальне до індивідуального, шукав пояснення суспільних явищ в законах природи і поділяв ідеалістичну договірну теорію виникнення суспільства. Розвиток людського суспільства, на думку Гольбаха, є результатом діяльності урядів, видатних особистостей, росту просвітництва і т. п.. Засуджуючи феодальний лад як нерозумний, Гольбах очікував здійснення “царства розуму” (буржуазного ладу) В результаті появи досвідченого монарха, досвідченого законодателя. Основою поведінки людини Гольбах вважав його інтерес, корисність.Специфічність людини, її нібито принципова відмінність від інших частин природи, на переконання Гольбаха, є лише видимістю.Людина, на думку Гольбаха, вважає себе специфічною істотою лише “завдяки недостатньому міркуванню над природою”, звідки виникають поняття духовності і тому подібні невизначенні слова, вигадані потроху майстрами умоглядних тонкощів. Насправді ж, будучи природною істотою, людина цілком підпорядкована природі, а тому в розмовах про свободу абсолютно немає сенсу.Цілком послідовно виходячи з наведеного розуміння, Гольбах ототожнює боротьбу мотивів з механізмом дії різноманітних сил на матеріальне тіло. Волю, або, вірніше, мозок, пише він, можна порівняти з кулею, яка отримавши перший поштовх, що примусив її рухатися по прямій лінії, повинна однак, змінювати свій напрямок, оскільки на неї подіяла інша сила, більша, ніж перша. А звідси висновується заперечення свободи: “людина не буває вільною ані хвилини у своєму житті”, людину “приводить до помилки, примушуючи думати, ніби вона вільна, те, що вона не помічає істинного мотиву, спричиняючого її діяльність”, “всі наші вчинки підпорядковані фатальності, що управляє нашою частковою системою так, як вона керує сукупною системою всесвіту; ніщо в нас, як і в природі, не відбувається, оскільки випадок… є позбавлене смислу слово”.Такі і подібні висловлювання рясніють у творах Гольбаха, і всі вони цілком однозначно випливають з фундаментальної позиції їх автора. Проголошуючи тезу “Бути вільним — це значить піддаватися необхідним мотивам, які ми носимо в самих собі ”, Гольбах відверто стає на фаталістичні позиції. Фатальність, твердить він, це вічний, неминучий, необхідний, встановлений у природі порядок або неминучий зв'язок діючих причин з похідними від них діями.Фаталістичні висновки, які випливають з гольбахового розуміння необхідності, не повинні обурювати людей. Навпаки, це розуміння повинно справити на них благотворний вплив, бо, як каже Гольбах, “воно не тільки здатне заспокоїти більшу частину їх тривог, але може навіяти їм корисну покору, розумне підкорення своєму жеребу, яким вони часто бувають незадоволені через свою надмірну чутливість. Активне втручання людей у хід подій, на думку Гольбаха, нерозумне. Більше того, він заявляє про свою готовність зрозуміти “навіть деспота, адже той “під тиском “необхідності “не -відає, що коїть ”. Людина ж, нагадує Гольбах, — машина і в цьому він не вбачає для неї нічого принизливого.Хіба ж сама природа, міркує французький філософ, не є величезною машиною, невеличкою пружиною якої є людина? По відношенню до природи, в якій всі істоти йдуть услід призначеним для них законам, все перебуває у порядку. За її велінням певні суспільства продукують мудреців, героїв і великих людей. В інших народжуються лише бридкі особистості, позбавлені енергії і доброчесності. Погодимося ж з своїм жеребом, і, коли ми страждаємо, не будемо звертатися до створених нашою уявою химер. Якщо ця природа зробила існування нестерпним для деяких невдах, яких вона ніби обрала собі у жертву, то смерть завжди є для них відчиненими дверима, які звільняють їх від бідувань, коли вони втратять віру у можливість позбавитися їх. Позиція Гольбаха, з огляду на критерії “гуманістичності”, досить красномовна і спеціальних коментарів не потребує.