- •НавчальНі цілі
- •Тема 1 фізико-хімічні властивості крові
- •Склад і кількість крові
- •Значення води
- •Значення білків
- •Склад білків плазми крові
- •Значення електролітів
- •Вимоги до кровозамінників:
- •Класифікація кровозамінників:
- •Функціональна система, що забезпечує сталість осмотичного тиску
- •Осморегулювальний рефлекс
- •Волюморегулювальний рефлекс
- •Натрійуретичний рефлекс
- •Фізико-хімічні властивості крові:
- •Фактори, які впливають на в'язкість:
- •Механізми забезпечення сталості рН
- •Показники кислотно - основного стану крові
- •Вікові особливості фізико-хімічних властивостей крові
- •Список рекомендованої літератури:
- •Питання для самоконтролю
- •Задачі для самоконтролю
- •Тестові завдання для самоконтролю
- •Тема 2 фізіологія еритроцитів Поняття про еритрон
- •Функції еритроцитів
- •Загальна функціональна характеристика еритроцитів
- •1 Кількість еритроцитів
- •1 Форма еритроцитів
- •Діаметр еритроцитів
- •3 Еритроцит є без'ядерною клітиною
- •4 Пластичність еритроцита
- •5 Осмотична резистентність еритроцитів
- •Гемоліз %
- •6 Швидкість осідання еритроцитів (шое)
- •Чинники, що впливають на шое
- •1 Білковий склад плазми крові.
- •Функціональні властивості складових частин еритроцита
- •Структура гемоглобіну
- •Регуляція вмісту еритроцитів у периферичній крові
- •Механізми регуляції еритропоезу
- •1 Нервовий:
- •2 Гуморальний:
- •Механізми руйнування еритроцитів
- •Види гемолізу
- •Питання для самоконтролю
- •Задачі для самоконтролю
- •Тестові завдання для самоконтролю
- •Тема 3 групи крові Поняття про аглютиногени, аглютиніни, аглютинацію
- •Резус-конфлікт
- •Інші системи крові
- •Переливання крові (гемотрансфузія)
- •Етапи переливання крові
- •Правила переливання крові
- •Список рекомендованої літератури:
- •Задачі для самоконтролю
- •Тестові завдання для самоконтролю
- •Тема 4 захисні функції крові. Лейкоцити Розподіл лейкоцитів в організмі
- •Функціональні властивості лейкоцитів
- •Основні функції окремих форм лейкоцитів базофіли
- •Функції базофілів
- •Еозинофіли
- •Функції еозинофілів
- •Функції нейтрофілів
- •Механізм фагоцитозу
- •Стадії фагоцитозу:
- •Моноцити
- •Функції моноцитів
- •Лімфоцити
- •Існують 3 популяції лімфоцитів:
- •Список рекомендованої літератури
- •Питання для самоконтролю
- •Задачі для самоконтролю
- •Тестові завдання для самоконтролю
- •Тема 5 гемостаз
- •Функції системи гемостазу
- •Структура системи гемостазу
- •Механізми гемостазу
- •Роль судинної стінки в гемостазі
- •Роль тромбоцитів у гемостазі
- •Функції тромбоцитів
- •Судинно-тромбоцитарний гемостаз
- •Етапи агрегації
- •Механізм агрегації
- •Коагуляційний гемостаз
- •Утворення тромбіну
- •Утворення фібрину
- •Фібриноліз
- •Ендотеліальний,
- •Антикоагулянтна система
- •Класифікація антикоагулянтів
- •Питання для самоконтролю
- •Задачі для самоконтролю
- •Тестові завдання для самоконтролю
- •Практичні роботи Робота 1 Визначення гематокритного показника
- •Робота 2 Визначення осмотичної резистентності еритроцитів
- •Робота 3 Визначення шое
- •Рекомендації щодо оформлення результатів роботи
- •Робота 4 Підрахунок еритроцитів
- •Камера горяєва
- •Робота 5 Колориметричний метод кількісного визначення рівня гемоглобіну в крові (метод Салі)
- •Рекомендації щодо оформлення результатів роботи
- •Робота 7 Підрахунок лейкоцитів
- •Рекомендації щодо оформлення результатів роботи
- •Робота 8 Визначення групи крові за системою ав0 за допомогою цоліклонів
- •Оцінка результатів та контроль
- •Робота 9 Визначення групи крові за системою аво за допомогою стандартних сироваток
- •Оцінка результатів та контроль
- •Рекомендації щодо оформлення результатів роботи
- •Тестові питання до ліцензійного іспиту „крок 1” з розділу „Фізіологія крові”
- •Еталони відповідей до тестових питань ліцензійного іспиту „крок 1” з розділу „Фізіологія крові”
- •Еталони відповідей на ситуаційні задачі
- •Тема 1 Фізико-хімічні властивості крові
- •Тема 2 Фізіологія еритроцитів
- •Тема 3 Групи крові
- •Тема 4 Захисні властивості крові
- •Тема 5 Гемостаз
- •Еталони відповідей на тестові завдання
- •(Обов'язковий) Приблизна схема протоколу досліду Протокол № ___
- •Додаток в (обов'язковий) Склад плазми крові
Тема 3 групи крові Поняття про аглютиногени, аглютиніни, аглютинацію
Аглютиногени (гемаглютиногени) - специфічні антигени, які знаходяться на мембрані еритроцитів. За хімічною природою це глікопротеїди або гліколіпіди. У крові кожної людини міститься індивідуальний набір специфічних еритроцитарних аглютиногенів. Сьогодні їх відомо близько 400. Тридцять з яких трапляються досить часто і можуть бути причиною сильних реакцій при переливанні крові.
Аглютиніни (ізогемаглютиніни) - специфічні розчинені в плазмі крові антитіла, які належать до фракції гамма-глобулінів.
Аглютинація - склеювання еритроцитів, яке відбувається в результаті реакції антиген-антитіло. Як правило, аглютинація супроводжується гемолізом еритроцитів. Аглютинація відбувається при зустрічі однойменних аглютиногенів і аглютинінів. Вважають, що аглютинін має 2 активних центри, тому може зв'язати 2 еритроцити, утворивши з ними місток (рис.7).
Рисунок 8
Система АВО
У 1901 році австрієць К. Ландштейнер і у 1903 році чех Я. Янський виявили на поверхні еритроцитів аглютиногени А і В та пояснили явище аглютинації .
Поділ крові на групи в системі АВО грунтується на наявності на поверхні еритроцитів аглютиногенів А і В. Проти цих аглютиногенів протягом першого року життя в крові утворюються аглютиніни α і β. Аглютиніни утворюються до тих аглютиногенів, яких немає в еритроцитах (якщо еритроцити містять аглютиноген А, утворюється аглютинін β, якщо В, - α). Титр аглютинінів максимальний у 10-14 років, а потім поступово зменшується. Аглютиніни відносять переважно до імуноглобулінів M (ІgM) ( в меншій мірі - до JgG). Це високомолекулярні імуноглобуліни. ІgM є типовими гемолізинами (при їх взаємодії з відповідними антигенами на мембрані еритроцитів утворюються сполуки, які руйнують еритроцити).
Якщо трапляються однойменні аглютиногени і аглютиніни: А з α, В з β, відбувається аглютинація, яка закінчується гемолізом еритроцитів. Лізис еритроцитів здійснюється за участю системи комплементу і протеолітичних ферментів. Накопичення зруйнованих еритроцитів призводить до закупорення капілярів й інших ускладнень, які можуть закінчитися смертю. Тому в природних умовах у крові людини не можуть знаходитися відповідні один одному антигени і антитіла, оскільки б це призводило до аглютинації власних еритроцитів.
У системі АВО виділяють 4 групи крові:
Група крові |
Аглютиногени (еритроцит)
|
Аглютиніни (плазма)
|
І (О) |
– |
αβ |
ІІ (А) |
А |
β |
ІІІ (В) |
В |
α |
ІV (АВ) |
АВ |
– |
Сучасні уявлення про групи крові АВО
Група крові людини визначається антигенними властивостями еритроцитів. Антигени А і В є глікопротеїдами, які складаються на 75% з вуглеводів, на 15% - з амінокислот і на10% - з фосфоліпідів. Антигенні властивості залежать від природи кінцевого цукру у складі глікопротеїнів, тобто специфічність антигену визначається його вуглеводною частиною.
Рисунок 9 - Структура глікопротеїну мембран еритроцитів
Люди з групою О (І) мають антиген Н, специфічність якого обумовлена трьома кінцевими вуглеводними залишками (N-ацетилгалактозамін, галактоза, фукоза).
У еритроцитах ІІ групи до цих трьох залишків приєднаний четвертий - N-ацетилгалактозамін.
У еритроцитах ІІІ групи до цих трьох залишків приєднаний четвертий - галактоза.
У еритроцитах IV групи частина глікопротеїнів закінчується галактозою, частина N-ацетилгалактозаміном.
У геномі кровотворної клітини людини є 2 локуси - Н і АВО, які відповідають за синтез певного гена.
В Н-локусі формується Н-ген, який кодує фермент фукозил-
трансферазу, що переносить фукозу до
галактози, зумовлюючи утворення антигену Н.
В АВО локусі формується 3 гени.
Ген-О, який кодує білок, що не має ферментативної активності.
А-ген, який кодує фермент А, специфічну трансферазу, яка переносить N-ацетил-галактозамін до фукози, внаслідок чого на мембрані еритроцитів формується антиген А.
В-ген, який кодує фермент В, специфічну трансферазу, що переносить галактозу до фукози, в результаті чого на еритроцитах формується антиген В.
Гру- па кро- ві |
Генотип |
Фенотип |
|
Н |
АВО |
||
I |
НН Нh |
ОО |
--Gal+Fuc |
hh |
АА АО ВВ ВО АВ ОО |
--Gal |
|
II |
HH Hh |
АА АО |
--Gal+Fuc+Nацетилгалактозамін |
III |
HH Hh |
ВВ ВО |
--Gal+Fuc+Gal |
IV |
HH Hh |
АВ |
--Gal+Fuc+Nацетилгалактозамін --Gal+Fuc+Gal
|
Визначення групи крові у системі АВО
Для визначення групи крові в будь-якій системі використовують один і той самий принцип: забезпечують умови для здійснення реакції аглютинації еритроцитів у середовищі стандартних ізогемоаглютинувальних сироваток або цоліклонів, що мають високий титр антитіл до досліджуваних антигенів еритроцитів.
Стандартна сироватка – це очищена у фабричних умовах плазма крові донорів різних груп, що не містить фібриногену та має високу концентрацію антитіл до одного або кількох антигенів однієї групи.
У системі АВО 4 групи сироваток. Сироватка І групи містить аглютиніни α і β (безкольорова); ІІ групи – аглютиніни β (блакитного кольору); ІІІ групи - аглютиніни α (рожевого кольору); IV групи - не містить аглютинінів (жовтого кольору).
Цоліклони являють собою порошок, що містить специфічні імуноглобуліни (антитіла), які діють проти групових антигенів. Ці антитіла утворюються одноклональними В–лімфоцитами у мишей при введенні в їх організм антигенів у вигляді злоякісних специфічних клітин.
У цоліклонах є антитіла тільки однієї специфічності. Це означає, що вони дають реакцію лише на один антиген, тобто не зумовлюють неспецифічної поліаглютинації еритроцитів. Ця їх властивість забезпечує перевагу перед стандартними сироватками, які важко очистити від інших антитіл і тому можливі неспецифічні реакції з антигенами досліджувваної крові.
У системі АВО 2 цоліклони : анти-А і анти-В.
Сироватки (або цоліклони) змішують на планшеті з кров'ю у співвідношенні 10:1. Спостерігають за перебігом реакції, похитуючи тарілку протягом 2,5 хвилини. Краплі сироваток, де відбулася аглютинація, стають прозорими, а еритроцити скупчуються (рис.9).
Відсутність гемолізу Наявність гемолізу
еритроцитів у несумісній плазмі
Рисунок 10
За наявністю аглютинації роблять висновок про групу крові.
Сироватка Кров |
І (αβ) |
ІІ (β) |
ІІІ (α) |
ІV (-)
|
І (0) |
– |
– |
– |
– |
ІІ ( А) |
+ |
– |
+ |
– |
ІІІ ( В) |
+ |
+ |
– |
– |
ІV( АВ) |
+ |
+ |
+ |
– |
Система резус
У 1940 році К.Ландштейнер та І.Віннер винайшли на еритроцитах макак резус - ще один антиген, який назвали резус-фактором. Пізніше з'ясувалося, що він також міститься у 85% людей, кров яких називається резус-позитивною. 15% його не мають, і їх кров називається резус-негативною.
Система резус має 6 різновидів антигенів: С, Д, Е, с, d, e. Найсильніші антигенні властивості має антиген Д, антитіла до якого утворюються найбільш активно.
У системі резус виділяють 2 групи крові:
Rh+ - кров, яка містить Д-антиген;
Rh- - кров, яка не містить Д-антигену.
Відмінність системи резус від системи АВО:
Аглютиніни системи АВО з'являються на перших місяцях життя і знаходяться в крові протягом усього життя. Тоді як антирезус-антитіла з'являються тільки після сенсибілізації (контакту Rh- індивіда з Rh+-антигенами). Це має місце при переливанні крові і при вагітності.
Rh- аглютиніни є неповними антитілами класу IgG, що мають невеликі розміри і можуть проникати через плацентарний бар'єр. Тоді як аглютиніни α і β є повними антитілами переважно класу IgM, що мають великі розміри і через плаценту не проникають.
