22. Лекції та методика їх проведення. Її основні функції та види. Оцінка якості лекції.

Головна дидактична мета — це формування орієнтовної основи для подальшого засвоєння студентами навчального матеріалу.

З'явились ще у Стародавній Греції (Сократ, Платон, Арістотель) та Стародавньому Римі (Квінті ліан), набули розвитку в епоху середньовіччя, потім викладачі Києво-Могилянської академії: П. Могилою, Ф. Прокоповичем, С. Полоцьким та ін.

Основні функції лекції такі:

1. Інформаційна.

2. Орієнтовна.

3. Пояснювальна, роз'яснювальна.

4. Переконувальна.

5. Підсумкова.

Будь-яка лекція включає три основні етапи: вступна частина, викладення,висновки.

Лекції можна поділяти на вступні, основні, підсумкові. У заочній та вечірній формах навчання визначають ще лекції настановні (в яких подається поняття про сутність предмета, характеризуються методи самостійної роботи, види практичних занять, засоби самостійної роботи над матеріалом, докладно характеризується навчальна література); оглядові, які читають за кількома великими темами, якщо бракує часу для викладення кожної теми окремо. Епізодична.

Проблемна лекція складається з 2—3 питань про наукове відкриття, про причини виникнення тих чи інших проблем та труднощі їх розв'язання. Викладення цих проблемних питань закінчується здебільшого короткими висновками.

Оцінка якості лекції. Поліпшення якості лекцій стає можливим за умов:

а) наявності постійного зворотного зв'язку;

б) оцінки колег, студентів, самооцінки.

Питання, яким слід приділити увагу для оцінки лекції, роблять процес оцінювання більш свідомим та систематичним: Зміст лекції (науковість, ідейна, активізація мислення, зв'язок з життям, практична значущість матеріалу, професійна спрямованість, наявність матеріалу, якого немає в підручниках, наявність завдань для самостійного відпрацювання матеріалу); Методика читання лекцій (чітка структура лекції, логіка викладу, повідомлення літератури до теми або до всього курсу. Доступність та аргументованість. Виділення головного в матеріалі та висновках. Використання деяких прийомів закріплення — повторення, запитання на перевірку розуміння, засвоєння, підбиття підсумків. Використання технічних засобів навчання (ТЗН) (у разі необхідності), застосування лектором опорних матеріалів (текст, конспект, окремі записи, відсутність опорних записів тощо); керівництво роботою студентів (зміна темпу, використання прийомів підтримання уваги); особистість лектора (Знання предмета. Емоційність. Голос, дикція. Якість, чіткість, забарвленість, грамотність мовлення. Зовнішній вигляд. Уміння триматися перед аудиторією. Перцептивні та комунікативні здібності); Результати лекції. (Інформаційна цінність лекції. Виховний вплив. Досягнення дидактичних цілей).

За Н.В. Кузьміною, критерії оцінки якості лекції такі:

1) відвідування лекцій студентами;

2) запис лекції: лекції записують більшість студентів, менше за половину, більшість не записують;

3) зміст лекції: ідейно спрямовано, достатньо змістовно, науково; занадто складно, занадто популярно, ненауково; теоретичний матеріал поєднується з конкретними прикладами, переважає емпіричний матеріал;

4) запитання, що спонукають студентів розмірковувати, їх ставиться: занадто багато, достатньо, замало, зовсім не ставляться;

б) доказовість лекції: лектор аргументовано доводить правильність положень, які висуваються, бездоказово декларує істини;

6) лекції мають зв'язок з профілем підготовки спеціаліста: дуже добрий, достатній, незадовільний, неупорядкований;

7) план, структура лекції: чітка, розмита, невпорядкована;

8) манера читання лекції: захоплююча, жвава, наочна, лекцію легко записувати, монотонна, нудна, лекцію важко записувати;

9) ставлення викладача до студентів: занадто суворе, виважено вимогливе, байдуже, уважне;

10) контакт з аудиторією: добрий, недостатній, відсутній.