- •Педагогіка вищої школи як наука. Її об’єкт, предмет, мета, завдання та основні категорії, зв’язок з іншими науками
- •Сучасна методологія пвш. Рівні методології, їх характеристика. Основні методологічні підходи.
- •Науково-педагогічне дослідження його рівні: емпіричний, теоретичний
- •Принципи педагогічного дослідження
- •Емпіричні методи педагогічного дослідження
- •Теоретичні методи педагогічного дослідження
- •8. Педагогічний процес у внз: його сутність, структура та рушійні сили. Закономірності педагогічного процесу у вш.
- •9. Особливості адаптації молоді у внз
- •10. Вікові особливості студентської молоді.
- •11. Види внз в Україні. Головні завдання внз.
- •12. Пріоритетні завдання, напрями та основні шляхи реформування вищої освіти.
- •13. Основні дидактичні системи.
- •14. Проблемне навчання у вш.
- •15. Знаково-контекстне навчання у внз (за а.Вербицьким)
- •16. Розвивальне навчання.
- •1959 Р. Д.Б. Ельконіна і в.В. Давидова
- •17. Еврестичне навчання.
- •Основи організації цілісного процесу виражені в принципах дидактичної евристики:
- •18. Теорія поетапного формування розумових дій.
- •19. Дидактичні моделі змісту навчання.
- •20. Принципи та методи навчання у вищому навчальному закладі
- •Бінарність, тобто тотожність окремим формам організації навчального процесу.
- •21. Організаційні форми роботи у внз.
- •22. Лекції та методика їх проведення. Її основні функції та види. Оцінка якості лекції.
- •23. Інноваційні види лекцій.
- •24. Семінарські та практичні заняття у вищих навчальних закладах.
- •25. Комплексні форми організації навчання.
- •26. Педагогічний контроль у внз. Умови його ефективності та основні вимоги.
- •27. Функції контролю та основні форми та види педагогічного контролю. Оцінка та відмітка.
- •28. Педагогічна і виробнича практика студентів.
- •29. Самостійна робота студентів.
- •31. Компоненти професійної усталеності викладача вищої школи
- •32. Педагогічна техніка викладача вищох школи
- •33. Техіна спілкування викладача вищої школи.
- •34. Сутність педагогічної інноватики.
- •35. Шляхи оновлення вищої освіти в Україні.
- •36. Сучасні технології як підґрунтя оновлення професійної підготовки вчителя.
- •37. Концепція оновлення підготовки майбутніх учителів на основі застосування інноваційних технологій. Перше концептуальне положення
- •Друге концептуальне положення
- •Третє концептуальне положення
- •Четверте концептуальне положення
- •П'яте концептуальне положення
- •Шосте концептуальне положення
- •38. Формування готовності майбутніх учителів до інноваційної діяльності в школі засобами моделювання.
- •39. Готовність до педагогічної діяльності.
- •40. Педагогічний менеджмент як сучасна теорія управління освітою.
- •41. Загальна характеристика принципів і функцій педагогічного менеджменту.
- •42. Сутність професійної діяльності та само менеджменту керівника внз як менеджера освіти.
- •43. Виховна робота зі студентами внз.
- •44. Моральне виховання студентів.
- •45. Правове виховання студентів.
- •46. Екологічне виховання студентської молоді.
- •47. Позааудиторна робота студентів. Робота куратора академгрупи.
- •48. Розумове виховання студентів.
- •49. Фізичне виховання студентів.
- •50. Компетентнісний підхід в освіті.
31. Компоненти професійної усталеності викладача вищої школи
Професійна усталеність викладача — синтез властивостей і якостей його особистості, що дає можливість у межах здійснення своєї проф діяльності протягом тривалого часу виконувати її впевнено, самостійно, без емоційного напруження в різних, часто непередбачених умовах, з мін помилками.
Професійна усталеність у педагогічній діяльності не є природженою. Вона формується поступово і рівень її можна змінити за допомогою свідомої, цілеспрямованої роботи, яка враховує індивідуальні особливості, зокрема її педагогічні здібності.
Структура професійної усталеності викладача вищої школи дещо відрізняється від структури професійної усталеності вчителя, хоча сукупність головних взаємопов'язаних компонентів залишається інваріантною. Це такі компоненти.
1. Мотиваційний компонент: наявність мотивації на досягнення успіху; упевненість у собі як викладачеві; задоволення діяльністю.
2. Емоційний компонент: відсутність емоційного напруження, страху перед аудиторією; уміння регулювати свої емоційні стани; наявність вольових якостей (цілеспрямованості, організованості, наполегливості, рішучості, самовладання).
3. Особистісний компонент: методологічна рефлексія; швидкість реакції на поведінку аудиторії й окремих студентів; нормальна втомлюваність.
4. Професійно-педагогічний компонент: уміння приймати педагогічно доцільне рішення у нестандартних ситуаціях; здатність до рефлексії; знання та вміння викладача (професійні, психолого-педагогічні, загальні); стійка потреба у самоосвіті, самопізнанні.
32. Педагогічна техніка викладача вищох школи
Педагогічна техніка — систему вмінь учителя, що дає змогу використовувати власний психофізичний апарат для досягнення ефективних педагогічних результатів.
До основних компонентів педагогічної техніки належать такі уміння:
· спілкуватися вербально (культура і техніка мовлення);
· спілкуватися невербально (міміка, пантоміміка, зовнішній вигляд);
· керувати своїм психофізичним станом (дихання, напруження м'язів, емоції, увага, уява, спостережливість).
Важливими вимогами педагогічної техніки є:
—мистецтво одягатися з урахуванням особливостей професійної діяльності (фізіономіка (типовий вираз обличчя, фігура, постава); артефакти (одяг, зачіска, прикраси, макіяж, запахи));
—володіння своїм тілом: уміння ходити, сидіти, стояти
(кінесика, таксика (дотики, потискування, поплескування, погладжування));
—володіння мімікою, жестами (пантоміміка);
—сформованість мовленнєвої культури: правильне професійне дихання, чітка дикція, належні темп і ритм, логічна побудова висловлювань тощо (просодика, екстралінгвістика);
—вироблення оптимального стилю в навчально-виховній діяльності – Проксеміка (організація міжособистісного простору);
—уміння вправно й доцільно здійснювати окремі дидактичні операції (писати на дошці, користуватися технічними й наочними засобами навчання, ставити запитання, слухати відповіді, оцінювати навчальну діяльність студентів і т. ін.);
—здатність керувати своїм психічним станом і станом вихованців.
