Питання для самоконтролю
Дати визначення технологічності конструкції виробу.
У чому полягають основні положення технологічності конструкції?
Які існують показники для об’єктивної оцінки технологічності розробки?
Які завдання відпрацювання виробу на технологічність?
Пояснити вплив типів виробництва на технологічність конструкції виробу.
У чому проявляється виробнича й експлуатаційна технологічність конструкції виробу?
Тема 9. Проектування технологічних процесів складання вузлів машин
9.1. Основні поняття термінології процесу складання
Складання є завершальною частиною процесу виготовлення машини і здійснюється безпосередньо після механічної обробки. Трудомісткість складальних робіт дорівнює 10 – 15 % від трудомісткості механічної обробки у масовому виробництві, 25 – 40 % - у серійному, 30 – 60 % - в одиничному та дрібносерійному. Така висока трудомісткість в останніх двох випадках пояснюється тим, що значна частина деталей під час складання потребує слюсарної обробки й пригонки.
Складання - утворення з’єднань складових частин виробу. Складанням забезпечується необхідний взаємозв’язок окремих деталей і складальних одиниць. По об’єкту розрізнюють складання вузлове й загальне. Процес складання складових частин виробу являє собою вузлове складання. Процес складання безпосередньо виробу є загальним складанням.
Етап складання виробу – закінчена частина технологічного процесу виробу або його складової частини, що виділяється відповідно до схеми складання. Технологічний процес складання містить дії по установленню та утворенню з’єднань складових частин заготовки або виробу.
Складальна операція – технологічна операція установлення і утворення з’єднань складових частин заготовки або виробу. Ця операція охоплює всі дії, які здійснюються над однією складальною одиницею. Так, запресування на вал підшипників, які розміщені на його кінцях, можна здійснювати в одну або дві операції. Запресування підшипників з однієї та з іншої сторони послідовно означатиме одну операцію, виконану в два переходи. Якщо у партії валів, що складаються з підшипниками, спочатку запресувати підшипники усіх валів з однієї сторони, а потім з іншої, то це буде складання в дві операції, кожна з яких виконується за один перехід. Прийоми при складанні частіше виконують одночасно, наприклад, закручування колісних гайок багатошпиндельними гайкообертами.
Вирішення задачі розбиття машини на елементи здійснюється щляхом побудови схеми складальних елементів машини.
Під час побудови схем складальних елементів виробу кожна деталь, група і підгрупа позначаються прямокутником; у лівій частині якого ставиться індекс деталі, у середині – найменування, праворуч-кількість деталей, що монтуються, груп, підгруп ( рис. 9.1).
деталь
деталь
деталь
деталь
Базова
група
СК
СК
група
група
СК
Рис. 9.1 Приклад укрупненої схеми складальних елементів виробу
Індексація елементів виробу проводиться у відповідності з номерами, які проставлені на кресленнях, наступним чином: деталі позначають присвоєними номерами; вузли позначають буквами СК (складання); кожному вузлу присвоюють номер базової деталі, яка входить до його складу, який проставляють за літерним позначенням СК (наприклад, група з базовою деталлю №5 позначається СК-5)порядок підгруп вказують відповідним індексом пред літерами СК ( наприклад, 1СК-5, що означає підгрупу 1-го порядку з базовою деталлю № 5).
Базовою називають основну деталь з якої починається збирання виробу або вузла. Базовою підгрупою будьякого порядку називають основну підгрупу, з якої починають збирання підгрупи вищого порядку.
Деталлю називають частину виробу, яка виконується з одного виду матеріалу без застосування складальних операцій.
Вузлом називають частину виробу, що являє собою зєднання деякої кількості деталей.
Вузол, який безпосередньо входить до складу виробу, називають групою.
Вузол, що входить у групу –підгрупою 1-го порядку; вузол, який входить у підгрупу 1-го порядку- підгрупою 2-го порядку і т.д. (рис. 9.2)
Виріб
Складальні одиниці
( групи 1-го порядку)
2 -го порядку
3 - го порядку
Деталі
Рис. 9.2. Загальне компонування виробу