- •Конспект лекцій
- •Тема 1. Методологічні основи проектування машин
- •1.1. Проблеми створення машин і обладнання
- •1.2. Основні вимоги до машин
- •1.3 Машина як система
- •1.4. Процедурна модель проектування
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2. Загальні питання створення машин.
- •2.1. Жорсткість. Критерії жорсткості
- •2.2. Конструктивні способи підвищення жорсткості
- •2.3. Зменшення маси та металомісткості
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 3. Проектування зварних конструкцій
- •3.1. Види зварювання
- •3.2 Види зварних з’єднань
- •3.3. Розрахунок зварних з’єднань
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 4. Проектування та розрахунок елементів машин
- •4.1. Розрахунок деталей машин на міцність
- •4.2. Розрахунок на опір втомленості
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 5. Проектування опор валів і вісей
- •5.1. Загальні відомості
- •5.2. Матеріали деталей підшипників
- •5.3. Рекомендації по вибору підшипників
- •5. 4. Критерії роботоздатності підшипників. Підбір підшипників кочення за динамічною і статичною вантажепідйомністю
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 6. Приводи машин
- •6.1 . Умови роботи і вимоги до приводів
- •6.2 Методика вибору оптимальних параметрів приводу
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 7. Виготовлення основних елементів машин. Технологічність конструкцій та деталей машин і механізмів.
- •7.1 Технологічність конструкції машин
- •7.1. Технологічність конструкції деталей машин
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 9. Проектування технологічних процесів складання вузлів машин
- •9.1. Основні поняття термінології процесу складання
- •9.2. Вихідні дані, потрібні для розробки технологічних процесів складання. Послідовність проектування процесу збирання
- •9. 4. Організаційні форми складання
- •9.5. Характеристика методів складання
- •9.6. Створення технологічних процесів складання
- •9.7. Критерії оцінки запроектованих технологічних процесів складання
- •9.8. Забезпечення технологічності виробу за умови різних схем його збирання
- •Запитання для самостійного контролю
- •Тема 10 Технологія виготовлення машин.
- •10.1. Вимоги до конструктивного оформлення деталей і вузлів
- •10.1.1. Вимоги до заготівельних процесів
- •10.2.. Загальні вимоги, що ставляться технологією механічної обробки, до конструкції елементів машини
- •10.3. Технологічні вимоги до поверхонь деталей
- •Питання для самоконтролю
- •10.3. Технологічні процеси виготовлення типових деталей
- •10.4. Технологія виготовлення деталей типу круглих стержнів
- •10.4.1. Класифікація валів і методи виробництва заготовок
- •10.4.2. Характеристика способів зовнішнього шліфування вала
- •10.4.3. Особливості технологічних завдань під час виготовлення важких валів
- •10.4.4. Технологія виробництва гладких валів і виробів з центральними отворами
- •Питання для самоконтролю
- •10.5.Обробка корпусних деталей
- •10.5.1.. Матеріали й види заготовок
- •10.5.2.. Вибір і обробка базових поверхонь
- •10.5.3. Технологічний процес обробки корпусних деталей
- •10.5.4. Обробка площин корпусних деталей
- •10.5.5.. Технологічне обладнання для обробки базових і основних отворів
- •Запитання для самостійного контролю
- •Тема 4.3. Обробка концентричних деталей типу втулок
- •4.3.1. Різновид концентричних деталей типу порожнистих циліндрів та види заготовок
- •4.3.2. Технологічні завдання під час обробки втулок
- •4.3.3. Вплив похибки на допуски лінійних розмірів концентричних деталей
- •4.3.4. Технологічні схеми обробки втулок з урахуванням виду заготовки
- •Запитання для самостійного контролю
- •Тема 4.4. Основні напрямки подальшого розвитку технологічних методів машинобудівного виробництва
- •4.4.1. Розробка й впровадження високоефективної та маловідходної технології отримання заготовок
- •4.4.2. Розвиток і удосконалення процесів механічної обробки та складання виробів
- •4.4.3. Автоматизація розробки технологічних процесів з використанням еом
- •4.4.4. Взаємозв’язок конструкції машини з технологічними аспектами її виробництва
- •Запитання для самостійного контролю
- •Тема 10. Стандарти на оформлення документації
- •10.1 . Єдина система конструкторської документації
- •10.1.1. Позначення параметрів шорсткості за госТом 2. 309-73 та з урахуванням змін № 3 до госТу 2.309–73 від 2005-07-01
- •10.2. Відхилення та допуски розташування поверхонь
- •10.3. Сумарні допуски форми та розміщення поверхні
- •10.4. Позначення на кресленнях відхилень форми і розташу-
- •10.5 Позначення матеріалів
- •10.6. Позначення покриття та термообробки
- •3) Поверхнi, якi пiддаються покриттю або термообробцi, обводять потовщеною штрих пунктирною лiнiєю на вiдстанi 0,8-1мм вiд контуру.
- •Література
2.3. Зменшення маси та металомісткості
Маса має важливе значення у транспортному машинобудуванні. Зменшення маси – це зменшення витрат матеріалу і вартості виготовлення.
Можливості економії металу закладені у зменшені маси машин. Зменшення маси конструкції не повинно бути самоціллю.
Витрати на матеріал складають незначну частину вартості машини і мало впливають на економічний ефект за період експлуатації машини, який головним чином залежить від надійності машини. Якщо зменшення маси веде до зменшення надійності машини, тоді прагнути до цього не доцільно. Краще мати більш важку машину, але надійну.
Порівняльні якості машини однакового призначення оцінюють показниками питомої маси:
,
(2.4)
де N – потужність агрегату.
Даний показник враховує степень конструктивної досконалості машини.
Слід відрізняти поняття «маса» та «металомісткість», які не є рівно значущими.
Металомісткість прийнято оцінювати об’ємом металевих деталей. Так як машини зазвичай виготовлюють з металу різної щільності, то у загальному випадку оцінку досконалості проводять за показником питомої металомісткості:
,
(2.5)
де mi - сумарні маси деталей, які виготовлені з матеріалів із щільністю і.
Зменшення маси зі зниженням металомісткості можна досягти за рахунок надання їм раціональних форм, усунення надлишкових запасів міцності, заміною металевих конструкцій на неметалеві.
Максимального зменшення маси можна досягти наданням деталям рівноміцності.
Ідеальний випадок, коли напруження у кожному перерізі деталі вздовж поздовжньої осі у кожній точці є однаковими, можливий лише за умови дії деяких видів навантажень, коли навантаження сприймають всі перерізи деталей.
За умови неможливості досягнення рівноміцності деталей з причини їхньої складної конфігурації, рекомендується видаляти метал з мало навантажених ділянок, які віддалені від силового потоку.
На рис. 2.10, 1 зображено шестерню, яка була облегшена за рахунок виборок матеріалу (2.10, поз.2). Фланцевий вал 3 можна облегшувати за рахунок видалення матеріалу під буртиками для фіксації болтів 4, також за рахунок заміни конфігурації спряження фланцю з валом 5.
Рис. 2.10. Схеми облегшення деталей
Значного зменшення маси можна досягти за рахунок зміни круглої форми фланцю на багатогранну 6 або форму 7.
Виграш у масі машини дає облегшення кріпильних деталей. Надання раціональних форм кріпильним деталям супровод-жується технологічними вигодами.
У машинах, де зменшення маси відіграє значну роль, застосовують облегшені гайки і головки болтів зі зменшеними радіальними розмірами.
Масу деталей можна зменшити за рахунок збільшення радіусів спряження стінок деталей, тобто за рахунок надання їм плавних обрисів.
Дійсним засобом зменшення маси є застосування листових штампованих конструкцій.
Масу корпусних деталей можна зменшити за рахунок запровадження скелетної конструкції. Литвом отримують лише ті елементи деталі, які потребують точного взаємного розташування. Ці елементи з’єднують облегшеними литими зв’язками. Утворюється скелет, який покривають шаром листового матеріалу.
У рамних конструкціях і фермах значного зменшення маси можливо досягти застосуванням облегшених холодногнутих профілів з листового матеріалу.
Великі можливості зменшення маси забезпечує процес екструзії. Екструзія – це видавлювання з циліндру нагрітого до пластичного стану металу через отвір матриці. В отвір матриці вводять профільні дорни, які дозволяють надати деталям будь якої складної форми (рис. 2.11). Довжина деталей обмежується об’ємом робочого циліндру екструдера.
Один з основних способів зменшення маси – раціональне навантаження деталей з максимальним використанням їхнього матеріалу.
Удосконалення конструктивної схеми також дає можливість зменшити масу. Одним із напрямків удосконалення конструктивної схеми є зменшення числа ланок (рис. 2.12).
Рис. 2.11. Профілі, які отримані екструзією
Рис. 2.12. Схеми зменшення ланок
На рис. 2.12, а крейцкопф у поршневому двигуні встановлено з метою розвантаження стінок циліндру. Функцію крейцкопфа може виконувати поршень, за умови збільшення його висоти і покращення мащення. Безкрейцкопфні двигуні мають майже вдвічі меншу висоту (рис. 2.12, б).
У конструкції кулачкового привода (рис. 2.12, в) кулачок діє на коромисло через штовхач 1. У ряді випадків можна застосовувати більш раціональну схему приводу безпосередньо кулачком (рис. 2.10, г), яка забезпечує зменшення числа деталей, габаритних розмірів, інерційних навантажень.
У вузлі приводу валів (рис. 2.12, д) проміжний валик 3 шляхом зменшення діаметру конічних коліс 4 (рис. 2.12, е) було усунено, що дало можливість облегшати та спростити кон-струкцію.
Прикладом раціонального розміщення деталей з метою зменшення об’єму і габаритних розмірів є двоступінчатий редуктор. Початкова конструкція (рис. 2.13, а) виконана за звичайною схемою. Її можна зробити більш компактною.
Рис. 2.13. Схеми двоступеневого редуктора
На рис. 2.13, в зменшення розмірів та маси здійснено за рахунок зменшення діаметру зубчастих коліс (рис. 2.13, в).
