- •Конспект лекцій
- •Тема 1. Методологічні основи проектування машин
- •1.1. Проблеми створення машин і обладнання
- •1.2. Основні вимоги до машин
- •1.3 Машина як система
- •1.4. Процедурна модель проектування
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2. Загальні питання створення машин.
- •2.1. Жорсткість. Критерії жорсткості
- •2.2. Конструктивні способи підвищення жорсткості
- •2.3. Зменшення маси та металомісткості
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 3. Проектування зварних конструкцій
- •3.1. Види зварювання
- •3.2 Види зварних з’єднань
- •3.3. Розрахунок зварних з’єднань
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 4. Проектування та розрахунок елементів машин
- •4.1. Розрахунок деталей машин на міцність
- •4.2. Розрахунок на опір втомленості
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 5. Проектування опор валів і вісей
- •5.1. Загальні відомості
- •5.2. Матеріали деталей підшипників
- •5.3. Рекомендації по вибору підшипників
- •5. 4. Критерії роботоздатності підшипників. Підбір підшипників кочення за динамічною і статичною вантажепідйомністю
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 6. Приводи машин
- •6.1 . Умови роботи і вимоги до приводів
- •6.2 Методика вибору оптимальних параметрів приводу
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 7. Виготовлення основних елементів машин. Технологічність конструкцій та деталей машин і механізмів.
- •7.1 Технологічність конструкції машин
- •7.1. Технологічність конструкції деталей машин
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 9. Проектування технологічних процесів складання вузлів машин
- •9.1. Основні поняття термінології процесу складання
- •9.2. Вихідні дані, потрібні для розробки технологічних процесів складання. Послідовність проектування процесу збирання
- •9. 4. Організаційні форми складання
- •9.5. Характеристика методів складання
- •9.6. Створення технологічних процесів складання
- •9.7. Критерії оцінки запроектованих технологічних процесів складання
- •9.8. Забезпечення технологічності виробу за умови різних схем його збирання
- •Запитання для самостійного контролю
- •Тема 10 Технологія виготовлення машин.
- •10.1. Вимоги до конструктивного оформлення деталей і вузлів
- •10.1.1. Вимоги до заготівельних процесів
- •10.2.. Загальні вимоги, що ставляться технологією механічної обробки, до конструкції елементів машини
- •10.3. Технологічні вимоги до поверхонь деталей
- •Питання для самоконтролю
- •10.3. Технологічні процеси виготовлення типових деталей
- •10.4. Технологія виготовлення деталей типу круглих стержнів
- •10.4.1. Класифікація валів і методи виробництва заготовок
- •10.4.2. Характеристика способів зовнішнього шліфування вала
- •10.4.3. Особливості технологічних завдань під час виготовлення важких валів
- •10.4.4. Технологія виробництва гладких валів і виробів з центральними отворами
- •Питання для самоконтролю
- •10.5.Обробка корпусних деталей
- •10.5.1.. Матеріали й види заготовок
- •10.5.2.. Вибір і обробка базових поверхонь
- •10.5.3. Технологічний процес обробки корпусних деталей
- •10.5.4. Обробка площин корпусних деталей
- •10.5.5.. Технологічне обладнання для обробки базових і основних отворів
- •Запитання для самостійного контролю
- •Тема 4.3. Обробка концентричних деталей типу втулок
- •4.3.1. Різновид концентричних деталей типу порожнистих циліндрів та види заготовок
- •4.3.2. Технологічні завдання під час обробки втулок
- •4.3.3. Вплив похибки на допуски лінійних розмірів концентричних деталей
- •4.3.4. Технологічні схеми обробки втулок з урахуванням виду заготовки
- •Запитання для самостійного контролю
- •Тема 4.4. Основні напрямки подальшого розвитку технологічних методів машинобудівного виробництва
- •4.4.1. Розробка й впровадження високоефективної та маловідходної технології отримання заготовок
- •4.4.2. Розвиток і удосконалення процесів механічної обробки та складання виробів
- •4.4.3. Автоматизація розробки технологічних процесів з використанням еом
- •4.4.4. Взаємозв’язок конструкції машини з технологічними аспектами її виробництва
- •Запитання для самостійного контролю
- •Тема 10. Стандарти на оформлення документації
- •10.1 . Єдина система конструкторської документації
- •10.1.1. Позначення параметрів шорсткості за госТом 2. 309-73 та з урахуванням змін № 3 до госТу 2.309–73 від 2005-07-01
- •10.2. Відхилення та допуски розташування поверхонь
- •10.3. Сумарні допуски форми та розміщення поверхні
- •10.4. Позначення на кресленнях відхилень форми і розташу-
- •10.5 Позначення матеріалів
- •10.6. Позначення покриття та термообробки
- •3) Поверхнi, якi пiддаються покриттю або термообробцi, обводять потовщеною штрих пунктирною лiнiєю на вiдстанi 0,8-1мм вiд контуру.
- •Література
Питання для самоконтролю
1. Дайте визначення поняття «машина».
2. Основні вимоги до машин.
3. Чим характеризується технологічність.
4. Основні етапи проектування.
5. Назвіть основні процедури проектування.
6. Розкрийте зміст процедури « Визначення потреби у проектуванні».
7. Розкрийте зміст процедури «Вибір мети проектування».
8. Розкрийте зміст процедури «Визначення ознак об’єкту».
9. Розкрийте зміст процедури «Пошук варіантів технічного рішення».
Тема 2. Загальні питання створення машин.
2.1. Жорсткість. Критерії жорсткості
Роботоздатність конструкцій визначається не лише міцністю, а й їхньою жорсткістю (інколи, навіть, у більшій степені). Високі деформації конструкцій здатні порушити їхню нор-мальну роботу ще до виникнення небезпечних для міцності напружень.
Недостатня жорсткість валів та опор веде до швидкого спрацьовування деталей, які закріплені на них (наприклад, зубчастих коліс через порушення точності зачеплення). Низька жорсткість цапфи підшипників ковзання приводить до виникнення високих тисків, перегрівання конструкції, заїдання і значного зменшення строку експлуатації підшипникових вузлів.
Конструкція машини, яка містить корпус недостатньої жорсткості, не здатна забезпечити високу точність взаємодії розташованих у ньому механізмів, сприяє виникненню додаткових сил тертя та спрацьовуванню рухомих з’єднань.
Особливо актуальними стали питання жорсткості у зв’язку з розповсюдженим використанням високоміцних і надміцних матеріалів, які забезпечують різке зростання деформування конструкцій.
Критерії жорсткості.
Жорсткість – це здатність системи чинити опір дії зов- нішніх навантажень із найменшими деформаціями. Для машинобудування визначення поняття «Жорсткість» можна сформулювати наступним чином: це здатність механічної системи чинити опір дії зовнішніх навантажень, сприймати до-пустимі величини деформацій і не втрачати роботоздатність.
Жорсткість оцінюють коефіцієнтом жорсткості, який являє собою відношення сили, що діє на елемент конструкції, до величини деформації, яка викликана даною силою:
.
…………………. (2.1)
Для випадку розтягу-стиску бруса сталого перерізу у межах пружної деформації коефіцієнт жорсткості згідно закону Гука визначиться:
,
………………………………
(2.2)
де А - площа перерізу, мм2, l - довжина бруса у напрямку дії сили, мм.
Зворотна величина до жорсткості – піддатливість.
Коефіцієнт піддатливості:
.
…………………………………….
(2.3)
Жорсткість сильно залежить від умов прикладання наван-таження.
Жорсткість конструкції визначають наступні фактори:
- модуль пружності матеріалу;
- геометричні характеристики перерізу тіла, яке підлягає деформуванню;
- лінійні розміри деформованого тіла;
- вид навантаження та тип опор.
Модуль пружності є стійкою характеристикою металів, мало залежить від термічної обробки і вмісту легуючих елементів і визначається атомно-кристалічною решіткою основного компонента.
Під час проектування крім вибору матеріалу значна увага приділяється умовам експлуатації механізму (вузла, деталі). Тому головним практичним засобом збільшення жорсткості є оптимізація геометричних параметрів конструктивних елементів машини.
На показник жорсткості сильно впливають розміри та форма поперечних перерізів. Як відомо з «Опору матеріалів», у випадку деформації «розтяг-стиск» жорсткість пропорційна квадрату розміру перерізу, а при деформації «згин» - четвертій степені розмірів.
На жорсткість також впливає міцність матеріалу конструкції. За умови рівності інших умов, деформації пропорційні напруженням. Напруження, як відомо, зазвичай приймаються пропорційними міцності матеріалу. Чим вищі міцність матеріалу, тим більші допустимі напруження, а за умови рівності решти факторів, більшою є деформація елементу конструкції. Якщо запас міцності мало відрізняється від допустимого, це веде до зростання деформації і одночасному зменшенню жорсткості.
Деформації зменшують за рахунок зменшення напружень. Цей шлях є нераціональним. Пояснюється це тим, що зменшення напружень, в основному, досягається за рахунок збільшення маси конструкції.
Розглянемо більш раціональні способи збільшення жорсткості конструкцій.
1. У випадку дії на деталь крутного моменту з метою збіль-шеня жорсткості бажано зменшити довжину деталі на ділянці кручення. Якщо деталь має круглий переріз, можна збільшити діаметр.
2. За умови дії згинальних навантажень з метою підвищення жорсткості рекомендується:
- оптимізація форми деталі;
- раціональний вибір умов навантаження ( так брус, навантажений розподіленою силою має у 1,5 рази вищу жорсткість ніж брус, навантажений зосередженою силою);
- раціональний вибір опор і обґрунтоване їхнє розташування.
3. Деформація «розтяг-стиск» залежить від площі перерізу, тому для збільшення жорсткості рекомендується використовувати матеріали з високим модулем пружності. Якщо дозволяє конструкція, можна також зменшити довжину деталі.
Деформація залежить не лише від максимального діючого напруження в небезпечному перерізі деталі, а й від закону розподілу напруження вздовж решти перерізів деталей, тобто форми деталі по її довжині. Рівноміцні деталі (у яких максимальні напруження в усіх перерізах однакові) мають найменшу жорсткість.
З метою порівняння деталей, які виготовлені з різних матеріалів, за жорсткістю та масою необхідно розрізняти чотири основні випадки:
1. Деталі однакові за конфігурацією (за умови однакового навантаження мають однакові напруження).
2. Деталі рівно жорсткі (мають однакові деформації та різні перерізи й напруження).
3. Деталі рівноміцні ( мають однаковий запас міцності, різні перерізи і напруження, які пропорційні межі міцності матеріалу).
4. Деталі мають однакову масу.
