10.5.3. Технологічний процес обробки корпусних деталей
Технологічний процес виготовлення корпусних деталей включає такі етапи: обробку базової площини при встановленні на чорних базах, а потім базових отворів; обробку системи взаємозв’язаних площин і основних отворів; обробку кріпильних отворів; заключну обробку площин і основних отворів з урахуванням технічних вимог.
Зазначені етапи обробки характеризують тільки напрямок технологічних завдань, які необхідно вирішити. Кожний етап може включати кілька операцій залежно від виду оброблюваних поверхонь, їх розміщення та точності обробки. До переліку операцій, де вирішуються основні технологічні завдання (наприклад, обробляються бази), можуть бути включені такі переходи, виконання яких найбільш зручне в них. Подібні відхилення ускладнюють технологічний процес, але не порушують загальної схеми обробки.
Технологічні процеси виробництва розйомних корпусів додатково включають обробку площин розйому біля основи й кришки; обробку кріпильних отворів у площинах розйому; проміжне складання корпуса.
У дрібносерійному та одиночному виробництві при обробці розглядуваного типу деталей на універсальному обладнанні без пристроїв механічної обробки виконують операцію розмітки заготовки. У процесі її виконання визначається положення осей основних отворів деталі, її площин та інших поверхонь, що враховують доцільний розподіл припусків на обробку. Установлення площин для обробки здійснюють з вивіркою по розміточних рисках. Подальшу обробку виконують при установленні на площинах з вивіркою по них або рисках.
10.5.4. Обробка площин корпусних деталей
У поточно-масовому виробництві обробку площин корпусів виконують на барабано- і карусельно-фрезерувальних, а також плоско-протяжних верстатах. Для цієї мети в автоматичних лініях застосовують спеціальні поздовжньо-фрезерувальні верстати. У серійному виробництві площини обробляють на поздовжньо-фрезерувальних і поздовжньо-стругальних верстатах.
Заключну обробку, якщо вона необхідна, виконують шліфуванням. При цьому спочатку обробляють базові площини. Одночасно з ними при відповідній побудові операцій можуть бути оброблені інші площини. Схеми побудови операцій обробки повинні передбачати використання усієї площі та повної довжини ходу столу, а також усіх супортів або фрезерувальних головок верстата. Цим може бути досягнута ефективна концентрація переходів з багаторазовим перекриттям у часі.
Площини в автоматичних лініях обробляють методом торцевого фрезерування на агрегатних поздовжньо-фрезерувальних автоматах з одного або двох боків одночасно. Однобічну обробку виконують на вертикально-або горизонтально-шпиндельних верстатах, а для двобічної застосовують останній вид обладнання (рис.10.18). Фрезерувальні головки 4 переміщуються ліворуч до упора 1, здійснюючи чорнову й чистову обробку заготовки, яка зафіксована в робочому положенні установлювальними пальцями 3. Транспортером 2 в робочу позицію подається наступна заготовка, а фрезерувальні головки переміщуються праворуч і займають вихідне положення.
Рис.10.18 – Схема обробки в автоматичних лініях двох паралельних площин
Протягування площин корпусних деталей в масовому виробництві виконують на великогабаритних горизонтально-протягувальних верстатах із застосуванням наборів протягувальних плит. Зазначеним видом обробки досягається висока продуктивність, але застосований інструмент дорогий і важко забезпечується площинність. Цей метод застосовують при великому випуску (τ<2хв./шт.) деталей невеликої ширини та жорсткої конструкції.
У серійному виробництві площини заготовок корпусів обробляють з використанням багатомісцевих схем побудови операцій, в тому числі за методом „перекладання деталей”. Сутність його полягає в тому, що кожна деталь переустановлюється послідовно в кілька положень з таким розрахунком, щоб зробити доступними для обробки поверхні, розміщені з різних боків.
Корпусні деталі, що мають площини значної довжини при невеликій ширині, в тому числі розміщені під кутом, обробляють на верстатах з горизонтально-фрезерувальними головками, які споряджені набором фрез для одночасної обробки кількох поверхонь. У дрібносерійному виробництві такі поверхні обробляють струганням. Крім того, останній вид застосовується для широких поверхонь, коли потрібні торцеві фрези надмірно великого діаметра.
Поверхні прилягання типу рамок при значній ширині вікна доцільно фрезерувати на верстаті з програмним керуванням, обходячи хвостовою фрезою по контуру. В цьому випадку програмується рух столу при обробці паралельного напрямку подачі боків і рух шпиндельної коробки при обробці боків, перпендикулярних до руху подачі.
При більш високих вимогах до точності й шорсткості поверхні вводиться заключна операція – шліфування або тонке фрезерування площини. У дрібносерійному виробництві поверхні шабрять, що суттєво зменшує її неплощинність. При проектуванні технологічних операцій обробки площин важливо враховувати та по можливості попереджувати появу похибок внаслідок деформації заготовок під впливом сил затискача та різання.
Підвищенню продуктивності праці на обробці плоских поверхонь сприяє додержання під час конструювання корпусних деталей вимог технологічності. Деформація зменшується при наявності ребер жорсткості. Усі оброблювані ділянки на одному боці заготовки слід робити відкритими та розміщувати в одній площині, а на різних боках – у взаємно паралельних і перпендикулярних площинах. Створювана таким чином форма паралелепіпеда відповідає вимогам надійного установлення із додержанням правила постійності бази й робить можливою наскрізну обробку заготовки з двох- трьох боків одночасно кількома фрезерувальними головками або супортами кількох заготовок, які установлені на столі верстата.