- •Конспект лекцій
- •Тема 1. Методологічні основи проектування машин
- •1.1. Проблеми створення машин і обладнання
- •1.2. Основні вимоги до машин
- •1.3 Машина як система
- •1.4. Процедурна модель проектування
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2. Загальні питання створення машин.
- •2.1. Жорсткість. Критерії жорсткості
- •2.2. Конструктивні способи підвищення жорсткості
- •2.3. Зменшення маси та металомісткості
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 3. Проектування зварних конструкцій
- •3.1. Види зварювання
- •3.2 Види зварних з’єднань
- •3.3. Розрахунок зварних з’єднань
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 4. Проектування та розрахунок елементів машин
- •4.1. Розрахунок деталей машин на міцність
- •4.2. Розрахунок на опір втомленості
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 5. Проектування опор валів і вісей
- •5.1. Загальні відомості
- •5.2. Матеріали деталей підшипників
- •5.3. Рекомендації по вибору підшипників
- •5. 4. Критерії роботоздатності підшипників. Підбір підшипників кочення за динамічною і статичною вантажепідйомністю
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 6. Приводи машин
- •6.1 . Умови роботи і вимоги до приводів
- •6.2 Методика вибору оптимальних параметрів приводу
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 7. Виготовлення основних елементів машин. Технологічність конструкцій та деталей машин і механізмів.
- •7.1 Технологічність конструкції машин
- •7.1. Технологічність конструкції деталей машин
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 9. Проектування технологічних процесів складання вузлів машин
- •9.1. Основні поняття термінології процесу складання
- •9.2. Вихідні дані, потрібні для розробки технологічних процесів складання. Послідовність проектування процесу збирання
- •9. 4. Організаційні форми складання
- •9.5. Характеристика методів складання
- •9.6. Створення технологічних процесів складання
- •9.7. Критерії оцінки запроектованих технологічних процесів складання
- •9.8. Забезпечення технологічності виробу за умови різних схем його збирання
- •Запитання для самостійного контролю
- •Тема 10 Технологія виготовлення машин.
- •10.1. Вимоги до конструктивного оформлення деталей і вузлів
- •10.1.1. Вимоги до заготівельних процесів
- •10.2.. Загальні вимоги, що ставляться технологією механічної обробки, до конструкції елементів машини
- •10.3. Технологічні вимоги до поверхонь деталей
- •Питання для самоконтролю
- •10.3. Технологічні процеси виготовлення типових деталей
- •10.4. Технологія виготовлення деталей типу круглих стержнів
- •10.4.1. Класифікація валів і методи виробництва заготовок
- •10.4.2. Характеристика способів зовнішнього шліфування вала
- •10.4.3. Особливості технологічних завдань під час виготовлення важких валів
- •10.4.4. Технологія виробництва гладких валів і виробів з центральними отворами
- •Питання для самоконтролю
- •10.5.Обробка корпусних деталей
- •10.5.1.. Матеріали й види заготовок
- •10.5.2.. Вибір і обробка базових поверхонь
- •10.5.3. Технологічний процес обробки корпусних деталей
- •10.5.4. Обробка площин корпусних деталей
- •10.5.5.. Технологічне обладнання для обробки базових і основних отворів
- •Запитання для самостійного контролю
- •Тема 4.3. Обробка концентричних деталей типу втулок
- •4.3.1. Різновид концентричних деталей типу порожнистих циліндрів та види заготовок
- •4.3.2. Технологічні завдання під час обробки втулок
- •4.3.3. Вплив похибки на допуски лінійних розмірів концентричних деталей
- •4.3.4. Технологічні схеми обробки втулок з урахуванням виду заготовки
- •Запитання для самостійного контролю
- •Тема 4.4. Основні напрямки подальшого розвитку технологічних методів машинобудівного виробництва
- •4.4.1. Розробка й впровадження високоефективної та маловідходної технології отримання заготовок
- •4.4.2. Розвиток і удосконалення процесів механічної обробки та складання виробів
- •4.4.3. Автоматизація розробки технологічних процесів з використанням еом
- •4.4.4. Взаємозв’язок конструкції машини з технологічними аспектами її виробництва
- •Запитання для самостійного контролю
- •Тема 10. Стандарти на оформлення документації
- •10.1 . Єдина система конструкторської документації
- •10.1.1. Позначення параметрів шорсткості за госТом 2. 309-73 та з урахуванням змін № 3 до госТу 2.309–73 від 2005-07-01
- •10.2. Відхилення та допуски розташування поверхонь
- •10.3. Сумарні допуски форми та розміщення поверхні
- •10.4. Позначення на кресленнях відхилень форми і розташу-
- •10.5 Позначення матеріалів
- •10.6. Позначення покриття та термообробки
- •3) Поверхнi, якi пiддаються покриттю або термообробцi, обводять потовщеною штрих пунктирною лiнiєю на вiдстанi 0,8-1мм вiд контуру.
- •Література
10.2. Відхилення та допуски розташування поверхонь
Для оцінки точності розташування поверхонь, як правило, призначають бази. Якщо базовою є поверхня обертання, то в якості бази розглядають її вісь. База визначає прив’язку деталі до площини або осі координат, щодо якої задаються допуски чи визначається розташування нормованого елемента. Базою може служити і поєднання декількох елементів, наприклад загальна вісь або загальна площина симетрії декількох елементів (рис. 10.3). Відхилення розташування характеризується відхиленням реального розташування елемента (поверхні, осі або площини симетрії) від номінального розташування.
Допуском розташування називають величину, що обмежує допустиме значення відхилення розташування поверхні. Для паралельності, перпендикулярності та нахилу допуску існує найбільше допустиме значення відхилення розташування поверхонь. Для співвісності, перетину осей та позиційного допуску допуск розташування задається двома способами: в радіусному або в діаметральному вираженнях.
Рис. 10.3
При розгляді відхилень розташування поверхонь відхилення форми не враховується (крім радіального та торцевого биття – це сумарні допуски). Стандарт передбачає два види допусків розташування охоплюючи поверхонь і поверхонь, що охоплюються: залежні та незалежні.Існують такі відхилення розміщення. Відхилення від співвідносності щодо осі базової поверхні – це відстань між віссю поверхні обертання, що розглядається, і віссю базової поверхні на довжині нормованої ділянки L (рис. 10.4). Відхилення від співвідносності щодо спільної осі – найбільша відстань (Δ1, Δ2, ...) між віссю поверхні обертання, що розглядається, і спільною віссю двох або декількох поверхонь обертання на довжині нормованої дільниці (рис. 10.4).
Рис. 10.4. Схема відхилення від співвідносності щодо базової
поверхні (а) і приклад його позначення на кресленнях деталей (б).
Рис. 10.5. Схема відхилення від співвідносності
щодо загальної вісі (а) і приклад його позначення на кресленнях
деталей (б).
Відхилення від паралельності площин – різниця між найбільшою і найменшою відстанями, які існують між площинами в межах нормованої ділянки (рис. 10.6). Відхилення від перпендикулярності – це таке відхилення кута між площинами від прямого кута (90°), яке виражається в одиницях по довжині нормованої ділянки (рис. 10.7).
Рис. 10. 6. Схема відхилення від паралельності (а) і приклад його
позначення на кресленні (б).
Рис. 10.7. Схема відхилення від перпендикулярності (а) і приклад
його позначення на кресленнях (б).
Відхилення від симетричності – це найбільша відстань між площиною симетрії (віссю) елемента (або елементів), що розглядаються, і площиною симетрії базового елемента в межах нормованої ділянки (рис. 10.8).
Рис.10.8. Схема відхилення від симетричності (а) і приклад його
позначення на кресленнях (б).
10.3. Сумарні допуски форми та розміщення поверхні
Радіальним биттям називається різниця А найбільшої і найменшої відстаней від точки реального профілю поверхні обертання базової осі в розрізі площиною, яка перпендикулярна до базової осі (рис. 10.9).
Торцевим биттям називається різниця А найбільшої і найменшої відстаней від точок реального профілю торцевої поверхні до площини, яка перпендикулярна до базової осі (рис. 10.9).
Рис.10.9. Схема радіального биття (а) і приклад його позначення
на кресленнях (б).
Рис.10.10. Схема торцевого биття (а) і приклад його позначення на
кресленнях (б)
