10.2. Відхилення та допуски розташування поверхонь

Для оцінки точності розташування поверхонь, як правило, призначають бази. Якщо базовою є поверхня обертання, то в якості бази розглядають її вісь. База визначає прив’язку деталі до площини або осі координат, щодо якої задаються допуски чи визначається розташування нормованого елемента. Базою може служити і поєднання декількох елементів, наприклад загальна вісь або загальна площина симетрії декількох елементів (рис. 10.3). Відхилення розташування характеризується відхиленням реального розташування елемента (поверхні, осі або площини симетрії) від номінального розташування.

Допуском розташування називають величину, що обмежує допустиме значення відхилення розташування поверхні. Для паралельності, перпендикулярності та нахилу допуску існує найбільше допустиме значення відхилення розташування поверхонь. Для співвісності, перетину осей та позиційного допуску допуск розташування задається двома способами: в радіусному або в діаметральному вираженнях.

Рис. 10.3

При розгляді відхилень розташування поверхонь відхилення форми не враховується (крім радіального та торцевого биття – це сумарні допуски). Стандарт передбачає два види допусків розташування охоплюючи поверхонь і поверхонь, що охоплюються: залежні та незалежні.Існують такі відхилення розміщення. Відхилення від співвідносності щодо осі базової поверхні – це відстань між віссю поверхні обертання, що розглядається, і віссю базової поверхні на довжині нормованої ділянки L (рис. 10.4). Відхилення від співвідносності щодо спільної осі – найбільша відстань (Δ1, Δ2, ...) між віссю поверхні обертання, що розглядається, і спільною віссю двох або декількох поверхонь обертання на довжині нормованої дільниці (рис. 10.4).

Рис. 10.4. Схема відхилення від співвідносності щодо базової

поверхні (а) і приклад його позначення на кресленнях деталей (б).

Рис. 10.5. Схема відхилення від співвідносності

щодо загальної вісі (а) і приклад його позначення на кресленнях

деталей (б).

Відхилення від паралельності площин – різниця між найбільшою і найменшою відстанями, які існують між площинами в межах нормованої ділянки (рис. 10.6). Відхилення від перпендикулярності – це таке відхилення кута між площинами від прямого кута (90°), яке виражається в одиницях по довжині нормованої ділянки (рис. 10.7).

Рис. 10. 6. Схема відхилення від паралельності (а) і приклад його

позначення на кресленні (б).

Рис. 10.7. Схема відхилення від перпендикулярності (а) і приклад

його позначення на кресленнях (б).

Відхилення від симетричності – це найбільша відстань між площиною симетрії (віссю) елемента (або елементів), що розглядаються, і площиною симетрії базового елемента в межах нормованої ділянки (рис. 10.8).

Рис.10.8. Схема відхилення від симетричності (а) і приклад його

позначення на кресленнях (б).

10.3. Сумарні допуски форми та розміщення поверхні

Радіальним биттям називається різниця А найбільшої і найменшої відстаней від точки реального профілю поверхні обертання базової осі в розрізі площиною, яка перпендикулярна до базової осі (рис. 10.9).

Торцевим биттям називається різниця А найбільшої і найменшої відстаней від точок реального профілю торцевої поверхні до площини, яка перпендикулярна до базової осі (рис. 10.9).

Рис.10.9. Схема радіального биття (а) і приклад його позначення

на кресленнях (б).

Рис.10.10. Схема торцевого биття (а) і приклад його позначення на

кресленнях (б)