4.4. Визначення ефективності інвестування

У даному параграфі нами буде розглянуто методи еко­номічної оцінки ефективності інвестування у людський капі­тал. Дані методи використовуються на стадіях:

• прийняття рішення щодо доцільності інвестування саме у людський капітал чи альтернативного використання коштів.

• оцінки ефективності капіталовкладень у результаті отримання фактичної віддачі від здійснення інвестування у людський капітал.

Як правило, дослідники. ефективності у сфері людського капіталу звертаються до техніки аналізу "витрати — виго­ди" (cost — benefit analysis).

Спочатку цей метод застосовувався для оцінки доціль­ності здійснення різноманітних державних проектів, таких як будівництво річкових дамб, розвиток суспільного транс­порту тощо. Тобто метод використовувався у випадках прий­няття рішень щодо проектів, які мали некомерційний харак­тер: товари чи послуги, отримувані внаслідок втілення та­ких проектів у життя, не продавалися на ринку, на них не встановлювалася ринкова ціна. Метою їх виробництва не було отримання прибутку.

Аналіз "витрати — вигоди" приходить на допомогу у тих випадках, коли потрібно "зробити явно те, що ціновий механізм робить неявно, а саме, відібрати проекти у відпо­відності з вигодами, що приходяться на одиницю витрат".

Аналіз за методом "витрати — вигоди" ділиться на три етапи.

1. Ідентифікація вигод (зисків) та їх вартісна оцінка з урахуванням, фактору часу.

2. Ідентифікація витрат та їх вартісна оцінка (також з урахуванням фактору часу).

3. Завершальним етапом аналізу "витрати — вигоди" а порівняння величини вигод з величиною витрат. Але, як вже зазначалося, попередньо необхідно ці два показники приве­сти до одного моменту часу. Для цього застосовують метод дисконтування, що дуже поширений в економічних розра­хунках.

При оцінці ефективності інвестування зіставляються інве­стиційні витрати всіх видів з результатами (довгострокови­ми вигодами) у майбутньому. Тому треба визначити цінність майбутніх вигід, порівнявши їх із поточними витратами.

Для розрахунку зисків від вкладень в людський капітал з плином часу необхідно провести прогресивне дисконту­вання вигід, очікуваних у майбутньому. Розглянемо детально цей розрахунок, а також схему міркування, що визначає доцільність інвестування коштів у людський капітал.

Введемо поняття дисконтування вигід. Вигоди, що отри­муються у майбутньому, завжди мають меншу цінність у порівнянні з тими вигодами, які отримуються сьогодні, з огля­ду на ряд причин психологічного характеру. По-перше, якщо людина планує витратити свої доходи на споживання, то намагається зробити це якнайшвидше. По-друге, якщо отри­мані доходи призначені для вкладення і примноження у майбутньому, то виникає бажання зробити це найраніше. Людині властиво оцінювати наявні блага вище, ніж майбутні через можливість передчасної смерті, зміни обставин життя, падіння значимості одиниці споживання при зростанні його загального обсягу тощо.

Таким чином, незалежно від того, як люди збираються використати свої доходи, вони будуть оцінювати теперішню вартість (цінність) своїх майбутніх доходів, тобто коригува­ти цінність вигід плином часу. Даний процес називається дисконтуванням майбутніх доходів.

В основі розуміння процесу дисконтування лежить ви­значення еквівалентної вартості капіталу в різні періоди часу. Для прикладу, якщо інвестор має капітал у обсязі В₀, то при ставці банківського відсотка г він буде еквівалентний через рік обсягу капіталу B_t (В₁= B₀+B_Qr) на тій підставі, що фінансові ресурси B₁ можуть бути накопичені "автоматично" шляхом вкладення в банк капіталу В₀. Притримуючись цієї концепції, можна визначити теперішню необхідну вартість капіталу, маючи яку в розпорядженні, можна було б шляхом інвестування отримати відому вартість капіталу в майбутньому. Таким чином, теперішня майбутня вартість визначається як

(4.1)

Величина В₍₎ у даномурівнянні називається дисконтованою вартістю капіталу В₁, тобто сьогоднішньою меншою цінністю більшого капіталу В_г що буде отриманий в наступному періоді.

Різниця між дисконтованими величинами витрат і ви­год — "чиста приведена вартість" (net present value, NPV) — і вважається найточнішим критерієм доцільності будь-якого інвестиційного проекту:

(4.2)

де В_і — доход від інвестицій в людський капітал у період t;

C_t — величина витрат у період t;

п — кількість періодів часу;

r — індекс ставки відсотка, або ставка дисконтування.

Слід зауважити, що дуже важко вирішити, який рівень відсотка має бути вибраний як коефіцієнт дисконтування.

Я кщо інвестиційні витрати носять одномоментний харак­тер, тобто відбуваються одноразово, то формула (4.2) дещо спроститься. Чиста приведена вартість, тобто чистий доход від інвестицій, буде становити (при збереженні рівня про­центної ставки):

(4.3)

Як бачимо, чим менша r, тим більша цінність майбутніх вигод. Наприклад, якщо r = 0,02, тоді вигода, отримана через 30 років, складатиме 55 % вигоди, що отримується негайно (при r = 0,06 - лише 17%).

Таким чином, інвестиції в людський капітал є доцільни­ми, якщо поточна вартість майбутніх вигод (грошових та моральних) більша, або хоча б рівна витратам. Дане співвідно­шення складає формалізовану модель економічної доціль­ності капіталовкладень в освіту:

(4.4)

Існують два методи перевірки справедливості вказаного вище критерію.

1. Метод приведення до поточної вартості включає у себе:

• вибір ставки дисконтування або її визначення;

• сумування поточної вартості очікуваних у майбутньо­му вигод;

• сумування поточної вартості інвестиційних витрат;

• порівняння загальної віддачі з інвестиційними витра­тами. Якщо поточна вартість вигод перекриває такі витрати, вкладення капіталу можна вважати вигідним.

2. Метод внутрішньої норми віддачі:

• оцінюються майбутні вигоди;

• оцінюються інвестиційні витрати;

• вираховується ставка дисконтування, що урівнює по­точну вартість вигод і інвестиційними витратами.

Внутрішня норми віддачі і являє собою таку норму відсотка, при якій приведена вартість майбутніх вигод дорів­нює приведеній вартості витрат:

(4.5)

Якщо майбутня віддача від конкретного рішення про інве­стування в людський капітал настільки велика, що внутріш­ня норма віддачі перевищує норму віддачі від альтернатив­них інвестицій, то таке рішення може вважатися вигідним.

Дана методика завоювала найбільшу популярність з огля­ду на методологічні труднощі при підборі коефіцієнту дискон­тування.

Аналіз ефективності інвестиційних проектів щодо людського капіталу за методом "видатки —вигоди" може засто­совуватися всіма суб'єктами інвестування: індивідуумом, діло­вими одиницями та державою.

Термін "внутрішня" підкреслює, що згідно з описаною методикою визначається абсолютна, а не відносна рентабельність інвестиційного проекту.

Окрім того, на відміну від показника поточної ефектив­ності, ЩО характеризує її рівень у кожний даний момент часу, внутрішня норма віддачі призначена для вимірювання сту­пеня окупності капітального блага за весь термін його служ­би. Саме тому при підрахунку норм віддачі користуються величинами доходів і витрат, дисконтованих на момент по­чатку здійснення інвестиційного проекту.

Внутрішня норма віддачі займає центральне місце у кон­цепції людського капіталу. Побудована за аналогією з нор­мою прибутку, вона дає можливість зіставити окупність вкла­день у людський та фізичний капітал.

Дуже цікавими є. наукові дослідження рентабельності навчання, побудовані на базі оцінки норм віддачі для серед­ньої та вищої освіти у США. Згідно з цими дослідженнями, "рентабельність" вузівської освіти залишалася фіксованою на позначці 10 — 15 % протягом 1939—1969 pp., що майже відповідає рівню показників ефективності вкладень у фізич­ний капітал. Лише з 1970-х років почалося її зниження. Що стосується початкової освіти, то ЇЇ норма віддачі, як правило, навіть перевищує 100 %. Основна причина таких високих оцінок — відсутність втрачених заробітків у учнів початко­вих шкіл, оскільки вони не досягли ще працездатного віку. Значні також норми віддачі якості освіти — 15 —25 % (в цьому випадку порівнюються заробітки осіб, що мають од­накову освіту, але закінчили різні за якістю навчання шко­ли чи вищі навчальні заклади). Близькими до нуля чи навіть від'ємними є норми віддачі для тих рівнів освіти, які пов'я­зані з отриманням ступеня доктора наук.

Таким чином, за допомогою застосування внутрішньої норми віддачі вдалося прослідкувати стійку тенденцію: чим вищий рівень підготовки, тим нижча його внутрішня норма віддачі.

Узагальнені відомості про дослідження норм віддачі ос­віти іноземними вченими містить табл. 4.1.

Неоднаковими є норми віддачі і для різноманітних категорій робочої сили: у чоловіків вони вищі, ніж у жінок.

Позитивним у застосуванні такого інструменту економічного аналізу, як внутрішня норма віддачі, є такі моменти. По-перше, у нормах віддачі враховується вартість набуття певної професії, певного рівня освіти. По-друге, вони будуються основі довічних заробітків, а не середньорічних — як наслідок, вільні від впливу такого фактора, як вік. По-третє, вони наводяться в уніфікованій відсотковій формі, що та­кож має переваги, адже завдяки цьому стає можливим од­ним показником охарактеризувати стан ринків праці для різноманітних категорій робочої сили.

Таблиця 4.1. Оцінки норми віддачі освіти у США іноземними економістами, %'

Групування за роком публікації розрахунку	Середня освіта	Вища освіта	Групування за роком, до якого відноситься оцінка	Середня освіта	Вища освіта
1970-ті роки	16,9	11,9	1969-1979 pp.	16,3	11,2
1985-1989 pp.	15,4	11,5	1985-1989 pp.	12,3	12,6
1990-1994 pp.	Нема оцінок	12,1	1990-1994 pp.	Нема оцінок	11,5

Однак зазначимо, що внутрішню норму віддачі не можна назвати єдиним критерієм оцінки обґрунтованості капіта­ловкладень у людський капітал, і зокрема в освіту, адже в сил^ вступає велика кількість інших за характером мотивів (особливо при інвестуванні людського капіталу на різних рівнях: приватному, мікро- і макроекономічному).

Резюме

Концепція ."людського капіталу" є закономірним резуль­татом розвитку світової економічної та філософської думки. Вона стала одним із центральних розділів сучасної економі­ки праці і предметом подальших досліджень багатьох ви­датних вчених.

Теорія людського капіталу досліджує залежність доходів працівника, сім'ї, підприємства, суспільства від знань, нави­чок та природних здібностей людей. Людським капіталом називають сформований або розвинений в результаті інвес­тицій і накопичений людьми (людиною) певний запас здо­ров'я, знань, навичок, здібностей, мотивацій, який цілеспрямо­вано використовується в тій чи іншій сфері суспільного ви­робництва, сприяє зростанню продуктивності праці і завдяки цьому впливає на зростання доходів (заробітків) його власника.

Із множини характеристик, що складають потенціал лю­дини, теорія людського капіталу досліджує ті, що суттєво впливають на зміну доходів. Це відноситься передусім до здоров'я, освіти, професійних навичок, творчих здібностей, мотивованості, мобільності, підприємливості.

Аналіз ефективності інвестицій в людський капітал по­чинається з оцінки витрат на них та очікуваних зисків (вигід) від їх здійснення. Витрати, пов'язані з інвестиціями в люд­ський капітал, складаються з трьох груп: прямі матеріальні витрати, втрачені заробітки і моральні втрати. До очікува­них вигід від згаданих інвестицій належать прямі матері­альні зиски, непрямі матеріальні доходи і моральні зиски.

Чиста приведена вартість — економічна вартість проекту інвестицій (зокрема інвестицій у людський капітал), що роз­раховується як різниця між загальною сумою очікуваних доходів від проекту і загальною сумою витрат на нього. При цьому майбутні доходи і майбутні витрати повинні дискон­туватися, тобто їхня (майбутня) вартість повинна приводи­тися до сьогоднішньої. Якщо чиста приведена вартість про­екту більша нуля, то проект можна вважати доцільним, тобто він повинен принести прибуток.

Для визначення ефективності інвестицій у людський ка­пітал використовують аналіз "витрати — вигоди" (методи приведення до поточної вартості та внутрішньої норми віддачі). Дослідження, що проводяться вченими розвинених країн, незаперечно доводять високу ефективність інвестицій У людський капітал, яка нерідко перевищує ефективність інве­стицій у фізичний капітал.

Терміни і поняття

Аналіз "витрати — вигоди"

Внутрішня норма віддачі

Втрачені заробітки

Дисконтування вигід

Людський капітал

Людський капітал: особистісний, мікро- і макроекономічні рівні

Метод внутрішньої норми віддачі

Метод приведення до поточної вартості

Моральні втрати

Моральні зиски

Непрямі матеріальні зиски

Прямі матеріальні зиски

Прямі матеріальні витрати

Чиста приведена вартість