- •Основи економіки праці д.П.Богиня, о.А.Грішнова (Навчальний посібник)
- •2. Економіка праці в системі наук
- •1. Праця як предмет наукового економічного дослідження
- •2. Економіка праці в системі наук
- •3. Історична довідка: трудовий напрямок економічної думки
- •Глава 1 населення і людські ресурси суспільства
- •Трудові ресурси як соціально-економічна категорія
- •Відтворення населення і ресурсів для праці
- •Економічно активне населення
- •1.2. Трудові ресурси як соціально-економічна категорія
- •Відтворення населення і ресурсів для праці
- •1.4. Трудовий потенціал суспільства. Проблеми реалізації трудової активності населення
- •Глава 2 ринок праці
- •2.2. Попит та пропозиція праці
- •2.3. Особливості пропозиції праці у кризовій економіці
- •2.4. Інфраструктура ринку праці
- •2.5. Сегментація ринку праці
- •Глава з зайнятість населення і безробіття
- •Соціально-економічна суть і види зайнятості
- •3.1. Соціально-економічна суть і види зайнятості
- •3.2. Зайнятість як елемент соціально-економічної політики
- •3.3. Проблеми зайнятості в Україні
- •3.4. Безробіття, його показники і види. Допомога по безробіттю
- •3.5. Міжнародний досвід регулювання зайнятості
- •Глава 4 людський капітал
- •4.2. Людський капітал як соціально-економічна категорія
- •4.3. Аналіз зисків та витрат при інвестиціях в освіту
- •4.4. Визначення ефективності інвестування
- •Глава 5 якість робочої сили, освіта та професійна підготовка
- •5.2. Якість робочої сили і кваліфікація працівника
- •5.3. Освіта та професійна підготовка в інфраструктурі ринку праці
- •5.4. Нові підходи до питань фінансування освіти та професійної підготовки
- •Додатки до глави 5
- •Про професійну орієнтацію та професійну підготовку в галузі розвитку людських ресурсів
- •Положення иро освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)
- •Глава 6 організація праці
- •6.1. Поняття, зміст і завдання організації праці
- •6.2. Поділ і кооперування праці
- •6.3. Організація робочих місць
- •6.4. Трудовий процес і його раціоналізація
- •6.5. Умови праці і фактори їх формування. Охорона і безпека праці
- •6.6. Дисципліна праці
- •Глава 7 нормування праці як основа її організації
- •7.2. Об'єкти нормування праці
- •7.3. Робочий час. Режими праці і відпочинку. Класифікація витрат робочого часу
- •7.4. Система нормативів і норм праці
- •7.5. Методи нормування трудових процесів
- •Глава 8 ефективність праці
- •Ефективність праці: теоретичні аспекти
- •8.5. Програми управління продуктивністю праці на підприємстві
- •8.L. Ефективність праці: теоретичні аспекти
- •8.2. Продуктивність і рентабельність праці як основні показники її ефективності
- •8.3. Показники і методи вимірювання продуктивності праці
- •8.4. Фактори і резерви підвищення продуктивності праці
- •8.5. Програми управління продуктивністю праці на підприємстві
- •Глава 9 оплата праці
- •9.1. Сутність, функції і принципи організації заробітної плати
- •9.2. Структура заробітної плати. Елементи організації оплати праці
- •9.3. Форми і системи заробітної плати
- •9.4. Тарифна система оплати праці
- •9.5. Безтарифна модель оплати праці
- •9.6. Регулювання оплати праці. Мінімальна заробітна плата
8.3. Показники і методи вимірювання продуктивності праці
Отже, продуктивність праці — це показник її ефективності, результативності, що характеризується співвідношенням обсягу продукції, робіт чи послуг, з одного боку, та кількістю праці, витраченої на виробництво цього обсягу, з іншого. В залежності від прямого чи оберненого співвідношення цих величин ми маємо два показники рівня продуктивності праці: виробіток і трудомісткість.
Виробіток — це прямий показник рівня продуктивності праці, що визначається кількістю продукції (робіт, послуг), виробленою одним працівником за одиницю робочого часу і розраховується за формулою
В = V : Т, (8.2)
Де В — виробіток;
V — обсяг виробництва продукції (робіт, послуг);
Т — затрати праці на випуск відповідного обсягу продукції (робіт, послуг).
На підприємстві виробіток може визначатися різними способами залежно від того, якими одиницями вимірюються обсяг продукції і затрати праці.
Якщо обсяг продукції вимірюється натуральними показниками (в штуках, тоннах, метрах тощо), то і відповідні показники продуктивності праці називаються натуральними. Наприклад, цукровий завод, на якому працюють 50 осіб, виготовив за рік 1600 т цукру. Виробіток на цьому заводі буде 1600 : 50 = 32 т цукру за рік в розрахунку на одного працюючого. Натуральні показники точні, дуже наочні й показові, Проте вони мають суттєвий недолік: неможливість застосування до різнорідної продукції. Якщо підприємство випускає кілька видів схожої продукції, обсяг випуску можна виразити в умовно-натуральних показниках, що приводять різну продукцію до одного виміру (наприклад, різні види палива перераховуються в умовне паливо з теплотворною здатністю 7000 ккал/кг). Проте застосування цих показників теж дуже обмежене.
Слід зазначити, що в ринковій економіці значення натуральних показників значно зменшується, оскільки домінуючу роль в усіх аспектах економічного життя відіграють вартісні показники. Вартісними називаємо показники виробітку, в яких обсяг продукції вимірюється грошовими одиницями. Ці показники найуніверсальніші, вони дозволяють порівнювати продуктивність праці при виробництві принципово різних благ. Якщо за обсяг продукції взяти вартісний показник чистої продукції, то буде враховано і зростання якості продукції та її необхідність на ринку. Єдиним недоліком вартісних показників є те, що необгрунтоване завищення ціни продукції монополістами призводить до фіктивного зростання продуктивності їхньої праці, але це вже проблема не економіки праці, а антимонопольного регулювання.
Для оцінки рівня виробітку на окремих робочих місцях при виробництві різноманітної незавершеної продукції використовуються також трудові показники, в яких для характеристики обсягу виробництва застосовуються норми трудових витрат у нормо-годинах. Однак ці показники мають дуже вузьку сферу застосування, оскільки вимагають суворої наукової обґрунтованості використовуваних норм.
Витрати праці при розрахунках її продуктивності можуть вимірюватися відпрацьованими людино-годинами, людино-днями і середньосписковою чисельністю персоналу. Однак всі ці показники вимірюють лише кількість праці, нівелюючи ЇЇ якість. Іншими словами, в таких розрахунках робоча сила найкваліфікованіших конструкторів або управлінців додається до робочої сили охоронців та прибиральників. І знову універсальним показником кількості витраченої праці може бути вартість витрат на утримання персоналу.
Трудомісткість — це обернений показник рівня продуктивності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг) і розраховується за формулою
ТМ = Т : V (8.3)
Для планування і аналізу праці на підприємстві розраховуються різні види трудомісткості.
Технологічна трудомісткість Т визначається витратами праці основних робітників. Розраховується для окремих операцій, деталей, виробів.
Трудомісткість обслуговування То визначається витратами праці допоміжних робітників, що зайняті обслуговуванням виробництва.
Виробнича трудомісткість Тв складається з технологічної трудомісткості та трудомісткості обслуговування, тобто показує витрати праці основних і допоміжних робітників на виконання одиниці роботи.
Трудомісткість управління Ту визначається витратами праці керівників, спеціалістів, технічних виконавців.
Повна трудомісткість продукції Тп відображає всі витрати праці на виготовлення одиниці кожного виробу. Вона визначається за формулою
(8.4)
