6.5. Умови праці і фактори їх формування. Охорона і безпека праці

Перебуваючи на роботі, людина витрачає комплекс жит­тєвих сил і енергії не лише на досягнення певних резуль­татів праці, але і на реакцію організму, пов'язану з умовами праці. Умови праці — це сукупність факторів зовнішнього середовища, що впливають на здоров'я та працездатність людини в процесі праці. Умови праці на кожному робочому місці формуються під впливом таких груп факторів: вироб­ничих, санітарно-гігієнічних, факторів безпеки, інженерно-психологічних, естетичних та соціальних.

Виробничі фактори обумовлені особливостями техніки і технології, рівнем механізації і автоматизації праці, якістю оснащення робочих місць, режимами праці і відпочинку. Від них залежать фізичні зусилля і нервова напруга, робоче по­ложення працівника, темп і монотонність роботи.

Санітарно-гігієнічні фактори — це температура, во­логість, забрудненість повітря, шум, вібрація, освітленість на робочому місці.

Фактори безпеки передбачають захист працівників від травм, уражень струмом, хімічного і радіаційного забруднення.

Інженерно-психологічні фактори визначають комфорт­ність на робочих місцях, досконалість конструкції техніки, органів управління і засобів контролю за ходом технологіч­ного процесу, зручність обслуговування машин і механізмів.

Естетичні фактори визначають красу виробничого середовища, приємність форм, кольорів і звуків на робочому місці заспокійливе оформлення зон відпочинку тощо.

Соціальні фактори визначаються взаємовідносинами в трудовому колективі, стилем керівництва, місією і цілями підприємства та мірою їх ідентифікації з інтересами працівника. Піл дією цих факторів формується морально-психоло­гічний клімат в колективі.

У відповідності з рекомендаціями Міжнародної органі­зації праці виділяють десять основних груп факторів вироб­ничого середовища, що впливають на працездатність людини і викликають у неї втому:

• фізичне зусилля (пересування або підтримування ван­тажів, зусилля натиску на предмет праці тощо). Розрізняють чотири рівні фізичного зусилля: незначне, середнє, важке і дуже важке;

• нервова напруга (складність розрахунків, висока відпо­відальність, інтелектуальне навантаження, особливі вимоги до якості або точності, небезпека для життя і здоров'я тощо). Виділяють три рівні нервової напруги: незначна, середня, підвищена;

• темп роботи (кількість трудових рухів за одиницю часу). Розрізняють три рівні: помірний, середній, високий;

• робоче положення (положення тіла людини щодо засо­бів виробництва). Розрізняють чотири види робочого поло­ження: обмежене, незручне, незручно-обмежене і дуже незручне;

• монотонність роботи (багаторазовість повторення одноманітних короткочасних операцій, дій, циклів). Розріз­няють три рівні: незначна, середня, підвищена;

І температура, вологість, теплове випромінювання в робочій зоні. Розрізняють п'ять стадій впливу зазначених факторів: незначний, підвищений (знижений), середній, ви­сокий, дуже високий;

• забрудненість повітря (вміст домішок в 1 куб. м або 1 літрі повітря і вплив їх на організм людини). Розрізняють п’ять ступенів забрудненості повітря: незначна, середня, підви­щена, сильна, дуже сильна;

• виробничий шум (частота шуму в герцах, сила шуму в децибелах). Розрізняють помірний, підвищений і сильний шум;

• вібрація, обертання, поштовхи на робочому місці. Розрізняють три рівні значень цих факторів: підвищені, сильні, дуже сильні;

• освітленість у робочій зоні (в люксах). Розрізняють два рівні значень цього фактора: недостатня і погана або осліплююча.

Вивчення умов праці на конкретному підприємстві проводиться для того, щоб, по-перше, виявити напрямки і шляхи їх покращання, і по-друге, щоб компенсувати працівникам шкідливий вплив умов праці на їхнє здоров'я у грощ₀. вій або іншій формі (вища заробітна плата, пільги у пенсійно­му забезпеченні, спеціальне харчування, скорочена тривалість робочого часу тощо). Основним завданням вивчення умов праці залишається пошук можливостей створення на робочих місцях нормальних умов для роботи за такими напрямками:

• технічний (створення нової техніки, що забезпечує збе­реження здоров'я і мінімізацію витрат праці);

• технологічний (впровадження нових технологічних ре­жимів, що дозволяють виводити людей із безпосередньо ро­бочих зон);

• організаційний, психофізіологічний і соціальний напрям­ки полягають в оздоровленні виробничого середовища, у підвищенні інтересу до роботи та її результатів;

• естетичний (зміна кольорів, звуків, світла, форм, які засто­совуються у виробництві, і впровадження у них художніх елементів, що позитивно впливає на самопочуття людини на роботі і сприяє підвищенню результативності праці).

Про актуальність цих проблем для сучасної української економіки свідчать такі дані: на кінець 1998 р. в промисло­вості України в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, працювали 1248,4 тис. осіб, або 30,5% усіх працівників промисловості. У тому числі під впливом підвищеного рівня шуму, інфразвуку, ультразвуку працювали 13,1% працівників; підвищеного рівня вібрації — 2,7%; запи­леності повітря робочої зони, що перевищує гранично допус­тимі концентрації, — 14,8%; загазованості повітря робочої зони, що перевищує гранично допустимі концентрації, — 7,6%; перевищення встановлених нормативів важкості праці -4,8%; перевищення встановлених нормативів напруженості праці — 3,7%. В результаті 45% загальної кількості праців­ників промисловості (1843,3 тис. осіб) мали пільги та ком­пенсації за роботу в несприятливих умовах, в тому числі: додаткові відпустки — 40,5%; скорочений робочий день - 7,4%; безкоштовне одержання молока або інших продуктів – 24,4%; підвищені тарифні ставки — 10,5%; доплати за умови та інтенсивність праці — 13,1%.

Охорона праці — це здійснення комплексу заходів технічного характеру (огородження небезпечних місць на виробництві, впровадження безпечної техніки, зміна технологій я метою ліквідації небезпечних для життя і здоров'я людини робіт) і санітарно-гігієнічних заходів (раціональне освітлення, створення сприятливого мікроклімату у виробничих при­міщеннях тощо), які забезпечують нормальні умови праці.

Техніка безпеки і промсанітарія є самостійними приклад­ними науками, що вивчають умови праці, які можуть стати причиною нещасних випадків, професійних захворювань і виробничого травматизму. Найгострішим питанням охорони праці є боротьба з виробничим травматизмом. Документи Міжнародної організації праці, Кодекс законів про працю України, Закон України "Про охорону праці" в цих питан­нях спрямовані на вивчення і врахування виробничого трав­матизму, забезпечення роботодавцями безпечної праці, відшко­дування збитків потерпілим, профілактику травматизму, за­безпечення працівників інформацією з питань охорони праці й техніки безпеки .