Глава 1 населення і людські ресурси суспільства

/. /. Економічно активне населення

2. Трудові ресурси як соціально-економічна категорія

3. Відтворення населення і ресурсів для праці

4. Трудовий потенціал суспільства. Проблеми реалізації трудової активності населення

Резюме

Терміни і поняття

Людські ресурси — специфічний і найважливіший з усіх видів економічних ресурсів. Як фактор економічного роз­витку людські ресурси — це працівники, що мають певні професійні навички і знання і можуть використовувати їх у трудовому процесі. Вивчення людських ресурсів має вели­ке значення для оцінки ринку праці й розробки відповідної демографічної політики з метою впливу на процеси відтво­рення населення та його зайнятості.

Специфіка людських ресурсів порівняно з іншими фак­торами економічного розвитку полягає в тому, що, по-перше, люди не лише створюють, а і споживають матеріальні та духовні цінності; по-друге, багатогранність людського життя не вичерпується лише трудовою діяльністю, а отже, щоб ефек­тивно використовувати людську працю, потрібно завжди враховувати потреби людини як особистості; по-третє, нау­ково-технічний прогрес і гуманізація суспільного життя стрімко збільшують економічну роль знань, моральності, інте­лектуального потенціалу та інших особистих якостей праців­ників, які формуються роками і поколіннями, а розкрива­ються людиною лише за сприятливих умов.

Однією з передумов успішного економічного розвитку як на мікро-, так і на макрорівні є врахування інтересів людей в будь-яких діях, спрямованих на підвищення ефективності функціювання господарського механізму. Без такого враху­вання не можна досягти підвищення ефективності в широ­кому (тобто соціально-економічному) розумінні.

Особливого значення грамотне узгодження соціально-економічних перетворень з потребами і долями людей на­буває в наш час у зв'язку з докорінною перебудовою систе­ми суспільних відносин. Найсуттєвіші перетворення відбу­ваються саме в соціально-трудовій сфері, зачіпаючи інтере­си мільйонів людей і відображаючись на результатах еконо­мічного розвитку всієї країни. Дуже важливими в час змін є також гнучкість і мобільність, постійна адаптація людей до нових умов економічного розвитку.

Залежно від мети дослідження людські ресурси харак­теризуються різними соціально-економічними категоріями. Розглянемо ті з них, що використовуються економікою праці: населення, економічно активне населення, трудові ресурси.

1. Економічно активне населення

Населення — це сукупність людей, що проживають на ви­значеній території (в країні, області, місті, районі, селі тощо). Нерідко в цьому ж розумінні в соціально-економічній літературі використовується поняття "народонаселення". Населення — це всі люди незалежно від їхніх характеристик, тобто це найшир-ше поняття для означення людських ресурсів (схема 1.1).

Разом з тим населення — це те джерело, той "матеріал", з якого утворюються всі інші групування людей (наприклад, ті, що в економіці праці означаються економічно активним населенням, трудовими ресурсами). Тому вивчення чисель­ності, складу і динаміки населення (це є предметом дослі­дження науки демографії) надзвичайно важливе і для еко­номіки праці. Економісти розглядають населення як джере­ло ресурсів для праці, як носія певних економічних відносин і, що дуже важливо, як споживача, що формує попит.

Чисельність, склад і показники природного руху насе­лення України наведені в табл. 1.1.

З даних таблиці бачимо, що чисельність населення Украї­ни постійно скорочується (приблизно на 0,4 млн щорічно, починаючи з 1994 p.). Це скорочення викликане, з одного боку, зменшенням чисельності народжених і збільшенням кількості померлих (щорічне природне зменшення населення перевищує в останні роки 300 тис. осіб), а з іншого — від'єм­ним сальдо зовнішньої міграції (майже 100 тис. осіб щорічно). Ці дві причини обумовили дуже значне зменшення чисель­ності населення України за останнє десятиріччя. Інший три­вожний показник у динаміці населення — збільшення частки людей пенсійного віку і зменшення частки молоді, що пока­зує процеси старіння населення і зменшує джерела ресурсів для праці.

Міжнародною організацією праці рекомендована система класифікації, у відповідності з якою населення поділяється на економічно активне і економічно неактивне.

Схема 1.1. Варіанти класифікації населення в економіці праці

Економічно активне населення, або робоча сила у відпо­відності з методикою МОП, — це частина населення обох статей, яка протягом певного періоду забезпечує пропозицію своєї робочої сили для виробництва товарів і надання по­слуг. Кількісно економічно активне населення складається з чисельності зайнятих економічною діяльністю і чисельності безробітних, до яких за цією методикою відносять чітко ви­значені групи людей.

Таблиця і. 1. Чисельність, склад і показники природного руху населення України (І992—2000 pp.)

Параметр	1992	1996	1997	1998	2000 (оцінка)
Чисельність населення, млн осіб в тому числі, %:	52,1	5.1,3	50,9	50,5	49,7
• за віком
працездатного віку	55,7	55,9	56,0	56,1	57,8
молодші	22,8	21,5	21,1	20,7	19,0
старші	21,5	22,6	22,9	23,2	23,2
• за статтю
чоловіки	46	47	47	46,5	46
жінки	54	53	53	53,5	54
• за місцем проживання
міське населення	68	68	68	68	67
сільське населення	32	32	32	32	33
Кількість, тис. осіб
• народжених	596,8	467,2	.442,6	419,2	449,0
■ померлих	697,1	776,7	754,2	719,9	747,8
Природний приріст, тис. осіб	-100,3	-309,5	-311,6	-300,7	-298,8
На 1000 населення:
• кількість народжених	11,4	9,1	8,7	8,3	9,0
• кількість померлих,	13,4	15,2	14,9	14,3	14,9
• природний приріст	-2,0	-6,1	-6,2	-6,0	-5,9

* Наявне населення за станом на початок відповідного року.

Зайняті економічною діяльністю — це особи у віці 15 — 70 років, які виконують роботи за винагороду за наймом на умовах повного або неповного робочого часу, працюють індивідуально (самостійно) або в окремих громадян-роботодавців, на власному (сімейному) підприємстві, безоплатно працюю­чі члени домашнього господарства, зайняті в особистому підсобному сільському господарстві, а також тимчасово від­сутні на роботі. Зайнятими за цією методикою вважаються особи, які працювали протягом тижня не менше 4 годин (в особистому підсобному господарстві — не менше ЗО годин) незалежно від того, була це постійна, тимчасова, сезонна, ви­падкова чи інша робота.

Безробітні у визначенні МОП — це особи у віці 15 — 70 років (як зареєстровані, так і незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умо­вам: не мають роботи (прибуткового заняття), шукають робо­ту або намагаються організувати власну справу, готові при­ступити до роботи протягом наступних 2 тижнів. До цієї категорії відносяться також особи, що навчаються за направ­леннями служби зайнятості, знайшли роботу і чекають від­повіді або готуються до неї приступити, але на даний момент ще не працюють.

Економічно неактивне населення за методикою МОП — це особи у віці 15 — 70 років, які не можуть бути класифікова­ні як зайняті або безробітні. До цієї категорії належать:

• учні, студенти, слухачі, курсанти денної форми навчання;

• особи, що одержують пенсії за віком або на пільгових умовах;

• особи, що одержують пенсії за інвалідністю;

• особи, які зайняті в домашньому господарстві, вихован­ням дітей та доглядом за хворими;

• особи, які зневірилися знайти роботу, тобто готові при­ступити до роботи, але припинили її пошуки, оскільки ви­черпали всі можливості для її одержання;

• інші особи, які не мають необхідності або бажання пра­цювати, та ті, що шукають роботу, але не готові приступити до неї найближчим часом.