- •Основи економіки праці д.П.Богиня, о.А.Грішнова (Навчальний посібник)
- •2. Економіка праці в системі наук
- •1. Праця як предмет наукового економічного дослідження
- •2. Економіка праці в системі наук
- •3. Історична довідка: трудовий напрямок економічної думки
- •Глава 1 населення і людські ресурси суспільства
- •Трудові ресурси як соціально-економічна категорія
- •Відтворення населення і ресурсів для праці
- •Економічно активне населення
- •1.2. Трудові ресурси як соціально-економічна категорія
- •Відтворення населення і ресурсів для праці
- •1.4. Трудовий потенціал суспільства. Проблеми реалізації трудової активності населення
- •Глава 2 ринок праці
- •2.2. Попит та пропозиція праці
- •2.3. Особливості пропозиції праці у кризовій економіці
- •2.4. Інфраструктура ринку праці
- •2.5. Сегментація ринку праці
- •Глава з зайнятість населення і безробіття
- •Соціально-економічна суть і види зайнятості
- •3.1. Соціально-економічна суть і види зайнятості
- •3.2. Зайнятість як елемент соціально-економічної політики
- •3.3. Проблеми зайнятості в Україні
- •3.4. Безробіття, його показники і види. Допомога по безробіттю
- •3.5. Міжнародний досвід регулювання зайнятості
- •Глава 4 людський капітал
- •4.2. Людський капітал як соціально-економічна категорія
- •4.3. Аналіз зисків та витрат при інвестиціях в освіту
- •4.4. Визначення ефективності інвестування
- •Глава 5 якість робочої сили, освіта та професійна підготовка
- •5.2. Якість робочої сили і кваліфікація працівника
- •5.3. Освіта та професійна підготовка в інфраструктурі ринку праці
- •5.4. Нові підходи до питань фінансування освіти та професійної підготовки
- •Додатки до глави 5
- •Про професійну орієнтацію та професійну підготовку в галузі розвитку людських ресурсів
- •Положення иро освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)
- •Глава 6 організація праці
- •6.1. Поняття, зміст і завдання організації праці
- •6.2. Поділ і кооперування праці
- •6.3. Організація робочих місць
- •6.4. Трудовий процес і його раціоналізація
- •6.5. Умови праці і фактори їх формування. Охорона і безпека праці
- •6.6. Дисципліна праці
- •Глава 7 нормування праці як основа її організації
- •7.2. Об'єкти нормування праці
- •7.3. Робочий час. Режими праці і відпочинку. Класифікація витрат робочого часу
- •7.4. Система нормативів і норм праці
- •7.5. Методи нормування трудових процесів
- •Глава 8 ефективність праці
- •Ефективність праці: теоретичні аспекти
- •8.5. Програми управління продуктивністю праці на підприємстві
- •8.L. Ефективність праці: теоретичні аспекти
- •8.2. Продуктивність і рентабельність праці як основні показники її ефективності
- •8.3. Показники і методи вимірювання продуктивності праці
- •8.4. Фактори і резерви підвищення продуктивності праці
- •8.5. Програми управління продуктивністю праці на підприємстві
- •Глава 9 оплата праці
- •9.1. Сутність, функції і принципи організації заробітної плати
- •9.2. Структура заробітної плати. Елементи організації оплати праці
- •9.3. Форми і системи заробітної плати
- •9.4. Тарифна система оплати праці
- •9.5. Безтарифна модель оплати праці
- •9.6. Регулювання оплати праці. Мінімальна заробітна плата
Глава 1 населення і людські ресурси суспільства
/. /. Економічно активне населення
Трудові ресурси як соціально-економічна категорія
Відтворення населення і ресурсів для праці
Трудовий потенціал суспільства. Проблеми реалізації трудової активності населення
Резюме
Терміни і поняття
Людські ресурси — специфічний і найважливіший з усіх видів економічних ресурсів. Як фактор економічного розвитку людські ресурси — це працівники, що мають певні професійні навички і знання і можуть використовувати їх у трудовому процесі. Вивчення людських ресурсів має велике значення для оцінки ринку праці й розробки відповідної демографічної політики з метою впливу на процеси відтворення населення та його зайнятості.
Специфіка людських ресурсів порівняно з іншими факторами економічного розвитку полягає в тому, що, по-перше, люди не лише створюють, а і споживають матеріальні та духовні цінності; по-друге, багатогранність людського життя не вичерпується лише трудовою діяльністю, а отже, щоб ефективно використовувати людську працю, потрібно завжди враховувати потреби людини як особистості; по-третє, науково-технічний прогрес і гуманізація суспільного життя стрімко збільшують економічну роль знань, моральності, інтелектуального потенціалу та інших особистих якостей працівників, які формуються роками і поколіннями, а розкриваються людиною лише за сприятливих умов.
Однією з передумов успішного економічного розвитку як на мікро-, так і на макрорівні є врахування інтересів людей в будь-яких діях, спрямованих на підвищення ефективності функціювання господарського механізму. Без такого врахування не можна досягти підвищення ефективності в широкому (тобто соціально-економічному) розумінні.
Особливого значення грамотне узгодження соціально-економічних перетворень з потребами і долями людей набуває в наш час у зв'язку з докорінною перебудовою системи суспільних відносин. Найсуттєвіші перетворення відбуваються саме в соціально-трудовій сфері, зачіпаючи інтереси мільйонів людей і відображаючись на результатах економічного розвитку всієї країни. Дуже важливими в час змін є також гнучкість і мобільність, постійна адаптація людей до нових умов економічного розвитку.
Залежно від мети дослідження людські ресурси характеризуються різними соціально-економічними категоріями. Розглянемо ті з них, що використовуються економікою праці: населення, економічно активне населення, трудові ресурси.
Економічно активне населення
Населення — це сукупність людей, що проживають на визначеній території (в країні, області, місті, районі, селі тощо). Нерідко в цьому ж розумінні в соціально-економічній літературі використовується поняття "народонаселення". Населення — це всі люди незалежно від їхніх характеристик, тобто це найшир-ше поняття для означення людських ресурсів (схема 1.1).
Разом з тим населення — це те джерело, той "матеріал", з якого утворюються всі інші групування людей (наприклад, ті, що в економіці праці означаються економічно активним населенням, трудовими ресурсами). Тому вивчення чисельності, складу і динаміки населення (це є предметом дослідження науки демографії) надзвичайно важливе і для економіки праці. Економісти розглядають населення як джерело ресурсів для праці, як носія певних економічних відносин і, що дуже важливо, як споживача, що формує попит.
Чисельність, склад і показники природного руху населення України наведені в табл. 1.1.
З даних таблиці бачимо, що чисельність населення України постійно скорочується (приблизно на 0,4 млн щорічно, починаючи з 1994 p.). Це скорочення викликане, з одного боку, зменшенням чисельності народжених і збільшенням кількості померлих (щорічне природне зменшення населення перевищує в останні роки 300 тис. осіб), а з іншого — від'ємним сальдо зовнішньої міграції (майже 100 тис. осіб щорічно). Ці дві причини обумовили дуже значне зменшення чисельності населення України за останнє десятиріччя. Інший тривожний показник у динаміці населення — збільшення частки людей пенсійного віку і зменшення частки молоді, що показує процеси старіння населення і зменшує джерела ресурсів для праці.
Міжнародною організацією праці рекомендована система класифікації, у відповідності з якою населення поділяється на економічно активне і економічно неактивне.
Схема 1.1. Варіанти класифікації населення в економіці праці
Економічно активне населення, або робоча сила у відповідності з методикою МОП, — це частина населення обох статей, яка протягом певного періоду забезпечує пропозицію своєї робочої сили для виробництва товарів і надання послуг. Кількісно економічно активне населення складається з чисельності зайнятих економічною діяльністю і чисельності безробітних, до яких за цією методикою відносять чітко визначені групи людей.
Таблиця і. 1. Чисельність, склад і показники природного руху населення України (І992—2000 pp.)
Параметр |
1992 |
1996 |
1997 |
1998 |
2000 (оцінка) |
Чисельність населення, млн осіб в тому числі, %: |
52,1 |
5.1,3 |
50,9 |
50,5 |
49,7 |
• за віком |
|
|
|
|
|
працездатного віку |
55,7 |
55,9 |
56,0 |
56,1 |
57,8 |
молодші |
22,8 |
21,5 |
21,1 |
20,7 |
19,0 |
старші |
21,5 |
22,6 |
22,9 |
23,2 |
23,2 |
• за статтю |
|
|
|
|
|
чоловіки |
46 |
47 |
47 |
46,5 |
46 |
жінки |
54 |
53 |
53 |
53,5 |
54 |
• за місцем проживання |
|
|
|
|
|
міське населення |
68 |
68 |
68 |
68 |
67 |
сільське населення |
32 |
32 |
32 |
32 |
33 |
Кількість, тис. осіб |
|
|
|
|
|
• народжених |
596,8 |
467,2 |
.442,6 |
419,2 |
449,0 |
■ померлих |
697,1 |
776,7 |
754,2 |
719,9 |
747,8 |
Природний приріст, тис. осіб |
-100,3 |
-309,5 |
-311,6 |
-300,7 |
-298,8 |
На 1000 населення: |
|
|
|
|
|
• кількість народжених |
11,4 |
9,1 |
8,7 |
8,3 |
9,0 |
• кількість померлих, |
13,4 |
15,2 |
14,9 |
14,3 |
14,9 |
• природний приріст |
-2,0 |
-6,1 |
-6,2 |
-6,0 |
-5,9 |
* Наявне населення за станом на початок відповідного року.
Зайняті економічною діяльністю — це особи у віці 15 — 70 років, які виконують роботи за винагороду за наймом на умовах повного або неповного робочого часу, працюють індивідуально (самостійно) або в окремих громадян-роботодавців, на власному (сімейному) підприємстві, безоплатно працюючі члени домашнього господарства, зайняті в особистому підсобному сільському господарстві, а також тимчасово відсутні на роботі. Зайнятими за цією методикою вважаються особи, які працювали протягом тижня не менше 4 годин (в особистому підсобному господарстві — не менше ЗО годин) незалежно від того, була це постійна, тимчасова, сезонна, випадкова чи інша робота.
Безробітні у визначенні МОП — це особи у віці 15 — 70 років (як зареєстровані, так і незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам: не мають роботи (прибуткового заняття), шукають роботу або намагаються організувати власну справу, готові приступити до роботи протягом наступних 2 тижнів. До цієї категорії відносяться також особи, що навчаються за направленнями служби зайнятості, знайшли роботу і чекають відповіді або готуються до неї приступити, але на даний момент ще не працюють.
Економічно неактивне населення за методикою МОП — це особи у віці 15 — 70 років, які не можуть бути класифіковані як зайняті або безробітні. До цієї категорії належать:
учні, студенти, слухачі, курсанти денної форми навчання;
особи, що одержують пенсії за віком або на пільгових умовах;
особи, що одержують пенсії за інвалідністю;
особи, які зайняті в домашньому господарстві, вихованням дітей та доглядом за хворими;
особи, які зневірилися знайти роботу, тобто готові приступити до роботи, але припинили її пошуки, оскільки вичерпали всі можливості для її одержання;
інші особи, які не мають необхідності або бажання працювати, та ті, що шукають роботу, але не готові приступити до неї найближчим часом.
