Глава 6 організація праці

1. Поняття, зміст і завдання організації праці

2. Поділ і кооперування праці

3. Організація робочих місць

4. Трудовий процес і його раціоналізація.

5. Умови праці і фактори їх формування. Охорона і безпека праці

6.6. Дисципліна праці Резюме

Терміни і поняття

В умовах ринкової конкуренції ефективність діяльності стає вирішальною передумовою не лише розвитку, але і вижи­вання підприємства. Тому суттєво зростає значення всіх фак­торів, які впливають на результативність виробництва. Одним із найсуттєвіших факторів ефективності є науково обґрунтована організація праці. В зв'язку з цим організація праці на підпри­ємствах ось уже більше 100 років є предметом дослідження науки і практики. Теорії організації праці в своєму розвитку пройшли шлях від тейлоризму до сучасних концепцій "зба­гачення змісту праці", "гуманізації праці", "наукової органі­зації праці" тощо. Разом з тим конкретне соціально-економіч­не завдання оптимізації організації праці є предметом щоден­ної практичної діяльності керівників і спеціалістів підприємств і організацій всіх форм власності та сфер діяльності.

Тому при вивченні матеріалів цієї глави завдання студента полягає в тому, щоб з'ясувати поняття, зміст і значення організації праці, охарактеризувати її основні складові, зрозуміти тенденції ЇЇ розвитку і методи оптимізації на підприємстві. Слід зазначити, що нормування праці (див. главу 7) теж відноситься до елемен­тів організації праці, тому вивчати ці глави потрібно комплексно.

6.1. Поняття, зміст і завдання організації праці

Термін "організація" має декілька значень.

Перше значення — це внутрішня впорядкованість, узгод­женість взаємодії відносно окремих частин цілого. В цьому розумінні організація праці на підприємстві — це система виробничих взаємозв'язків працівників із засобами вироб­ництва та між собою, що утворює певний порядок здійснен­ня трудового процесу. Суттєвою ознакою організації праці є порядок трудового процесу на відміну від безпорядку як ознаки відсутності організації праці.

Друге значення терміну "організація" — це сукупність процесів чи дій, що призводять до утворення і вдосконалення зв'язків між частинами цілого. Логічніше було б вживати в цьому розумінні слово "організовування", але воно не по­ширене в українській мові. Тобто це дія, функція управління. В цьому значенні організація праці на підприємстві — це сукупність процесів і дій по встановленню чи вдосконаленню порядку здійснення трудового процесу і пов'язаних з ним взаємозв'язків працівників між собою та із засобами вироб­ництва.

Ще одне значення терміна "організація" — це об'єднання людей, що разом реалізують певну програму або мету і діють на основі встановлених правил та процедур. В цьому зна­ченні в економічній літературі це слово найчастіше вживається як синонім слів "господарюючий суб'єкт", "підприємство" з відтінком невиробничої сфери діяльності такого підприєм­ства. Беручи до уваги, що в цій главі нам доведеться назива­ти терміном "організація праці" два вище охарактеризованих поняття, господарюючи суб'єкти і виробничої, і невиробничої сфери діяльності ми будемо називати підприємствами, щоб Уникнути плутанини. Однак студенти повинні знати, що ма­теріали цієї і наступної глав однаковою мірою стосуються підприємств і виробничої, і невиробничої сфери.

Отже, організація праці повинна розглядатися з двох боків: по-перше, як стан системи, що складається з конкретних взає­мопов'язаних елементів і відповідає цілям виробництва; по-ДРУге, як систематична діяльність людей по впровадженню нововведень у існуючу організацію праці для приведення її У відповідність з досягнутим рівнем розвитку науки, техніки і технології.

Праця людей в процесі виробництва організується піл впливом розвитку продуктивних сил і виробничих відносин Тому організація праці завжди має дві сторони: природи технічну і соціально-економічну. Ці сторони тісно пов'язані між собою, постійно взаємодіють і визначають зміст органі­зації праці.

У змісті організації праці, виходячи з особливостей вирі­шуваних завдань, виділяють такі елементи:

• поділ і кооперування праці, що передбачає науково-обґрунтований розподіл працівників за систематизованими трудовими функціями, машинами, механізмами, робочими місцями, а також відповідне групування і комбінування пра­цівників у виробничі колективи;

• нормування праці, що передбачає ретельний розраху­нок норм витрат праці на виробництво продукції і послуг як основу для організації праці та визначення ефективності виробництва (див. главу 7);

• організація і обслуговування робочих місць, що вклю­чає їх раціональне планування і оснащення у відповідності з антропометричними і фізіологічними даними та естетич­ними смаками людини; ефективну систему обслуговування робочих місць; атестацію та раціоналізацію робочих місць;

• організація добору персоналу та його розвиток, що вклю­чає планування потреби у робочій силі, профорієнтацію і профвідбір, наймання персоналу, розробку концепції розвит­ку персоналу та ЇЇ реалізацію;

• покращання умов праці, що передбачає усунення шкідли­вості виробництва, надлишкових фізичних, психологічних і емоційних навантажень, естетику виробництва, формування системи охорони і безпеки праці;

• ефективне використання робочого часу, оптимізація ре­жимів праці й відпочинку;

• раціоналізація трудових процесів, впровадження опти­мальних прийомів і методів праці;

• планування і облік праці;

• мотивація праці;

• зміцнення дисципліни праці.

На різних підприємствах праця організовується у різно­манітних формах. До основних факторів, що спричиняють цю різноманітність, належать:

1) науково-технічний прогрес, систематичне вдосконален­ня техніки і технології;

2. система організації виробництва;

3. психофізіологічні фактори і особливості екологічно­го середовища;

4. фактори, пов'язані з характером завдань, які вирішу­ються в різних ланках системи управління виробництвом.

Організація праці має змінний зміст. Мірою розвитку матеріально-технічної бази виробництва і підвищення куль­турно-технічного рівня працівників відбуваються зміни і в організації праці. Механізація, застосування нових видів енергії і матеріалів для виготовлення нових видів товарів змінюють якісний зміст трудових процесів і, відповідно, по­требу у кількості працівників, їх професійному і кваліфіка­ційному складі. Це приводить до змін у організації праці.

Організація праці тісно взаємопов'язана з організацією виробництва. Як складова частина організації виробництва організація праці включає проведення заходів, спрямованих на раціональне використання робочої сили.

Поняття "організація управлінської праці" відображає один з напрямків організації праці в цілому.

При проектуванні трудових процесів (при побудові робіт) типовою є ситуація альтернативного вибору між різни­ми формами організації праці, прийомами та методами ви­конання робіт. В таких випадках, приймаючи рішення, слід керуватися економічними, соціальними і психолого-фізіологічними критеріями. Економічна доцільність певного варі­анта організації праці визначається тим, якою мірою забезпе­чується підвищення ефективності виробництва, зростання продуктивності праці, ефективна зайнятість персоналу, рівно­мірна напруженість праці, краще використання обладнання та інших матеріальних ресурсів. З позиції соціального кри­терію оцінюється привабливість для працівника сконстру­йованої форми організації праці, а саме міра змістовності праці, її різноманітності, відповідальності, умов для розвитку тощо. Поєднання трудових функцій повинно бути оптималь­ним і у відношенні фізичних та нервових навантажень, не повинно викликати негативних наслідків. Це вимагає враху­вання також фізіологічних та психологічних критеріїв.

При аналізі змісту організації праці слід враховувати особливості виробничого рівня, на якому відбуваються зміни.

В масштабах народного господарства вдосконалення організації праці має такі завдання: відвернення економіч­них і соціальних втрат, забезпечення якнайповнішого використання людських ресурсів суспільства, регулювання спів­відношення чисельності зайнятих в галузях матеріального виробництва і невиробничій сфері, перерозподіл працівників між галузями і раціональне розміщення ресурсів між регіо­нами країни тощо. Для цього застосовуються прямі і непря­мі регулятори, що враховують міру розвитку ринкових відносин.

В межах підприємства головне значення для організації праці мають питання правильної розстановки працівників у виробництві на основі раціонального поділу праці і сумі­щення професій, спеціалізації і розширення зон обслугову­вання. Ще одним завданням є узгодженість діяльності - кооперування при здійсненні суворої кількісної пропорцій­ності трудових витрат на взаємопов'язаних ділянках вироб­ництва. У цьому важлива роль належить технологічному і виробничому плануванню, нормуванню праці, які дозволяють науково встановити кількісну пропорційність якісно різних видів праці.

На конкретному робочому місці вирішуються такі зав­дання організації праці, як впровадження найпрогресивніших робочих прийомів і раціонального змісту всього комп­лексу трудових операцій, правильне обладнання і плануван­ня робочих місць, рівномірне і безперебійне забезпечення їх інструментами та матеріалами, створення належних санітар­но-гігієнічних і естетичних умов для роботи і життєдіяль­ності людини.