6.4. Трудовий процес і його раціоналізація

Жива праця людини є неодмінною умовою будь-якого матеріального чи духовного виробництва. Тобто в основі будь-якого виробництва лежить трудовий процес. Трудовий про­цес — це матеріально і технічно обумовлений, організований Процес прикладання людиною розумових та фізичних зусиль Для одержання корисного результату, процес перетворення наявних ресурсів в потрібні (суспільно корисні) цінності та блага, що здійснюється і керується людиною. Трудові процеси розрізняються за такими ознаками: за характером предмета і продукту праці, за функціями працівників, за мірою механізації праці, за мірою тяжкості і шкідливості умов праці та ін.

За характером предмета і продукту праці розрізняють матеріально-енергетичні та інформаційні трудові процеси. Матеріально-енергетичні трудові процеси характерні для робітників, оскільки предметом та продуктом праці для них є матеріальні речі (сировина, матеріали, деталі, машини тощо) або енергія. Для працівників розумової праці (спеціалістів керівників, технічних виконавців) характерні інформаційні трудові процеси, в яких основним предметом і продуктом праці є інформація.

За функціями трудові процеси класифікуються відпо­відно до функціонального поділу праці між різними кате­горіями працівників підприємства залежно від характеру виконуваних ними функцій і участі у виробничому процесі на: а) трудові процеси робітників, технічних виконавців, спеці­алістів, керівників; б) основні трудові процеси (що безпосе­редньо змінюють форму і стан предметів праці, виробляють продукцію) і допоміжні (які створюють необхідні умови для ефективного здійснення основних).

3a мірою механізації праці трудові процеси поділяються на ручні, машинно-ручні, машинні і автоматизовані.

Структурно будь-який трудовий процес складається з технологічних операцій. Технологічна операція — це части­на трудового процесу, що виконується одним або групою пра­цівників на одному робочому місці й над одним предметом праці. Операція є основною одиницею поділу праці на підприємстві й характеризується незмінністю робочого місця, предмету праці й виконавця. Зміна хоча б однієї з цих ознак свідчить про завершення однієї операції і початок іншої або про завершення роботи.

В структурі операції для цілей аналізу і нормування праці прийнято виділяти трудові прийоми, дії і рухи.

Трудовий рух — це одноразове переміщення робочих органів людини при виконанні трудової дії (наприклад, "взя­ти інструмент", "натиснути кнопку" тощо).

Трудова дія — це логічно завершена сукупність трудових рухів, що виконуються без перерви одним або кількома робо­чими органами людини при незмінних предметах і засобах праці (наприклад, дія "вимкнути персональний комп'ютер виконується очима і руками людини з одним комп'ютером за допомогою кількох трудових рухів натиснення та кнопки).

Трудовий прийом — це певна сукупність трудових дій і рухів працівника з незмінними предметами і засобами праці, що послідовно виконуються одна за одною і мають конкрет­не цільове призначення. Прийом — це, як правило, заверше­на елементарна робота (наприклад, «зробити копію докумен­та» за допомогою розмножувальної техніки).

Метод праці — це спосіб здійснення процесу праці, пев­на послідовність і склад трудових прийомів і операцій.

Ефективність будь-якого трудового процесу, більша або менша економія матеріальних і трудових витрат, значною мірою якість продукції і послуг залежать від прийомів і методів праці, що застосовуються на підприємстві. Тому для підтри­мання організації праці на належному рівні велике значення має виявлення і використання раціональних прийомів та методів праці, вивчення передового досвіду, його науковий аналіз і узагальнення, розробка і проектування оптимальних способів виконання виробничих завдань.

Прийоми і методи праці слід вважати раціональними, якщо їх застосування дає ефективні результати праці (її високу продуктивність) при забезпеченні високої якості продукції, дотриманні вимог щодо правил використання об­ладнання, норм витрат матеріалів та енергії, інтенсивності праці виконавців.

Дуже важливо завжди пам'ятати, що економія часу не єдиний критерій ефективності застосовуваних прийомів і методів праці. Ця економія не повинна призводити до по­гіршення умов праці співробітників, перевитрат сировини, матеріалів та енергії, порушення правил експлуатації облад­нання, зниження якості продукції. Тільки за таких умов ра­ціоналізація трудового процесу може бути визнана доціль­ною і ефективною.

Раціоналізація трудового процесу передбачає послідов­не проведення таких етапів: виявлення, вивчення, аналіз, уза­гальнення, проектування та освоєння раціональних прийомів та методів праці. Детальніше зміст цих етапів розкривається I^і літературі, спеціально присвяченій науковій організації праці.

Важливо зазначити, що раціоналізація прийомів і методів речі стосується не лише ручних або машинно-ручних тру­дових процесів. Свої прийоми і методи має розумова праця: управлінська, наукова, дослідницька, творча. Останнім часом швидко розвивається евристика — наука про розв'язання творчих завдань, про прийоми, методи і правила теоретичного дослідження та пошуку істини. Прийомам і методам праці керівників приділяється значна увага в сучасній літературі з менеджменту.

В наш час становлення ринкових відносин і посилені» конкуренції (як між підприємствами, так і між працівника­ми) досягнутий досвід високопродуктивної праці найчасті­ше стає комерційною таємницею, а нерідко і високорента­бельним товаром. Це ще більш посилює важливість пробле­ми раціоналізації трудового процесу, оскільки за рахунок цього чинника можна без великих матеріальних або фінан­сових витрат досягати на підприємстві будь-якої сфери і напрямку господарювання суттєвого зростання продуктив­ності праці, підвищення якості продукції і загальної ефек­тивності роботи.