Глава 7 нормування праці як основа її організації

7. /. Суть і значення нормування праці

2. Об'єкти нормування праці

3. Робочий час. Режими праці і відпочинку. Класифікація витрат робочого часу

4. Система нормативів і норм праці

5. Методи нормування трудових процесів Резюме

Терміни і поняття

7.1. Суть і значення нормування праці

Для забезпечення високої ефективності виробництва, що є основою конкурентоздатності підприємництва в ринкових умовах, вкрай важливо оптимізувати витрачання всіх видів задіяних ресурсів: живої та уречевленої праці (сировини, матеріалів, енергії, обладнання тощо). Першим кроком на шляху до оптимізації витрачання ресурсів є нормування, тобто науково обґрунтоване визначення кількості ресурсів, об'єктив­но необхідних для ефективного підприємництва за наявного рівня розвитку продуктивних сил.

Нормування праці — це основа її організації на підпри­ємстві. В загальному визначенні нормування праці — це вид діяльності з управління підприємством, спрямований на встановлення оптимальних співвідношень між витратами та результатами праці, а також між чисельністю працівників різних груп та кількістю одиниць обладнання.

Зміст роботи з нормування праці на підприємстві вклю­чає: аналіз виробничого процесу; поділ його на частини; вибір оптимального варіанта технології й організації праці; проектування режимів роботи обладнання, прийомів і методів роботи систем обслуговування робочих місць, режимів праці і відпочинку; розрахунок норм у відповідності з особливос­тям технологічного і трудового процесів; їх впровадження і подальше коректування в зв’язку зі зміною організаційно-технічних умов трудової діяльності.

Суттєво важливою є наукова обґрунтованість норм. Норма встановлює саме необхідні витрати та результати праці. Наукове обґрунтування норм вимагає врахування технічних і технологічних можливостей виробництва, особливостей за­стосовуваних предметів праці, використання прогресивних форм, прийомів і методів роботи, фізіологічно виправдану інтенсивність і нормальні умови праці. Тобто норми праці повинні відповідати найефективнішим для умов конкретної ділянки роботи варіантам технологічного процесу, органі­зації праці, виробництва і управління. Норми праці повинні відображати найефективніший варіант використання наяв­них трудових і матеріальних ресурсів, вони фіксують досяг­нутий рівень техніко-технологічної і організаційної доскона­лості на підприємстві й для цих умов встановлюють міру праці. Норми праці завершують процес встановлення певної системи організації праці і стають вихідним пунктом для її подальшого вдосконалення.

Норма праці є тією першоосновою, з якої починається і на якій ґрунтується весь процес планування праці і виробницт­ва: на основі норм праці розраховують трудомісткість ви­робничої програми, визначають необхідну чисельність пер­соналу і його структуру на підприємстві, розраховують еко­номічну ефективність науково-технічних та організаційних нововведень тощо.

Норми праці — це складова частина організації оплати праці на підприємстві, це активний засіб забезпечення опти­мального співвідношення між мірою праці та мірою її оплати, Що відповідає вимогам соціальної справедливості у розподілі фонду споживання. Встановлення точних, рівнонапружених норм праці для кожного робочого місця дає можливість об'єк­тивно визначити розмір трудового внеску окремих колек­тивів та виконавців у загальний результат діяльності підпри­ємства. Це означає, що науково обґрунтовані норми є ефек­тивним засобом позитивної мотивації праці, спрямованої на активізацію трудової віддачі працівників.

Отже, нормування праці є важливою ланкою як технологічної та організаційної підготовки виробництва, так і оперативного управління ним. Будь-які суттєві зміни в технології та організації праці і виробництва повинні супроводжуватися зміною норм праці.

У ринкових умовах науково обґрунтоване нормування праці стає одним з найдієвіших засобів забезпечення конкурентоздатності підприємства, оскільки сприяє скороченню затрат праці, економії коштів на оплату праці, а отже — зни­женню собівартості продукції і підвищенню ефективності гос­подарювання.

Однак завжди потрібно орієнтуватися не на проміжні, а на кінцеві результати діяльності, тобто при нормуванні праці слід враховувати взаємозалежність витрат на різні види ресурсів. Майже завжди зменшення трудомісткості продукції потребує додаткових витрат на автоматизацію обладнання, оновлення приладів та інструментів, прогресивну технологію тощо. Тому мінімізація норм витрат праці не повинна бути самоціллю, а має розглядатися в комплексі завдань підви­щення кінцевої ефективності діяльності підприємства. Тобто норми праці повинні встановлюватися на рівні, що відпові­дає мінімуму сумарних витрат виробництва на випуск за­планованого обсягу продукції. Разом з тим мінімізація ви­трат ресурсів повинна відбуватися в межах, що відповідають технічним, психофізіологічним, соціальним та іншим нормам.