Глава 9 оплата праці

9.1. Сутність, функції і принципи організації заробітної

9.2. Структура заробітної плати. Елементи організації оплати праці

9.3. Форми і системи заробітної плати

9.4. Тарифна система оплати праці

9.5. Безтарифна модель оплати праці

9.6. Регулювання оплати праці. Мінімальна заробітна плата

Резюме

Терміни і поняття

9.1. Сутність, функції і принципи організації заробітної плати

Заробітна плата — це одна з найскладніших економічних категорій і одне з найважливіших соціально-економічних явищ. Оскільки вона, з одного боку, є основним (і часто єдиним) Джерелом доходів найманих працівників, основою матеріального Добробуту членів їхніх сімей, а з іншого боку, для робото­давців є суттєвою часткою витрат виробництва і ефективним засобом мотивації працівників до досягнення цілей підприєм­ства, то питання організації заробітної плати і формування її Рівня разом з питаннями забезпечення зайнятості складають основу соціально-трудових відносин у суспільстві, бо вклю­чають нагальні інтереси всіх учасників трудового процесу

/Сутність поняття "заробітна плата" складна і багатосто­роння, тому розглядати її потрібно з різних позицій.

По-перше, заробітна плата — це економічна категорія, щ₀ відображає відносини між роботодавцем і найманим праців­ником з приводу розподілу новоствореної вартості. В цьому розумінні доречнішим є поняття "оплата праці", яка, крім власне заробітної плати, включає і інші витрати роботодав­ця на робочу силу.

По-друге, заробітна плата — це винагорода або заробі­ток, обчислений у грошовому виразі, який за трудовим договором роботодавець сплачує працівникові за роботу, яку виконано або має бути виконано. Це загальновизнане визначення, що найточніше відповідає терміну "заробітна плата".

По-третє, в умовах ринкової економіки заробітна пла­та — це елемент ринку праці, що складається в результаті взаємодії попиту на працю і її пропозиції і виражає ринкову вартість використання найманої праці. В цьому розумінні найчастіше вживаються усереднені показники ставок опла­ти одиниці (наприклад, людино-години) праці певної якості.

По-четверте, для найманого працівника заробітна плата - це основна частина його трудового доходу, який він отримує в результаті реалізації здатності до праці і який має забезпе­чити об'єктивно необхідне відтворення робочої сили.

По-п'яте, для підприємця заробітна плата — це елемент витрат виробництва, і водночас головний чинник забезпечен­ня матеріальної зацікавленості працівників у досягненні високих кінцевих результатів праці.

Сутність заробітної плати виявляється у функціях, які вона виконує в процесі суспільного відтворення. Виходячи з комплексного розуміння сутності заробітної плати, з'ясуємо значення притаманних їй функцій. Винятково важлива роль заробітної плати в механізмі функціонування ринкової еко­номіки зумовлена тим, що вона має виконувати багато функцій (серед вчених-економістів немає єдиної думки щодо їх кількості). На нашу думку, найважливішими з них є такі:

1. Відтворювальна функція полягає у забезпеченні пра­цівників та членів їхніх сімей необхідними життєвими бла­гами Для відновлення робочої сили, для відтворення поколінь. В ній реалізується економічний закон зростання потреб. Ця функція тісно пов'язана з особливостями державного регу­лювання заробітної плати, із встановленням на державному півні такого її мінімального розміру, який би забезпечував відтворення робочої сили.

2. Стимулююча функція заробітної плати полягає у вста­новленні залежності її розміру від кількості й якості праці конкретного працівника, його трудового внеску в результа­ти роботи підприємства. Ця залежність повинна бути та­кою, Щоб заохочувати до постійного покращання результатів праці.

З. Регулююча, або ресурсно-розміщувальна функція за­робітної плати полягає в оптимізації розміщення робочої сили за регіонами, галузями господарства, підприємствами з урахуванням ринкової кон'юнктури. Формування ефективно функціонуючого ринку праці передбачає свободу кожного найманого працівника вільно обирати місце прикладання своєї праці, а його прагнення до підвищення життєвого рівня обумовлює професійні переміщення у пошуках такої роботи, яка б максимально задовольняла зростаючі потреби. Іншими словами, в ринкових умовах вища заробітна плата на ефек­тивніших робочих місцях стимулює перехід сюди праців­ників з неефективних робочих місць.

4. Соціальна функція заробітної плати відображає міру живої праці при розподілі фонду споживання між найма­ними працівниками і власниками засобів виробництва. За­робітна плата виступає індивідуальною часткою працівника в новоствореному доході у відповідності з його трудовим вне­ском. Соціальне значення цієї функції заробітної плати по­лягає у забезпеченні соціальної справедливості, по-перше, при розподілі доходу між найманими працівниками і власни­ками засобів виробництва, і по-друге, при розподілі між найманими працівниками у відповідності з результатами їхнього трудового внеску.

5. Функція формування платоспроможного попиту на­селення, її призначення — узгодження платоспроможного попиту, під яким розуміємо форму виявлення потреб, забез­печених грошовими коштами покупців, з одного боку, і ви­робництва споживчих товарів — з іншого. Оскільки плато­спроможний попит формується під дією двох основних фак­торів — потреб та доходів населення, то за допомогою заро­бітної плати в ринкових умовах встановлюються пропорції Між товарною пропозицією та попитом.

Навіть неспеціаліст розуміє, що в сучасних умовах заро­бітна плата в Україні повною мірою не виконує жодну із зазначених функцій. Впродовж багатьох років (навіть деся­тиріч) заробітна плата в Україні підтримувалася на соціаль­но низькому рівні. Нині для більшості найманих працівників вона перетворилася на невелику (та ще й негарантовану) соціальну виплату, що дозволяє пережити, перебути важкі часи, але ніяк не досягти добробуту. Штучне стримування заробітної плати призвело до того, що нині витрати на заро­бітну плату в Україні в розрахунку на одиницю валового національного продукту майже вдвоє нижчі, ніж у країнах з розвиненою ринковою економікою. Разом з тим трудомісткість виготовлення продукції перевищує досягнуту в зазначених країнах нерідко в 3 — 4 рази.

Низький рівень заробітної плати не сприяє зацікавле­ності працівників у досягненні високих кінцевих результатів праці. Разом з тим, використовуючи дешеву робочу силу, підприємці не зацікавлені підвищувати продуктивність праці, вкладаючи кошти в оновлення виробничих фондів та роз­виток персоналу. Дешева робоча сила зумовлює не лише низь­кий рівень продуктивності праці, але і низьку якість про­дукції, і в зв'язку з цим її неконкурентоздатність. Низький рівень заробітної плати є основною причиною небаченого розростання прихованого безробіття і значного падіння пла­тоспроможного попиту населення (див. § 2.3). Отже, низький рівень заробітної плати є не лише наслідком, а однією з най­головніших причин тривалого перебування економіки Украї­ни у кризовому стані.

Тому надзвичайно актуальним завданням є перебудова організації заробітної плати, проведення відповідної рефор­ми з метою забезпечення поетапного підвищення заробітної плати і створення ефективного мотиваційного механізму, який ґрунтується на поєднанні економічних стимулів і соціаль­них гарантій.

Перший етап реформи заробітної плати має включати запровадження у повному обсязі та реалізацію на практиці всіх положень Закону України "Про оплату праці", введе­ного в дію 1 травня 1995 p., але ще й досі фактично не пов­ністю функціонуючого (див. додаток 2 в кінці підручника [11]). Заробітна плата має реформуватися у контексті за­гальної соціально-економічної політики.

Нові підходи до організації заробітної плати повинні спиратися на чітку систему основоположних принципів, що зіграють роль тактичних і стратегічних напрямків у ре­формуванні відносин розподілу. Для забезпечення реалізації заробітною платою зазначених вище функцій необхідне до­тримання таких найважливіших принципів:

Підвищення реальної заробітної плати мірою зрос­тання ефективності виробництва та праці. Порушення цього принципу може призвести, з одного боку, до виплати незароблених грошей, а значить до інфляції, знецінення от­риманої номінальної заробітної плати, що в кінцевому ра­хунку веде до зниження реальної заробітної плати. З іншого боку, може виплачуватися занижена заробітна плата, що не відповідає ефективності трудового внеску працівника і при­зводить до неможливості задовольнити потреби людей, змен­шує платоспроможний попит населення.

• Диференціація заробітної плати в залежності від трудового внеску працівника в результати діяльності підприємства, від змісту і умов праці, від місцеположення підприємства, його галузевої належності. Цей принцип за­снований на необхідності посилення матеріальної зацікавле­ності працівників у підвищенні кваліфікації, у виконанні більш складної роботи, забезпеченні високої якості продукції. При цьому потрібно враховувати різницю у кількості й вар­тості матеріальних благ, необхідних для відтворення робочої сили в різних умовах праці, економічних та географічних умовах життя.

• Однакова оплата за однакову працю. В умовах ринко­вої економіки цей принцип слід трактувати, по-перше, як недопущення дискримінації у оплаті праці за статтю, віком, національністю тощо, і по-друге, як принцип справедливості при розподілі всередині підприємства, що передбачає адек­ватну оцінку праці через її оплату.

• Державне регулювання оплати праці, що включає за­конодавство і угоди в сфері праці, податкову систему, вста­новлення залежності між динамікою індивідуальних доходів і інфляцією. Засобом державного регулювання оплати праці, що забезпечує соціальну захищеність низькооплачуваних Працівників, є встановлення мінімальної заробітної плати. Особливості цього принципу будуть детально розглянуті в § 9.6.

• Врахування впливу ринку праці. Ринок праці — це та сфера, де в кінцевому підсумку формується оцінка різних видів праці. Заробітна плата (і можливості зайнятості) кож­ного працівника знаходиться в тісній залежності від його положення на ринку праці, від співвідношення попиту і про­позиції праці певної якості. Тому на ринку праці представ­лений широкий діапазон розмірів заробітної плати як на державних і приватних підприємствах, так і у неформально­му секторі, де відсутній будь-який соціальний і правовий за­хист і умови оплати праці цілком визначаються роботодав­цем. Однак у будь-якому випадку в ринкових умовах робо­тодавець не зможе набрати і втримати робочу силу потрібної якості, не забезпечивши конкурентоздатний на даному рин­ку праці рівень її оплати.

• Простота, логічність і доступність форм і систем оплати праці, що забезпечують широку інформованість пра­цівників про суть систем оплати праці. Стимул стає стиму­лом лише у тому випадку, коли у працівників є про нього інформація, і вона зрозуміла їм як неспеціалістам у галузі економіки праці. Виконавці повинні чітко уявляти, у яких саме випадках розмір заробітної плати, тобто рівень їхнього матеріального добробуту, буде підвищуватися.