7.4. Система нормативів і норм праці

Величезна різноманітність трудових процесів та умов їх виконання потребує забезпечити більш-менш рівну інтенсив­ність праці на різних за змістом та складністю роботах. Це можливо лише за умови визначення норм праці на єдиній нормативній базі. Така нормативна база складається з універ­сальних нормативних матеріалів, що розробляються науково-дослідними установами для використання на різних підпри­ємствах при проектуванні норм затрат праці на конкретні роботи.

Нормативні матеріали — це комплекс довідкової інформа­ції, необхідної для визначення норм затрат праці для конкрет­них трудових процесів аналітично-розрахунковим методом.

Різноманітність трудових процесів зумовлює необхідність існування величезної кількості нормативних матеріалів. їх класифікують за різними ознаками. За призначенням і сфе­рою використання розрізняють загальнопромислові, галузеві та місцеві нормативи, за мірою укрупнення — диференційо­вані та укрупнені та інші.

Для розуміння змісту нормативних матеріалів найсуттєві­ше значення має їх класифікація за видами: нормативи режи­мів роботи устаткування; нормативи часу; нормативи обслу­говування; нормативи чисельності та нормативи підлеглості.

Нормативи режимів роботи устаткування — це регла­ментовані кількісні характеристики режимів роботи виробни­чого устаткування, що забезпечують найдоцільніше його ви­користання. Ці нормативи призначені для визначення раціо­нальних режимів роботи обладнання і часу машинної роботи.

Нормативи часу — це науково обґрунтовані показники затрат часу на виконання окремих елементів трудового про­цесу. Це найпоширеніший вид нормативів, оскільки робочий час є універсальною мірою праці і найширше вживаним об'єк­том її нормування. Ці нормативи призначені для визначення норм затрат праці на машинно-ручних і ручних роботах. Вони поділяються на такі групи: нормативи основного часу; до­поміжного часу; часу підготовчо-завершальної роботи; часу обслуговування робочого місця; часу на відпочинок та осо­бисті потреби.

Нормативи обслуговування — це регламентовані вели­чини, які характеризують співвідношення між кількістю пер­соналу, що виконує функції обслуговування певних об'єктів, та кількістю цих об'єктів. Вони використовуються для вста­новлення норм обслуговування, тобто кількості одиниць об­ладнання, робочих місць, виробничих площ та інших об'єктів що закріпляються за одним або групою працівників.

Нормативи чисельності — це регламентовані величини що визначають кількість працівників певного професійно-кваліфікаційного складу, необхідну для якісного виконання одиниці або певного обсягу роботи. Ці нормативи викорис­товуються для встановлення чисельності працівників на ро­ботах, де її визначення через інші нормативи утруднене (на­приклад, чисельності спеціалістів — конструкторів, техно­логів, економістів).

Нормативи підлеглості — це регламентовані величини, що визначають співвідношення між кількістю керівників та кількістю підпорядкованих їм працівників. Найчастіше вони використовуються для визначення кількості керівників пер­винних ланок — бригадирів, майстрів, старших майстрів тощо.

Якщо роботи на підприємстві виконуються за типовою технологією, що вже відпрацьована в раціональних організа­ційно-технічних умовах на певній кількості підприємств, які мають такі самі види робіт, на ці роботи розробляються ти­пові нормуй. Вони (типові норми) відіграють роль еталону для підприємств, що освоюють дану технологію.

Конкретні норми праці для певного трудового процесу визначаються безпосередньо на підприємстві на основі одно­го або кількох трудових нормативів. Тобто трудовий норма­тив є первинним і універсальним, а норма праці — вторин­ною і локальною. Нормі відповідають чітко визначені зна­чення факторів, що визначають її величину в конкретних умовах виробничого процесу, а нормативи встановлюються для багатьох значень факторів. Норматив — це функція, що встановлює відповідність між багатьма нормами та вплива­ючими на них факторами. Норма — це конкретне значення даної функції при фіксованих значеннях факторів.

Норми праці також класифікуються за такими ознаками:

• за призначенням розрізняють норми часу, виробітку, обслуговування, чисельності, підлеглості, співвідношення кількості працівників, нормовані завдання;

• за сферою поширення вирізняють міжгалузеві, галузеві, районні та місцеві норми;

• за періодом дії норми бувають разовими, тимчасовими, сезонними, тривалими;

• за мірою деталізації розрізняють деталізовані (мікроелементні, елементні й операційні) та укрупнені (комплексні, Іові, єдині) норми;

• за методом обґрунтування норми поділяються на нау­ково обґрунтовані (аналітичні) і досвідно-статистичні.

Норма часу Н_ч — це кількість робочого часу, об'єктивно необхідна для виконання конкретної роботи (трудової опе­рації) в певних організаційно-технічних умовах. Розрізня­нь норми підготовчо-завершального часу, часу обслугову­вання робочого місця, оперативного, штучного, штучно-каль­куляційного часу, часу на відпочинок та особисті потреби, часу на партію виробів.

Норми виробітку Н_в — це кількість продукції в нату­ральних показниках, яку необхідно виробити за одиницю часу в конкретних організаційно-технічних умовах.

Норма обслуговування Н_о6 — це кількість виробничих об'єктів (машин, механізмів, робочих місць, виробничої площі тощо), які повинен якісно обслуговувати працівник або бри­гада за одиницю робочого часу.

Норма часу обслуговування Н_ч.о6 — це час, встановлений на обслуговування одного конкретного об'єкта. Між нормою обслуговування і нормою часу обслуговування існує оберне­но пропорційна залежність.

Норма чисельності Н_ч — це розрахована для конкрет­них організаційно-технічних умов кількість працівників пев­ного професійно-кваліфікаційного складу, необхідна для якіс­ного виконання одиниці або певного обсягу роботи за ви­значений період часу.

Норма підлеглості — це розраховані для конкретних організаційно-технічних умов величини, що визначають оп­тимальну кількість безпосередньо підпорядкованих одному керівникові працівників.

Нормовані завдання — це розрахований для конкретних Умов асортимент і обсяг роботи, який повинен виконати пра­цівник (колектив) за певний робочий період (зміну, місяць, Рік). На відміну від норм виробітку нормовані завдання мо­жуть встановлюватися не лише в натуральних одиницях, але і у нормо-годинах.