7.2.2. Знаки відповідності

Знак відповідності – це захищений законодавством знак, що використовується відповідно до правил системи сертифікації і показує, що забезпечується необхідна впевненість в тому, що дана продукція, процес або послуга відповідає конкретному стандарту або іншому нормативному документу.

Існує два види знаків відповідності:

1. національний – означає, що даний товар/послуга відповідає вимогам національних стандартів або інших нормативних документів (див. рис. 7.5.):

Знак відповідності і країна		Знак відповідності і країна
	Україна		Чехія і Словакія
	Росія		Іспанія
	Канада (Canadian Standard Association)		Швейцарія
	Ірландія		Швеція
	Франція		Італія
	Південна Корея		Знак відповідності американської Федеральної комісії по комунікаціям (FCC)
	Японія		Німеччина
	Бельгія		Знак відповідності продукції німецьким стандартам якості і безпеки (geprufte Sicherheit – «завірена якість»). Ставиться на продукцію, сертифіковану авторизованими сертифікаційними організаціями. При цьому у верхньому лівому кутку ставиться назва чи код такої організації.
	Великобританія		Знак німецької сертифікаційної організації TUV Rheinland
	Сертифікаційна марка Британського Інституту Стандартів		Логотип німецької сертифікаційної організації TUV

Рис. 7.5. Національні знаки відповідності

2. транснаціональний – означає, що даний товар/послуга відповідає вимогам регіональних стандартів:

   1. СЄ для Європейського союзу;

   2. знак CEN – затверджений Європейським комітетом зі стандартизації;

   3. знак CENELEK – затверджений Європейською електротехнічною комісією.

7.2.3. Компонентні знаки

Компонентні знаки – це знаки, що використовуються для інформації про харчові добавки або інші компоненти, властиві (або невластиві) для товару. Позначаються буквою Е з цифровим кодом, який складається з трьох або чотирьох цифр.

Усі харчові добавки поділені на функціональні класи залежно від технологічних функцій:

1. Е100 – Е182 – барвники;

2. Е200 – Е299 – консерванти (пригнічують ріст мікроорганізмів у продукті, які могли б призвести до появи токсинів мікробного походження);

3. Е300 – Е399 – антиокислювачі (зменшують швидкість процесів окислення продуктів харчування, які могли б призвести до порчі таких продуктів шляхом руйнації вітамінів, прогорання жирів і т.д.);

4. Е400 – Е499 – стабілізатори (зберігають задану консистенцію продуктів харчування, не даючи змінюватися параметрам виробу під дією дестабілізуючих факторів);

5. Е500 – Е599 – емульгатори (підтримують потрібну структуру продуктів харчування, тобто в’язкість, пластичні властивості харчового виробу);

6. Е600 – Е699 – посилювачі смаку та аромату;

7. Е700 і далі – запасні індекси;

8. Е800-Е899 – антифлотанти (зменшують створення зайвої піни у продуктах);

9. Е1000 і далі – реагенти, що призупиняють черствіння, харчові глазурі тощо.

В нашій країні перелік добавок, які дозволяється використовувати в харчовій промисловості, та їх гранично допустимі концентрації регламентуються такими документами, як «Медико-біологічні вимоги і санітарні норми якості продовольчої сировини і харчових добавок» та «Санітарні правила з використання харчових добавок».