2. Урок – основна форма навчання. Вимоги до уроку

Урок – це цілісний, логічно закінчений, обмежений у часі, регламентований обсягом

навчального матеріалу основний елемент педагогічного процесу, який забезпечує активну і

планомірну навчально-пізнавальну діяльність групи учнів певного віку й рівня підготовки,

спрямовану на розв'язання поставлених навчально-виховних завдань1.

Урок акумулює в собі цілі та завдання, зміст і методи навчання. Вчитель повинен мати

продуманий план проведення уроку, забезпечити його організаційну чіткість, оптимальний темп,

раціональне застосування засобів навчання, використати його виховний потенціал, дотримуватись

гігієнічного режиму. Тому вимоги до уроку можна згрупувати таким чином:

1) дидактичні:

- чітке визначення освітніх завдань;

- визначення змісту уроку;

- вибір найбільш раціональних методів, прийомів, форм і засобів навчання;

- дотримання принципів і створення умов успішного навчання, здійснення міжпредметних

зв'язків;

2) виховні:

- визначення виховних завдань уроку;

- формування світогляду, моральних якостей і естетичних смаків учнів;

- забезпечення пізнавальної активності учнів, успішного оволодіння матеріалом;

- поєднання вимогливості до учнів з педагогічним тактом учителя;

3) психологічні:

- врахування психологічних особливостей учнів;

- формування позитивних мотивів учіння;

- уміння учителя управляти своїм психічним станом, процесом спілкування;

- створення сприятливого емоційного клімату;

4) організаційні:

- наявність продуманого плану;

- організаційна чіткість проведення уроку;

- поєднання індивідуальної, групової та фронтальної форм організації навчальної роботи

учнів;

- підготовка і раціональне використання засобів навчання;

5) гігієнічні:

- дотримання температурного режиму;

- дотримання норм освітленості;

- чистота повітря й підлоги;

- попередження перевтоми учнів.

3. Типи і структура уроку. Нестандартний урок

Типологія уроків має не лише теоретичне, але й практичне значення. Неможливо чітко

організувати навчальний процес, не визначивши в цілому типи уроків в межах теми, і кожного

конкретного уроку зокрема.

У педагогіці існують різні підходи до визначення типів уроків. Так, вчений С.В. Іванов за

основу класифікації уроків узяв основні етапи навчального процесу і виділив наступні типи

уроків : вступні; первинного ознайомлення з матеріалом; утворення понять, встановлення законів

і правил; застосування отриманих знань на практиці; формування навичок (тренувальні);

повторення і узагальнення; контрольні; змішані або комбіновані уроки. Дидакт І.Н.Казанцев

виділив 8 типів уроків за основним способом їх проведення: урок з різноманітними видами

занять; урок-лекція; урок-бесіда; урок-диспут; екскурсія; кіноурок; самостійна робота в класі;

лабораторне (практичне) заняття.

В Україні найчастіше використовується типологія уроків В. А. Онищука, 2 який класифікує

їх за основною дидактичною метою і виділяє:

- урок засвоєння нових знань;

- урок формування навичок і умінь;

- урок застосування знань, навичок і умінь;

1 Педагогіка/За ред. А. М. Алексюка – К/ Вища школа, 1985. – С. 177-178.

2 Дидактика современной школы / Под. ред. В.А. Онищука. – К.: Рад. школа, 1987. – с.244.

- урок узагальнення і систематизації знань;

- урок перевірки і корекції знань, навичок і умінь;

- комбінований урок.

На думку автора, ця класифікація є найбільш зручною для вчителя, бо складаючи

календарний або тематичний план, вчитель розподіляє уроки за розділами й темами згідно з

дидактичними цілями.

З розвитком педагогічної думки і практики з’явились нові підходи до класифікації уроків.

Так, М.М. Гузик пропонує виділити: урок- лекцію, урок самостійного засвоєння знань; урок-

практикум; урок –семінар; урок-залік. А М.М.Палтишев за основу класифікації взяв основну

діяльність вчителя та учнів на певному уроці:

– вступному уроці до теми або розділу;

– уроці повідомлення нових знань;

– відпрацювання здобутих знань , засвоєння умінь і навичок;

– закріплення отриманих знань;

– уроці з ліквідації прогалин у знаннях, уміннях і навичках;

– комбінованому уроці;

– узагальнюючому уроці.

Для чіткої організації навчального процесу на уроці важливо правильно визначити

структуру уроку кожного типу. Структура – це сукупність, послідовність та зв'язок елементів

(етапів), з яких складається урок. Кожен тип уроку має орієнтовно свою структуру. В. А. Онищук1

розрізняє макроструктуру (етапи уроку) і мікроструктуру (методи, прийоми і засоби навчання).

Для прикладу розглянемо структуру уроку засвоєння нових знань, запропоновану В. А.

Онищуком.

1 . Перевірка домашнього завдання, відтворення і корекція опорних знань (7-8 хв).

Проводиться з метою з’ясування якості засвоєння матеріалу учнями, виділення тих знань,

які стануть опорними при вивченні нового матеріалу.

Мікроструктура: постановка запитань, фронтальне опитування, короткочасна письмова

перевірка, тестові завдання, програмований контроль.

2. Повідомлення теми, мети, завдань уроку, мотивація навчальної діяльності учнів (2-3 хв).

Мікроструктура: постановка пізнавального завдання, проблемної задачі, показ

практичного значення матеріалу.

3. Сприймання і первинне усвідомлення нового матеріалу, осмислення зв'язків і відношень

об'єктів вивчення.

Мікроструктура: обговорення результатів домашніх спостережень; проведення дослідів;

демонстрація фрагментів фільму (діафільму, відеофільму); усний виклад із застосуванням наочних

посібників; короткі записи; складання плану, тез, конспекту розповіді вчителя; самостійна робота

з книгою, проблемні ситуації, евристичні питання, пізнавальні завдання, аналіз і синтез,

співставлення, порівняння, аналогія, абстрагування, конкретизація тощо.

4. Запам'ятовування навчального матеріалу.

Мікроструктура: усне відтворення знань, наведення прикладів, фактів, робота з книгою,

фіксація опорних смислових пунктів (понять, теорем, правил, назв, схем, дат, плану тощо).

5. Узагальнення і систематизація знань.

Мікроструктура: порівняння, співставлення, складання систематизуючих таблиць, схем

тощо.

6 . Підведення підсумків уроку і повідомлення домашнього завдання.

Учитель нагадує, про що нове учні дізналися сьогодні на уроці, як працював клас, оцінює

окремих учнів, дає домашнє завдання (хоч це часто робиться і не в самому кінці уроку, а може

бути мікроструктурним компонентом 2-4 етапів уроку).

Структура уроку формування навичок і умінь може включати такі його етапи:

1. Перевірку домашнього завдання, актуалізацію і корекцію опорних знань і практичного

досвіду учнів (підготовчі вправи).

2. Повідомлення теми, мети і завдань уроку і мотивацію учіння школярів.

3. Вивчення нового матеріалу (ввідні вправи).

1 Дидактика современной школы / Под. ред. В.А. Онищука. – К.: Рад. школа, 1987. – С.250-257.

4. Первинне застосування одержаних знань (пробні вправи).

5. Застосування учнями знань і дій у стандартних умовах з метою засвоєння навичок

(тренувальні вправи).

6. Творчий перенос знань і навичок у нові або змінені умови з метою формування умінь

(творчі вправи).

7. Підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання1.

Керуючись цими даними, легко побудувати макроструктуру уроків інших типів, в тому

числі й комбінованого уроку.

Педагогічна творчість, пошук нових форм роботи, прагнення розширити рамки

традиційного уроку привели до появи цілої низки уроків, які не вкладаються в існуючі

класифікації, їх стали називати нестандартними уроками.

Нестандартний урок – це навчальне заняття з нетрадиційною структурою,

переважаючими методами і формами роботи, що активізують навчально-пізнавальну

діяльність школярів, збуджують інтерес до навчання, сприяють їх оптимальному розвитку і

вихованню.

Педагогічна практика накопичила чимало різновидів нестандартних уроків:

1. Урок із нетрадиційним структуруванням змісту: урок-лекція, урок-семінар, урок-

практикум, урок-конференція.

2. Уроки інтегрованого характеру: бінарний урок, інтегрований урок, міжпредметний

урок, урок, що проводиться двома (чи більше) вчителями, урок-занурення. Їм властиве

викладання матеріалу великими блоками, встановлення глибоких міжпредметних

зв’язків, розгляд об’єктів чи явищ у їх єдності та цілісності, поглиблення самостійної

роботи школярів.

3. Уроки-діалоги: урок-бесіда, урок-спілкування, урок-диспут, урок-пресконференція,

урок-усний журнал, урок-презентація, урок-роздум, проблемний урок, урок-парадокс,

урок відкритих думок. Вони передбачають організацію ділового спілкування вчителя й

учнів, створення умов для вільного висловлення суджень, обґрунтування своєї думки,

обговорення гіпотез, вислуховування думок опонентів тощо.

4. Уроки творчого контролю знань: урок-залік, урок-творчий звіт, урок-консультація,

урок-взаємоконтроль, урок-захист рефератів або творчих проектів. Такі уроки

дозволяють гуманізувати процес контролю знань, коли експертами виступають самі учні

або запрошені особи (батьки, інші вчителі). Вони спонукають до активної самостійної

пізнавальної діяльності, формування само- та взаємооцінки школярів.

5. Уроки-змагання: урок-КВК, урок-конкурс, урок-аукціон, урок-турнір, урок-вікторина.

Передбачають поділ учнів на групи, які змагаються між собою, стимулювання

переможців. Розвивають почуття колективізму, уміння працювати в команді, піклуватися

про спільний успіх.

6. Уроки подорожування і дослідження: урок-екскурсія, урок-заочна подорож, урок-

експедиція, урок-лабораторне дослідження, урок-наукове дослідження. Сприяють

розвитку уяви, прилучають до наукового пошуку.

7. Уроки ігрового характеру: урок-ділова гра, урок-рольова гра, урок-драматизація, урок-

вистава, урок-концерт, урок-етичний театр, урок-суд. Проводять у межах діючих

програм і передбаченого навчальним планом часу. Передбачають виконання ролей за

певним сценарієм, імітацію життєвих явищ, різних видів діяльності. Викликають емоції,

збуджують інтерес до навчання, стимулюють дружнє відкрите спілкування учнів.

8. Уроки з використанням комп’ютерів та новітніх засобів аудіовізуального

супроводження. Розширюють систему засобів навчання, сприяють інформатизації

навчання.

9. Уроки з різновіковим складом учнів. Їх проводять з учнями різного віку,

використовуючи при цьому властивості концентричних або спіралевидних навчальних

програм з певного предмета.

10. Уроки з нетрадиційним розподілом часу: модульні заняття, які тривають по 30 хвилин

в початкових класах, по 60 хвилин (2 х 30 хв.) –в середніх класах, і по 90 хвилин (3 х 30хв.)

1 Дидактика современной школы / Под ред. В. А. Онищука. – К.: Рад. школа, 1987. – С. 259-265.

– в старших класах. Міні-модуль – це тридцятихвилинний відрізок часу, який має

завершену внутрішню структуру (мету, навчально-виховні завдання, прийоми, методи і

форми роботи).

Переважна більшість нестандартних уроків вимагають спеціальної підготовки не лише

вчителя, а й учнів. Найдоцільнішою стратегією вчителя є використання технології колективної

творчої діяльності (колективний задум, колективна підготовка і проведення, колективний аналіз).

Це значно активізує творче мислення як учнів, так і вчителя, сприяє розвитку і вихованню

школярів.