3. Оцінювання навчальних досягнень школярів

Оцінка успішності учнів складається із винесення оцінного судження (словесна оцінка з

роз'ясненням позитивних сторін навчальної роботи учнів та недоліків у роботі) та

виставлення оцінного балу (цифрового вираження оцінки). Тому ототожнювати оцінку тільки

з виставленням оцінного балу не можна. На думку Ш.О. Амонашвілі, таке уподібнювання

рівносильне ототожненню процесу розв'язання задачі з його результатом. Він переконаний, що

саме розгорнуте позитивне оцінне судження, а не оцінний бал, може зробити оцінку змістовною,

така оцінка, до виставлення якої вчитель залучає й учнів, сприяє виробленню певних еталонів,

громадської думки, позитивно-критичних взаємин в учнівському середовищі, формуванню

самооцінки у школярів2.

В історії освіти найдавнішою є словесна оцінка. У Київській духовній академії першої

половини XVII століття використовувались такі оцінки: навчання добре, надійно бадьоре,

охочеретельне, всенадійне, навчання підле, прекепське, малонадійне (див.: Наш труд. – 1923. -

№2). У дореволюційній Росії існувала переважно п'ятибальна система оцінювання. Але у

кадетських корпусах, окремих жіночих гімназіях застосовувалась 12-бальна система.

У радянській, потім українській школі існувала 5-бальна система оцінювання, яка

перетворилась поступово на 4-бальну (5, 4, 3, 2) і яка не задовольняла вимог до оцінювання. Тому

в 2000 році Міністерство освіти і науки України затвердило нову 12-бальну шкалу оцінювання та

нові критерії оцінки. 3

Рівні

навчальних Бали

Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень

1 Лозова В. І., Москаленко П. Г., Троцко Г. В. Педагогіка. Розділ «Дидактика». – К.: ІСДОУ., 1993. – С. 111.

2 Амонашвили Ш.А. Воспитательная и образовательная функция учения школьников. – Мн.:

Университетское, 1990. – С. 215-216.

3 Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти //Освіта України.–

2001.–7 лютого.

досягнень

учнів

І. Початковий 1

Учень може розрізняти об’єкт вивчення і відтворити

деякі його елементи.

2

Учень фрагментарно відтворює незначну частину

навчального матеріалу, має нечіткі уявлення про об’єкт

вивчення, виявляє здатність елементарно викласти

думку.

3

Учень відтворює менш як половину навчального

матеріалу; з допомогою вчителя виконує елементарні

завдання.

ІІ. Середній 4

Учень з допомогою вчителя відтворює основний

навчальний матеріал, може повторити за зразком певну

операцію, дію.

5

Учень розуміє основний навчальний матеріал, здатний

з помилками й неточностями дати визначення понять,

сформулювати правило.

6

Учень виявляє знання і розуміння основних положень

навчального матеріалу. Відповідь його правильна, але

недостатньо осмислена. З допомогою вчителя здатний

аналізувати, порівнювати, узагальнювати та робити

висновки. Вміє застосовувати знання при виконанні

завдань за зразком.

ІІІ. Достатній 7

Учень правильно, логічно відтворює навчальний

матеріал, розуміє основоположні теорії і факти, вміє

наводити окремі власні приклади на підтвердження

певних думок, застосовує вивчений матеріал у

стандартних ситуаціях, частково контролює власні

навчальні дії.

8

Знання учня є достатньо повними, він застосовує

вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, уміє

аналізувати, встановлювати найсуттєвіші зв’язки і

залежності між явищами, фактами, робити висновки,

загалом контролює власну діяльність. Відповідь його

повна, логічна, обґрунтована, але з деякими

неточностями.

9

Учень досить добре володіє вивченим матеріалом,

застосовує знання в дещо змінених ситуаціях, уміє

аналізувати

і

систематизувати

інформацію,

використовує загальновідомі докази у власній

аргументації.

ІV. Високий 10

Учень має глибокі й міцні знання, здатний

використовувати їх у практичній діяльності, роботи

висновки . При цьому він може припускатися

незначних огріхів в аргументації думки тощо.

11

Учень на високому рівні володіє узагальненими

знаннями в межах вимог навчальних програм,

аргументовано використовує їх у різних ситуаціях, уміє

знаходити інформацію та аналізувати її, ставити і

розв’язувати проблеми.

12

Учень має системні глибокі знання в обсязі та межах

вимог навчальних програм, усвідомлено використовує

їх у стандартних та нестандартних ситуаціях. Уміє

самостійно аналізувати, оцінювати, узагальнювати

опанований матеріал, самостійно користуватися

джерелами інформації, приймати рішення.

12-бальна шкала побудована з урахуванням підвищення рівня навчальних досягнень учня.

Критерії оцінювання ґрунтуються на позитивному принципі, при якому оцінки не поділяються на

позитивні і негативні. При оцінюванні вчитель має враховувати рівень досягнень учнів, а не

ступінь його невдач, до чого й спонукала 4-бальна шкала. Перевідними і випускними є всі оцінки

12-бальної шкали, які виставляються у відповідний документ про освіту.

Вчитель застосовує попереднє оцінювання , що має на меті виявлення рівня навчальних

досягнень учнів, поточне оцінювання, яке є набором різних видів актуалізації досягнень учнів та

їх закріплення, воно може здійснюватися як в усній, так і в письмовій формі ( виставлення в

журнал поточних оцінок не є обов’язковим для вчителя); тематичне оцінювання, якому надається

пріоритетне значення, оскільки воно сприяє систематизації і узагальненню знань , спонукає учнів

до глибшого і міцнішого засвоєння основних положень конкретної теми, таке оцінювання є

обов’язковим і результати його проведення фіксуються в журналі в окремій колонці; підсумкове

оцінювання (семестрове та за рік).

Педагогічні вимоги до оцінки – це її об'єктивність, систематичність, гласність та

індивідуальний характер (принципи контролю). Крім того, оцінка повинна бути диференційованою

та умотивованою. При оцінюванні вчитель повинен враховувати рівень навчальних можливостей

учнів, здійснювати оптимістичний підхід при висловленні оцінного судження, поєднувати

вимогливість з педагогічним тактом.

В.О. Сухомлинський застерігав учителів від поспішного виставлення оцінки, особливо

незадовільної. На його думку, оцінка має охоплювати працю учня за якийсь період і включати

оцінювання кількох видів праці1.

При оцінюванні навчальних досягнень учнів враховуються:

– правильність, цілісність повнота, логічність, обґрунтованість

відповіді;

– осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, міцність знань;

– сформованість практичних умінь і навичок;

– оволодіння розумовими операціями;

– розвиток творчих умінь;

– самостійність, старанність;

– переконливість, виразність мовлення.

Залежно від ступеня компетентності учня розрізняють 4 рівні навчальних досягнень:

– початковий – характеризується дифузно-розсіяним уявленням про предмети і явища,

але при цьому учень може відрізнити їх від інших;

–

середній – учень вказує на ознаки поняття (явища), здатний вирішувати найпростіші

завдання за зразком;

– достатній – характеризується знанням суттєвих ознак понять (явищ), оперує ними ,

тобто вирішує стандартні завдання, однак його розуміння пов’язано з одиничним образами, не

узагальнене, учень не вміє переносити знання і використовувати їх в інших навчальних ситуаціях;

– високий – характеризується засвоєнням не лише суттєвих ознак поняття, а і його зв’язків

з іншими, поняття узагальнене, учень здатний використовувати його у знайомій і нестандартній

ситуаціях.

Гуманістична сутність нової системи оцінювання виявляється в тому, що:

– оцінюється не дитина, а її діяльність;

– оцінюються навчальні досягнення учня;

– враховується його індивідуальність;

– учень може засвоювати тему в оптимальному темпі, проходити тематичну атестацію

повторно для підвищення оцінки.

1 Сухомлинський В. О. Сто порад вчителю // Вибр. твори. – В 5-ти т. – т. 2. – К.: Рад. школа, 1976. – С. 465.

Література для самоосвіти

1. Амонашвили Ш. А. Воспитательная й образовательная функция оценки учения

школьников. – М.: Педагогика, 1984. – С. 16-43, 95-18, 153-175.

2. Волкова Н.М. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.:

Видавничий центр „ Академія”, 2001. – С.351-377.

3. Дидактика современной школы / Под ред. В. А. Онищука. -К.: Рад. школа, 1987. – С. 210-

239.

4. Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої

освіти //Освіта України.–2001 .–7 лютого.

5. Лозова В. І., Москаленко П. Г., Троцко Г. В. Педагогіка. Розділ «Дидактика». – К.:

ІСДОУ, 1993. – С. 102-114.

6. Педагогіка / За ред. М. Д. Ярмаченка. – К.: Вища школа, 1986. -С. 229-242.

7. Педагогіка: Навчальний посібник/ В.М.Галузяк, М.І.Сметанський, В.І.Шахов.- Вінниця:

РВВ.ВАТ „ Віноблдрукарня”, 2001.- С.122-133.

8. Полонский В. М. Оценка знаний школьников. – М.: Знание, 1981. – 72 с.

9. Подласый Й. П. Педагогика. – М.: Просвещение, 1996. – С 401-420.

10.

Сухомлинський В. О. Сто порад вчителеві: п. 17. Оцінки мають бути вагомими //

Вибр. твори: У 5-ти т. – Т. 2. – С. 465-466.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ IV

ТЕОРІЯ ВИХОВАННЯ