2. Сучасні уявлення про сутність і особливості педагогічної технології

Як уже було сказано, масове запровадження педагогічних технологій відноситься до

початку 60-х років ХХ ст. В зарубіжній науці воно пов’язане з іменами Б.Блума, Д.Брунера,

Г.Грейса, Дж. Керола, В.Коскареллі, Д.Хамбліна та ін.

В українській теорії та практиці освіти технологічний підхід заснований А.М.Алексюком,

В.І.Бондарем, Я.І.Бурлакою, В.І.Лозовою, І.П.Підласим, О.М.Пєхотою, А.В.Фурманом, в Росії -

Ю.К.Бабанським, В.П.Беспалько, П.Я.Гальперіним, М.В.Кларіним, Л.Н.Ландою, А.Г. Ривіним,

Н.Ф.Тализіною, Н.Є. Щурковою та ін.

Сучасне тлумачення поняття педагогічна технологія дуже неоднорідне, що свідчить про

становлення, розвиток науки „педагогічна технологія”.

Різними авторами даються різні визначення поняття „ педагогічна технологія”.

Безпалько В.П.: Педагогічна технологія – це змістовна техніка реалізації навчального

процесу.

Кларін М.В.: Педагогічна технологія – системна сукупність і порядок функціонування всіх

особистісних, інструментальних і методологічних засобів, які використовуються для досягнення

педагогічної мети.

ЮНЕСКО : Педагогічна технологія – це системний метод створення, застосування і

визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських

ресурсів і їх взаємодії, що своїм завданням вважає оптимізацію форм освіти.

Узагальнюючи ці та й інші означення, ми бачимо, що педагогічна технологія – це сторого

наукове проектування і точне відтворення педагогічних дій, які гарантують успіх. Педагогічна

технологія завжди спрямована на підвищення ефективності навчального процесу, що гарантує

досягнення запланованих результатів.

Існує загальноприйняте уявлення про технологію як конструювання педагогічного процесу

за певною схемою, яка відображає ознаки, притаманні й традиційній організації педагогічного

процесу.

Головні ознаки педагогічних технологій.

Основна особливість педагогічної технології полягає в тому, що пропонований

педагогічний процес, по-перше, може бути відтворений будь-яким учителем (відтворюваність) і,

по-друге, гарантує досягнення поставленої мети (результативність). Для педагогічного

технологічного процесу важливим є наскрізний оперативний зворотний зв’язок. Інші суттєві

ознаки педагогічної технології (В.В.Пікан):

– технологія розробляється під конкретний педагогічний задум, в її основі лежить певна

методологічна, філософська позиція автора (наприклад, технологія передачі знань і технологія

розвитку особистості) - концептуальність;

– технологічний ланцюжок конкретних педагогічних дій відбувається у строгій відповідності з

цільовими установками, що мають форму конкретного очікуваного результату, який можна

коригувати - коригованість;

– технологія передбачає взаємопов’язану діяльність учителя й учнів на договірній основі з

урахуванням індивідуалізації й диференціації, оптимальної реалізації людських і технічних

можливостей, діалогічного спілкування - оптимальність;

– органічною частиною педагогічної технології є діагностичні процедури, які містять критерії,

показники та інструментарій вимірювання результатів діяльності – діагностичність;

– візуалізація – ТЗН, комп’ютери, наочність, дидактичний матеріал.

Поняття „ педагогічна технологія” дуже містке.

В освітній практиці педагогічна технологія може функціонувати на таких рівнях:

1.

Загальнопедагогічний. Тоді педагогічна технологія представляє цілісний освітній

(виховний) процес. Вона тотожна педагогічній системі, оскільки містить сукупність цілей, змісту,

засобів і методів навчання (виховання), алгоритми діяльності суб’єктів і об’єктів навчально-

виховного процесу (наприклад, технологія розвивального навчання, технологія пояснювально-

ілюстративного навчання, технологія колективної творчої діяльності тощо).

2.

Предметно-методичний. Тут йдеться про застосування педагогічної технології як

окремої методики, тобто як сукупності методів і засобів реалізації певного змісту навчання і

виховання в межах одного предмета, академічної групи, в діяльності педагога.

3.

Локальний (модульний). У цьому випадку педагогічна технологія реалізується як

технологія окремих частин навчально-виховного процесу, розв’язання окремих дидактичних і

виховних завдань (технологія окремих видів діяльності, формування поняття, виховання окремих

особистісних якостей тощо.).

Розмежовують також такі поняття, як „освітня технологія”, „педагогічна технологія”,

„технологія навчання (виховання, управління)”.

Освітня технологія відображає загальну стратегію розвитку освіти, єдиного освітнього

простору, служить для розв’язання стратегічних освітніх завдань. Такими технологіями є Закон

України „Про освіту”, гуманістична концепція освіти, система безперервної освіти та ін.

Педагогічна технологія відображає тактику реалізації освітніх технологій у навчально-

виховному процесі за наявності певних умов. Кожна конкретно педагогічна технологія – це

модель навчального, виховного чи управлінського процесів.

Технологія навчання ( виховання, управління) охоплює зміст, форми і методи навчання

(виховання, управління). Вона наближена до методики навчання (виховання, управління),

виступає проміжною ланкою між теорією навчання (виховання, управління) і відповідною

методикою.

Середовищем реалізації педагогічної технології є технологічний процес.

Технологічний процес – система технологічних одиниць, зорієтованих на конкретний

педагогічний результат.

Технологічними процесами є : система форм і засобів вивчення певної теми навчального курсу,

організація практичних занять з відпрацювання умінь і навичок грамотного письма або

розв’язання задач, методика організації колективу тощо.

У педагогічній технології виокремлюють також технологічні схеми і технологічні карти.

Технологічна схема – умовне зображення технології процесу, поділ його на окремі

функціональні елементи і позначення логічних зв’язків між ними.

Технологічна карта – опис процесу у вигляді покрокової, поетапної послідовності із

зазначенням засобів, що використовуються.

Класифікації педагогічних технологій.

1. За рівнем застосування:

загальнопедагогічні, предметні, локальні,

2. За провідним чинником психічного розвитку:

біогенні, соціогенні, психогенні.

3. За філософською основою:

– матеріалістичні та ідеалістичні;

– діалектичні та метафізичні;

– наукові і релігійні;

– гуманістичні й антигуманістичні;

– антропософські і теософські;

– вільного виховання і примушування тощо.

4. За науковою концепцією засвоєння досвіду:

– асоціативно-рефлекторні (на основі теорії формування понять);

– біхевіористські (на основі теорії научіння);

– розвивальні ( на теорії розвитку здібностей);

– сугестивні ( на навіюванні);

– нейролінгвістичні ( на НЛП);

– гештальттехнології ( на психотерапевтичному впливі).

5. За ставленням до дитини:

– авторитарні ( надмірна регламентація);

– дидактоцентриські ( на навчанні);

– особистісно орієнтовані ( співробітництва, вільного виховання).

6. За орієнтацією на особистісні структури:

– інформаційні ( формування знань, умінь, навичок);

– операційні ( формування способів розумових дій);

– емоційно-художні й емоційно-моральні (формування сфери

естетичних і моральних відносин);

– технології саморозвитку ( формування самоуправляючих механізмів

особистості);

– евристичні ( розвиток творчих здібностей);

– прикладні ( формування дієво-практичної сфери).

7. За типом організації та управління пізнавальною діяльністю :

– структурно-логічні (поетапного формування дидактичних завдань,

вибору способів їх розв’язання, діагностики та оцінювання

отриманих результатів);

– інтеграційні ( дидактичні системи, які забезпечують інтеграцію,

різнопредметних знань і умінь, різних видів діяльності на рівні

інтегрованих курсів, навчальних тем, навчальних проблем та інших

форм організації навчання );

– ігрові ( театралізовані, ділові, рольові ігри, імітаційні вправи, ігрове

проектування та ін.);

– комп’ютерні;

– діалогові;

– тренінгові.

8. За новизною:

– традиційні;

– інноваційні.

Отже, сучасна педагогічна наука повинна гарантувати досягнення певного рівня навчання й

виховання. Важливо також, щоб в основу кожної з технологій було покладено принципи

гуманістичного світогляду, забезпечена моральна безпека, валеологічна обгрунтованість і духовна

екологічність технологій.

Слід також мати на увазі, що деякі педагоги виділяють два напрями у характері

педагогічної діяльності:

– технологічний – репродуктивний характер;

– гуманістичний – продуктивний,

– пошуковий.

А з іншого боку, формуюься і технології творчого розвитку особистості.

Підласий І.П. розглядає 3 основних технології:

– продуктивна педагогічна технологія ( традиційна);

– технологія співробітництва (партнерства);

– поблажлива педагогічна технологія (особистісно орієнтоване навчання і виховання).

І - зорієнтована на предмет, навчальний матеріал, безжалісна до учнів (перевантаження),

але гарантує високий результат навченості, як у радянських школах.

ІІ – оптимальне поєднання предметно- орієнтованого і особистісно орієнтованого навчання.

Педагог піклується і про засвоєння предмета, і про розвиток особистості. Ця технологія найважча

для реалізації. Це діяльність вчителів –новаторів, передових вчителія, кращих учителів.

ІІІ – зорієнтована на учня, на розвиток його особистості, створення умов для самореалізації;

кількість і якість знань, умінь нікого особливо не цікавлять, головне – задоволення запитів

особистості.