Тема 6. Контроль у навчальному процесі

ПЛАН

1. Поняття про контроль у навчальному процесі. Вимоги до контролю.

2. Функції, види, форми і методи контролю.

3. Оцінювання навчальних досягнень школярів

1. Поняття про контроль у навчальному процесі. Вимоги до контролю

Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю школярів – невід’ємна складова частина

навчального процесу. Він сприяє виявленню успішності навчання кожного учня, розкриттю

причин недостатнього засвоєння учнями певного матеріалу і пошуку шляхів ліквідації прогалин у

знаннях. Шкільна оцінка є також певним регулятором соціальних відносин у житті людини1.

У широкому розумінні термін „контроль” означає виявлення, вимірювання та фіксацію

результатів у вигляді оцінного балу. Звідси, основними компонентами контролю є перевірка –

виявлення знань і умінь, оцінка – вимірювання знань, умінь і навичок, встановлення їх рівня і

облік – фіксація результатів оцінювання у вигляді оцінок у класному журналі, щоденнику, табелі,

відомостях тощо.

Мета контролю – забезпечення ефективності навчання. Об'єктами контролю у процесі

навчання є знання учнями основних понять, правил, принципів і т. д., уміння учнів оперувати

знаннями, навчальні навички, діяльність учнів, уміння працювати самостійно, сформований в

учнів комплекс компетенцій.

Основними принципами контролю є:

– об'єктивність – оцінювання за встановленими критеріями;

– регулярність – контроль на всіх етапах навчання;

– індивідуальний характер – контроль за роботою кожного, недопущення групової

оцінки;

– гласність – повідомлення учневі результатів перевірки його роботи, мотивація

оцінки;

– всебічність – контроль за усіма темами і розділами програми;

– різноманітність форм контролю.

2. Функції, види, форми і методи контролю

Розрізняють такі функції контролю:

– контролююча (контроль дає інформацію про рівень здійснення навчально-

пізнавальної діяльності учнів);

– освітня (у процесі контролю вчитель стежить за навчальною діяльністю учнів,

виявляє її результати);

– діагностична (вчитель виявляє успіхи і недоліки в знаннях, встановлює причини

недоліків, визначає заходи для підвищення якості навчання, попередження і подолання

неуспішності);

– виховна (систематичний контроль і оцінка успішності, залучення учнів до

взаємоконтролю і самоконтролю сприяє вихованню у них таких моральних рис, як

дисциплінованість,

наполегливість,

відповідальність,

працьовитість,

принциповість,

справедливість і т.п.);

– розвивальна (обґрунтована оцінка, самооцінка і взаємооцінка сприяє розвитку в учнів

логічного мислення, пам'яті, мовлення, уміння аналізувати, порівнювати тощо);

– стимулююча (добре вмотивована і справедлива оцінка успішності є важливим

стимулом у навчанні);

– прогностична (дані контролю використовуються для прогнозування можливих

результатів навчання, шляхів поліпшення роботи вчителя).

За місцем у навчальному процесі розглядають такі види контролю:

– попередній – перед вивченням нового матеріалу для виявлення якості опорних знань,

умінь і навичок;

– поточний – в процесі вивчення нового матеріалу для виявлення якості засвоєння

учнями знань і умінь з метою їх корекції;

– тематичний – після вивчення теми;

1 Амонашвили Ш. А. Воспитательная й образовательная функция оценки учения школьников. – М.: Просвещение,

1984. – С. 22-43.

– підсумковий – наприкінці навчальної четверті, півріччя, року, при закінченні курсу;

– періодичний – здійснюється дирекцією школи або органами освіти за окремим планом.

Взаємоконтроль – взаємна перевірка учнями усних, письмових та інших завдань.

Самоконтроль – самостійна перевірка та оцінювання завдань учнями.

Рейтинговий контроль – оцінювання виконання учнями різного характеру завдань у

залікових одиницях, виявлення підсумкової оцінки як суми залікових одиниць, визначення

рейтингу кожного учня за кількістю набраних балів.

Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю учнів здійснюється у таких формах:

– фронтальна (фронтальне опитування) – система питань до всього класу;

– групова – використовується у тих випадках, коли перевіряється виконання групового

завдання;

– індивідуальна (індивідуальне опитування) – ґрунтовне ознайомлення із знаннями,

уміннями і навичками одного учня; при індивідуальному опитуванні вчитель концентрує свою

увагу на учневі, який відповідає; щоб залучити до активної роботи в цей час інших учнів, можна

використовувати рецензування відповідей учнями, постановку ними запитань до опитуваного,

організувати взаємоперевірку (коли учні задають один одному запитання із теми, коментують і

оцінюють відповіді товаришів);

- комбінована (ущільнене опитування) – поєднання фронтального опитування з

індивідуальним: кілька учнів виконують індивідуальні завдання біля дошки чи на місцях, з

рештою проводиться фронтальне опитування.

Перевага цього виду опитування в тому, що воно дозволяє охопити контролем велику

кількість учнів; недолік – знижується навчальна функція контролю. На думку педагогів, ущільнене

опитування доцільне тоді, коли матеріал засвоєно і необхідно зафіксувати рівень його засвоєння

окремими учнями1.

З методами контролю ми детально знайомились у темі „Методи навчання”.