Тема 2. Підготовка і професійне становлення педагога

1. Педагогічна підготовка у ВНЗ.

3. Педагогічне самовиховання та професійний саморозвиток

.

1.Педагогічна підготовка у внз.

Базова педагогічна дисципліна – педагогіка. Крім того, студенти педагогічних

спеціальностей здобувають основи педагогічної майстерності.

Теоретична педагогічна підготовка згідно з Концепцією педагогічної освіти, схваленою

колегією Міністерства освіти України 23 грудня 1998 року, протокол № 17/1-5, має складатися з

вивчення таких педагогічних дисциплін:

– вступ до спеціальності;

– дидактика;

– теорія виховання;

– історія педагогіки;

– педагогічна майстерність;

– порівняльна педагогіка;

– сучасні педагогічні технології;

– основи педагогічного експерименту;

– педагогічна кваліметрія тощо.

Галузеві стандарти підготовки бакалавра пропонують вивчення базової дисципліни

педагогіки, яка складатиметься з таких розділів:

– вступ до педагогічної професії;

– загальні основи педагогіки;

– теорія освіти і навчання;

– теорія виховання;

– педагогічні технології;

– управління педагогічними системами;

–історія освіти і педагогічної думки.

У варіативну частину циклу ввійшов курс „ Основи педагогічної майстерності”.

Практична педагогічна підготовка здійснюватиметься через педагогічні практики

(навчальні та фахові). У У семестрі – тижнева навчальна психолого-педагогічна практика, у УІ –

така ж методична, у УІІ – літня педагогічна практика(4 тижні), у УІІІ – активна педагогічна

практика (6 тижнів) у школах міста.

Бакалавр- випускник зможе працювати на встановлених галузевим стандартом посадах або

продовжувати навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем „ магістр”, а можливо – відразу

„магістр” (це питання ще до кінця не розв’язане).

Після закінчення навчання педагогічний працівник через 3 роки роботи в школі, а потім

кожних 5 років здобуває післядипломну освіту у формах перепідготовки на іншу спеціальність

(якщо є потреба або бажання) та підвищення кваліфікації у відповідних закладах і підрозділах

післядипломної освіти.

Підвищення вчителем педагогічної кваліфікації є основною умовою допуску його

атестації – якій він підлягає що п’ять років. Атестація педагогічного працівника – це

визначення його відповідності зайнятій посаді., рівню кваліфікації, залежно від якого та

стану педагогічної роботи йому встановлюється кваліфікаційна категорія, визначається

тарифний розряд оплати праці, присвоюється педагогічне звання.

Кваліфікаційні категорії визначені Кваліфікаційними характеристиками педагогічних

працівників, є такими: вчитель, вчитель ІІ категорії, вчитель І категорії, вчитель вищої

категорії. Вчителю вищої категорії може бути присвоєне педагогічне звання: старший вчитель і

вчитель-методист.

2. Педагогічне самовиховання та професійний саморозвиток.

Успішність як професійно-педагогічної підготовки у ВНЗ, так і подальшого професійного

становлення великою мірою залежить від того, як він володіє культурою самовиховання як

процесу самостійного свідомого саморозвитку особистості, спрямованого на вироблення у

себе професійно значущих якостей та умінь.

Самовиховання супроводжує процес оволодіння педагогічними дисциплінами. Самостійна

робота з матеріалом складає більше половини часу, виділеного на вивчення педагогіки.

Професійне самовиховання починається із переходу студента з позиції учня на позицію

вчителя. Власне навчання в школі, роботу своїх учителів, класних керівників, зрештою викладачів

університету студент починає бачити іншими очима, аналізувати з позиції „ колеги”, намагається

уявити себе на місці вчителя, уявити свої дії, вибирати оптимальні засоби педагогічної взаємодії,

керуючись педагогічною теорією.

Активніше цей процес відбувається під час практичної педагогічної діяльності. Щоб

самовиховання студента не було хаотичним, необхідно скласти чітку систему роботи над собою:

програму професійного самовиховання. Перш за все сформулювати мету . Метою професійного

самовиховання є здобуття знань, умінь, навичок, формування особистісних якостей, необхідних

учителю.

Загальними умовами для досягнення мети є:

– виникнення потреби у самовихованні;

– наявність уміння самоспостереження і самопізнання;

– уміння аналізувати і оцінювати свої вчинки і діяльність;

– уміння проектувати зміни у своїй особистості;

– психологічна готовність до активної, цілеспрямованої і систематичної роботи над собою;

– свідоме управління своєю поведінкою, своїм фізичним і психічним станом;

– віра в свої сили і можливості.

Для складання програми роботи над собою в професійному плані необхідно з’ясувати

рівень своїх прагнень і можливостей: наявність педагогічних здібностей, інших професійно

важливих якостей особистості, особливо тих, які стосуються налагоджених взаємин із людьми,

проаналізувати, які якості і властивості розвинені краще, а над якими треба працювати. Тут

особливо потрібними будуть самоаналіз та самооцінка, а також самовипробування в діяльності,

близький до педагогічної ( у ділових іграх, навчальних вправах, у процесі навчальної практики

тощо).

Ознайомлення з відповідною літературою ( наприклад Елканов С.Б. Основы

профессионального воспитания будущего учителя.– М.: Просвещение, 1989; Кухарев В.Н. На пути

к профессиональному совершенству: Мастерство учителя: идеи, советы, предложения.– М.:

Просвещение, 1990; Сухомлинський В.О. Сто порад учителю (Поради 1-4)// Вибр.тв.: У 5 т.– Т.2.–

К.: Наукова думка, 1979; Педагогічна майстерність /За ред. І.А.Зязюна.– К., 1997 та ін.) допоможе

сформувати орієнтовний зміст професійного самовиховання:

–інтелектуальне самовиховання;

–естетичне самовиховання;

–піклування про свій фізичний стан, здоров’я, запобігання професійним захворюванням ;

–самовиховання соціальних якостей (самосвідомості, моральної культури, педагогічного

такту);

–самовиховання основних пізнавальних умінь;

– розвиток пізнавальних процесів;

–розвиток педагогічних здібностей;

–пізнання типу вищої нервової діяльності та темпераменту, розвиток уміння

використовувати позитивні їх риси;

–саморегуляція емоційних станів через зовнішній вияв емоцій;

–управління мімікою та пантомімікою;

–розвиток мовленнєвої культури і техніки мовлення та ін.

Програму професійного самовиховання можна складати за такою орієнтовною схемою:

№

Професійна якість чи

Рівень

Шляхи

Отримані

п/п елемент професійної діяльності сформованості роботи

над результати

за 10-ти собою

бальною

шкалою

Для оцінки роботи над собою можна запропонувати використати такі критерії:

– уміння ставити перед собою професійно значущі цілі і завдання самовиховання ;

–вибір адекватних засобів, дій , прийомів з метою самовиховання ;

–уміння здійснювати співставлення завдань із конкретними результатами та вносити

корективи в роботу над собою.

Як приклад, розглянемо, як підходив до роботи над собою Бенджамін Франклін. У своїй

автобіографії він писав: „Намагаючись здобувати заплановані доброчинності, я вирішив не

витрачати увагу та зусилля на всі одночасно, а працювати по черзі над кожною; досягнувши

певної досконалості, переходити до наступної, і так доти, доки не будуть досягнуті усі

тринадцять. А оскільки оволодіння однією з них може допомогти в роботі над іншою, я вирішив

враховувати це при визначенні послідовності оволодіння кожною доброчинністю.”

Ось список цих доброчинностей і принципи самомотивації, які використовував Б.Франклін.

1 – Невибагливість: їсти не до сонного одуру, пити не до втрати контролю.

2 – Мовчазність : говорити тільки те, що дає користь тобі й іншим; уникати пустопорожніх

розмов.

3 – Порядок: кожна річ повинна знаходитись на своєму місці, кожна справа повинна

виконуватися своєчасно.

4 – Рішучість: приймати рішення і виконувати те, що вважаєте потрібним; обов’язково

закінчувати те, що вирішили здійснити.

5 – Бережливість: витрачати тільки на благо інших і самого себе, тобто – не витрачати

сили та кошти „ на вітер”.

6 – Старанність: не витрачати марно час; постійно займатись чимось корисним;

відмовитися від усіх метушливих справ.

7 – Щирість: викорінювати в собі хитрість та підступність; думки повинні бути чистими та

справедливими – такими ж повинні бути і слова.

8 – Справедливість: не шкодити ближньому несправедливими діями; не позбавляти його

благ, не виконуючи своїх обов’язків.

9 – Стриманість: уникати крайнощів, стримувати гнів, навіть якщо він справедливий.

10 – Чистота : не терпіти неохайності тіла, одягу, звичок.

11 – Спокій: не засмучуватися через дрібниці або неприємності, яких важко або неможливо

уникнути.

12 – Поміркованість: не віддаватися любострастю, окрім як для здоров’я або продовження

роду, і ніколи не займатися цим до стану в’ялості або слабкості або коли це загрожує спокою чи

репутації будь-кого.

13 – Смиренність: наслідувати Ісуса і Сократа.

У процесі самовдосконалення ніколи не задовольняйся перемогою теперішнього дня, як на

це вказував Л.Толстой, і особливо не зупиняйся на досягнутих успіхах! Неможливо перемогти

один раз назавжди, потрібно перемагати щодня! Потрібно йти вперед, потрібно завжди

одержувати все більші і більші перемоги над помилками, над несправедливістю, над смертю.

(В.Ф.Калашин //Практична психологія та соціальна робота.–1999.–№ 5.– С.40.)

Література для самоосвіти

1. Елканов С.Б. Основы профессионального самовоспитания будущего учителя.– М.:

Просвещение, 1989.– С.12– 56.

2. Кузьминський А.І., Омельченко В.Л. Педагогіка: Підручник.– К.: Знання–Прес, 2003.– С.27–32.

3. Педагогічна майстерність / За ред. І.А.Зязюна.– К., 1997.– С.44– 47.

4. Сухомлинський В.О. Павлиська середня школа: Наші вчителі, вихователі /Педагогіка:

Хрестоматія. – К., 2003. – С.81-82.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ

ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ПЕДАГОГІКИ