Тема 4. Методична робота в школі

ПЛАН

1. Педагогічні основи методичної роботи в школі.

2. Втілення досягнень педагогічної науки в шкільну практику.

1. Методична робота – це робота над підвищенням рівня професіоналізму вчителя, її

основними завданнями є: підвищення науково-методичного рівня педагогічної діяльності;

ознайомлення з досягненнями психолого-педагогічних наук; вивчення і творче освоєння

вчителями передового педагогічного досвіду; оволодіння новими технологіями навчання і

виховання; постійне вдосконалення навичок самостійної роботи вчителя, надання йому

кваліфікованої допомоги у питаннях теорії і практичної діяльності.

Основний зміст методичної роботи:

- вивчення державних документів з питань освіти і виховання, урядових постанов,

міністерських інструкцій, шляхів розвитку української національної школи;

- поглиблення теоретичних знань з фаху, психолого–педагогічних знань, філософської,

економічної та загальної культури;

- вивчення й аналіз навчальних планів, програм, підручників, методичних рекомендацій

щодо організації навчальних занять, факультативів, позакласної та позашкільної роботи;

- систематичне інформування про педагогічні та методичні новини, державні документи;

- втілення в практику наукових досягнень з педагогіки, психології, методики викладання,

передового досвіду та педагогічних інновацій;

- аналіз рівня знань, умінь, компетентності та рівня вихованості учнів і на цій основі

вироблення шляхів підвищення ефективності навчально-виховного процесу.

Методична робота здійснюється у різних формах. Частина з них є традиційними,

перевіреними багаторічною практикою. Це такі масові форми, як лекторії, університети

педагогічних знань, опорні школи, школи передового досвіду, педагогічні виставки, конференції,

семінари, педагогічні читання, виробничі наради; групові форми: відкриті уроки й виховні заходи,

взаємовідвідування, методичні об'єднання; індивідуальні форми: самоосвіта, стажування,

наставництво, індивідуальні консультації. Перебудова роботи школи викликала до життя цілу

низку нових нетрадиційних форм методичної роботи, і пошук їх триває. З'явились клуби творчих

педагогів. Результати творчої педагогічної діяльності представляються на ярмарках педагогічної

творчості, фестивалях педагогічних ідей, у творчих звітах учителів, які атестуються на присвоєння

звання. Вчителі діляться досвідом на уроках – панорамах педагогічних інновацій. Активізують

педагогічну творчість регіональні та всеукраїнські конкурси "Учитель року". Посилився зв'язок

педагогічної практики з наукою. Організовуються предметні кафедри, проблемні семінари, творчі

наукові дискусії, проводяться консультації з науковцями, спільні дослідження. З'явився новий вид

педагогічного новаторства – авторська школа. Крім того, є форми роботи, які дозволяють

поєднувати методичну роботу з дозвіллям учителів: педагогічні посиденьки, презентація

педагогічної новинки, педагогічний портрет творчого колективу тощо.

Систематична методична робота здійснюється у методичних об'єднаннях. Вони

створюються при наявності трьох і більше вчителів одного фаху або споріднених предметів. У

сільській місцевості створюють міжшкільні методичні об'єднання. Основне завдання методичного

об'єднання – підвищення теоретичної і методичної підготовки вчителів. Крім предметних

методичних об'єднань існують методичні об'єднання вчителів початкових класів, методичні

об'єднання класних керівників. Для забезпечення наступності у роботі початкової і основної

школи створюють методичне об'єднання вчителів, які працюють у 4-5 класах. Організовують

методичну роботу, як правило, заступники директора з навчальної та виховної роботи. Центром

методичної роботи в школі є методичний кабінет, де зосереджується методична література,

педагогічна преса, а також матеріали, які характеризують практичну діяльність вчителів: плани,

конспекти, методичні розробки, тексти доповідей, матеріали атестацій тощо.

Об'єднання вчителів, які працюють у школах нового типу, в кафедри свідчить про їхнє

прагнення на високому рівні займатись не тільки методичною, а й науково-дослідною роботою.

Для розгляду і розв'язання основних методичних питань створюється педагогічна

(методична) рада – постійно діючий дорадчий колегіальний орган, її головою є директор школи.

До складу її входять усі педагогічні працівники. Педагогічна рада розглядає питання

вдосконалення і методичного забезпечення навчально-виховного процесу. Робота планується у

довільній формі відповідно до потреб закладу. Кількість засідань визначається доцільністю, але не

менше 4-х разів на рік.

Для вирішення термінових питань використовують нараду при директорі. Тут

розглядається робота педагогічного колективу в цілому чи окремих вчителів, аналізується

успішність і поведінка учнів, виконання стандартів освіти тощо. Періодичність таких нарад

визначає директор школи. Участь педагогічних працівників у них є обов’язковою.

На нарадах при заступниках директора обговорюються проблеми, що стосуються їх

адміністративної компетенції. Періодичність проведення цих нарад визначається планом школи.

2. Важливою складовою частиною методичної роботи в школі є втілення досягнень

педагогічної науки в шкільну практику. Вчитель у процесі педагогічної діяльності здобуває

знання, уміння і навички, які в сукупності складають його педагогічний досвід. Досвід усіх

учителів називають масовим. Але серед них є фахівці, які працюють нестандартно, створюють

нові форми, прийоми, методи, засоби навчання і виховання, цілісні навчально-виховні системи і

педагогічні технології або творчо і ефективно використовують надбання інших, досягаючи при

цьому високих результатів навчання і виховання учнів. Досвід таких учителів прийнято називати

передовим педагогічним досвідом. Передовий педагогічний досвід характеризується такими

показниками, як:

- актуальність досвіду;

- педагогічна новизна в діяльності вчителя;

- висока результативність і ефективність;

- відповідність досягненням сучасної педагогічної науки;

- стабільність;

- можливість творчого використання досвіду іншими педагогами1.

В залежності від ступеня новизни передовий педагогічний досвід поділяють на:

- зразковий: вчитель творчо використовує здобутки інших педагогів;

- новаторський: вчитель або раціоналізує окремі прийоми, методи і форми роботи або

створює нові навчально-виховні системи, організовує експериментальну роботу. 2

Якщо

у 70-80-х

роках

переважало

індивідуальне

новаторство

(В.Ф.Шаталов,С.М.Лисенкова, Є.М.Ільїн, І.П.Іванов та ін.), то зараз творчі пошуки вчителів

зосереджуються в авторських школах. Авторська школа – оригінальна загальнопедагогічна,

дидактична, методична та виховна система, опрацьована з урахуванням надбань психології,

педагогіки, вікової фізіології та інших наук, вітчизняного та зарубіжного педагогічного досвіду,

яка реалізується під керівництвом чи за участю її автора( авторів) принаймні в одному навчально-

виховному закладі. 3 Авторська школа – це колектив однодумців, очолюваний лідером –

директором. Прикладом може служити Павлиська школа В.Сухомлинського, школа-комплекс № 3

м. Южного Одеської області Гузика М.П. тощо. Часто ці школи у самій назві концентрують

основну філософсько-педагогічну ідею, яка живить творчість колективу: Школа діалогу культур,

Школа розвитку, Школа розуміння тощо. Авторські школи – експериментальні педагогічні

майданчики. Зв’язок колективів авторських шкіл з науковими установами тісний і

цілеспрямований. Авторські школи автономні у складанні навчального плану, авторських

навчальних програм, розробляють , обґрунтовують і експериментально перевіряють нові

педагогічні технології.

Педагогічна технологія – це новий педагогічний інструментарій. Він відбиває прагнення

педагогів звести до мінімуму педагогічні експромти в практичній діяльності. У педагогічній

технології варто виділити два основні моменти: гарантованість кінцевого результату і

проектування майбутнього навчально-виховного процесу.Центральна проблема педагогічної

технології – процес цілеутворення, яка розглядається в двох аспектах:

1) діагностичного цілеутворення і об’єктивного контролю за результатами;

1 Передовий педагогічний досвід: теорія і методика /За ред. Л. Л. Момот.-К.: Рад. школа, 1980. – С.32.

2 Там же. – С.37-38.

3 Гончаренко С.У. Український педагогічний словник.-К.: Либідь,1997.-С.14.

2) розвитку особистості в цілому. 1Педагогічну технологію можна розглядати як особливу

впорядковану систему дій на основі суворої обґрунтованості кожного елемента й етапу

педагогічного процесу, націленості на кінцевий результат, що об’єктивно діагностується. 2

Сьогодні зусилля вчених і передових практиків спрямовані на розробку і впровадження

таких педагогічних технологій, які в сукупності з традиційним навчанням істотно збагачують

педагогічний процес в цілому. В основі нових технологій – підвищення інтелектуального,

духовного, особистісного потенціалу людини.

Необхідність здійснювати особистісно зорієнтований підхід до школярів у педагогічному

процесі випливає із принципу гуманізації навчання і виховання. Його реалізація стала можливою

завдяки застосуванню технології особистісно зорієнтованого навчання. Суть цієї технології – в

переході від пояснення до розуміння, від монологу до діалогу, від соціального контролю до

розвитку, від управління до самоуправління. Основне завдання педагога – спілкування,

взаєморозуміння з учнями, "звільнення" їх для творчості3. В її основі – положення діалогової

концепції культури Батхіна-Біблера, яке розглядає діалог як основу людської свідомості.

Ключовими словами в характеристиці технології особистісно зорієнтованого навчання є слова:

допомога і підтримка. Саме вони виражають суть гуманістичної позиції педагога у ставленні до

дітей, здатність бачити в дитині людину, яка вчиться, розвивається. Отже, основні риси технології

особистісно зорієнтованого навчання: діалогічність, діяльнісно-творчий характер, спрямованість

на підтримку індивідуального розвитку дитини, надання їй необхідного простору свободи для

прийняття самостійних рішень, творчості, вибору змісту і способів учіння і поведінки.

Пошук технологій, які б допомогли подолати основні вади класно-урочної системи, такі, як

інформаційно-відтворювальний характер навчання, суб'єкт-об'єктні стосунки між вчителем і

учнями, предметний підхід до побудови змісту освіти, – призвів до створення модульно-

розвивальної технології навчання. Вона передбачає модульне структурування змісту навчання,

підбір інструктивних матеріалів для організації самостійної роботи учнів, здійснення контролю і

самоконтролю, і є цілісною системою організації вивчення навчального матеріалу.

На базі вальдорфської педагогіки (Р. Штейнер), яка обґрунтовує доцільність організації

навчання методом "епох", досліджень Михайла Щетініна4, де "занурення" практикувалось як

ефективна форма організації навчальної діяльності, виникла сучасна технологія осмислювально-

концентрованого навчання5. В основі організації навчання лежить модульно- блоковий підхід: 25-30–хвилинні модулі об'єднуються у блоки (1,5-2 год,). Протягом блоку навчання

зосереджується на конкретному матеріалі. Навчальний день містить не більше двох блоків. Решта

часу відводиться на дисципліни, які укрупненню не підлягають: фізкультура, музика тощо. Дана

технологія зменшує перевантаження учнів і вчителів: розподіл блоку на 30-хвилинні етапи із

зміною напрямів і форм діяльності та перервами між ними запобігає розвитку втоми. Необхідність

"здати" матеріал наприкінці блоку зумовлює виникнення установки на активне включення учня в

навчальну діяльність. Наявність модулів і блоків узагальнення і систематизації знань сприяє

повторенню матеріалу, ґрунтовнішому його засвоєнню.

Дедалі більшої популярності набувають технології групової навчальної діяльності.

Дослідження показують, що застосування групової роботи значно підвищує результативність

навчання . Вона є спільною роботою вчителя і учнів. Учитель пропонує завдання, учні шукають

шлях

(або шляхи) виконання завдання. Групова навчальна діяльність, на відміну від фронтальної та

індивідуальної, не ізолює учнів один від одного, а навпаки, дозволяє реалізувати природне

прагнення до спілкування, взаємодопомоги і співпраці. Учню буває психологічно набагато

простіше звертатись за поясненням до ровесників, ніж до вчителя. Групова діяльність сприяє

вихованню гуманних стосунків між ними, самостійності, умінню доводити і відстоювати свої

погляди, а також прислуховуватися до думки товаришів, культурі ведення діалогу,

1 Безпалько В.П. Слагаемые педагогической технологи.- М.: Педагогика, 1989.- С.12-13.

2 Там само.- С. 4.

3 Бондаревская Е. В. Гуманистическая парадигма личностно ориентированного образования//Педагогика. – 1997. –

№4. – С.15.

4 Щетинин М. Н. Обьять необьятное. М. : Педагогика, 1986, – С.21-27.

5 3азуліна Л. В. Технологія осмислювально-концентрованого навчання// Освіта і управління. 1998. – №2.-

Т. 2. – С.69-74.

відповідальності за результати своєї праці. Це ефективно відбувається в групах, де створено умови

доброзичливості, чуйності, володіння учнями формами взаємодопомоги. 1

Життя висунуло запит на виховання творчої особистості, здатної самостійно мислити,

генерувати оригінальні ідеї, приймати сміливі, нестандартні рішення. Використання технології

формування творчої особистості сприятиме розв’язанню цього завдання. Для цього вчителю

необхідно навчальний процес організовувати так, щоб у ньому були елементи творчості, які б

збуджували інтерес до навчання. Важливу роль у стимуляції в школярів інтересу до навчання

відіграє підбір учителем завдань, що потребують творчої переробки, узагальнення, систематизації,

формування умінь і навичок порівнювати і комбінувати, аналізувати і шукати аналогію,

експериментувати. 2

Значна роль у сучасній організації навчального процесу належить інформаційним

технологіям, які забезпечують комп'ютерну підтримку навчання.

Втілення надбань науки і передової практики у педагогічний процес підвищує ефективність

навчання і виховання, сприяє розвитку творчості у педагогічному середовищі, стимулює вчителя

до пошуку більш раціональних способів діяльності, до створення власної навчальної системи, до

пошуку нової педагогічної технології.

Запитання і завдання для самостійної роботи

1. Які мета і завдання методичної роботи в школі?

2. Охарактеризуйте зміст і форми методичної роботи.

3. Під час навчальної практики ознайомтесь із системою методичної роботи в школі.

4. Чим відрізняється передовий педагогічний досвід від масового?

5. З якими педагогічними технологіями ви знайомі?

6. Розробіть модель навчального заняття із застосуванням однієї із нових педагогічних

технологій.

Література для самоосвіти

1. Беспалько В. П. Слагаемые педагогической технологии. – М.: Педагогика, 1989, – С.3-11.

2. Педагогіка / За ред. М. Д. Ярмаченка. – К.: Вища школа, 1986. -С.519-522.

3. Збірник законодавчих та нормативних актів про освіту. – К., 1994. Вип. 1. – С.41.

4. Педагогічний пошук. – К.: Рад. школа, 1988.

5. Передовий педагогічний досвід: теорія і методика /За ред. Л.Л.Момот. – К. : Рад. школа, 1990. –

С.3-40.

6. Щетинин М. П. Объять необъятное. – М.: Педагогика, 1986. -С.21-27.

1 Освтні технології: Навчально-методичний посібник / О.М.Пєхота,А.З.Кіктенко, О.М.Любарська та ін.; За заг. Ред

О.М.Пєхоти.– К.: А.С.К.,2001.– 256 с.– С.75.

2 Там само .– С.120-121.

Document Outline

Література для самоосвіти

Література для самоосвіти

Громадянське виховання– це процес формування громадянськості

ЛІТЕРАТУРА Запитання і завдання для самостійної роботи Література для самоосвіти