3. Технологія конструювання педагогічного процесу

Педагогічний процес має 3 основні етапи: підготовчий, етап здійснення і аналітичний.

Кожен з них можна розглядати з погляду технологічного.

На підготовчому етапі педагог здійснює конструювання педагогічного процесу чи його

конкретного фрагменту ( уроку, позаурочного заходу).

Конструювання включає в себе аналіз вихідних даних, діагностику умов і обставин, в

яких буде протікати педагогічний процес, постановку загальної мети і конкретних завдань,

прогнозування можливих досягнень, проектування і планування розвитку процесу.

Аналіз вихідних даних передбачає з’ясування віку школярів, рівня їх вихованості,

згуртованості, научуваності, ставлення до навчання і праці. Такий аналіз можливий лише на основі

педагогічної діагностики – дослідницької процедури, спрямованої на „ з’ясування” умов і

обставин, в яких буде протікати педагогічний процес. ЇЇ основна мета – отримати яскраве і точне

уявлення про ті причини, які будуть допомагати чи заважати досягненню намічених результатів.

Результати діагностики та їх аналіз дають можливість точніше поставити цілі і задачі

педагогічного процесу.

Найважливіший момент конструювання педагогічного процесу – обгрунтування і

постановка цілей і завдань. Суть його полягає в тому, щоб трансформувати загальну педагогічну

мету, яка стоїть перед системою освіти, в конкретні завдання, які необхідно розв’язати на даному

відрізку педагогічного процесу в наявних конкретних умовах.

Тут варто згадати, якими бувають педагогічні цілі (задачі): стратегічними (віддаленими),

тактичними (близькими), оперативними (ситуативними). Тому усвідомлення педагогічної мети –

обов ’язкова умова її успішного досягнення. Початкуючим учителям, а нерідко і вчителям

досвідченим, інколи здається зайвим осмислювати мету і ставити її перед учнями. Осмислення

цілей і завдань діяльності прямо пов’язане з аналізом і діагностикою, бо тільки на основі аналізу

результатів діагнозу можна уточнити мету, конкретизувати завдання педагогічної діяльності і

приступити до прогнозування ходу і результатів педагогічного процесу.

Суть прогнозування полягає в тому, щоб попередньо, ще до початку процесу оцінити його

можливу результативність в даних конкретних умовах. Маючи достовірні дані педагогічної

діагностики і методики прогнозування, які дозволяють наперед розрахувати і зважити параметри

педагогічного процесу, можна довести прогнозування до високого наукового рівня. Цією

проблемою займається І.П.Підласий. Його докторська дисертація (1978 р.) присвячена з’ясуванню

теоретичних проблем дидактичного прогнозування. Він використовував спеціально розроблену

програму для комп’ютера. Правда, широкого застосування його знахідки не знайшли. (Краще

покластися на інтуїцію, ніж займатися громіздкими обчисленнями). З тих пір його методика

спростилася і стала більш прискореною, але ще не працює на маси. Висновок – вчитель-практик

мало уваги звертає на прогнозування. (Три технології, с. 519-531).

Правильне прогнозування дає можливість педагогу активно вмішуватися в проектування і

хід педагогічного процесу, не чекаючи, поки він виявиться малоефективним чи приведе до

небажаних результатів.

Далі іде проектування педагогічного процесу. На етапі проектування важливо виділити три

основних моменти : проектування змісту діяльності, проектування засобів (матеріальних і

матеріалізованих), проектування діяльності. Причому останній елемент передбачає проектування

діяльності не тільки вчителя, а й учнів, і, насамперед, учнів.

Завершується конструювання педагогічного процесу побудовою моделі (плану) і

складанням певного конспекту уроку чи виховного заходу.

План – це підсумковий документ, в якому точно визначено, що, кому, коли і як робити.

Критерії оцінювання конструктивного етапу:

– поділ процесу на етапи, дії, операції;

– алгоритмічність (послідовність);

– управління.

Технологія складання плану виховної роботи як програми життєдіяльності класу:

1) збирання інформації про класний колектив і окремих учнів;

2) складання характеристики класу;

3) ознайомлення з планом роботи школи; відбір тих загальношкільних заходів та суспільно

корисних справ, в яких клас повинен взяти участь;

4) формування конкретних завдань виховної роботи на навчальний рік, продумування

системи колективних справ і заходів, співвідношення їх з віковими та індивідуальними

особливостями школярів;

5) обговорення плану з колегами, батьками, учнями, дитячими організаціями;

6) обговорення і затвердження на класних зборах, розподіл доручень.

План роботи класного керівника ширше і різноманітніше, ніж план життєдіяльності

колективу класу, бо містить і індивідуальну роботу з учнями, з їхніми батьками, вчителями.

Технологія підготовки виховного заходу

Варто пам’ятати, що за силою виховного впливу процес підготовки може бути більш

значущим, ніж сам захід.

У підготовці головне уважність, детальність, непоспішність. Інколи на це потрібно кілька

днів, а інколи і кілька тижнів. Найбільший ефект буває тоді, коли організаторами і виконавцями

суспільно корисної справи є самі учні.

Тут найкраще використати досвід організації колективних творчих справ за методикою

І.П.Іванова. Технологічний ланцюжок буде таким:

1. Попередня робота вихователів:

– формування конкретних виховних завдань;

– підбір варіантів можливих справ для пропозиції вихованцям;

– демонстрація перспектив можливої справи;

– якщо колектив не на І етапі розвитку, залучення активу або всіх членів колективу на

пошук цікавих і корисних справ.

2. Колективне планування колективної творчої справи( КТС):

– складання проекту плану активом (класним керівником на І етапі);

– обговорення його в малих групах, формування пропозицій, змін, уточнень;

– відбір найбільш цікавих пропозицій для корекції плану;

– розподіл обов’язків, вибори ради справи, відповідальних за окремі частини справи.

3. Колективна підготовка справи:

– організація мікрогруп для проведення окремих частин справи;

– вивчення літератури, преси, зустрічі з потрібними людьми тощо;

– формування сценарію.

Коли виховний захід готується класним керівником, то він складає план–конспект, в якому

відзначає:

– тему заходу;

– форму проведення;

– мету і завдання;

– час і місце проведення;

– обладнання і оформлення;

– кому доручається яка ділянка роботи з підготовки;

– методичне забезпечення;

– сценарій проведення;

– врахування результатів.

Технологія підготовки уроку

І. Попередній етап: складання тематичного плану передбачає:

– вивчення навчальної програми;

– вивчення методичної літератури;

– вивчення підручника і навчальних посібників.

Технологія тут така:

1. Складання розгорнутого перспективного плану курсу:

– складання календарного плану вивчення матеріалу на тривалий

період (півроку, рік) ;

– встановлення міжпредметних зв’язків по всьому курсу;

– розподілення матеріалу для повторення, який сприяє систематизації

знань учнів;

– співвідношення навчального матеріалу з урочною роботою.

2. Психолого-педагогічний і методичний аналіз теми курсу до його вивчення з учнями і

співвіднесення матеріалу даної теми з курсом в цілому:

– виділення вузлових понять і закономірностей в новому матеріалі і

передбачення можливих затруднень учнів при його засвоєнні;

– визначення найбільш раціональних видів діяльності учнів з

оволодіння новим матеріалом і виділення характерних труднощів для

учнів;

– вибір методів проведення занять і найбільш ефективних прийомів

організації роботи на різних його етапах.

3. Складання розгорнутого перспективного плану вивчення матеріалу кожної теми:

– планування системи запитань з теми;

– підбір системи задач і вправ з нового матеріалу і пов’язаних з ним

розділів;

– планування самостійних робіт і домашніх завдань з теми;

– вибір необхідного фронтального і демонстраційного експерименту з

теми.

ІІ. Безпосередня підготовка учителя до уроку передбачає :

– конкретизацію тематичного плану стосовно кожного уроку,

продумування і складання плану кожного уроку;

– вивчення матеріалу конкретного уроку в базовому підручнику;

– співвіднесення характеру і логіки викладення в ньому навчального

матеріалу з рівнем підготовленості учнів до його сприймання і зі

своїми дидактичними можливостями.

У цілому технологічний ланцюжок безпосередньої підготовки до уроку включає такі

конструктивні дії ( за Г.А.Засобіною):

– вибір раціональної структури уроку і визначення його композиційної будови;

– чітке планування матеріалу уроку:

═ відбір необхідного матеріалу на одне заняття; виділення в ньому

головного, суттєвого;

═ розміщення теоретичного матеріалу від більш легкого і простого

до більш складного і важкого;

═ визначення місця і характеру демонстрацій чи експерименту на

занятті;

═ розміщення задач і вправ у порядку зростання їх трудності

для учнів;

– планування роботи учнів на уроці:

═ вибір найбільш раціональних видів навчальної роботи класу і

окремих учнів на етапі засвоєння нового матеріалу;

═ визначення характеру діяльності різних груп учнів і часу

опитування;

═ встановлення можливих затруднень учнів у тих чи інших видах

діяльності (усна відповідь, розв’язання задач, лабораторна

робота, домашнє завдання, спостереження за ходом

експерименту тощо);

═ збільшення ступеня самостійності учнів у навчальній роботі від

одного уроку до іншого;

– планування вчителем своєї роботи на занятті:

═ раціональний розподіл часу на окремі етапи уроку;

═ виявлення логічних підходів від одного етапу уроку до іншого;

═ визначення характеру керівництва роботою учнів по оволодінню

новим матеріалом на кожному етапі уроку;

═ відбір можливих варіантів змін в ході уроку (скажімо, домашнє завдання виявилося

складним для більшості учнів чи на окремі види роботи довелось витратити більше часу,

ніж планувалось).

Сам етап планування уроку включає 3 взаємопов’язані стадії:

– визначення цілей уроку;

– розробка дидактичного апарату (методів і засобів);

– встановлення структури уроку з розробкою навчальних ситуацій.

При визначенні цілей необхідно передбачити єдність освітніх, виховних і розвивальних

цілей уроку в цілому, а також визначити цілі конкретних навчальних ситуацій.

На ІІ стадії відповідно до загальних і конкретних цілей відбирається зміст, вибираються

форми і методи роботи, продумується використання необхідних засобів, намічаються вправи

творчого характеру.

На ІІІ стадії уточнюється структура уроку і розробляються навчальні ситуації. Тут же

вчитель повинен спеціально продумати, як він буде впливати не тільки на інтелектуальну, але й на

мотиваційну та емоційно-вольову сфери особистості школяра.

Результатом підготовчої роботи до уроку є поурочний план. У ньому має бути:

– дата проведення, номер за тематичним планом, клас;

– тема, цілі і завдання уроку;

– структура уроку з визначенням послідовності його етапів і

орієнтовним розподілом часу на ці етапи;

– зміст навчального матеріалу;

– методи і прийоми роботи вчителя й учнів у кожній навчальній

ситуації;

– навчальне обладнання, навчальні і наочні посібники, місце їх

використання на уроці;

– зразки розв’язання задач і вправ.