16.Геоморфологія Поліської низовини

Поліська низовина є частиною обширної низовинної області Східноєвропейської рівнини,розташованої у басейнах Західного Бугу,Дніпра,Прип’яті та Десни. Низовина розташована на півночі правобережної частини України. Вона витягнута з заходу на схід смугою,ширина якої змінюється від 60 до 120км. Поліська низовина сформувалось на різнотипних геологічних структурах: західна частина низовини (Волинська рівнина) - на північній частині Галицько-Волинської западини і частково Брестської западини,середня (Клесово-Народницька рівнина) -північно-західній частині Українського щита.

На переважаючій частині низовини абсолютні позначки її поверхні не перевищують 200 м. Максимальні абсолютні висоти пов’язані із Словечансько – Овруцькою височиною (316 м.)

У межах Волинського палеозойського блокового підняття на нерівній поверхні відкладів палеозойського віку залягають пізні відклади, які представлені різними літологічними відмінами. Загальна потужність цих відкладів збільшується у західному напрямку. Так у Сарнах вона дорівнює 20м,а в Любомолі-280м,на окремих ділянках пізні крейдові відклади слабко дислоковані. В межах Клесово-Народницької рівнини помітне місце займають породи овруцької серії-кварцові пісковики і кварцити.

Припятський прогин і пн.-сх.схил Українського щита геологічні структури у межах яких сформувалась нижньо Припятська рівнина. Тут фундамент злягає на глибинах понад 4000м. Прогин заповнений палеозойськими,мезозойськими та кайнозойськими відкладами.

17. Геоморфологія Придніпровської (Лівобережної) низовини

Низовина займає майже всю північну половину Лівобережної України, простягається широкою смугою із північного заходу на південний схід, паралельно Дніпрові. Придніпровська низовина має в цілому пласку поверхню, яка слабо нахилена із півночі на південь та з сходу на захід. Максимальні абсолютні позначки поверхні розташовані вище за 200 м і приурочені до північно-східної та південно-східної частини. У центральній частині низовини вони зменшуються до 170-160 м, а у днищі долини Дніпра, яка приурочена до південно-західної частини низовини, вони зменшуються від 150-100 м.

Відносні перевищення земної поверхні змінюються від 20 м на півночі до 60 м на півдні. Морфологія рельєфу характеризується слабким розчленуванням, пласкими межиріччями та широкими річковими долинами, днища яких складають тераси неогенового та антропогенового віку. Завдяки терасам низовина має східчасту будову поверхні. Глибина ерозійного розчленування межиріч у межах Полтавсько-орільської рівнини сягає 60 м. Ерозійне розчленування надає поверхні низинної хвилястості. Оскільки ерозійним зниженнями розкриваються породи переважно пухкого складу, хвилястість поверхні за рідким винятком слабка. Особливо цьому сприяє залягання з поверхні порід лесової формації, нерівномірне просідання яких сприяє хвилястості межиріч та утворенню обтічних схилів.

Згідно І. Рослому виділяються такі морфоструктури другого порядку:

1. Пластова Придніпровсько-Придеснянська субгоризонтальна денудаційно-акумулятивна рівнина;

2. Східчаста акумулятивна рівнина лівобережних терас Дніпра

3. Пластово-ярусна Полтавсько-Орільська денудаційна рівнина.