44. Геоморфологічні дослідження професора Замарія

(25)червня 1906, Висунськ — 26 березня 1975, Київ)  український геолог, геоморфолог, доктор геолого-мінералогічних наук, професор Київського університету.

Народився в селі Висунську  Миколаївської області. У 1926 році закінчив Херсонський сільськогосподарський інститут. Кандидатська дисертація захищена у 1936 році. Член ВКП(б) з 1943року. У Київському університеті працює з 1944 року доцентом, у 1949–1967 роках завідувачем кафедри геоморфології. За працю «Четвертинні відклади УРСР» присвоєно вчений ступінь доктора геолого-мінералогічних наук у 1950 році.

Наукові інтереси: четвертинна геологія України, проблеми геоморфології України та Уралу, геотектоніки, корисних копалин. Вніс вагомий внесок у розвиток палеогеографії, застосовуючи палеогеографічний метод, реконструював клімат та ландшафтні умови формування четвертинних відкладів України і, зокрема лесової формації. Значну увагу приділяв створенню четвертинних, геоморфологічних, ґрунтознавчих, неотектонічних карт та легенд до них. Президент Українського географічного товариства у1957–1964 роках.

Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1959). Нагороджений Грамотою Президії Верховної Ради УРСР у 1944 році, орденом Трудового Червоного Прапора, медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.» в 1945 році.

Автор понад 200 наукових праць. Основні праці:

1. (рос.) Четвертичные отложения Украинской ССР. — К., 1954.

2. Четвертинні відклади Української РСР. — К., 1961.

3. Корисні копалини Української РСР. — К., 1961. Том 2. (у співавторстві).

Праці присвячені вивченню четвертинних (антропогенових) відкладів і геоморфології України й Уралу, розсипних родовищ корисних копалин і новітніх рухів земної кори тер. України. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. І, хоча може найбільш відомий дослідник четвертинних відкладів – П.К. Заморій не був ані геологом, ані геоморфологом за освітою, його знання про четвертинний покрив України складалися на підставі участі у професійних геологічних партіях, експедиціях, спеціалізованих інженерно-геологічних вишукуваннях тощо.

Шельф та береги Чорного та Азовського морів

Акваторія Чорного моря в структурному відношенні південною своєю частиною належить до складу Кримсько-Кавказької країни Альпійсько-Гімалайського епісинклінального поясу і північною частиною – до провінції полігенних рівнин України, де виділяють дві області: Північно-Західного Чорноморського шельфу й Азовського моря. Ці області розміщені на схилі докембрійського Українського щита та епігерцинської платформи. Структурне положення Чорноморської западини, визначене за геоструктурним аналізом території, вказує на значну складність тривалих тектонічних процесів, що що призвело до відповідної складності у стосунках геологічної структури,тектоніки з геоморфологічними процесами і формуванням сучасного вигляду рельєфу.

Територія регіону поділяється на два сегменти з різним напруженням свого регіону. Співставлення розломів Західного- і Східно-Чорноморського сегментів вказує, на думку Чекунова (1992), що прояв та активність їх нерівномірна – домінує північно-західна система.

У морфоструктурному відношенні Чорне море має всі елементи, властиві морям глибоководного океанічного типу: шельф, материковий схил і ложе. Тут незвично поширюється або незвично звужується, місцями навіть зникає, мілководча частина акваторії – шельф, що має ширину від 0,01 до 1-200 км і обмежений зазвичай ізобатою 100, рідше 120 м. Він є затопленою морем морфоструктурою – низинною рівниною суші.

У межах шельфу знаходять продовження основні тектонічні структури суші і будови земної кори, блищі до платформного типу, ніж до океанічного, властивого ложу моря.

Північна, найбільш мілководна зона шельфу, що складається з Придобруджинської та Північно-Кримської западин, ускладнена чисельними локальними структурами.

Западина Азовського моря, представлена морфоструктурно лише мілководдям, у той же час має складне морфоструктурне розчленування.

Важливим чинником фомування рельєфу берегів та шельфу Чорного та Азовського морів є фізико-географічні умови, що створюють морфо скульптуру мілководдя та глибинного дна. Також, значною мірою на формування шельфу морів впливає – річковий стік. Вплив рік неоднаковий на окремих ділянках шельфу. Разом з берегоформуючим впливом принесених ними гірських порід від нього залежить чергування абразійних та акумулятивних типів берегів.