37.Геоморфологія куестового передгір'я Кримських гір

Передгірно- Кримська блокова – моноклінальна морфоструктура представлена куестовим рельєфом Внутрішнього та Зовнішнього передгірних пасом і передгірних депресій що їх розділяють. Внутрішнє пасмо - це типова куеста, броньована дацькими і середньо еоценовими вапняками. Її південний схил піднімається крутим, стрімчастим уступом висотою 50 – 150м над південною поздовжньою депресією. У західній частині передгірного пасма субсеквентні, ресекветні й обсекветні долини – притоки магістральних консеквентних рік відділяють її від останцевих платоподібних масивів Чуфут-Кале, Мангуп-Кале. Поширені гравітаційн, обвально – осипні , сейсмогравітаційні, зсувні та карстові процеси . Північний схил внутрішнього пасма спадистий і збігається з нахилу монокліналі 3-10. Зовнішнє пасмо піднімається над Північною поздовжньою долиною невисокими (40- 50м), але місцями крутим уступам. Воно складене мергелями й вапняками середнього міоцену і сармату.У районі Сімферопольського поперечного підняття герцинського фундаменту Скіфської плити куести практично зникають у рельєфі. Південна межа Передгірно – Кримської морфоструктури проходить у підніжжі уступу Внутрішнього пасма й просторово збігається з передгірним Кримсько- Кавказьким глибинним розломом . У межах Передгірно – Кримської морфоструктури виділяються морфоструктури нижчого порядку: Сімферопольська та Білогірська, які відрізняються геологічною будовою та рельєфом.

38. Геоморфологія Керченської рівнини.

Розташована на однойменному півострові Криму на сх. від Кримських гір і простягається із заходу на сх. на 85- 100км, а з півночі на південь на 20- 54км. З півночі , сходу та півдня рівнина омивається водами Азовськогота Чорного морів. Берегова лінія півострова має відносно прості обриси і створена чергуванням широких заток, що врізаються в сушу на 12 – 15 км(Арабатська, Казантипська, Феодосійська) і скелястих мисів , що виступають далеко в море (Казантип, Зюк, Чауда). Морфологія рельєфу земної поверхні цієї частини Кримського півострова характеризується горбистою рівниною з абсолютними висотами від 50-100м на пд.-зхдо 150-190м на південному сході та сході. У прибережній зоні розташовано багато солоних озер. Найбільші з них Актаське, Чократське, Чурубаське, Тобечитцьке, Узунларське.

У геоморфологічному районуванні Керчинська пластово- денудаційна низовина займає левову частину території Керченсько- Таманської області пластово – денудаційних та акумулятивних рівнин. Керченську рівнини можна розділити на дві частини :південно – західну та північно – східну. Межа між ними проходить по складеному вапняками Парпачському гребеню, який прямує від сю Владиславівки на схід до с.Марфівки і далі з вигином на південь до мису Опук. Геологічна будова Керченської рівнини, яка зумовила особливість морфології рельєфу є незвичайною для категорії пластово – денудаційних пластових та акумулятивних рівнин. Простежується значна неоднорідність відображення у рельєфі складних, як для зазначених рівнин геологічних умов що зумовлює відповідну складність морфоструктури. Північна та південно- східна частина рівнини розташовані на південному крилі Індоло- Кубанського прогину та на поперечному Керченсько Таманському прогині. У межах Південно Західної акумулятивно- денудаційної рівнини зафіксована найдавніша складчастість (ранній міоцен). Керченська денудаційна рівнина у даний час відрізняється високою динамічністю рельєфу.

На стрімких узбережжях Керченського півострова значне поширення мають зсув й комбінації обвалів та зсувів. На пн.-сх берегах Керченського півострова чергуються скельні та глинисто – піщані прошарки кайнозою, таке чергування зумовило селективну абразію.