28. Геоморфологія Горган

Ґорґа́ни —гірський масив, система гірських хребтів у зовнішній смузі скибовихУкраїнських Карпат. Розташований вІвано-ФранківськійтаЗакарпатськійобластях.

Масив простягається на 75 км з північного заходу (від долини річокМизункиіРіки) на південний схід (до долини річкиПрут), ширина з південного заходу на північний схід становить бл. 40 км.

Зі сходу на захід Ґорґани поділяються на Крайові низькогірні, Зовнішні (Скибові) іПривододільні (Внутрішні) Ґорґани, а з півночі на південь вони складаються з трьох великих частин, відділених одна від іншої глибокими річковими долинами. Зокрема, Північні Ґорґани обмеженіМизункоютаЛімницеюі включають такі найвищі гори:Молода(1723 м),Ґрофа(1748 м),Попадя(1740 м); Центральні Ґорґани — найвища частина гірського масиву — обмежені Лімницею таБистрицею Надвірнянськоюі розділені навпіл неглибокою долиноюБистриці Солотвинської, включають такі вершини:Ігровець(1804 м),Сивуля Велика(1836 м),Сивуля Мала(1818 м); Південні Ґорґани обмежуються долинами Бистриці Надвірнянської таПруту, і включають гори:Братківська(1788 м),Чорна Клева(1719 м),Довбушанка(1754 м),Синяк(1665 м). Для Ґорґан характерні круті асиметричні схили й гострі гребені гір; на вершинах кам'яніосипища(місцева назва «ґо́рґани» (наголос на перший склад) або «ґрехоти»).

У Скибових Карпатах

До складу Скибової області, або області Зовнішніх Карпат відноситься підобласть Скибові Ґорґани, в межах яких виділяють два геоморфологічні райони: район низькогірного рельєфу Скибових Ґорґанів і район середньогірного рельєфу Скибових Ґорґанів.

Район низькогірного рельєфу Скибових Горганів приурочений до Берегової і частково до Орівськоїскиб. Смуга низькогірних крайових хребтів шириною від 2-3 до5-6 км простежується вздовж краю Карпат від долини Мизунки і Свічі на північному заході до верхів’їв Ослави і Лючки на півден­ному сході.

Абсолютні висоти коливаються в межах 700–950м. Максимум висот припадає на південно-західну частину району, що приурочена до насуву Орівської скиби, але не перевищує 1000–1100 м. Простежується декілька хребтів (пасом), які розділені долинами рік і потоків на окремі невеликі масиви з куполоподі­бними вершинами. Більшість з них мають вирівняні пригребеневі поверхні шириною 100-200 м з відносними висотами від 300 до 500 м, які є залишками давньої поверхні вирівнювання.

Район середньогірного рельєфу Скибових Горганів розміщений між долиною Мизунки на північному заході і вододілом поміж басейнами Пруту і Черемошу-Пістунки на південному сході. На північному сході він межує з низькогір'ям Скибових Горганів, на південному захо­ді – з Вододільно-Верховинською областю.

Значну роль у формуванні своєрідних ландшафтів Скибових Горганів відіграють потужні виходи ямненських пісковиків у пригребеневих частинах хребтів, які утворюють великі поля кам'яних розчипищ. У рельєфі Скибових Горганів відображено й те, що вони є найактивнішим неотектонічним регіоном Ски­бових Карпат. Про це свідчить значна висота гір, велика амплі­туда вертикального розчленування, слабка збереженість за­лишків давніх поверхонь вирівнювання, глибоко врізані попе­речні долини з крутими схилами.

Для Горган характерна не така прямолінійна, як у Бескидах, форма хребтів. Іноді відроги хребтів, які під різними кутами відходять від панівного північно-західного - південно-східного напрямів, бувають довшими від головних.

Різко змінюється у Горганах і характер річкових долин. Домінують тут глибоко врізані поперечні долини зі стрімкими схилами.

Максимальні висоти у Горганах зосереджені у басейнах річок Лімниці і Бистриці Солотвинської. На північний захід і південний схід від долини Лімниці простежується спад абсо­лютних і відносних висот, особливо різко на північний захід (Бескиди). Це добре фіксовано абсолютними висотами, на яких річки покидають край Карпат: Дністер - 335 м, Стрий - 340 м, Свіча - 370 м, Лімниця - 475 м, Бистриця Солотвинська - 445 м, Бистриця Надвірнянська - 435 м, Прут - 420 м, Пістинка- 400 м, Рибниця - 380 м, Черемош - 345 м.

У Вододільно-Верховинських

Район середньовисотних крутосхилих ерозійно-тектонічних хребтів і груп Привододільних (Внутрішніх) Ґорґан – це велика пряма морфоструктура, яка виникла внаслідок горстоподібного підняття. В Привододільних Ґорґанах короткі та симетричні гірські хребти приурочені до брахіантикліналь них складок, а основні річкові долини мають ерозійно-тектонічний генезис. Поздовжні долини сформовані переважно в межах синклінальних знижень, виповнених податливими олігоценовими породами. У Внутрішніх Ґорґанах спостерігається тісний зв'язок морфології і морфометрії хребтів із геолого-літолого-структурними особливостями будови.

Лінія головного Карпатського вододілу проходить низкою коротких хребтів, складених менілітовими породами, які на стику зі Зовнішньою зоною Горган зім'яті в брахіантиклінальні складки. У південно-східній частині території Головний Карпатський вододіл проходить через хребет Братківська. У будові пригребеневої частини хребта беруть участь ямненські пісковики. Хребет асиметричний. Північно-східні схили мають крутість 30-35°. Вони сильно розчленовані верхів'ями Бистриці-Надвірнянської. Крутість південно-західних схилів не перевищує 20-25°. Схили слабо розчленовані долинами потоків. Гребенева поверхня положисто-хвиляста, вирівняна, на її фоні виділяються куполовидні вершини (Чорна Клева – 1719 м, Братківська - 1788 м, Гропа - 1758 м, Дурня - 1704 м). Схили цих вершин вкриті кам'яними розсипами. Максимальну ширину (250-300 м) вирівняна поверхня має в тих місцях, д_е в південно-західному напрямку відходять бічні відроги. Кут нахилу поверхні вирівнювання не перевищує 2-3°. Біля витоків потоку Річка, на північно-східних схилах г.Братківської, спостерігаються три льодовикові кари.

Район Ворохта-Путильського ерозійного низькогір'я приуроченийдо великої морфоструктури змішаного типу – Ясіня-Путильського низькогір'я. Низькогір'я займає південно-східну частину Вододільно-Верховинських Карпат і основна його частина розміщена в межах Верховинської западини, яка виповнена потужною товщею кросненських відкладів.

До складу Ґорґанвходить підрайон Бистрицько-Ворохтянського низькогірного.

Бистрицько-Ворохтянське низькогір'я сильно розчленоване притоками Пруту й Бистриці-Надвірнянської, переважають абсолютні позначки 700-800 м. Південно-східна межа цього підрайону проходить у верхів'ях Прутця Яблуницького по лінії с.Поляниця-Яблуницький перевал. Макси­мальні абсолютні позначки зафіксовані на вододілі рік Довжи­на, Довжинець і Прутець - г.Плоска (1353 м), г.Довга (1371 м), відносні висоти в межах низькогір'я - 100-400 м. Пригребеневі ділянки численних відрогів між вершинами Плоска і Довга зайняті положисто-випуклими вирівняними поверхнями шириною 150-200 м. Невисокий вирівняний вододіл між верхів'ями р. Довжинець і потоком Гнилиця (верхів'я Пруту) очевидно, є днищем давньої Ясіня-Черемоської долини.

Через інтенсивне горизонтальне і вертикальне розчлену­вання у Привододільних (Внутрішніх) Горганах іноді губиться загальний план "карпатського" (ПнЗх - ПдСх) напрямку хреб­тів. Багато хребтів витягнуті від головного вододілу у південно­му напрямку. Долинами річок Мокрянка, Брустуранка, Тереб- ля, Рікя відокремлюються окремі хребти і гірські груди Негро- вець (1712 м), Канч(1578 м), Пішконя (1707м), Стримба (1719 м), Яснівець (1600 м) та ін.

Дещо відособлено виділяється хребет Братківської. У пригребеневій частині і на схилах виходи ямненських пісковиків утворюють великі масиви кам'яних розсипищ. На хребті розміщені куполоподібні вершини Чорна Клева (1719 м), Братківська (1788 м), Дурня (1704 м). Сам хребет є асиметричним. Північно-східні схили крутістю до 30-35° сильно розчленовані верхів'ями р. Бистриця Надвірнянська. Максимальна крутість південно- західних схилів не перевищує 25°. Схили слабо розчленовані, що пояснюється співпадінням топографічної поверхні з кутами падіння масивних ямненських пісковиків, які утворили великі масиви кам'яних розсипищ.