7. Причорноморська западина - від'ємна структура платформи.

Вона виділяється на південному краї Східноєвропейської платформи. Північна межа западини проходить по зонах розломів,які виявлені уступами фундаменту. Основою-фундаментом осадового чохла є породи пізньопротерозойського віку. Існуючі плікативні дислокації осадового покриву, які прогнозуються як пастки вуглеводнів, пов’язані в основному з тривалими блоковими переміщеннями фундаменту. Поверхня Причорноморської низовини має незначний ухил із пн. на пд.Найнижча точка розташована поблизу Сиваша-4,5м. Межиріччя,зазвичай, слабко розчленовані, закінчуються або абразійними,крутими уступами або низькими акумулятивними берегами.

За сукупністю деяких природних ознак,які мають відношення до формування рельєфу,Причорноморська низовина зазвичай поділяється на дві частини:північну та південу. Перша з них має абсолютні відмітки 50-100,друга з висотами 10-50м,морфологічно розрізняються північна-хвиляста та південна пласка частини рівнини. Причорноморська низовина здавна викликає посилену цікавість з боку геологів через наявність родовищ вуглеводнів. Так, Г. Доленко та ін. за ізолінією поверхні фундаменту 2000м розрізняють дві ділянки зі спадистим зануренням товщі осадового комплексу та поверхні кристалічного фундаменту, тобто дві монокліналі: східніше від Одеського розлому-Причорноморську,західніше-Молдавську. У межах Молдавської монокліналі на заході області переважають такі морфоструктури,як пластово-ярусні денудаційні рівнини. У межах Причорноморської монокліналі на сході області зазначені морфоструктури мають підпорядковане значення лише на півночі монокліналі, а переважають пластові акумулятивні низовинні рівнини. На сході Причорноморя великі структури фундаменту часто досить слабко відображені в рельєфі, це-обернені або перехідні морфоструктури. Своєрідними лінійними морфоструктурами Причорноморської низовини є зони розломів,які утворюють закономірні поєднання субширотних зон іноді значної ширини. Морфоструктури-блоки в рельєфі відображені у вигляді узвиш та знижень.

8. Карпатська гірсько-складчаста система.

Складчасті Карпати – гірська споруда, утворена складчасто-надвиговими і склепінчасто-блоковими новітніми рухами. Зовнішній край Карпатської гірської дуги оточує Передкарпатський передовий прогин, що відділяє гірську споруду від Східноєвропейської платформи. Передкарп прогин – багато острівна депресія, яка виповнена утвореннями орогенного комплексу в процесі горотворення. Прогин поділяється на дві зони: Зовнішню і Внутрішню.

Скибові Карпати. Характерною структурною особливістю Скибового покриву є перекинуті антиклінальні складки, пд.-зх крила яких по площинах розривів в осьових частинах насунуті на пн. схід. Орографічні елементи загалом відповідають тектонічним і відображають особливості повздовжньо-зональної структури та літології Карпат. Гірські хребти приурочені до окремих скиб і мають асиметричну будову – круті пн.-сх і похиліші пд.-зх схили. Хребти об’єднані у гірські ланцюги, які є самостійними морфоструктурами. У будові скиб беруть участь флішові відклади верхньої крейди і палеогену. Ядра великих складок представлені відкладами стрийської світи верхньої крейди, а також ямненськими пісковиками палеоцену.

Вододільно-Верховинські Карпати. Висоти не перевищують 800 – 1200 м. Зона Кросно має депресійний характер будови. Переважають відклади кросненської фації олігоцену(пісковики, піщано-глинистий фліш), які виходять на денну поверхню. Внутрішня структура зони має чітко виражену лускувато-покривну будову. Через неоднорідність будови в її межах виділяють Славсько-Верховинську, Турківську і Бітлянську підзони. У рельєфі Кросненська зона відповідає Вододільному хребту, Горганам, Ворохта-Путильському низькогірю.

Полонинсько-Чорногірська морфоструктура сформувалася на Внутрішній флішовій зоні покривів крейдового і палеогенового флішу. Орографічно відповідає найвищій смузі гір, до якої належать Полонинський хребет, гірські масиви Свидовець, Чорногора, Гринява і Лосова. Ця смуга є ,,орографічною віссю” Українських Карпат. Характерна асиметрія хребтів, глибокі поперечні долини.

Мармароський кристалічний масив приурочений до високо піднятої зонни метаморфічного комплексу порід,які сформувалися протягом байкальської і герцинської складчастостей. Масив насунений на флішові відклади. Виділяють головні покриви: Білотоцький і Діловецький. На структурному продовженні Мармароського кристалічного масиву в пн.-зх напрямі розміщений покрив мармароських стрімчаків, у якому виділяють два покриви: Вежанський і Монастирецький. У рельєфі цим структурам відповідають Рахівські гори,Чивчини,і Мармароські стрімчаки.

Вулканічні Карпати асоціюються з Вигорлат-Гутинським хребтом. До них відносять Турянську міжгірну долину, а також між гірські улоговини. Вигорлат-Гутинський хребет утворився у пліоцен-еоплейстоценовий час потужними лавами.