9. Гірський Крим - складне гірсько-складчасте утворення

Кримські гори розташовані на півдні Кримського півострова і є західною частиною Кримсько-Кавказького гірсько-складчастого регіону. Вони складаються із трьох паралельних пасом: Головного пасма (Південне) і двох Передгірних (Внутрішнього і Зовнішнього).

Кримські гори, маючи зруйновані кіммерійські структури (Качинська, Південнобережна), утворилися в основному внаслідок альпійського орогенезу. Вони являють собою мегантиклінорій, південне крило якого по тектонічному розлому занурене під рівень Чорного моря. У складі Кримської складчасто-брилової структури виділяються антиклінарні підняття, синклінальні прогини, ускладнені диз'юнктивними дислокаціями, та лаколіти.

Головну роль у геологічній будові Кримських гір відіграють мезозойські відклади. З палеозойських відкладів відомі лише пермо-карбонові й пермські вапняки, які трапляються окремими ізольованими островами серед мезозойських. Головне пасмо Кримських гір складене тріасовими глинистими сланцями і пісковиками та юрськими флішовими породами. Внутрішнє пасмо побудоване з крейдових глин і вапняків та палеогенових мергелів, вапняків і пісків. Неогенові вапняки і глини утворюють Зовнішнє пасмо.

Кримські гори – крайове геоантикліналь не підняття, тобто, складне гірсько-складчасте утворення, у якому виведений на ерозійний зріз кіммерійський поверх. Гірський Кри розглядається як альпійські відроджені гори, що виникли на епікімерійській субплатформі. Складчасті структури геосинклінального кіммерійського комплексу, що охоплює тріас-середньоюрські вулканогенно-осадові та інтрузивні породи, виходять на поверхню уздовж південного берега криму і на його північному схилі. До них відносять антиклінорії та синклінорії. Породи, що їх складають, моноклінально похилені в північному напрямку. Альпійський субплатформенний покрив кіммерійського структурного поверху (валанжин-аптський вік) вцілів від розмиву в передгірському пасмі гірського Криму.

10. Роль неотектонічних рухів у процесах рельєфоутворення на території України

Неотектонічні рухи охоплюють часи неогену та антропогену,розрізняються у просторі обстановками різних типів,різною послідовністю вияву у часі,різними кількісними показниками сумарних амплітуд. Унаслідок неотектонічних рухів утворилися відповідні геологічні структури,по різному відображені у рельєфі України. У межах гірських споруд виявилися склепінчасто-брилові,складчасто-брилові та брилові підняття з сумарною амплітудою 600-2000м. у Карпатах та 400-1200м у гірському Криму. Виявилося також горизонтальні та складко утворювальні рухи. Передкарпатський, Індо-Кубанський та Закарпатський прогини зазнали спочатку інтенсивних занурень із сумарними амплітудами у декілька тисяч метрів, а на завершальних етапах розвитку-деференційованих здіймань із сумарними амплітудами від кількох десятків до кількох сотень метрів. У платформ енній частині теренів України виявилися переважно брилові односпрямовані,переривчасті,висхідні(Донецькаскладчаста споруда),коливальні,переважно висхідні(Волино-Подільська монокліналь)рухи земної кори.З неотектонічними рухами повязуються деформації товщ осадових утворень верхньої частини осадового чохла і насамперед всіх його неоген-антропогенових товщ. Зафіксовані як плікативні так і диз’юнктивні деформації.Крім прямого впливу на формування певних нерівностей земної поверхні,або утворення деформацій гірських порід,що відображені у рельєфі,неотектонічні рухи викликають екзогенні перетворення рельєфу. Вони виявляються в двох напрямках:зміни під впливом денудації,зміни,обумовлені накопиченням осадів. Зазначені види перетворень рельєфу земної поверхні здійснюється в процесі діяльності екзогенних процесів,які у свою чергу,виявляють різну інтенсивність відповідно до інтенсивності неотектонічних рухів.