13. Етапи розвитку рельєфу Українських Карпати

Протягом кайнозойської ери сучасна територія Карпат перебувала під водоймами палеогенового моря. У вапнякових товщах зустрічається велика кількість решток морських організмів — коралів, різних черепашок і тд. Вони відкладались на дні теплих, відкритих і неглибоких басейнів. Саме такі умови були на початку формування палеогенового моря. У пісковиках, поряд з викопною морською фауною трапляються рослинні рештки, які свідчать про близькість суші та про прибережний характер піскових відкладів.

Розпочавшись в кінці мезозойської ери, висхідні рухи альпійського горотворення розвивалися і в час кайнозойської ери. У кінці палеогенового періоду стали формуватися осьові частини майбутніх гірських систем Альп, Карпат, Кавказу.

В цей період над морем почали виступати окремі острівки, а згодом і цілі острови. В кінці палеогенового періоду на місці геосинкліналі вже чітко сформувались два гірських пасма, які відповідають теперішнім Зовнішнім Карпатам.

Зовнішні Карпати були в той час з двох боків оточені морем. Вісь гірського пасма проходила в межах сучасних Бескидів, Горганів і Буковинських Карпат.

На північний схід від Зовнішніх Карпат, на території Передкарпаття, далі вирував морський басейн. На його дні відкладались потужні осадові товщі внаслідок розмиву південно-західного крила Руської платформи та підвищеного гірського пасма Зовнішніх Карпат.

У процесі горотворення Передкарпатський крайовий прогин, а згодом і Закарпатський внутрішній заповнюються осадовими товщами. Гірські ріки руйнували слабостійкі відклади і безперервно переносили в уголовини гальку, пісок, мул. Море у межах прогинів поступово міліло, а згодом і зовсім відступило.

Тривалий процес формування Карпатських гір супроводжувався все новими проявами вулканізму, який тривав аж до початку четвертинного періоду. Конуси погаслих вулканів є і в околицях Ужгорода, Мукачевого, Берегова. Біля Вишкова найкраще збереглися вулканічні кратери.

В четвертинний період Карпати зазнали часткового зледеніння. Релікти його простежуються у вигляді карів, льодовикових цирків, моренних відкладів у долинах гірських потоків.

У межах середньогір'я, яке не зазнало зледеніння, відбувалося морозне вивітрювання гірських порід. Вивітрені кам'яні розсипи можна спостерігати на схилах Горганів.

14.Історія розвитку рельєфу Кримських гір і прилеглих територій

Геологічна історія розвитку рельєфу гірського криму тісно пов*язана з розвитком його морфоструктури, геологічною будовою, літологією, кліматом, що обумовили прояв певних процесів екзогенного морфогенезу.

Тут можна виділити 5 великих геоморфологічних етапів:

1. Крейда-палеогеновий – формування ранньокрейдової морфоструктури гірського криму, закладання в межах головного пасма ерозійно-тектонічних депресій, пізньоюрської і ранньокрейдової поверхонь вирівнювання з ерозійно-карстовим рельєфом.

2. Міоцен-ранній пліоцен – початок неотектонічного етару в розвитку гірського криму, найважливішою рисою якого стало збереження й успадкований розвиток всіх основних особливостей ранньоальпійської морфоструктури головного пасма. На цей етап припадає закладення структурно обумовлених консеквентних долин гірського криму, що відокремили гірські яйлинські масиви; знищення крейдових глинистих покривів і відкопування рельєфу ранньокрейдової поверхні вирівнювання нижніх яйл.

3. Середній пліоцен-початок плейстоцену – відокремлення головного пасма з морфоструктурами яйлинських гірських масивів і південнобережного педименту з масандрівськими червоноколірними брекчіями й гігантськими зміщеними масивами верхньоюрських вапняків; утворення південної повздовжньої депресії й куести внутрішнього пасма; розвиток передгірного алювіально-пролювіального шлейфу миколаївської товщі.

4. Середній плейстоцен – утворення північної передгірної долини й виникнення на деяких її ділянках поздовжнього річкового стоку, що прискорив формування куести зовнішнього передгірного пасма; утворення південнобережних амфітеатрів, розділених поперечними хребтами, складених зміщеними вапняковими масивами.

5. Кінець плейстоцену – голоцен – інтенсивне врізання молодих річкових та яружно-балкових долин на південному і північному схилах кримських гір з утворенням перших і других надзаплавних терас; перехоплення й оформлення сучасних гідрографічних систем.