21. Геоморфологія Придніпровської височини

Придніпровська вис. розташована між річками Дніпро і Пд. Буг. Межі з суміжними областями виражені неоднаково. В одних місцях чіткі, в інших за особливостями геологічної будови. Придн. вис. являє собою горбисту поверхню зі сплощеними межиріччями і пласкими та погорбованими, слабо хвилястими придолинними рівнинами. Сер висоти 220-240м у пн.-зх і 170-190м над рівнем моря в пд. і пд.-сх її частинах. Максимальні висоти рзташовані у пн.-зх частині височини. поблизу м. Козятина, сягають 300-320м, на схід від Вінниці – 300м. На крайній східній межі височини у районі дніпровських порогів схили височини різко спадають до Дніпра уступом висотою 154-137м. Зміни абс. висот значною мірою обумовлені нерівностями поверхні докембрійських кристалічних порід фундаменту.

Будова рельєфу окремих частин Придн. вис визначається розташуванням поверхні порід кристалічного фундаменту УКР щита, потужністю пухких відкладів, що його перекривають, глибиною і щільністю ерозійного розчленування. Вплив рельєфу крист. порід найбільше простежується в її пн.-сх частині. Аналіз орографічного плану височини свідчить про закономірний його зв'язок з стародавньою морфоструктурою. Придн. вис. є здебільшого прямою, давно успадкованою морфоструктурою. Ця структурна височина відповідає правобер. виступу докембр. фундаменту Укр щита, який представляє собою багатоярусну складчасту структуру, спаяну інтрузіями й ускладнену численними тектонічними рухами та їх наслідками – розломами, окремими блоками, які по-різному височіють у рельєфі поверхні фундаменту.

На більшій частині УКР щита докембр фундамент складений гнейсами, гранітами, кварцитами. А також породами ефузивного і ефузивно-осадового метаморфічного комплексу. Породи крист основи з корою вивітрювання на великій площі височини залягають вище місцевих базисі ерозії й перекриті малопотужними переважно кайнозойським осадовим чохлом. У морфології фундаменту чітко виражені підняття і зниження. З підняттям збігаються найбільш підвищені межиріччя. Простягання узвиш поверхні фундаменту часто повторюють простягання складчастості, западини пристосовані до зон розломів і частіше за все являють собою замкнуті зниження поверхні фундаменту. заповненими товщами осадових порід.

В межах Придн вис виділяють такі морфоструктури другого порядку: Коростенсько-Житомирська, Вінницька, Центральна і Придніпровська.

22. Геоморфологія Приазовської височини і Запорізької рівнини

Приазо́вська височина́ — височина на південному сході України, в межах Донецької та Запорізької областей. Відповідає південно-східному виступові Українського кристалічного масиву.

Відповідно до залягання кристалічного фундаменту, Приазовська височина поступово знижується з півночі (пересічні висоти 200–230 м) на південь (висоти до 50—100 м). Найбільш підвищена північна частина височини є вододілом між річками басейну Дніпра та річками, що впадають в Азовське море. Вододільні простори Приазовської височини слабо хвилясті, розчленовані річковими долинами, балками та ярами. Особливо густо розчленований рельєф у басейні річки Обиточної та в басейні верхньої течії річки Берда. У верхів'ях річки глибоко врізуються в кристалічні породи, утворюючи вузькі (каньйоноподібні), часто стиснені скелями долини; в річищах багато порогів, є невеликі водоспади. На півдні і на півночі від головного вододілу річкові долини розширюються і набувають рівнинного характеру. Хвилястий рельєф Приазовської височини урізноманітнюється ізольованими підвищеннями — могилами. Одні з них насипані за давніх часів людиною (могили-кургани), інші являють собою виходи давніх кристалічних порід. Останні добре виявлені в рельєфі, з ними пов'язані найбільші висоти Приазовської височини:

• Бельмак-Могила (324 м)

Запорізька Рівнина

За І. Рослим та ін.., на північному заході Приазовська височина переходить у Запорізьку рівнину. ЇЇ межі: на заході – порожиста ділянка Дніпра, на півдні з Причорноморською низовиною – по долині р. Конки. В північному напрямку поверхня Запорізької рівнини нахилена в бік долини Самари. Абсолютні позначки поверхні Запорізької рівнини перевищують 200 м, лише в прилеглій частині до Приазовської височини вони становлять 170 – 185 м, місцями збільшуючись до 195 м. Щільність розчленування рівнини не перевищує 0,3 – 0,5 км/км2, глибина розчленування досягає 100 -120 м. У цілому поверхня Запорізької рівнини слабко хвиляста